Guess what, I'm a Youtuber now.

Коли потяг метро рухається, мені хочеться рухатись разом з ним. Звичайно я рухаюсь разом з ним, проте у його системі відліку, коли повз пролітають будівлі з середніх віків, мені бракує власного руху. Я хочу виконувати зв'язки з Муай Таю, проходити вздовж вагону, наносячи удари навіть по невидимому супернику. Адже так вже сталось, що саме Муай Тай, не айкідо, став для мене втіленням елегантності та самовираження. Різкі точні удари, при нанесенні яких ти забираєш свою кінцівку назад навіть швидше ніж спрямовував її по супротивнику, мені апелювали більше, ніж красиві, кругові потокові рухи айкідо. Чому бойове мистецтво, яке про спрямовування сили супротивника проти нього самого і яке мало стати втіленням приборкання води в Аватарі для мене програє в естетиці тому, де мета це покалічити суперника ударами всімома вісьмома кінцівками ще до того як той торкнеться підлоги? Гадки не маю. Але я хочу виконувати танець дракона, пролітаючи крізь цю велич.

Perhaps, Keene from Singapore would put it in the way "Okay so here's the video of Viennese architecture and you suddenly start taking about the difference between Muay Thai and Aikido whatta fuck," but I am too uneducated to talk about that majesty in a proper way. And even though I started put on Mozart for my walks, I'd share with you the other thing that resonates with my craving of motion in life too much. Enjoy. And go to fucking bed.

Отримав ліцензію мем-пірата!

Just imagine this meme be the first thing non-Ukrainian speakers see once they enter here. What a shame that I care.

Мила мнемоніка, шкода працює у 50% випадків. Середнє на скалярний решти мінус внутрішній на скалярний решти — універсальна.

@Nateron makes my day

Тим часом, вчора ввечері ваш адмін пробіг ось це от, з невеликими маршрутними та суттєвими психічними відхиленнями. Лише останні кількадесят метрів до вершини (в довжину, не в висоту) пройшовся, але решту часу кидався ногами, тож зараховано. Цього разу біг з і англійцем, і французом, які були far more superior, але я фактично не відставав, окрім двох-трьох разів.

Певно, судячи з ~75% прочитаного, головна думка Atomic Habits полягає в тому, що мотивація переоцінена, і часто середовище грає куди більшу роль. В моєму, інертному випадку, складається враження, що воно грає єдину роль. Мотивація приходить і відходить, а атлет Джеймі, який пише у слеку інтернів коли він йде на пробіжку і запрошує інших долучитись — лишається. Не було б Джеймі, не було б і моїх пробіжок, бо їх і справді не було до його приїзду, лол. Хоча які я плани на ці пагорби тільки не будував...

До речі, спорт допомагає з менталочкою, але лише на трохи, не так, як прийом у спеціаліста, на який я благо записався напередодні.

Найсмішніше, що я за півгодини до пробіжки (не знаючи про неї) спонтанно у жахливому настрої взяв шатл до Відня, а коли на чвертьдорозі прочитав сповіщення — повернув все взад і висадившись приїхав на кампус саме вчасно аби долучитись. Найкраще рішення за робочий тиждень.

Слова дня:
засвоїти — значно змістовніше за вивчити
послуговуватись — чомусь раніше я замість цього казав, можливо вигадане, користатись
подейкують
невдовзі
ухекати
звідкіля? звідтам! (щоправда друге мабуть вигадане відміном)
унеможливлювати
трясця
далебі
застосунок
навзаєм
баритися
овва
чимчикувати
здихля
(Список підлягає поповненню щоденно)

Кидайте ваші улюблені українські слова в коментарях.

Fucking hell.
Dream of the Endless for free!

Це прекрасно. Це чарівно у властивий формату спосіб (in its own way?). Я проспав у автобусі якраз весь період його утримання, було це внаслідок 3 год сну напередодні чи може я долучився до персонажів — відповідь очевидна.

The Sandman (not Dream) fights crime in the night:
- Hey, you, that's not your purse.
- How do you know?
- Because it doesn't match your shoes. *Knocks him down*

Episode 1: Sleep of the Just