В Україні є кілька великих благодійних фондів, які займаються підтримкою армії. За час свого існування вони зібрали кілька сотень мільйонів гривень, які спрямували на допомогу військовим. Волонтери кажуть, що зараз із забезпеченням армії держава справляється. Вони закривають лише специфічні потреби, на які в бюджеті бракує ресурсів, наприклад, на дрони тактичного рівня.

Як допомогти українській армії? І яким є українське волонтерство зараз — читайте у нашому матеріалі

Маю напрочуд сильну підозру, що це не останнє, що ми побачимо, і вони десь через рік випустять ще й Part 3, з ймовірно навіть переробленою кінцівкою. Адже нам показали все до гуркоту (чи гуркотіння, хто зна, хтозна) і нічого опісля.

А рівень графіки, на голову вищий за всі сезони (сподіваюсь це не лише трейлер) дуже товсто натякає на те, що вони навіть не торкались Гуркоту.

"Ми їх вчимо Пайтону бо це одна з мов Євросоюзу"
(с) Плескач

Йшов 2021 рік. Петро Порошенко все ще таємно ходив на Банкову через чорний хід та виконував обов'язки Президента України...

via @astronomy_guy.

Оголошується конкурс на переклад death-proof, як от waterproof~водонепроникний/непромокальний.

via @astronomy_guy.

Хеґель міркує як економіст, тож правий.

люблю гобсса кста не бийте

Обережно, ультракрінж.

Самолікування шкодить вашому здоров'ю.

​​Депутати Рівненської та Львівської облрад офіційно закликали Зеленського й Раду перейменувати Росію на Московію

А росіян – називати московитами або московинами.

Першими були рівняни. За звернення вони проголосували 17 грудня. Потім підметушились львів’яни, і 21 грудня звернулись з таким же закликом.

Чому? «300 років тому, після низки перемог над Швецією і укладення Ніштадського мирного договору, 22 жовтня 1721-го Петро I перейменував Московське царство на Росію, а себе проголосив імператором. На картах і атласах XV, XVI і навіть XVIII століття не відображено країни як Росія, лише як Московія. Московська держава повсюдно іменувалася як Московія, Московитія, а іноді навіть Тартарія». Таким чином вирішили величати себе імперією і вкрали історичну назву Русі.

https://bit.ly/3pmMKIJ

Тим часом, в Австрії саме так і працюють ВСІ пожежні бригади. Це волонтери, яким законодавчо дозволено водити транспортний засіб за вищих промілле, якщо вони їдуть на гасіння.

​​В Україні створили пожежну бригаду із черниць. Вона охоронятиме декілька селищ🔥

Бригаду відкрили у Свято-Троїцькому Мотронинському жіночому монастирі на Черкащині. Під її захистом буде монастир і дев'ять селищ територіальної громади.

До складу команди увійшли: ігуменя Іларія, дві послушниці монастирю Лариса й Крістіна, а також двоє водіїв пожежного автомобіля. Отак уот.

https://bit.ly/30RtnxW

Тим часом зараз організуємо кросовер. Я поки свою думку викладати на перший пост не буду, хоча переважно з ним згоден, а от другий є дуже гарним супутником.

Розмови про Бога

Про органіку написав *щось зачеркує*, час і про Бога поговорити.

Вельми важливе оголошення! Даний текст не несе на меті образити почуття віруючих людей, змусити когось увірувати чи навпаки зневірити. Темою даного тексту є стислий опис думок автора щодо його ставлення до віри та релігії. Ціллю даного тексту є мислиннєвий процес читачів даного каналу, якщо даний текст змусить задуматись хоча б одного читача, то автор буде щасливим. Дата, підпис, крапка.

Для повного розуміння непосвяченого читача доведеться розбити даний текст на чотири частини:
1. Персональний контекст
2. Загальні думки автора
3. Розмова про Бога
4. Думки про релігію
5. Profit

Контекст персональний: Я був народжений в православній сім'ї. Не те щоб це було вироком, але на перші 13 років мого життя це вплинуло кардинальним чином. Далі були 3 роки фізмату, де все почалось з фрази "Жарти на релігійні теми — табу" (я досі сміюсь з цієї фрази, як і мої сусіди у 2013-му), далі атеїзмом та скандалами в сім'ї через моє небажання хреститися на Паску, а в кінці знайшлась золота середина у вигляді агностицизму та певний компроміс з сім'єю у виконані відведених рухів у відведений час. Якщо вам здається, що це все, то аж ніяк. Десь після 1-го курсу трапляється низка подій, котрі за один день руйнують моє тодішнє кохання, і я не знаходжу в собі сили аби це прийняти й знову вірю в Божий замисел. Минає ще 2 роки і я вельми вдячний моїй колишній, котра пояснила, що shit happens, а все що трапилось зі мною в той день є не більше, аніж збігом обставин, котрий привів до вельми очевидних речей. Тож станом на 19 грудня 2021 року, я не вірю в Бога, проте і не берусь комусь доводити предмет його існування. Якщо раптом хтось доведе мені науковим шляхом його існування, а мені вдасться це зрозуміти та не знайти жодного контраргументу до доведення мого опонента, то я прийму його правила гри. Навіщо ця преамбула? Вона пояснює, що автор досі залишається людиною та живе в змінному світі, де його переконання на переконання інших людей не є постійними. Тож якщо раптом завтра трапиться Щось, що змусить мене увірувати в Бога, то трясця, я візьму і зроблю це, бо такі правила гри. Тож якщо через 20 років вийде моя нова розмова про Бога, не дивуйтесь, вже у 2021 році я розумів, що така ситуація є ймовірною.