Збільшую вартість до 300 грн. Кличко заборонив піднімати тарифи (лол ні), тому продовжимо вважати це двома ситними обідами, принаймні для більшості читачів, які зі зрозумілих причин лишились у 2017-2018. Заздрю вам, візьміть мене до себе.

Як от, настільки жирний натяк. Тримайте як заставку.

Якось відмін недостатньо виснажується на тренуваннях аби вирубатись, спробую завтра виправити. Ріп ніч. Всім доброго ранку і безсонного дня.

Тим часом, знайшов нівроку переклад треду — пасмо, ака потік і нитка обнялись. Затверджується на каналі.

Мені за тиждень написало три різних малознайомих людини з різними реквестами для порад чи інформації, від вступу на магу до співбесіди на майтекс, і я розумію, що мені просто не хочеться витрачати на них енергію, якої самому бракує. Донедавна єдине, що мене рухало в цьому житті — допомога іншим. Не від народження звичайно, але з певного моменту, може навіть 7 класу. Я не хотів прикладати зусиль для влагодження свого життя, проте залюбки допомагав іншим з усіляким стафом. Можливо це був спосіб валідації і відчуття себе потрібним, а можливо я справді альтруїст (окрема історія. Якщо коротко, то це скоріше за все просто наркомани від власних мозкових хімікатів). Наразі ж я бачу як моє життя тріщить по швах, і тому дорогоцінні моменти натхнення та переповнення енергією я не хочу витрачати на рандомних людей, навіть на спілкування з ними. Мене тепер навіть допомога іншим не рухає по життю. Хіба лише близьким, і то. Якої допомоги та мудрості можна очікувати від людини, яка встала сьогодні о 18:30, і то лише тому, що о 19:30 фехтування?

І я ж не написав свою думку, хоча вона висловлена в коментарях. Але коротко суть довгопосту вище: мій вироблений егоїзм не дозволяє мені використовувати свої позитивні емоції на інших людей, переважно саме неблизьких. Бо навіщо?

Власне, чому виробився егоїзм. Частково бо життя тріщить по швах від дуже овочевого стану, відповідно увімкнувся інстинкт самозбереження, але частково і від того, що допомога іншим мені врешті-решт, схоже, не дала нічого, що я хотів, хоча це виключно моя проблема. Я допомагав іншим не з метою щось отримати, але постфактум зрозумів, що в цьому зиску абсолютно ніякого не було, окрім хоч якоїсь імітації життя. Я ні в якому разі не хочу повернути все взад і не шкодую про те, яким був, але більше таким бути просто не здатен. Власне, надопомагав я теж кіт наплакав, скорше за все, тому й пишатись нема чим. Але сенс у бутті хоч якийсь таки був присутній.

І наостанок: я не можу окрім як з презирством ставитись до називання когось "хорошим". Адже це виключно характеристика зручності когось для інших, яка йому ніякого зиску не дає. Якщо хочете відзначити доброту людини — назвіть її доброю. Те, що вона завжди багато дає і не очікує нічого взамін — самовідданою. І так далі. Хорошим може бути стіл, ноутбук, чи курс, але не люди.

Хлопчик: кинь нюдси
Чоловік: кинь графік результатів клінічного опитувальника

Дисклеймер: не проходьте, поки спеціаліст не скаже. Намагався знайти українську версію — якось ніт.

Присвячується всім, хто відкрив тест вгорі, не зважаючи на дисклеймер та подальші попередження.

До речі, нема нічого поганого в тому, аби лишати повідомлення, в якому нема реквесту, прочитаним. Навпаки, це заохочує людей згодом почати діалог чи відновити попередній, бо демонструє вашу відкритість для цього. Інша справа непрочитаність.

Багато хто з вас міг задум(ув)атись, що з ними щось не так у ментальному/психічному плані. Чи переконувати себе, що з ними все в порядку, коли реальність вказувала на зовсім інше. Картати себе за нестачу сили волі і ніколи не виробляти її, або хибно переконувати себе, що відносини з близькими насправді абсолютно норм. Назвіть свою ситуацію. Постає питання, що робити і чи робити щось взагалі?

Відповідь: припинити читати цей текст і зв'язатись з СІМЕЙНИМ ЛІКАРЕМ. Бо, сюрприз, вони саме для того і існують. Не з друзями, не з батьками, не зі знайомими, а з сімейним лікарем. Якщо на це нема сил — нижче я напишу, що робити. Якщо ви в Нідерландах — з вашою Huisartepraxis, яка вас направить куди треба як тільки ви поясните ситуацію. В Німеччині: через страхову знаходите Allgemeinarzt чи Hausarzt, хоча тут ви знаєте краще за мене. В інших: скоріше за все general practitioner'a (GP), тут вже не до мене. Там вас направлять, зазвичай після телефонної чи очної консультації з GP, до психолога, психотерапевта, чи психіатра, а може й до двох останніх разом і все розкажуть, можете не хвилюватись. Якщо ви в Європі, то зазвичай страховка покриває від 8 до 12 сесій з психологом, і за необхідності продовжує покривати подальші, тож не переймайтесь, не розоритесь.

Тож, ви зв'язались з сімейним лікарем, молодці! Якщо вам дали направлення до психіатра чи психотерапевта для запису через helsi.me, то на цьому цей текст можна знову припиняти читати. Проте взаємодія з сімейним лікарем щодо цього питання може виявитись розчаровуючою, як от було у мене. Наприклад, вас пошлють шукати психолога самостійно. Ось тепер продовжуємо читання.

Як шукати психолога? НЕ ЧЕРЕЗ ЗНАЙОМИХ ЧИ ДРУЗІВ, НІ В ЯКОМУ РАЗІ. Чи може вам ок лікуватись гомеопатією? Пояснюю: спеціалісти з медичною освітою, а саме психіатри та психотерапевти, вивчають одну науку — медицину, тому тут шанс помилитись не те щоб значний. На цю тему краще питатись своїх друзів-медиків, вони вам пояснять краще. Навіть йти до лікаря, якого порекомендували знайомі, це схоже норм. В той же час, у психології є купа напрямків різного ступеню науковості (все що я кажу далі легко гуглиться у гугл сколарі, пабмеді, NCBI, NHS, також філ фрі мене виправляти). Психоаналіз дав початок психології десь так само, як астрологія дала початок астрономії. Віддамо цим дисциплінам належне, але чи користуєтесь ви гороскопами? Отож. Психоаналіз же не підпадає навіть під фальсифікативність (один з критеріїв науковості, якщо що), тому ходіння до психоаналітиків може бути не просто неефективним, а в буквальному сенсі зламає вам психіку. Аналогічно не вражає доказовою базою гештальт-терапія, хоча на території України (та Московії, де деякі, якщо не більшість, "спеціалістів" навчались у цілих інститутах гештальт-терапії) гештальтників найбільше. Саме через їхню поширеність якщо ви підете за контактами психологів до друзів і знайомих — скоріше за все натрапите на гештальтника (я от отримав контакти трьох таких від абсолютно різних людей, хай їм грець). Можливо психоаналітика; мені взагалі здається, що в більшості українського та російського ТБ як от серіалах та програмах, на яких багато хто (в т.ч. я), на превеликий жаль, ріс, говорять лише про психоаналітиків. Доказово базованими є лише кілька терапій, якщо не взагалі одна — когнітивно-поведінкова терапія, ака КПТ, ака по буржуйськи CBT, cognitive behavioral therapy. Вона, ба більше, є наразі золотим стандартом психотерапії. Деякі інші терапії є її відгалуженнями, як от dialectical behavioral therapy, створена спеціально для таргетингу психічних розладів. Також є інші доказово-базовані терапії — не забувайте перевіряти цю саму доказову базу (гуглити на вищеназваних ресурсах, лол, бо я не знаю з ким конкретно консультуватись). Пам'ятайте, що аргумент "знайомій допомогло і вона дуже радила" не лише працює для фінансових пірамід та гомеопатії, але й ховає за собою купу зламаних життів та витрачених на вітер фінансів. Вашій подрузі допомогло, але коли не допоможе вам, ніхто про це не дізнається.

Аргументи ж в стилі "психологія то вцілому псевдонаука/треба лікуватись тим методом, який підходить тобі" — спитайте, чи та людина лікує переломи магією, і пошліть її до біса. Про спілкування з такими друзями, які шкодять при всьому бажанні допомогти, нижче.

Тож, тепер ви знаєте, що саме шукати, нагадаю: КПТ/СВТ. Можете й щось інше, але я не думаю, що у вас аж так багато сил і ентузіазму ритись у доказовій базі інших речей. Де шукати? Я в свій час нагуглив Базу пошуку психологів України. Величезний вибір на довільний смак та гаманець, опція онлайн-занять теж доступна, плюс зручний пошук по карті. Я подав заявку кільком психологам, і мені дуже швидко відписали і організували прийом, до речі, без комісії. Дуже зручно, а також одразу видно за якою методикою працює психолог(иня). Можливо ви знайдете навіть кращий пошуковик, але один з таких навіть не передбачав існування КПТ, тож можете не витрачати зусилля.

Здавалось би, на цьому все, але це звичайно ж не означає, що у вас наразі є сили зробити навіть це. Чи бажання, чи впевненість, чи відчуття потреби. По порядку:
1. Ви вважаєте, що можете пофіксити свою голову, або ж воно пройде саме. Можливо, але ще більше можливо, що ви закінчите кашею на асфальті. Навіть якщо ви здоровий і це все понавигадували абощо (що вже є дзвіночком), то краще бути в цьому переконаним, ніж потім звертатись вже до психіатра. Пам'ятайте, що ви не маєте відповідної освіти, а отже й права, судити чи з вашою головою все добре. Адже ви можете бути fucked up in too many ways, особливо ті, про які навіть не замислювались, і тому вам треба кваліфікована допомога аби в цьому розібратись.
2. Ви поділились своїми побоюваннями з другом/членом сім'ї/членом родини/близькою людиною, і вас заспокоюють чи кажуть, що ви перебільшуєте/все вигадали/ваш варіянт. Пам'ятайте, що вони теж не мають права судити про ваш стан психічного здоров'я, як і стан здоров'я вцілому. Проте вони можуть вам допомогти, але не заспокійливими розмовами, ні в якому разі. Навіть якщо вам стає краще після розмови з ними, але щось не так з головою у вас постійно, то це лише відкладає вирішення проблеми. Тому ваші близькі зобов'язані допомогти вам знайти професіонала і записатись до нього на прийом. І не лише допомогти, а й проконтролювати. Все, це все, що вони мають зробити. Це все, що маєте зробити ви, якщо звернулись до вас. Ніяких розмов, бо хто ви такий, аби старатись розрадити, і цим ненавмисно допомогти хворому загнати себе у ще більшу безвихідь. Чи може ви й власних дітей не водитимете до лікарів, а знущатиметесь з них народними методами? Моя колишня взагалі казала, що психологи непотрібні, і зі своїми проблемами можеш розібратись лише ти сам. Дуже надихаюче, скажіть? Женіть таких людей геть, бо вони не хочуть вам допомогти, вони хочуть лише понадувати своє его за ваш рахунок. А якщо й ні, то просто є дуже нерозумними. Врешті-решт це може й правда, але знову ж таки, ви надто мало знаєте про себе та свою голову аби намагатись зробити це самому. Вам треба допомога, і спеціаліст допоможе вам з найбільшою ефективністю, в той час як інші несвідомо нашкодять.
3. Нема грошей. Так, штука недешева, але замисліться, скільки років життя, а саме вражень, кар'єрного особистісного зростання, позитивних емоцій, та інших плюшок з ніштяками ви втрачаєте, не лікуючи свою голову. Після терапії ваша зарплатня може вирости вдесятеро, а якість життя стане настільки небесною, що ви про ті гроші забудете. Вважайте це інвестицією в своє благополуччя. І попросіть знайомих замість намагатись допомогти дати вам грошей на перші кілька сеансів. Або зверніться в страхову, якщо ви в Європі.
4. Це займе багато часу? Можливо це займе і місяці, бо розібратись можливо треба у купі речей. Можливо у вас прикордонний розлад, який важко піддається діагностиці на початку, і на це потрібен час. Можливо перші три місяці вам здаватиметься, що ніякого прогресу нема. Пам'ятайте: вже дуже скоро кожне заняття буде фундаментальним відкриттям про себе, і рухатись до подолання своїх проблем ви будете зі швидкістю гепарда. Головне не припиняти заняття.