Олди вийдуть з бесіди, новоприбулі ж навіть гадки не матимуть, що на них чекає, читати продовження...
via @spaghetti_memonster.
via @spaghetti_memonster.
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Прохання закрити запит на керамічні плити для броніка. Людина їде за кілька днів у гарячу точку. Знаю дуже добре волонтера, її теж знаю непогано. Реквізити та оригінальний пост.
Тим часом надійшов фотозвіт від шановного волонтера. Всім, хто долучився навіть однією українською натрудженою гривнею — дякую!
👍2
Forwarded from Stanysłav
1. Візантійська, вона ж середньогрецька. Православ'я
Десь на момент коли робили кириличний алфавіт і перекладали Святе Письмо на церковнослов'янську, греки-ромеї уже вимовляли тету ближче до /ф/. А оскільки з певних естетичних, граматичних і релігійних міркувань в кирилицю було занесено грецькі літери (іжиця, фіта, ксі, псі, омега, копа), то і читання воно отримувало відповідне.
Переважна кількість грецьких слів ув українській походить або з Біблії, або з вже з подальших перекладів грецьких текстів використовуючи традиційну фонетичну передачу як у Біблії
2. Латинська, вона ж давньогрецька. Католицтво
Латиняни перейняли досить багато грецьких слів, виробивши традицію ще за часів коли давньогрецькою хтось розмовляв., аписавши їх (!!! пампампам !!!) латинкою. Усі придихальні (поганий термін, але зарах точний не згадаю) приголосні звуки писалися як приблизний латинський відповідник із придихальним H:
θ = th /tʰ/
φ = ph /pʰ/
χ = ch /kʰ/
Основний переклад Біблії на початку нашої ери — грецькою мовою, Септуаґінта. З нього переважно зроблений і латинський переклад, Вульґата. Цей латинський переклад ліг у основу католицького канону, і поширив давньогрецьке читання придихальних на европейські мови через ту саму Біблію.
В українській (так історічєскі сложилось) довший час було, можна сказати, дві літературні традиції, західна й східна, що були під заходньоевропейським та російським впливом відповідно. Правила прочитання грецьких слів, запозичення їх у мову і відображення цього на письмі теж склалося так що два різних
Десь на момент коли робили кириличний алфавіт і перекладали Святе Письмо на церковнослов'янську, греки-ромеї уже вимовляли тету ближче до /ф/. А оскільки з певних естетичних, граматичних і релігійних міркувань в кирилицю було занесено грецькі літери (іжиця, фіта, ксі, псі, омега, копа), то і читання воно отримувало відповідне.
Переважна кількість грецьких слів ув українській походить або з Біблії, або з вже з подальших перекладів грецьких текстів використовуючи традиційну фонетичну передачу як у Біблії
2. Латинська, вона ж давньогрецька. Католицтво
Латиняни перейняли досить багато грецьких слів, виробивши традицію ще за часів коли давньогрецькою хтось розмовляв., аписавши їх (!!! пампампам !!!) латинкою. Усі придихальні (поганий термін, але зарах точний не згадаю) приголосні звуки писалися як приблизний латинський відповідник із придихальним H:
θ = th /tʰ/
φ = ph /pʰ/
χ = ch /kʰ/
Основний переклад Біблії на початку нашої ери — грецькою мовою, Септуаґінта. З нього переважно зроблений і латинський переклад, Вульґата. Цей латинський переклад ліг у основу католицького канону, і поширив давньогрецьке читання придихальних на европейські мови через ту саму Біблію.
В українській (так історічєскі сложилось) довший час було, можна сказати, дві літературні традиції, західна й східна, що були під заходньоевропейським та російським впливом відповідно. Правила прочитання грецьких слів, запозичення їх у мову і відображення цього на письмі теж склалося так що два різних
Forwarded from Виникаючий порядок ✙ #УкрТґ