Відпарацетамолити, від творців відмиколаїти та відхостити, листівка західній медицині

Зараз звичайно Польща це Уйобщина, а не золота середина, зважаючи на останні новини

Чомусь подобається Celestial Squadron замість Heavenly Hundred. Хоча друге гарне по своєму

Ви, що не знаючи мети, Спиняли стомлені здорового, Лежіть собі — до неба йти  Ще довго. І ви, що до небес мости Своєю окропили кров'ю, Простіть ви нас. Іде́мо. Йти  Ще довго. І піють півні на путі, І кличуть віковічним зовом. Забули все. Ідемо. Йти  Ще довго.

Марк Йогансен

Серед праху, серед вогню
Не дозволь мені, не дозволь мені впасти!
Я благатиму долю свою
Не дозволь її, не дозволь її вкрасти!

На роковини найкривавішого дня Революції Гідності (та заразом вторгнення росії до Криму, що ознаменувало початок російсько- української війни) багато моїх друзів замали традицію, чи радше ритуал — дивитись Зиму у Вогні. Я ніколи не міг додивитись його протягом усіх цих років. Мій ритуал радше полягає у прослуховуванні Час дати відсіч від «Хочу ЩЕ!».

Мені більше не потрібно дивитись відео щоб все пригадати, бо і саме відео, і тогочасні події немов вигравіювані на сітківці, і проєктуються при кожній згадці прямісінько попереду. Від вогнищ з кухнями до мішкових мурів, від палаючих чорних фортець до закрижанілого брудного снігу, від беркутівських щитів на колишній Інститутській до бафів і шоломів. І тепло. Весь Майдан був оповитий теплом.

Я побачив справжній Майдан не на Марші Мільйона на початку грудня, я побачив його наприкінці січня, коли ми поїхали на апеляцію олімпіади з фізики, після чого пізно ввечері приїхали на саме дійство. Весь листовий метал зривався, шини на Грушевського горіли по всій ширині дороги, а Майдан був оточений укріпленнями, проходи в яких ще варто було знайти. Це утворювало незабутню кольорову гаму: темно-синя ніч з блакитнуватим снігом, яка підсвічувалась багаттями і відбитим від брудно-помаранчевих будівель світлом. І тепло. Часом ловиш себе на думці, що хочеться лишитись. І ця магія створювалась саме ввечері та вночі. Певно тому більшість крові проливалась у денний час доби (окрім побиття студентів 30 листопада), і найстрашніші та найпохмуріші кадри мали на фоні білі хмари, та брудний сніг. День став ніччю, а вечір світанком.

Впродовж років я намагатимусь осягнути наскільки багато тоді відбулось, наскільки багатьом речам поклав тоді початок той день. Як те домашнє тепло згодом зміниться на закривавлений брук, і як тисячі людей зі Сходу шукатимуть нові домівки деінде через кляту росію. А поки що:

Коли опущені руки, чути тільки зітхання
А в очах людей одне розчарування
Памʼятай — ти один з тих, від кого залежить
Те, що попереду, давай збудуєм свою вежу

А як вийде сонце, ніч журби розтане
Коли підніметься один, за ним сотня встане
Памʼятай брате —все в твоїх руках
Знаю точно, сестро, буде цьому крах

Let's get this over with

We’re so fucking back!

To depression

Получився веганський поет

Готуюсь до чергового івенту. Прекрасна ідея, але я відчуваю себе якось обманутою трохи, краще б якогось справжнього мʼясного поета б тут згадали :(

Під час переїзду впевніться, що дах не зʼїхав напередодні

Nexus вбили, братці

Give the credit where the credit is due

Нагадування: не anniversary, a commemoration чи remembrance. Не сука річниця, а роковини

Які є антоніми до надихаючий/підбадьорливий?

Придушуючий/гасячий/знеохочуючий

Власне, душний певно саме звідси пішло

Заморюючий/утомливий

Микола запропонував деморалізуючий/демотивуючий, поточний baseline. Хочеться чогось питомішого щоправда, але буде видно

Знайдемо кожну ригачку, невподобайку, і пігулку, і подаруємо цим бідосям по клавіатурі

Певний Максим сказав пригнічуючий, на цьому можна розходитись, всім дякую за залученість