😄Ініціатива і контроль. Ось чого нам не вистачало століттями.

Століттями все йшло по колу. Росія захоплювала українські землі, українці намагалися вирватись, інколи їм це вдавалося ненадовго, але потім росіяни приходили знов і здобували перемогу, і знову ми опинялися у ярмі. І так по колу. Вони мали ініціативу. Вони контролювали ситуацію.

Цього разу буде інакше.

Нам недостатньо просто розбити ворожу армію. Ну ось у 1918 році, наприкінці Першої світової, німецька армія була фактично розбита. І що? За двадцять років це знову була машина війни.

Нам недостатньо просто повернути свої території. Що завадить росіянам і надалі обстрілювати нас з Каспійського моря чи з Білорусі, готуючись до нової війни?

Нам недостатньо просто скинути Путіна чи дочекатись його смерті. Там усі різні, але ненавидять нас однаково.

Ми маємо зробити все вищезазначене і ніколи не відпускати Росію із зони контролю. Ніколи не віддавати ініціативу. Ми маємо зробити все, щоби Росія завжди була слабкою. Щоби вона було позбавлена ядерної зброї. Щоб у Білорусі (яка поки що Бєлоруссія) був проукраїнський режим. Щоби в окупованому Придністров‘ї зникла російська база. І це — лише першочергові завдання.

Ми стали дорослими. Ми такими ніколи не були. Нам доведеться вчитися своїх нових обов’язків. Як вчаться їх усі діти, коли підростають, отримують незалежність від батьків і починають контролювати своє життя самостійно, бо незалежність — це і є відповідальність. А ми відповідаємо перед своїми дітьми.

Наша зона відповідальності — Росія. Ми маємо контролювати її завжди, міцно тримаючи ініціативу в руках.

Ми навчимося. Ми впораємося. Я знаю.

Наш новий девіз — не «Ніколи знову», а «Тільки спробуй, с*ка».

Юрій Гудименко, командир саперного відділення, до 24.02.2022 лідер Демократичної Сокири.