Золоте правило Сунь Цзи у шпаговому фехтуванні не працює з двох причин:
1) Якщо уколи з обох боків наносяться протягом .1 с (як у дрезденському додзьо) чи .02 с (як на Олімпіаді, але це неточно), то очко зараховується обом. Відповідно, нема заохочення до атаки.
2) Якщо суперники недостатньо один одного атакують, то рефері звинувачує їх у non-combattivity та починає наступний раунд. Наприклад, у бою між кореянкою та німкенею це призвело до втрати 2 хв з 3*3 хв=9 хв на весь бій і переходу одразу в фінальний третій раунд.
У рапірі за одночасного уколу очко отримує той, хто почав атаку, що створює заохочення атакувати. З іншого боку, знеохочує захисність. Тож схоже, правило Сунь Цзи певною мірою не працює у олімпійському фехтуванні зовсім, як і в спортивних бойових мистецтвах. Зате в історичному (а може якомусь іншому, виправте) фехтуванні мало б, бо там після уколу треба ще 2 с захищатись. Що, до речі, реалістичніше, ніж цей ваш спорт вцілому.
1) Якщо уколи з обох боків наносяться протягом .1 с (як у дрезденському додзьо) чи .02 с (як на Олімпіаді, але це неточно), то очко зараховується обом. Відповідно, нема заохочення до атаки.
2) Якщо суперники недостатньо один одного атакують, то рефері звинувачує їх у non-combattivity та починає наступний раунд. Наприклад, у бою між кореянкою та німкенею це призвело до втрати 2 хв з 3*3 хв=9 хв на весь бій і переходу одразу в фінальний третій раунд.
У рапірі за одночасного уколу очко отримує той, хто почав атаку, що створює заохочення атакувати. З іншого боку, знеохочує захисність. Тож схоже, правило Сунь Цзи певною мірою не працює у олімпійському фехтуванні зовсім, як і в спортивних бойових мистецтвах. Зате в історичному (а може якомусь іншому, виправте) фехтуванні мало б, бо там після уколу треба ще 2 с захищатись. Що, до речі, реалістичніше, ніж цей ваш спорт вцілому.
Наступні півгодини я чомусь слухаю коментаторів і дивлюсь на суддів, які вирішують долю другого півфіналу через секунду, яка видовжилась вдвічі, і цим визначила перемогу німкені. Притому що це відбулось ще в 2012 і можна просто промотати, але я вас прошу, наче ви Андруховича собі дозволите в .25х поставити через таку дрібницю.
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Наступні півгодини я чомусь слухаю коментаторів і дивлюсь на суддів, які вирішують долю другого півфіналу через секунду, яка видовжилась вдвічі, і цим визначила перемогу німкені. Притому що це відбулось ще в 2012 і можна просто промотати, але я вас прошу,…
Як виявилось, дивлюсь історичний момент. До того ж, зрозумів чому взагалі дивлюсь. Бо в цьому дух спорту не менше, ніж в самих сутичках. Наче проживаю свої спортивні часи, дуже знайомо.
Перегляд нагадав часи Го, коли ти новачок розбираєш партії профі і більшу частину часу не розумієш, що вони роблять, а решту — вважаєш їхні ходи дибільними. Утрую звичайно, але випадків "га, це ще що за хід" і "його що, вдарило?" на кожній партії було десь однакова кількість.
У мене було лише 3+1 занять зі шпаги, і всі на техніку, тому знаю я ой як мало, хоч і не нехтовну частину. Але деякі рухи розпізнав, як от кругове парування та звичайну відсіч, можливо навіть контркругове парування. Проте зі стійок очманів нівроку: виглядало, наче всі чотири фехтувальниці мали передню ногу опорною, хоча ми вивчаємо рівномірне навантаження, або ж навіть ставити більше на задню. Банально випад, найбазовіша фігура, опирається якраз на задню ногу, яку перед ним заряджаєш. Також перед самим "вистрілом" задньою ногою ти випрямляєш руку. Чемпіонки ж роблять рух рукою та ногою одночасно, що звичайно економить час, але ЦЕ Ж НЕ ТАК ЯК НАС ВЧИЛИ. Хоча зважаючи на те, що їхня задня нога часом наче волочиться за передньою — не здивований.
Сподобалось, що на першому (моєму, і п'ятому для всіх інших) занятті у віддаленій школі я побачив пригинання, та не просто, а з випрямленням руки! Мав насолоду спостерігати його мінімум з дюжину разів під час перегляду зараз. На тому ж занятті намагався освоїти випад після пригинання, але то ну якось взагалі наступний рівень, тому ну його, тим паче з не до кінця одужалою ногою.
Та й таке, 10 уколів з попідвипідвертом з 10, рекомендую.
У мене було лише 3+1 занять зі шпаги, і всі на техніку, тому знаю я ой як мало, хоч і не нехтовну частину. Але деякі рухи розпізнав, як от кругове парування та звичайну відсіч, можливо навіть контркругове парування. Проте зі стійок очманів нівроку: виглядало, наче всі чотири фехтувальниці мали передню ногу опорною, хоча ми вивчаємо рівномірне навантаження, або ж навіть ставити більше на задню. Банально випад, найбазовіша фігура, опирається якраз на задню ногу, яку перед ним заряджаєш. Також перед самим "вистрілом" задньою ногою ти випрямляєш руку. Чемпіонки ж роблять рух рукою та ногою одночасно, що звичайно економить час, але ЦЕ Ж НЕ ТАК ЯК НАС ВЧИЛИ. Хоча зважаючи на те, що їхня задня нога часом наче волочиться за передньою — не здивований.
Сподобалось, що на першому (моєму, і п'ятому для всіх інших) занятті у віддаленій школі я побачив пригинання, та не просто, а з випрямленням руки! Мав насолоду спостерігати його мінімум з дюжину разів під час перегляду зараз. На тому ж занятті намагався освоїти випад після пригинання, але то ну якось взагалі наступний рівень, тому ну його, тим паче з не до кінця одужалою ногою.
Та й таке, 10 уколів з попідвипідвертом з 10, рекомендую.