Опанування мови
Насправді нема різниці проста мова чи складна, для опанування її має значення виключно її використання. Якою б простою не була мова, мізк забуде той А1/В2 одразу після припинення звертання до неї. Якою б складною не була мова, виставлення себе на посміх чи термінова потреба у отриманні послуги зведе нанівець довільні відмовки і виступить достатнім знеохоченням від звертання до мови, незнайомої мовцю. Особливо коли прохання про ножиці зінтерпретується як готовність розсунути ноги. Мозок у напруженні збере найкострубатіші конструкції і зрештою вродить зрозуміле повідомлення, ба з втратами. І вже наступного разу йому буде значно легше вродити щось змістовне, а сам процес відчується немов напруга новісінького семантичного мʼязу, що виріс на місці порваного аксона, не знаю, я не володію мовою життя.
Опанування мови відбуватиметься все життя, бо мова це не навичка, це значно більший за життя організм. Він старіший за цивілізацію, він багатший за викопні знахідки, він живе у головах тисяч людей водночас і постійно еволюціонує. Одні слова вимирають, інші народжуються. Прийменники мігрують у кінець речення, а майбутній час зливається у теперішній. Сьогоднішня орфографічна помилка це завтрашній символ стійкості перед непідконтрольністю ринку (HODL), а зморожена в припіднятому угарі фраза це завтрашня мудрість поколінь. І хоч у мові є часто всього лише кількадесят тисяч слів, з яких хоч наскількись відчутним використанням похваляться лише кілька сотень, щодня народжується речення, яке не було сказане за тисячоліття до того.
Про мову можна думати у яких завгодно термінах, від інформаційних-кодувальних до біологічних-еволюційних, від історичних-етимологічних до музичних-поетичних, від танцювальних до бойових. Кожен знайде у мові щось на свій смак, чи завдяки мові знайде щось що давно шукав. Для когось діалог нею слугуватиме фехтуванням, де кожне питання стане ударом, а кожна відповідь його парируванням; де кожне твердження стане стійкою, а заперечення її контратакою. Комусь цікаво буде довідатись як вона будується top-down, вивчаючи правило за правилом, а інший послідує bottom-up підходу і встановить її закономірності через багатомовну інструкцію користування милом. Хтось же взагалі не паритиметься про те як ця байда працює, і насолоджуватиметься сварками на зборах місцевого ОСББ. Та й просто матиме нарешті доступ до всього культурного пласту що має країна, від її способу життя до політичних поглядів, від прийняття запрошення на останню чашку кави до народних співів. У мові чи з мовою, кожен знайде собі щастя, аби тільки вона була поряд.
І коли вона буде поряд, складнощі вийдуть на задній план. Нейронка, схована в казанку опановувача, здатна буде засвоїти і відтворити як завгодно складну конструкцію, дай їй тільки понаражатись на мовців і нагоду висловитись у відповідь. Правило ніколи не оселиться в памʼяті, воно стане частиною тебе самого, набутою мудрістю і секретним знанням, яке не здатні будуть сформулювати іноземцям навіть втаємничені носії. І зрештою, після сотень годин балачок, мільйонів складених і промовлених речень, дюжин поглинутих чи розшифрованих текстів, тисяч перекладених і відшуканих слів, знання пропаде, і мова оселиться в твому домі.
І ти ніколи більше її не знатимеш. Бо нею ти володітимеш.
Насправді нема різниці проста мова чи складна, для опанування її має значення виключно її використання. Якою б простою не була мова, мізк забуде той А1/В2 одразу після припинення звертання до неї. Якою б складною не була мова, виставлення себе на посміх чи термінова потреба у отриманні послуги зведе нанівець довільні відмовки і виступить достатнім знеохоченням від звертання до мови, незнайомої мовцю. Особливо коли прохання про ножиці зінтерпретується як готовність розсунути ноги. Мозок у напруженні збере найкострубатіші конструкції і зрештою вродить зрозуміле повідомлення, ба з втратами. І вже наступного разу йому буде значно легше вродити щось змістовне, а сам процес відчується немов напруга новісінького семантичного мʼязу, що виріс на місці порваного аксона, не знаю, я не володію мовою життя.
Опанування мови відбуватиметься все життя, бо мова це не навичка, це значно більший за життя організм. Він старіший за цивілізацію, він багатший за викопні знахідки, він живе у головах тисяч людей водночас і постійно еволюціонує. Одні слова вимирають, інші народжуються. Прийменники мігрують у кінець речення, а майбутній час зливається у теперішній. Сьогоднішня орфографічна помилка це завтрашній символ стійкості перед непідконтрольністю ринку (HODL), а зморожена в припіднятому угарі фраза це завтрашня мудрість поколінь. І хоч у мові є часто всього лише кількадесят тисяч слів, з яких хоч наскількись відчутним використанням похваляться лише кілька сотень, щодня народжується речення, яке не було сказане за тисячоліття до того.
Про мову можна думати у яких завгодно термінах, від інформаційних-кодувальних до біологічних-еволюційних, від історичних-етимологічних до музичних-поетичних, від танцювальних до бойових. Кожен знайде у мові щось на свій смак, чи завдяки мові знайде щось що давно шукав. Для когось діалог нею слугуватиме фехтуванням, де кожне питання стане ударом, а кожна відповідь його парируванням; де кожне твердження стане стійкою, а заперечення її контратакою. Комусь цікаво буде довідатись як вона будується top-down, вивчаючи правило за правилом, а інший послідує bottom-up підходу і встановить її закономірності через багатомовну інструкцію користування милом. Хтось же взагалі не паритиметься про те як ця байда працює, і насолоджуватиметься сварками на зборах місцевого ОСББ. Та й просто матиме нарешті доступ до всього культурного пласту що має країна, від її способу життя до політичних поглядів, від прийняття запрошення на останню чашку кави до народних співів. У мові чи з мовою, кожен знайде собі щастя, аби тільки вона була поряд.
І коли вона буде поряд, складнощі вийдуть на задній план. Нейронка, схована в казанку опановувача, здатна буде засвоїти і відтворити як завгодно складну конструкцію, дай їй тільки понаражатись на мовців і нагоду висловитись у відповідь. Правило ніколи не оселиться в памʼяті, воно стане частиною тебе самого, набутою мудрістю і секретним знанням, яке не здатні будуть сформулювати іноземцям навіть втаємничені носії. І зрештою, після сотень годин балачок, мільйонів складених і промовлених речень, дюжин поглинутих чи розшифрованих текстів, тисяч перекладених і відшуканих слів, знання пропаде, і мова оселиться в твому домі.
І ти ніколи більше її не знатимеш. Бо нею ти володітимеш.
❤4👍1
росня: називає очевидну українську діалектом.
українці: називають власні діалекти і навіть мову суржиком.
українці: називають власні діалекти і навіть мову суржиком.
Twitter
"Іссконно казінскіх" слів нема в жодному словнику світу)
❤1
Will take time to respond in full later, but mostly agreed and to add: people in academia care for publishing papers, and thus for converting their research into a “story” to get it published. I have hear the word “story” way more times that anything “truth/knowledge” related in academia, especially in practical labs that were producing light-emitting diodes.
In fact, my current purely money-making field is way closer to the truth and way more empirical than most of the academy: our ultimate judge is profit, and if the profit goes bad, neither beauty of the model or system nor story will acquit you.
And let’s not forget that in academia the truth is defined democratically, otherwise we won’t be having dark matter [not even a] theory as the leading “explanation” of observed breakdown of relativity at galactic+ scales/small accelerations.
In fact, my current purely money-making field is way closer to the truth and way more empirical than most of the academy: our ultimate judge is profit, and if the profit goes bad, neither beauty of the model or system nor story will acquit you.
And let’s not forget that in academia the truth is defined democratically, otherwise we won’t be having dark matter [not even a] theory as the leading “explanation” of observed breakdown of relativity at galactic+ scales/small accelerations.
👍4🥱1
Well, not necessarily. Either you already have money to afford not doing stupid things for money, or you will be waiting for money to come your way, which happens quite often.
Forwarded from Lenguist
facts. if your work isn't intrinsically aligned with money, you will always have to do stupid things to get money
https://twitter.com/eigenrobot/status/1669293448980049920?s=20
https://twitter.com/eigenrobot/status/1669293448980049920?s=20
Twitter
common delusion. actually honest inquiry to the truth is only possible in private firms, and there only when incentives are internally aligned such that if you get the wrong answer your company loses money
Науковці: політичні погляди не впливають на наукові теорії.
Тим часом квантова механіка: буквально лівацька, і навіть містить трансродові частинки: нейтрино, які осцилюють, змінюючи свій аромат з електронного на мюонний і назад кожні кілька тисяч км подорожі.
Витяг: «Квантова механіка» Вакарчука. За інсайд з частинками дяка @moratapinellla.
Тим часом квантова механіка: буквально лівацька, і навіть містить трансродові частинки: нейтрино, які осцилюють, змінюючи свій аромат з електронного на мюонний і назад кожні кілька тисяч км подорожі.
Витяг: «Квантова механіка» Вакарчука. За інсайд з частинками дяка @moratapinellla.
😨10👍1🤮1🤣1
Які кольори у веселковому прапорі відповідають за ЛГБQIAPK, а які за Т?
😁3🥱3
THE MOTIVES OF SCIENTISTS
87. Science and technology provide the most important examples of surrogate activities. Some scientists claim that they are motivated by “curiosity” or by a desire to “benefit humanity.” But it is easy to see that neither of these can be the principal motive of most scientists. As for “curiosity,” that notion is simply absurd. Most scientists work on highly specialized problems that are not the object of any normal curiosity. For example, is an astronomer, a mathematician or an entomologist curious about the properties of isopropyltrimethylmethane? Of course not. Only a chemist is curious about such a thing, and he is curious about it only because chemistry is his surrogate activity. Is the chemist curious about the appropriate classification of a new species of beetle? No. That question is of interest only to the entomologist, and he is interested in it only because entomology is his surrogate activity. If the chemist and the entomologist had to exert themselves seriously to obtain the physical necessities, and if that effort exercised their abilities in an interesting way but in some nonscientific pursuit, then they wouldn’t give a damn about isopropyltrimethylmethane or the classification of beetles. Suppose that lack of funds for postgraduate education had led the chemist to become an insurance broker instead of a chemist. In that case he would have been very interested in insurance matters but would have cared nothing about isopropyltrimethylmethane. In any case it is not normal to put into the satisfaction of mere curiosity the amount of time and effort that scientists put into their work. The “curiosity” explanation for the scientists’ motive just doesn’t stand up.
Indeed, the question to consider when choosing one’s occupation is: if the circumstances were different, would you be the same person with the same wants? If instead of going to the Faculty of Mathematics you end up at the Department of Linguistics, would your approach still be mostly numerical? Would you still be trying to build models and employ statistical analysis, however unfavourable the environment? If going into History instead of Finance, would you still be more interested in financial crises that caused distresses rather than motivations of individuals or groups? Or would you pick up the interest that you have encountered and follow it they way you have been taught?
Citation: The Unabomber Manifesto
87. Science and technology provide the most important examples of surrogate activities. Some scientists claim that they are motivated by “curiosity” or by a desire to “benefit humanity.” But it is easy to see that neither of these can be the principal motive of most scientists. As for “curiosity,” that notion is simply absurd. Most scientists work on highly specialized problems that are not the object of any normal curiosity. For example, is an astronomer, a mathematician or an entomologist curious about the properties of isopropyltrimethylmethane? Of course not. Only a chemist is curious about such a thing, and he is curious about it only because chemistry is his surrogate activity. Is the chemist curious about the appropriate classification of a new species of beetle? No. That question is of interest only to the entomologist, and he is interested in it only because entomology is his surrogate activity. If the chemist and the entomologist had to exert themselves seriously to obtain the physical necessities, and if that effort exercised their abilities in an interesting way but in some nonscientific pursuit, then they wouldn’t give a damn about isopropyltrimethylmethane or the classification of beetles. Suppose that lack of funds for postgraduate education had led the chemist to become an insurance broker instead of a chemist. In that case he would have been very interested in insurance matters but would have cared nothing about isopropyltrimethylmethane. In any case it is not normal to put into the satisfaction of mere curiosity the amount of time and effort that scientists put into their work. The “curiosity” explanation for the scientists’ motive just doesn’t stand up.
Indeed, the question to consider when choosing one’s occupation is: if the circumstances were different, would you be the same person with the same wants? If instead of going to the Faculty of Mathematics you end up at the Department of Linguistics, would your approach still be mostly numerical? Would you still be trying to build models and employ statistical analysis, however unfavourable the environment? If going into History instead of Finance, would you still be more interested in financial crises that caused distresses rather than motivations of individuals or groups? Or would you pick up the interest that you have encountered and follow it they way you have been taught?
Citation: The Unabomber Manifesto
❤3🤮3