Forwarded from ✙назар уже не постить✙🍉 | #УкрТґ
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
😁2
До нового року з алкоголю відмін п'є лише Львівське Різдвяне.
🔥3
— А ти правша чи лівша?
— Правша, а ти?
— Я теж, але хочу бути лівшой.
— Правша, а ти?
— Я теж, але хочу бути лівшой.
🔥4
— А скільки тобі років?
— 23.
— О, то ти вже дожив до віку, до якого люди не доживають!
— 23.
— О, то ти вже дожив до віку, до якого люди не доживають!
🥰5
До речі, якщо чорна діра достатньо масивна, то вас не розірве при підльоті до неї.
😍4🤔1
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
До речі, якщо чорна діра достатньо масивна, то вас не розірве при підльоті до неї.
Тобто чорні діри як собаки: часом пес Патрон чим вона більша, тим легше наблизитись.
😁4
Simulated disorder postulates perfect discipline. Simulated fear postulates courage. Simulated weakness postulates strength.
Sun Tzu, "The Art of War, Chapter 5: Energy"
Sun Tzu, "The Art of War, Chapter 5: Energy"
Фехтувальні підсумки року
Ляйденське доджьо: дістався десь середини рейтингу. Побив початківців та свого заклятого суперника: закляклого діда, який коли вже рухається то ховайсь. Минулого разу переміг з серйозним рахунком досвідченого дядька, і тепер вцілому складаю йому конкуренцію. Не соромно відвідувати.
Амстерське доджьо: став сильнішим за щонайменше двох людей в ньому. Маю заклятого суперника-італійця, теж з усього лише роком досвіду, і руками певно навіть довшими за мої, ми десь на одному рівні. Вже програю з десь 6-7 проти 10 замість 1-2 проти 10 з суттєвою кількістю досвідчених, але тут рухатись ще далеко.
Амстерське доджьо переповнене людьми, що займались 7-15 років в сумі за все життя, тому я з своїми початковими півроку досвіду у липні міг лише захищатись і відступати. Проте це навчило мене користати гардою немов щитом: настільки, що мій хват почали відзначати, та й я помітив що можу відбити більшість ударів та навіть flash.
Ляйденське доджьо, де суперники ближчі до мого рівня, було місцем де я відпрацьовував атаки. В Амстері атаки це суїцидальна, хоч і весела затія. Але десь між цими двома розвинулася і моя друга захисна реакція: присяд. Тепер я можу почати двобій з достобіса досвідченим шпагістом з протикання йому коліна. А, як показав досвід, вже одне очко переваги суттєво визначає подальший хід бою. Присідання допомагає також здобути перевагу у наступі, бо амстеряни махати шпагою вниз схоже не звикли: максимум колоти в кросівок. Їхні стегна теж стали гарною ціллю, куди завдаються найнеочікуваніші уколи.А краще б лоукіки.
Я досі працюю над контратаками, тим паче після моїх достобіса успішних відбиттів, але цей процес надто довгий. Робота ногами досі страждає, якщо взагалі присутня, хоча декілька блефувальних фішок що нещодавно вивчив дозволяє звертати увагу і на неї. Хочеться розвивати свій стиль присяду і не падати раз на кілька тижнів від невтримання рівноваги з положення на кортах, а то якось не по рівненськи. І продовжувати завдавати уколів по куди ближчих ділянках тіла, як от почало виходити по плечу. Благо нарешті опановане витягування руки поперед себе, що є бляха базою з дня 1, але не затримувалось у мене в жодній біологічній пам'яті, цьому дуже сприяє.
Метою на 2023, коли я розпрощаюсь з Ляйденським доджьо, є совання у топ 5 амстерського і виступ на змаганні. Друге передує першому, бо де ж ще я навчуся всіляких трюків. Ах та, людство ж вже винайшло відеозапис та Інтернет, варто частіше про це згадувати.
Ляйденське доджьо: дістався десь середини рейтингу. Побив початківців та свого заклятого суперника: закляклого діда, який коли вже рухається то ховайсь. Минулого разу переміг з серйозним рахунком досвідченого дядька, і тепер вцілому складаю йому конкуренцію. Не соромно відвідувати.
Амстерське доджьо: став сильнішим за щонайменше двох людей в ньому. Маю заклятого суперника-італійця, теж з усього лише роком досвіду, і руками певно навіть довшими за мої, ми десь на одному рівні. Вже програю з десь 6-7 проти 10 замість 1-2 проти 10 з суттєвою кількістю досвідчених, але тут рухатись ще далеко.
Амстерське доджьо переповнене людьми, що займались 7-15 років в сумі за все життя, тому я з своїми початковими півроку досвіду у липні міг лише захищатись і відступати. Проте це навчило мене користати гардою немов щитом: настільки, що мій хват почали відзначати, та й я помітив що можу відбити більшість ударів та навіть flash.
Ляйденське доджьо, де суперники ближчі до мого рівня, було місцем де я відпрацьовував атаки. В Амстері атаки це суїцидальна, хоч і весела затія. Але десь між цими двома розвинулася і моя друга захисна реакція: присяд. Тепер я можу почати двобій з достобіса досвідченим шпагістом з протикання йому коліна. А, як показав досвід, вже одне очко переваги суттєво визначає подальший хід бою. Присідання допомагає також здобути перевагу у наступі, бо амстеряни махати шпагою вниз схоже не звикли: максимум колоти в кросівок. Їхні стегна теж стали гарною ціллю, куди завдаються найнеочікуваніші уколи.
Я досі працюю над контратаками, тим паче після моїх достобіса успішних відбиттів, але цей процес надто довгий. Робота ногами досі страждає, якщо взагалі присутня, хоча декілька блефувальних фішок що нещодавно вивчив дозволяє звертати увагу і на неї. Хочеться розвивати свій стиль присяду і не падати раз на кілька тижнів від невтримання рівноваги з положення на кортах, а то якось не по рівненськи. І продовжувати завдавати уколів по куди ближчих ділянках тіла, як от почало виходити по плечу. Благо нарешті опановане витягування руки поперед себе, що є бляха базою з дня 1, але не затримувалось у мене в жодній біологічній пам'яті, цьому дуже сприяє.
Метою на 2023, коли я розпрощаюсь з Ляйденським доджьо, є совання у топ 5 амстерського і виступ на змаганні. Друге передує першому, бо де ж ще я навчуся всіляких трюків. Ах та, людство ж вже винайшло відеозапис та Інтернет, варто частіше про це згадувати.
👍13🥰3
Дерево розмови не згине бур'яном коли прополоти його реакціями замість відповідей.
🤯4😁3