Якби перед вами стояв вибір між аспірантурою та другою вищою, то ви б його вклали однією лівою, чи все таки з розвороту?
Лист на підтримку ініціативи КНУ ім. Тараса Шевченка щодо перейменування вулиці Ломоносова на вулицю Юлії Здановської. Закликаю підписати.
Я навчався з Юлею в фізматі, і ми разом брали участь у математичних боях, а також разом їздили на Міжнародну Жаутиківську Олімпіаду. Коли на початку березня я отримав новини, що росня вбила Юлю, це було найближче, наскільки смерть у вигляді московитів добралась особисто до мене. Юля найменше заслуговувала на це.
Юля була дуже талановитою та працьовитою, тому після випуску з мехмату КНУ могла піти куди завгодно. Проте вона обрала викладати дітям у малому містечку, що я спостерігав у її сторіс. З початком же повномасштабного вторгнення росії, Юля волонтерила для харківської територіальної оборони. "Я залишаюсь у Харкові до перемоги", — сказала вона в одному з останніх своїх повідомлень.
Вулиця, по якій ходять сотні студентів щодня, достойна і повинна називатись саме на честь настільки самовідданої людини. Юлі, яка в настільки ранньому віці присвятила життя розвитку та захисту своєї країни. Для мене люди як Юля завжди будуть еталонами українців, і я хочу водити своїх близьких вулицями, які відлунюють їхніми іменами та історіями.
Я навчався з Юлею в фізматі, і ми разом брали участь у математичних боях, а також разом їздили на Міжнародну Жаутиківську Олімпіаду. Коли на початку березня я отримав новини, що росня вбила Юлю, це було найближче, наскільки смерть у вигляді московитів добралась особисто до мене. Юля найменше заслуговувала на це.
Юля була дуже талановитою та працьовитою, тому після випуску з мехмату КНУ могла піти куди завгодно. Проте вона обрала викладати дітям у малому містечку, що я спостерігав у її сторіс. З початком же повномасштабного вторгнення росії, Юля волонтерила для харківської територіальної оборони. "Я залишаюсь у Харкові до перемоги", — сказала вона в одному з останніх своїх повідомлень.
Вулиця, по якій ходять сотні студентів щодня, достойна і повинна називатись саме на честь настільки самовідданої людини. Юлі, яка в настільки ранньому віці присвятила життя розвитку та захисту своєї країни. Для мене люди як Юля завжди будуть еталонами українців, і я хочу водити своїх близьких вулицями, які відлунюють їхніми іменами та історіями.
❤12😢4🔥2
Підтримую. Додам ще мовою економіки, що дозвіл на носіння зброї і саме її носіння створює positive externality, яка знеохочує нападників на цивільних і тому має зменшувати злочинність. Бо навіть якщо не всі мають зброю, то який шанс, що ця ціль, з якої злочинець хоче зробити жертву, її не матиме?
І пам'ятайте, що злочинці переважно існують поза законом, а тому і заборони для них неписані. Вони отримають зброю незалежно від того, чи маєте право її отримати ви. Тож працюємо на рівні права.
І пам'ятайте, що злочинці переважно існують поза законом, а тому і заборони для них неписані. Вони отримають зброю незалежно від того, чи маєте право її отримати ви. Тож працюємо на рівні права.
👏6
Forwarded from Лабораторна миша
Погану людину зі зброєю може зупинити лише хороша людина зі зброєю.
Цю прописну істину, як і "Вбиває не зброя, а людина", багацько людей усвідомило лише із початком повномасштабної війни.
Виявилося, що в чергах за хлібом сотні озброєних чоловіків один одного не стріляють. Як і на заправках в очікуванні хот-догів.
Що зброя не для того, щоб вбивати, а щоб захищатися в першу чергу.
Що людина зі зброєю у руках не маніяк, що вирішив повимахуватися своїми комплексами, а людина, здатна захистити і себе, і оточуючих.
Що треба, щоб автомат стояв у кожній хаті, бо для окупантів - то проблема. І саме тому в перші години вторгнення зброю роздавали фактично просто так і ніде не було крику, що то "не на часі".
Що чим ближче із Заходу на Схід тим частіше замість питання "покажіть дозвіл на зброю" звучить "сподіваємось, зброя заряджена?"
Всі ті лякалки, якими роками годували наше суспільство, кудись раптом зникли.
Виявилося, що пацифізм - то для мультиків.
Хоплофобія - то добре, коли в тебе немає придуркуватої країни з 140 мільйонами тварюк по сусідству.
Все перевернулося з ніг на голову і оооооп - за соцопитуваннями більшість українців вже за право володіння зброєю (хоча соціологи традиційно максимально тупо формулюють питання, бо таке право давно надане).
Тим не менш.
Нарешті і в мене є моя нарізна зброя із дозволом.
Віддати належне чинній владі, зараз механізм отримання дозволу - максимально спрощено.
В один день прийшов - замовив.
В другий - отримав "зеленку".
В третій - приніс зброю на відстріл гільз.
В той же день забрав експертний висновок.
В четвертий - заніс висновок в дозвільну.
В п'ятий - забрав готовий красивий червоний дозвіл.
Порівняйте з тим бюрократичним пеклом, що я пройшов при отриманні дозволу на гладкоствольну рушницю
https://site.ua/anton.senenko/yak-ya-pridbav-gladkostvolnu-rusnicyu-i0jwko6
Якщо просумувати весь час, проведений в нетрях кабінетів - від сили година.
Жодних хабарів, знайомств, друзів, порєшать і т.п.
І що найприємніше - величезні черги, які моментально опрацьовуються.
І що найпрекрасніше - порожні вітрини магазинів зброї і карабіни, що вихоплюються прямо з вантажівок.
Перед поліціянтом на відстрілі гільз навіть було трохи незручно, бо таких AR-15, як у мене і Bogdan Bondarenko в той день було штук 30-ть і всі однакові.
Спробуй знайти наші.
AR-15, Springfield - моя любов від отутаво і до мішені.
.223 ремінгтон. І наче 5.56 НАТО.
Окремо обіймаю Мартин Брест.
Сам знаєш за шо.
Озброюйтесь. Вчіться стріляти.
Ця війна надовго.
Ні, не до кінця літа, ні.
Вчіть стріляти власних дітей.
Бо зброя - це єдине, що дає їм шанс на захист.
Зброя - це те, чим вони зможуть себе захистити.
Всі решта договорів та меморандумів - просто всраті папірці.
Доведено росією.
Майте якомога спокійнішу ніч.
Цю прописну істину, як і "Вбиває не зброя, а людина", багацько людей усвідомило лише із початком повномасштабної війни.
Виявилося, що в чергах за хлібом сотні озброєних чоловіків один одного не стріляють. Як і на заправках в очікуванні хот-догів.
Що зброя не для того, щоб вбивати, а щоб захищатися в першу чергу.
Що людина зі зброєю у руках не маніяк, що вирішив повимахуватися своїми комплексами, а людина, здатна захистити і себе, і оточуючих.
Що треба, щоб автомат стояв у кожній хаті, бо для окупантів - то проблема. І саме тому в перші години вторгнення зброю роздавали фактично просто так і ніде не було крику, що то "не на часі".
Що чим ближче із Заходу на Схід тим частіше замість питання "покажіть дозвіл на зброю" звучить "сподіваємось, зброя заряджена?"
Всі ті лякалки, якими роками годували наше суспільство, кудись раптом зникли.
Виявилося, що пацифізм - то для мультиків.
Хоплофобія - то добре, коли в тебе немає придуркуватої країни з 140 мільйонами тварюк по сусідству.
Все перевернулося з ніг на голову і оооооп - за соцопитуваннями більшість українців вже за право володіння зброєю (хоча соціологи традиційно максимально тупо формулюють питання, бо таке право давно надане).
Тим не менш.
Нарешті і в мене є моя нарізна зброя із дозволом.
Віддати належне чинній владі, зараз механізм отримання дозволу - максимально спрощено.
В один день прийшов - замовив.
В другий - отримав "зеленку".
В третій - приніс зброю на відстріл гільз.
В той же день забрав експертний висновок.
В четвертий - заніс висновок в дозвільну.
В п'ятий - забрав готовий красивий червоний дозвіл.
Порівняйте з тим бюрократичним пеклом, що я пройшов при отриманні дозволу на гладкоствольну рушницю
https://site.ua/anton.senenko/yak-ya-pridbav-gladkostvolnu-rusnicyu-i0jwko6
Якщо просумувати весь час, проведений в нетрях кабінетів - від сили година.
Жодних хабарів, знайомств, друзів, порєшать і т.п.
І що найприємніше - величезні черги, які моментально опрацьовуються.
І що найпрекрасніше - порожні вітрини магазинів зброї і карабіни, що вихоплюються прямо з вантажівок.
Перед поліціянтом на відстрілі гільз навіть було трохи незручно, бо таких AR-15, як у мене і Bogdan Bondarenko в той день було штук 30-ть і всі однакові.
Спробуй знайти наші.
AR-15, Springfield - моя любов від отутаво і до мішені.
.223 ремінгтон. І наче 5.56 НАТО.
Окремо обіймаю Мартин Брест.
Сам знаєш за шо.
Озброюйтесь. Вчіться стріляти.
Ця війна надовго.
Ні, не до кінця літа, ні.
Вчіть стріляти власних дітей.
Бо зброя - це єдине, що дає їм шанс на захист.
Зброя - це те, чим вони зможуть себе захистити.
Всі решта договорів та меморандумів - просто всраті папірці.
Доведено росією.
Майте якомога спокійнішу ніч.
👍4