via @DaniDonni.

В Axial age, люди ставали не просто рабами, а грошима, будучи вирваними з власного контексту. Зазвичай вони викрадались сусіднім племенем, втрачаючи зв'язки зі своїм. Після цього людина ставала повноцінною валютою, яка годилась для оплати "гріху" чи заборгованості перед племенем, і дозволяла цим уникнути торгівлі власною сім'єю.

Вирвані з контексту персонажі теж стають розмінною монетою. Або творіть про їхній власний культурний контекст, не вириваючи, а плекаючи їх в ньому, або нічого не робіть.

Це, звичайно, не стосується репрезентації суспільства, де є експати-мігранти, бо суспільство хост-держави стає їхнім новим культурним контекстом.

A point of view on inclusivity, with which I agree.
via @asyandel

Сержант Мемаркус знову в дії!

Хто проживає в південно-західній частині Рівненської області та південно-східній Волинської області — чекаю на вас завтра за гаражами.

Я бляха їздив на Го на 51 в свої 10, хай йому грець

Якщо ваше життя виглядає як жарт, пам'ятайте — головне не затягувати.

хай ідуть під три чорти заслуги і старання

She had forgotten the cultural appropriation:

від познайомівни

Хочеться на честь Дня української мови та писемності вкатати статистичний пост нарешті. Але багато хочеться

Дуже цікаво:

​З Днем української писемності та мови! 🇺🇦
​
Я досить вільно розмовляю трьома мовами, ще мінімум дві розумію (це без урахування 17-ти різних акцентів і діалектів англійської) і, однозначно, погоджуюсь, що чим більше мов ти знаєш, тим більше разів ти людина...

…і звісно, я толерантний і вважаю, що не потрібно нічого нав’язувати і силоміць змушувати (шкода, звичайно, що так не вважали люди, які століттями спалювали українські книги, видавали Валуєвський циркуляр і Емський указ).

Також багато моїх знайомих та близьких мені людей в побуті розмовляють російською і в мене з цим жодних проблем. Я навіть не завжди це зауважую. Це право і вибір кожного.

Проте, якщо ми говоримо про державу та закони, то українська мова — це питання національної безпеки.

Під час війни, що, за словами ворога, почалась, зокрема і через «ущемление языка»: відсутність українських особливостей та символів, на жаль, автоматично означає наявність російських. І якщо ми перестанемо розбудовувати та оберігати українську ідентичність — матимемо російську.

Мова. Має. Значення 🇺🇦

У активній роботі над книгою "Мистецтво крінжі"

Малесенечесенечкий, проте нівроку ондо в'ється обабіч шено ступленого чобота випадкової сібібистости, що повсякчас поважно дибала чи логаритмічно чимчикувала тою стежиною.

Українська мова ніколи не посідала друге місце на конкурсі милозвучности. Бо й першого ніхто не посідав, бо й конкурсу такого не було.

Але українська мова, все ж, особлива. Бо мало у світі мов, які не просто вижили, а ще й активно розвивалися, попри тотальну заборону в різні віки, попри поневолення народу, попри крадіжку культури й історії.
Вона вижила, вона вистояла, вона стала сильнішою й гучнішою. Бо вистояли українці, бо навіть під загрозою смерті, у маленьких українців сіялося зерно у вигляді тихої, майже секретної бабусиної колискової. І воно проросло. Подекуди, навіть через покоління. І котик із колискової виріс у гучне і сталеве «Борітеся, поборете, вам Бог помагає».
Українська мова — мова любови й ніжности. 50 відтінків зменшувально-пестливих суфіксів, шалена кількість варіацій часток, які прикрашують мовлення, це підтверджують. Бо навіть кляті вороги, приправлені сарказмом, у нас «воріженьки».

Українська мова — мова люти. Холодної, витонченої й гострої, мов лезо, люти. Це не звичайна злість, це навіть не ненависть — це саме лють. Вам знайоме це відчуття, воно виникало у вас, коли ви дивилися перші світлини з Бучі, коли бачили бої за Азовсталь, коли ставали на коліна, зустрічаючи Героїв на щиті. Ця лють, потім переростає в помсту, гарячу, мов кров.

Українська мова — мова гумору. Вона регоче в герці, посеред вогню й пекла. Там, де навіть косата від страху німіє. Немає у світі нічого, про що б не сміялася наша мова. В окопі, серед бою, у лікарняній палаті Україна жартує, а, значить, живе.

Українська мова — мова турботи. У лаконічне «як ти?» поміщається безмір сенсів. Балаклійські оладки. Лиманський борщик. І пахучі осінні яблука зі старечих рук у щойно звільненому селі.

Українська мова — мова нещадна до ворогів. Вона не приймає їх, ніяких, ні живих, ні мертвих. Паляниця з полуницею — виявилися вбивчими для кривавих зайд.

Українська мова — мова перемоги. Бо які б чорні часи не проходив народ, але навіть через століття «і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, І будуть люди на землі».

Може, і є у світі, милозвучніші, кращі, багатші мови. Але українська в нас одна. Сповнена діалектів, гострих і смачних словечок, спогадів, сенсів і великої любові.

Тож бережіть у своїх душах «тендітну свічечку літери Ї». У дбайливих руках вона стає зброєю правди.

Підтримати ЗСУ 🔻

🇺🇦Гривня, валюта і крипта — https://bit.ly/2Pvj6y2
🇺🇦Карта — 5169 3351 0047 5223
🇺🇦PayPal — donate@sokyra.space

If a problem cannot be solved by shooting at it, it's not a problem.

Український вигук "гойда", про яке Охлобистін на шабаші у москві верещав, що воно їхнє, до росні може мати стосунок лише у фразі "вітер стиха гойда москаля на гілляці".