Пишемо в колабі тепер навіть не свої іспити. Свої ж просто не пишемо.

Термінові новини!

Вчора увечері була скоєна спроба депортації українських слів «ДЕРЖАТИ» та «ЖДАТИ».
На щастя, мовна поліція прибула вчасно і не дозволила позбавити наші слова українського громадянства.

Якщо ви задавались питанням як розшифровується моя катедра та спеціяльність:

Когди Ти Повісишся

Revealed preferences, або ж цікаво наскільки знизилась ціна життя зважаючи на масові проблеми з менталкою?

Я на іспиті з предмету Аномалії в калібрувальних теоріях, з якого до того дуже стисло і навпомацки писав два модуля з двох питань кожен (переписуючи їх з лекцій), абсолютно не орієнтуючись ні в курсі, ні навіть не відаючи що взагалі таке аномалія: знаходжу одне питання в кинутій в групі книжці і навіть нівроку розбираюсь, нагуглюю якусь ліву статтю по другому і фактично нічого не розумію, відчуваю себе заручником китайської кімнати, але викликаюсь виходити першим.

Я під час іспиту: ледь можу прочитати власні ж записки і настільки ж навпомацки, вигадуючи на ходу, відповідаю на питання і втрачаю аж по одному балу з одного за кожну невідповідь. Навіть не чую закадрового реготу.

Я після іспиту: 42+37=89, так? Нівроку.

Демократичним голосуванням затверджуються варіянти троєграй та триптих, а також почесно підлягають вживанню призер відмінських симпатій троїтус та найетимологічнопотужніший варіянт, який несе в собі історію, маркетинг, і резонує з мозковими хвилями кожного українця хто мав нещастя дивитись в чорне дзеркало: нескафе.

Щодо дотепніших варіянтів можливо буде окремий конкурс.

А фототерапія для псоріазу це доказова медицина?

Таки доказова.

Поговорив гарно з тіткою, про вакцинацію не спитав, думаю тепер на жаль чи на щастя. Певно таки на щастя.

Фехтування прутнями та махання ними ж з розвороту вже після свят. Лишається онлайн тхеквондо, з плюсів — можу позайматися разом з хрещеником, який вже років два лупить і тому багато чому мене навчить.

Тхеквондо онлайн скасовуєтбся? Ну і нехай, не дуже то й хотілось, мене й так достатньо лупцює пізпак КНУ ім. Кобзаря та перебування в академічному просторі.

Теорфізика та матфізика in a nutshell.

придумали математику і не знали, куди прикрутить

Часом буває так, що перед зустріччю з людиною хочеш поставити нагадування, аби воно було в тебе перед очима. Про поведінку на зустрічі, чи про те коли закінчити, чи про що почати розмову, будь що. А ви помічали, що Телеграм надає для цього купу можливостей? Раз людина вже удостоїлась такого вашого ставлення, то у вас скоріше за все є її номер, і це дозволяє як мінімум тимчасово чи назавжди перейменувати її у щось, чого вимагає ситуація. Але не менш дієвим є написання чернетки повідомлення, яка висвітлюватиметься щоразу як перед очима виникає чат. Як чудове нагадування чому ви хочете написати цій людині, чи чому цього не варто робити, чи про що ви так давно хотіли спитатись — що завгодно. У текстовому полі вміститься як завгодно детальна інструкція вашої поведінки чи намірів.

Нагадування, яке не стреться від грайливого повідомлення співрозмовника. Стреться воно вами самими, коли ви напишете відповідь, і забудете вставити його назад, бо дуже незручно вести діалог, щоразу вирізаючи купу тексту, чи просто пам'ятати про вставляння. Тому відкладене повідомлення чи перейменування працює краще, якщо звичайно ви не здатні забути ім'я.

Проте найвеселіше стає, коли ви захоплюєтесь і оточуєте себе у вхідних цими бомбами. Адже коли настане день, що ваш палець зісковзне і надішле ваше справжнє послання цій людині? Цій групі людей? І чи будете ви готові до наслідків? Чи встигнете видалити до того, як це побачить співрозмовник? А якщо ви користувались відкладеннями, то коли ви припиняли звертати увагу на значок календарика з червоною крапкою? Чи може ця червона крапка й нагадувала вам про інструкцію? І що як цей механізм відкладеної дії у найпрямішому значенні таки спрацює через вашу халатність?

Спробуєте?

Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?

Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.

Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!

Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

Василь Симоненко