Під час дискусії наведене мірило почало виглядати у моїх очах все кращим. Немов Індустріальна спільнота і її майбутнє, яку слухаєш спочатку аби «цікаво чому його вважають поїхалим», а в процесі читання і після закінчення такий «дідько, чому спільноту не вважають поїхалою?». Тож, у випадку започаткування нею заохочувальної системи, її переваги:

1. Знеохочує публікації (заради публікацій). Вирішує проблему publish or perish, бо кожна нова публікація за замовчуванням суне медіану вниз. Хірш такої переваги не має, він в найгіршому випадку нерухомий, а в загальному неспадний.

2. Заохочує публікації, які мають куди кращу ймовірність бути процитованими, себто потрібні. Горизонт цитування не має бути визначеним, хоча ґрантодавці не погодяться. Це звичайно суперечить суті наукового знання як непередбачуваної речі, зате хоч сміття почистить. This could’ve been a chapter.

3. Також це заохочує дроблення великих статей на куди простіше пережовувані ідеї. Пригадайте вашу мотивацію читання статті на 50 сторінок і порівняйте її з пʼятьма статтями по 10. Ба більше, ідеї тепер конкуруватимуть на рівних правах, замість ділити один показник цитування. Здавалось би, це суперечить пункту 1, але натомість воно знеохочує набивання однієї статті з гарними ідеями зайвим сміттям. У випадку ж розбиття статті, сміття може просто не вижити і не потрапити в друк. Нарешті, золоті часи науки, коли фундаментальні статті могли мати довжину півтори сторінки.

Недоліків наразі не бачу окрім вищезгаданого: не показує важливість топу статей, але там надто великий вплив випадковості аби його враховувати у мірилі продуктивності. То й не недолік зовсім, виходить.

Dutch teacher: -er ending means masculine and -ster means feminine, which implies “de” definite article.
Student: What about LGBT?
Teacher: We don’t do that.

Час від часу кидатиму на канал трійки слів зі значенням одного роду, які зовсім різні за змістом. Як от:

Відкрити-виявити-віднайти
Demonstrate-present-illustrate

Гарне питання у чому різниця між знайти і віднайти.

Саме такі відтінки визначають різницю між носіями (включаючи першомовців) і ще не носіями (особливо непершомовцями). І не лише вони, звичайно.

#немов

Тим часом у нідерській окуляри на голові стоять замість сидіти, хоча решта одягу сидить, як і в нас. В той же час, трубочка у склянці та ручка в пеналі сидять, а не стоять і лежать відповідно.

#немов

Можна легко зрозуміти корпускулярно-хвильовий дуалізм якщо усвідомити, що електрон та фотон взаємодіють як частинки, а поширюються як хвилі (з довжиною, яка рівна довжині де Бройля). Тому експеримент з двома щілинами утворює інтерференційну картину, бо демонструє поширення, а фотоефект не підкоряється хвильовим рівнянням Максвелла бо демонструє взаємодію. З одного боку я вражений, що здобув це знання у моїй канадській шаразі і не чув про це розділення ні до неї, ні після, з іншого чекаю на спростування.

Ur in her unreads, I am in her Saved

The less is more, and nothing is better than smth

Тим часом на 300 передплатників буде такий розіграш, що ви всі очманієте. Доставка призу буде організована куди завгодно.

Добре що у мене ще предостатньо часу для планування цього

Вестернери спілкуються про реаліті-шоу, не відаючи про існування #УкрТґ

Народ, ви навіть не уявляєте який це трощ. Якщо ви хочете прочитати одну книгу з матеріялів Фейнмана — читайте цю, коротку і з надзвичайним концентратом очманівання на секунду/квадратний дюйм. Я навіть попрохаю вас не читати пост нижче, аби ви могли дізнатись то все з перших вуст.

Головним усвідомленням Ньютона було те, що сила на поверхні земної кулі має ту ж природу що й сила, яка утримує Місяць на орбіті. Аби перевірити це, достатньо взяти його закон всесвітнього тяжіння і для початку порахувати прискорення місяця (що дуже легко робиться для колових рухів) і помножити його на квадрат відстані до Землі. Після чого помножити прискорення вільного падіння на поверхні Землі на її радіус. Отримаються однакові числа: як ми знаємо, добуток гравітаційної сталої на масу Землі. Надзвичайний збіг, який демонструє, як ми зрештою натикаємось на фундаментальні закони.

Фейнман знає, що you could prove a theory wrong, but you cannot prove it right, а також що science would be useless without predictions beyond its current applicability range — зважаючи на те, як він ставиться до філософів (нехтовно), дуже приємно бачити як фізик може дійти до правильного бачення науки самостійно. Надзвичайний науковець.

Остаточно, Фейнман навіть передбачив еру, коли наука стане дуже дорогою і повільною гонитвою за аномаліями на прискорювачах. Він також стверджує, і це головне у книзі, що ери фундаментальних відкриттів, яку ми маємо зараз (60 років тому), більше не буде. Навіть коли ми вивчатимемо інші планети, це буде «не те». І хоч тут можна заперечити, адже ми саме проливаємо світло на злам ЗТВ на малих прискореннях, в його твердженні є і немало правди.

І це лише невеличка частина всієї краси, я вам не казатиму як з закону збереження обертової кількості руху отримати ЗЗ кількості руху.

Варте ще щонайменше кількох прослуховувань, і мабуть таки входить в пантеон мойої фундаментальної бібліотеки — книг, які я б слухав вічно.

Оголошується конкурс на переклад слова downshifting! Себто пошуку відповідника, а не транслітерації.

Тим часом переможцем попереднього оголошується @sophronesis0 за слово споган! Але розбовк теж непогано.