Так як моє повідомлення нижче має тепер інший зміст, питання до вас, окрема публіко: чим, як, що там топового? Хоча справа смаків мабуть

Перед тим, як створити Всесвіт, Білобог не лише дропнув фізфак після другого курсу, але й продивився половину всього збереженого у закладках, вкладках, чатах, та електронних листах. Якби все продивився, то Всесвіт би не був такий messed up.

Для тої_го, хто поставив 6 — малась на увазі не кількість переглядів за життя, а оцінка

Аби ви розуміли сміхотворність бюрократії, через яку я проходжу, і її вплив на мене — мені абсолютно ок втратити кілька тижнів стажки і зарплатню за неї, провівши їх деінде в Європі, аби не їбатись зайвий раз із записом на візову зустріч, який неможливо здійснити. От настільки насрати вже.

А сміхотворність ринку житла в Лейдені ви помітили — значно легше приїхати на місяць в той же Відень і пожити тут, вийде вдвічі дешевше включно з баблом на дорогу.

Соловей резонує більше, ніж Шум. Власне, можна було передбачити і без слухання. Соловей потужніший і надихає провести томографію свого буття. Шум? Хз, для танців може й згодиться.

Лол, я маю запхнути чернетки значно глибше

Є спокуса роздумувати, ділитись, послуговуватись ямбом, робити висновки, давати поради, і вважати, що життя налагодилось. Але робити цього ми, звичайно, не будемо, бо часу минуло замало, та й ми не дурненькі.

Тож поки бог не прощається з нами
І години здаються хвилинами
Це незручно стає й недоречно
Ділитись думками з вранішнім світом

Тим часом Панін (лол) подає правильний приклад всім росіянам. Тут і вибачення за війну, і визнання своїх помилок (не всіх). Хочеться вірити у щирість, але й без цього приємно.

Щоправда оригіналу відео я не знайшов, тому промитомозкова версія до ваших послуг.

Кришталева енергія в етері за 3, 2, 1...

Епоха самостійних подорожей закінчена

Можливо, всього лише на певний час призупинена, але я не хочу до цього повертатись найближчим часом. Мені норм повертатись у місце ночівлі, де мене ніхто не чекає окрім постелі та кількох циклів сну. Проте допоки це лише пауза між зависаннями чи походами на роботу — мені норм.

Я не отримую задоволення від споглядання величі Відня, Дунаю-Дніпра, чи будь-чого іншого, якщо поряд нема знайомих людей, з якими я цим можу поділитись. Є до біса багато місць, в які я подорожував сам, починаючи від Торонто, Бостона, Нью-Йорку з містом за 40 хв їзди від нього, де мені провели екскурсію в штабі Американських Атеїстів, і закінчуючи Мюнхеном та Нюрнбергом, де на мене чекали друзі, тож подорож не була самотньою, по суті. Я бачив світ від Магелангу з Сеулом та Тайпеєм до Вінніпеґу з Кренфордом та Квебеком. Мене тепер важко здивувати, і напевно тому я не отримую більше задоволення від спостережень за окрасами місцин. Хоча брешу, отримую, але чомусь лише з людьми поряд. Бо можливо порожнеча всередині мене не може заповнитись естетикою навіть на грам? Не може.

На цих вихідних я відвідав Будапешт, два повноцінних дні. Кожне рішення, яке я приймав, виявилось правильним, і я не шкодую про жодне. Кожен вибір, який я зробив, будь це активність чи компанія, виявились оптимальними. Я навіть і не перетнув міст, і побачив я дуже мало, але анітрохи за це не переймався, поки поряд була прекрасна компанія, хай навіть з якою часом дуже мало взаємодіяв. Можливо, порожнеча спокійно заповнюється вже навіть цим? Можливо.

Дніпровська похоронна студія представила одяг для жінок, які хочуть піти на той світ гарнюнями