Все ж те, на чому переконання ґрунтуються, є значно важливішим за самі переконання
❤3
Хто хоче книгу про динозаврів українською чи знає, куди може її прилаштувати, напишіть.
Також почав приймати енергетики щоденно аби омолодшати не лише серцем, але й душнею🫀🧠 і шкіряним мішком 👶🐭
Nature
Taurine supplement makes animals live longer — what it means for people is unclear
Nature - The energy-drink ingredient offers striking health benefits in mice, monkeys and worms. But more work is needed to investigate its link with ageing.
💊5
Пропоную переклад “to bullshit” — коровити. Бикогівнити звичайно теж варіянт, та й ми кажемо лайно собаче, проте іменникові дієслова для нас не характерні.
🤓6👎1
Нова рубрика на каналі!
Використовуйте слово manifestly аби підсилити obviously:
A manifestly handsome bearded man.
#енгельс
Використовуйте слово manifestly аби підсилити obviously:
A manifestly handsome bearded man.
#енгельс
🤓5🔥2
Під яким кутом до течії ви маєте пливти, аби вас знесло вздовж річки якомога менше, якщо річка вдвічі швидша?
🤓12
Turns out what I was doing here the entire time was not shitposting, but journaling.
😁9
Опанування мови
Насправді нема різниці проста мова чи складна, для опанування її має значення виключно її використання. Якою б простою не була мова, мізк забуде той А1/В2 одразу після припинення звертання до неї. Якою б складною не була мова, виставлення себе на посміх чи термінова потреба у отриманні послуги зведе нанівець довільні відмовки і виступить достатнім знеохоченням від звертання до мови, незнайомої мовцю. Особливо коли прохання про ножиці зінтерпретується як готовність розсунути ноги. Мозок у напруженні збере найкострубатіші конструкції і зрештою вродить зрозуміле повідомлення, ба з втратами. І вже наступного разу йому буде значно легше вродити щось змістовне, а сам процес відчується немов напруга новісінького семантичного мʼязу, що виріс на місці порваного аксона, не знаю, я не володію мовою життя.
Опанування мови відбуватиметься все життя, бо мова це не навичка, це значно більший за життя організм. Він старіший за цивілізацію, він багатший за викопні знахідки, він живе у головах тисяч людей водночас і постійно еволюціонує. Одні слова вимирають, інші народжуються. Прийменники мігрують у кінець речення, а майбутній час зливається у теперішній. Сьогоднішня орфографічна помилка це завтрашній символ стійкості перед непідконтрольністю ринку (HODL), а зморожена в припіднятому угарі фраза це завтрашня мудрість поколінь. І хоч у мові є часто всього лише кількадесят тисяч слів, з яких хоч наскількись відчутним використанням похваляться лише кілька сотень, щодня народжується речення, яке не було сказане за тисячоліття до того.
Про мову можна думати у яких завгодно термінах, від інформаційних-кодувальних до біологічних-еволюційних, від історичних-етимологічних до музичних-поетичних, від танцювальних до бойових. Кожен знайде у мові щось на свій смак, чи завдяки мові знайде щось що давно шукав. Для когось діалог нею слугуватиме фехтуванням, де кожне питання стане ударом, а кожна відповідь його парируванням; де кожне твердження стане стійкою, а заперечення її контратакою. Комусь цікаво буде довідатись як вона будується top-down, вивчаючи правило за правилом, а інший послідує bottom-up підходу і встановить її закономірності через багатомовну інструкцію користування милом. Хтось же взагалі не паритиметься про те як ця байда працює, і насолоджуватиметься сварками на зборах місцевого ОСББ. Та й просто матиме нарешті доступ до всього культурного пласту що має країна, від її способу життя до політичних поглядів, від прийняття запрошення на останню чашку кави до народних співів. У мові чи з мовою, кожен знайде собі щастя, аби тільки вона була поряд.
І коли вона буде поряд, складнощі вийдуть на задній план. Нейронка, схована в казанку опановувача, здатна буде засвоїти і відтворити як завгодно складну конструкцію, дай їй тільки понаражатись на мовців і нагоду висловитись у відповідь. Правило ніколи не оселиться в памʼяті, воно стане частиною тебе самого, набутою мудрістю і секретним знанням, яке не здатні будуть сформулювати іноземцям навіть втаємничені носії. І зрештою, після сотень годин балачок, мільйонів складених і промовлених речень, дюжин поглинутих чи розшифрованих текстів, тисяч перекладених і відшуканих слів, знання пропаде, і мова оселиться в твому домі.
І ти ніколи більше її не знатимеш. Бо нею ти володітимеш.
Насправді нема різниці проста мова чи складна, для опанування її має значення виключно її використання. Якою б простою не була мова, мізк забуде той А1/В2 одразу після припинення звертання до неї. Якою б складною не була мова, виставлення себе на посміх чи термінова потреба у отриманні послуги зведе нанівець довільні відмовки і виступить достатнім знеохоченням від звертання до мови, незнайомої мовцю. Особливо коли прохання про ножиці зінтерпретується як готовність розсунути ноги. Мозок у напруженні збере найкострубатіші конструкції і зрештою вродить зрозуміле повідомлення, ба з втратами. І вже наступного разу йому буде значно легше вродити щось змістовне, а сам процес відчується немов напруга новісінького семантичного мʼязу, що виріс на місці порваного аксона, не знаю, я не володію мовою життя.
Опанування мови відбуватиметься все життя, бо мова це не навичка, це значно більший за життя організм. Він старіший за цивілізацію, він багатший за викопні знахідки, він живе у головах тисяч людей водночас і постійно еволюціонує. Одні слова вимирають, інші народжуються. Прийменники мігрують у кінець речення, а майбутній час зливається у теперішній. Сьогоднішня орфографічна помилка це завтрашній символ стійкості перед непідконтрольністю ринку (HODL), а зморожена в припіднятому угарі фраза це завтрашня мудрість поколінь. І хоч у мові є часто всього лише кількадесят тисяч слів, з яких хоч наскількись відчутним використанням похваляться лише кілька сотень, щодня народжується речення, яке не було сказане за тисячоліття до того.
Про мову можна думати у яких завгодно термінах, від інформаційних-кодувальних до біологічних-еволюційних, від історичних-етимологічних до музичних-поетичних, від танцювальних до бойових. Кожен знайде у мові щось на свій смак, чи завдяки мові знайде щось що давно шукав. Для когось діалог нею слугуватиме фехтуванням, де кожне питання стане ударом, а кожна відповідь його парируванням; де кожне твердження стане стійкою, а заперечення її контратакою. Комусь цікаво буде довідатись як вона будується top-down, вивчаючи правило за правилом, а інший послідує bottom-up підходу і встановить її закономірності через багатомовну інструкцію користування милом. Хтось же взагалі не паритиметься про те як ця байда працює, і насолоджуватиметься сварками на зборах місцевого ОСББ. Та й просто матиме нарешті доступ до всього культурного пласту що має країна, від її способу життя до політичних поглядів, від прийняття запрошення на останню чашку кави до народних співів. У мові чи з мовою, кожен знайде собі щастя, аби тільки вона була поряд.
І коли вона буде поряд, складнощі вийдуть на задній план. Нейронка, схована в казанку опановувача, здатна буде засвоїти і відтворити як завгодно складну конструкцію, дай їй тільки понаражатись на мовців і нагоду висловитись у відповідь. Правило ніколи не оселиться в памʼяті, воно стане частиною тебе самого, набутою мудрістю і секретним знанням, яке не здатні будуть сформулювати іноземцям навіть втаємничені носії. І зрештою, після сотень годин балачок, мільйонів складених і промовлених речень, дюжин поглинутих чи розшифрованих текстів, тисяч перекладених і відшуканих слів, знання пропаде, і мова оселиться в твому домі.
І ти ніколи більше її не знатимеш. Бо нею ти володітимеш.
❤4👍1
росня: називає очевидну українську діалектом.
українці: називають власні діалекти і навіть мову суржиком.
українці: називають власні діалекти і навіть мову суржиком.
Twitter
"Іссконно казінскіх" слів нема в жодному словнику світу)
❤1
Will take time to respond in full later, but mostly agreed and to add: people in academia care for publishing papers, and thus for converting their research into a “story” to get it published. I have hear the word “story” way more times that anything “truth/knowledge” related in academia, especially in practical labs that were producing light-emitting diodes.
In fact, my current purely money-making field is way closer to the truth and way more empirical than most of the academy: our ultimate judge is profit, and if the profit goes bad, neither beauty of the model or system nor story will acquit you.
And let’s not forget that in academia the truth is defined democratically, otherwise we won’t be having dark matter [not even a] theory as the leading “explanation” of observed breakdown of relativity at galactic+ scales/small accelerations.
In fact, my current purely money-making field is way closer to the truth and way more empirical than most of the academy: our ultimate judge is profit, and if the profit goes bad, neither beauty of the model or system nor story will acquit you.
And let’s not forget that in academia the truth is defined democratically, otherwise we won’t be having dark matter [not even a] theory as the leading “explanation” of observed breakdown of relativity at galactic+ scales/small accelerations.
👍4🥱1
Well, not necessarily. Either you already have money to afford not doing stupid things for money, or you will be waiting for money to come your way, which happens quite often.