Скоріше за все це впливовіше ніж левова частка природничо-наукових академічних журналів.

Just keep moving forward and singing
To where the seas end
To where the sun never sets

Сука, пригадав нетфліксівську адаптацію Ковбоя Бібопа і тепер аж зуби скриплять. Покажу, а не розкажу (хоча кого я обманюю, я ж не роблю відеоесе):

Сцена 1. Розкажемо, замість показати.
В енній серії ми дізнаємось, що Фей в минулому самотужки буцімто затримала озброєного до зубів злочинця (назвемо його Мед, бо я не маю бажання ритись згадувати). Ми спостерігаємо, як Спайк та Джет їй не вірять, і їхні сумніви небезпідставні, бо за ним гнались найкращі мисливці за головами і один за одним зазнавали невдачі. Фей демонструє доказ отриманої винагороди, і після цього Спайк просить її розповісти як їй це вдалося. До цього моменту це все відбувається суто діалогом.

Фей розповідає, як вона під час танцю з Медом вправно його обеззброїла, і ми спостерігаємо це у флешбеці: вона по черзі витягає метальні ножі з його шкарпеток, пістолет, і т.д. Проте її рухи радше незграбні і далекі від непомітних, в той час як кількість зброї на Меді насправді лишає бажати кращого. І нарешті, після останнього витягнутого снаряду, Фей заряджає кулаком по пиці Меду, і той буцімто вирубається, бінго. Що відчуває від цього всього глядач?

По перше, кількість зброї. Вже начебто в наступній серії ми зустрічаємо П'єро Лє Фу, який є визначенням озброєного до зубів кілера, що миттєво зруйнувало б враження від здобутку Фей, хоча він не був вражаючим і до того. Чому він не був вражаючим? Бо Мед не відчуває незграбних рухів і вирубається від одного удару, ось чому! Бо ми сцуко ніколи не бачили Меда в дії і тому слова про те як він мочив інших мисливців для нас абсолютно ніщо не говорять! Ба більше, вони суперечать візуальній картині під час танцю. І я б ще якось повірив якби Фей володіла Залізним Кулаком, але знову ж таки, про її силу удару нам відомо 0 байтів. Чого хотів Нетфлікс? Показати, що жінки не гірші за чоловіків у буцімто чоловічих справах, і я насправді радий що він в цьому опирався переважно на різницю у підходах, замість просто дати жінці неймовірну фізичну силу (привіт Капітан Марвел). Проте натомість він найобує глядача, плюючи йому в обличчя. Хочете сильного жіночого персонажа? Надайте Джулії стоїцизм як в аніме, а не робіть з неї жертву. Дайте вагітній жінці у першій серії пістолет, як в аніме, аби та відстрілювалась від синдикату замість просто лежати під барною стійкою у сльозах. У адаптації була купа можливостей показати це якісно, як це робили ще в минулому столітті, і воно їх просрало, та ще й послизнулось на власному лайні у цій сцені.

А знаєте що найгірше? Що ця сцена абсолютно ніяк не впливає на сюжет, ні серії, ні серіалу! Вона навіть не призводить до того, що Фей починають довіряти (цю роль виконує серія з її названою мамою), як і не розкриває якихось нових її навичок, які застосуються в майбутньому. Мета цієї сцени лише одна, і як вже було сказано, Нетфлікс умудрились досягти протилежного.

Сцена 2-100. Спайк та Фей — голосові помічники.

У мене склалось враження, що Фей у адаптації просто звіздить і ніколи не робить нічого, що б запам'яталось. Дійсно, пригадайте хоча б одну сцену, з якої ви її запам'ятали фізично, а не по репліці у діалозі? А звіздить вона крінжовіше нікуди, згадайте лише мову про Big O і її міміку в цей момент, після чого я захотів аби ця адаптація була німим кіно, чи просто не містила і згадки про Фей. В той же час Спайк, який якраз має немало достойних бойових хореографічних моментів у серіалі, найбільше чомусь запам'ятався мені фразами "Yeah, shower bath shower — life-changing!" та "Seriously, the best person ever!". Друга фраза, до речі, теж є ілюстративною — Нетфлікс настільки невпевнений навіть у своїх непогано прописаних персонажах, що має глядачу в обличчя стверджувати які вони класні. Це перетворює Спайка у часом суто реактивного персонажа, який там для афірмацій. Навіть у Jujutsu Kaitsen персонаж, який суто називає страви в рандомні моменти є більш привабливим, ніж ось це.

Фінал. Ні, не серіалу, там нема на що дивитись в останній серії.

Є й класичні комічні моменти, але чому я їх не пам'ятаю? І чому я пригадую фінал не з трепетом, а з відразою?

Часто кажуть, що у мистецтві форма переважає над змістом, бо навіть найякісніший зміст не згодувати глядачу звичайним текстом, в той час як у нього можна укорінити наскільки завгодно небезпечну ідею правильною подачею. Гола вагітна жінка, яка розстрілює нациків з автоматів у обох руках це не треш, це глибоке враження від того, наскільки ті заслуговують ненависті та відсічу що їм протистоять навіть у такій формі. Тому наступного разу замість намагатись словами щось комусь пояснити спробуйте дати їм це побачити, відчути, прожити — що завгодно, тільки не просто почути.

Hits too close to home, too close.

Поmatured в одному з сотні аспектів.

Оце нівроку увійшов в історію.

🤸🏻‍♂️🇺🇦 У гімнастиці з'явився новий елемент, названий на честь 18-річного українського спортсмена Іллі Ковтуна, який виконав його на змаганнях Кубку світу зі спортивної гімнастики.

Елемент «Ковтун» виконується на паралельних брусах і передбачає переворот назад з упору на руках, а потім поворот на чверть оберту до бруса

Наразі улюблене спостереження про карпаторусинський телеграм. От би ще це в сібібисті чати.

Обожнюю своїх передплатників, з якими можна про все побалакати, від японської транскрипції до головоломок, від етимології до кей-попу, від академічної науки до східного кінематографу, від фехтування до історії, і взагалі чого завгодно. І не лише побалакати, навіть просто всістись і розвісити вуха, або дружно ненавидіти русню. Навіть не хочу зайвий раз постити аби потік переривати.