Що ж, гадаю, настав другий зірковий час цієї фотографії, оскільки її меседж зараз виражений в рази яскравіше, ніж на момент її створення

Незалежність - елемент картини під назвою «Україна», за який 9 років точиться кривава війна, і от вже рівно півроку, як повномасштабна. Проте якщо копнути глибше в історію, ми побачимо, що ця війна тривала весь час існування держави

Незалежність - річ крихка і тримати її слід міцно і обережно, як дзеркало. Зараз її тримають військові ЗСУ, Нацгвардія, волонтери, партизанський рух опору, вся країна, яка об‘єдналась для протидії ворогу. І нема жодних сумнівів у нашій перемозі

З Днем Незалежності і слава Україні🇺🇦

🇺🇦З Днем народження моя люба Україна!

Сьогодні тобі 31 рік, але майже 800 літ ти ведеш боротьбу за незалежність!

Сьогоднішній день особливий! Сьогодні, 24 серпня 2022 року, ти повертаєшся на геополітичну арену Ойкумени і заявляєш про свої національні інтереси!

Ти втрачала території, тебе грабували та позбавляли захисних стін, але ти змогла зберегти дещо важливіше — людей! Тих сміливців, які сходяться на звуки сурм раз за разом, століття за століттям. Які, нарешті, дочекалися свого зоряного часу!

Скоро в нас з’явиться нове свято перемоги над Ворогом. Так, я пишу росія з маленької літери, а Ворог із великої, бо він сидить не в москві, він сидить у кожнім із нас.

Нашим Ворогом є «вивчена
безпорадність», що вилізає вічними пошуками «зради», тужливими піснями та гротеском «шароварщини». І цього Ворога ми нарешті подалали!

Подолали в бойовому завзятті гонитви за російськими колонами під Києвом, у полум’ї кримських «бавовн» та в солоних бризках Зміїного. І ми самі навіть не уявляємо весь масштаб трансформації нашого суспільства і нашої коханої держави!

Тепер нам треба лише закріпити цю перемогу і дата цієї жирної крапки стане великим святом. Але саме сьогодні, у твій 31-й День незалежності ти стала рівною серед рівних за круглим столом світобудови. Нам випав один шанс із мільйона, які часом дають великі потрясіння, і ми всі ним скористалися!

І сьогодні попри нові орди загарбників та сигнали повітряних тривог, ми можемо спостерігати спалену техніку Ворога на центральній вулиці мирного Києва. І це знакова подія, адже ментальний «малорос» ніколи б не наважився жартувати про «парад росіян Хрещатиком», а гоноровий господар своєї землі може собі дозволити влаштувати такий «парад»!
Зі святом тебе моя кохана Україна!
——-
Ми переможемо. Бо зараз ми всі, як одне ціле, працюємо на цю перемогу. Бо кожен з нас робить свою роботу і вносить свою частку. Зараз ми хочемо допомогти бійцям зі зв’язком.
Збираємо 1 300 000 гривень на 50 захищених рацій Motorola DP4800 та гарнітури до них. Третина суми вже є, решту маємо зібрати за 4 дні. Впораємось?


Підтримайте ЗСУ 🔻

🇺🇦 Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
🇺🇦 PayPal — donate@sokyra.space
(при виборі «Payment type» між опціями «For goods and services» та «For friends and family» варто обирати «For friends and family»)


🪓Михайло Ведмідь, боєць ЗСУ, до 24.02.2022 член політради Демократичної Сокири та експерт із питань військово-промислового комплексу

The Sandman by Netflix. 5.5/10. I talk about the episodes watched, as I can't continue.

There is a thing in linguistics called language transfer. Pretty well described by "talking in Ukrainian with English words and grammar." In fact, it's not uncommon to treat a language as the set of words and rules to unite them while forgetting that it is an ancient living organism that has surpassed a nation. It is a creature full of history, as almost every word traces out centuries of meanings and relations, dynamics and interactions. There are reasons for taking a bus instead of sitting on it, or working hard instead of hardly working, and even saying "good for you, my dude," instead of "happy for you, a dear of mine."

The language is as much a tool as art is. One might be calling a language a tool while taking off at first note of a melody or a word of a poem. The language is a skill as much as the art is. Although it might have rules and conventions, one has the freedom to bend or augment them once mastered. And one truly uses the language only if they do little to no conscious thinking in the process. As a blade appropriates inertia of the muscle, a word seizes the momentum of the mind, delivering the phrase of no direct translation but creation.

One can truly notice this when attempting the translation of a text of their own. The words that laid so flawlessly before do not match anymore, the thoughts manifest in unrecognizable forms albeit preserving the meaning. The process starts to resemble an endeavour of stretching a flaring skirt over a globe, tearing apart the remains of motivation and hope. The only way to avoid disappointment is in rewriting the whole thing, expecting the final product to befit the original.

And here we go back to the Sandman. Originally a graphic novel, it was first turned into an audioplay by Audible, followed by screening on Netflix. I like to think about it in terms of languages: the static visual combined with a raw text versus the audio and finally versus the dynamic audiovisual. How did the translation go then?

The Audible version had no visuals by definition, so they compensated by adding another dimension, the one that the original missed. And hell they succeeded! Not only one can hear the sound of her and of their wings among the sinister steps on staircases, but can close their eyes and dream the Sandman they desire. To me, this version beats the original offensively often, but I embrace my comprehension of a slave of pace that must be provided externally. And so I yield my mind to an imposed governance that leaves a lot visual freedom still.

The visuals, one thus would say, must strip me off the remnants of the freedom I shall seek. But the cinematographic version starts confidently good, redoing the original in a captivating way. As the true translation is in recreation, the lesson's learned and illustrated. But things do fall apart when one tries to preserve the essence that does not yield to translation. And precisely at a supposedly iconic Sound of Her Wings they go too literal, adding nothing and removing with an acting performance that cannot reach the level of imagination of a viewer. I doubt they show at all, sticking to the telling and hence finding themselves in stinking shit.

The 24/7 was a perfect redo of a 24 hour diner. One can recognize it's translatable elements and enjoy the non-translatable ones reborn in the new century of cinematography. Might be my favourite episode so far btw. At least till it reaches the copy of the battle of the Doctor Destiny. Screw that shit.

Mixed feelings with the mixed messages, luckily I still got the earphones.

I am a passenger.
I and moving through your dreams. All your dreams.
I talk to a bus driver while a couple in the back fiercely copulates.
I jump on a platform following a yellow dragon.
You had a passenger, and you never knew.

Ukrainians are people of red and black color

блін а що якщо казати їм що українці настільки підтримують PoC що ми маємо другий прапор, присвячений чорним та індіанцям?

Став вподобайку, коли замав впирача лише на другу частину

До кінця

via @asyas_cats

Відмін захистився по справжньому!