via @TETPA.

Поностальгуємо

Записуйтесь на покатушки активніше!

Вибір є значно частіше, ніж здається. Ми не обираємо сім'ю, паспорт(и), перших друзів, іграшки, вчителів, забезпечення та можливості. Проте ми маємо право вирішувати, хто виховав, хто підтримав, хто навчив, хто надав. Ми можливо не будемо в силах обрати хто відбере, хто скаже не те, хто вдарить і хто піде, але в наших силах приймати тих, хто лишиться. Щомиті ми здатні підійти до незнайомця і почати розмову, завітати у іншу школу на оглядини, вирушити у інше місто нікому нічого не повідомивши чи навіть укласти угоду. Від відділення від своєї компанії на масовому заході з пошуком і приєднанням до іншої до приходу в цілісну сім'ю, яка настільки здорова, що готова прийняти дитину ззовні і надати їй любов, якої так бракувало від хромодонорів.

Вибір насправді є завжди. Можливо для цього доведеться припинити називати біологічних батьків батьками і залишити їх назавжди, а можливо всього лиш прийняти запрошення на ночівлю чи повноцінне життя від, здавалось би, не рідних людей. Можливо доведеться кинути друзів, проте також не доведеться жалкувати про рішення, яке ви прийняли з бажання рухатись власним шляхом хай навіть у таких буцімто незначних обставинах, які накопичуються у визначальні для наших особистостей. Можливо для цього доведеться порушити ще кілька дурнуватих і не зовсім соціальних установок, сімейних устроїв, чи особистих бозна звідки утворених принципів.

Можливо наші вибори ховаються за крихкими та безглуздими правилами, не встановленими ні емпірично, ні випробувані часом. Наша свобода може бути закайдована у еволюційно вироблені механізми, які можуть здаватись непохитними. Проте яким би не був потенціальний бар'єр, знайдеться поштовх з достатньою кількістю енергії для перекидання у сусідній локальний мінімум. І хай навіть ми опинимось на черговому витку петлі зворотнього зв'язку, ми хоча б знатимемо, що зробили вибір. І хай навіть стовпи вашої особистості злетять у повітря, побудова нових воздасться сторицею.

via @astronomy_guy.