Коли навала закінчиться — перенесу цю красу назад в біо.

Присвячується... Нікому не присвячується, хоча здавалось би, кожному однокласнику та одногрупнику можна. А ви просто насолоджуйтесь.

ПС: як вилікуватись від попси?

Я написав статтю в Телеграфі, коли отримаю дозвіл на використання матеріалів, які туди включив — опублікую тут. Вважайте за анонс.

Тим часом, перше відео The Onion на каналі за 3,2,1...

1. Friday has ended the guilt of not writing administrative letters for bureaucratic arrangements, chilled in a bar with other interns.
2. Decided to be happy on Saturday.
3. Realized on Sunday that I'm gonna be screwed if I do not prepare those shitty letters and work on my project today.

Meanwhile, I have suddenly recalled yesterday that it must be a good idea to finally learn the blind typing. Make your weekend procrastination count with this awesome tool. They are gonna offer you after a 30th or smth wonderful lesson a €7.50 monthly subnoscription with a 3-day free trial, and I recommend taking it. That'll save you lots of time and attention in the future. In fact, I am already typing this text blindly, so effective the training is. And consider this a warning for lots of English text coming these days, cause I'm gonna practice my ass off, I promise.

Тепер можна і на безлюдний острів. Тобто як безлюдний, з російськими немовлятами і ватою, бітте, а краще на освітянський семінар з іноземцями.

"Українське дружина означає, що вона є другом своєму чоловіку, в той час як загальнослов'янське жена лише те, що вона рождающая. Аналогічно одружитися/оженитися з нею ставить її рівноправною з чоловіком, і є куди культурніше за російське жениться на ней "

Іван Огієнко, Українська культура

Лол, вже в 17 ст. українці навчались у Лейденському університету. Пишаюсь

Ви тільки погляньте на цю красу. А який кросовер!

Це вже другий вихідний у Відні коли я тусю з істориками і мені до біса подобається. В той час п'ятнична туса була з природниками і мені не так щоб зайшло. Цікаво.

Бо не знаю як вам, а я розділ 137 вже вкотре перечитую, сьогодні навіть передруковував діалог звідтам. Це така красива ода життю, що її хочеться повторювати собі щодня, переграючи кадри з КОЛЬОРОВОЇ манги. Я два місяці не розумів як можна бути не задоволеним закінченням, якщо краще й бути не могло, а зараз я не розумію як можна переписувати 137 розділ. А ви що думаєте?