Forgiveness is not saying “it’s okay,” it’s letting go of the hope to have a better past
❤4🤨1
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Forgiveness is not saying “it’s okay,” it’s letting go of the hope to have a better past
Можливо прощення це лише послуга собі, яка абсолютно не запобігає подальшим діям в бік винуватця. Минуле незмінне, на відміну від майбутнього, тому мабуть втілювання Кодексу Хаммурапі тре здійснювати без жалю, хоч і з прощенням
💯2
Не знаю як у вас, а у мене визначальну частину памʼяті про життя складають переважно спогади про моменти звʼязку з людьми. Деякі речі і обставини були потрібні лише для створення цих звʼязків і моментів, хоча можливо саме через це вони набувають настільки ж важливого значення.
Хай там як, не всі люди з мого близького оточення є частиною цих спогадів. Ба навіть деяких людей з цих спогадів я бачив лише раз, і нас нічого не звʼязувало окрім близькості в спілкуванні в цей момент. Останнім необовʼязково бути присутніми в моєму житті зараз, вони залишились у ньому назавжди навіть якщо ми ніколи не побачимось. Проте чи обовʼязково бути присутніми в житті першим, здавалось би близьким людям, з якими звʼязку більше нема, і визначальні для памʼяті про життя спогади за їхньої активної участі більше не формуються?
Особливо коли ловиш себе на думці, що з деяких визначальних спогадів їх можна видалити як фон, а в тих, де вони випадково чи не дуже не зʼявлялись, відчувається небесне полегшення від того що їх там і не було. Якщо ці люди не стають картиною прожитого життя, то дуже ймовірно вони забирають з цієї картини звʼязки, які могли би відбутись якби я не витрачав цей час на них. Якщо вони не будуть частиною майбутньої картини життя, то чи місце їм в житті поточному, житті теперішньому?
Хай там як, не всі люди з мого близького оточення є частиною цих спогадів. Ба навіть деяких людей з цих спогадів я бачив лише раз, і нас нічого не звʼязувало окрім близькості в спілкуванні в цей момент. Останнім необовʼязково бути присутніми в моєму житті зараз, вони залишились у ньому назавжди навіть якщо ми ніколи не побачимось. Проте чи обовʼязково бути присутніми в житті першим, здавалось би близьким людям, з якими звʼязку більше нема, і визначальні для памʼяті про життя спогади за їхньої активної участі більше не формуються?
Особливо коли ловиш себе на думці, що з деяких визначальних спогадів їх можна видалити як фон, а в тих, де вони випадково чи не дуже не зʼявлялись, відчувається небесне полегшення від того що їх там і не було. Якщо ці люди не стають картиною прожитого життя, то дуже ймовірно вони забирають з цієї картини звʼязки, які могли би відбутись якби я не витрачав цей час на них. Якщо вони не будуть частиною майбутньої картини життя, то чи місце їм в житті поточному, житті теперішньому?
👍3
А ви теж у себе на каналах зранку постите два меми підряд аби не було видно нічний кринжопис?
🤔5🤣1
Дав поляку бандерівський стяг і сфоткав, день пройшов переможно
👏9❤1🕊1
Переконайте людину зайнятись математикою з одного прикладу. Пишіть в коментарі, я скоро теж напишу
🖕4👍1🥰1
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Переконайте людину зайнятись математикою з одного прикладу. Пишіть в коментарі, я скоро теж напишу
Лише математика може відповісти на практичні питання на кшталт «чому організація вдвічі більшого простору (житла, логістики, розпорядку, поштової скриньки тощо) потребує ледь не втричі більше зусиль» та «чому ковід був значно небезпечніший за грип».
👍3👻3
Взагалі святкування фіктивного явища на фіктивну дату (за неточним юліанським календарем) має більше змісту, ніж на нефіктивну (за точним григоріанським). Тож Христос Воскрес, I guess.
Єдине що має значення це відчуття буття частиною чогось більшого, певно тому люди досі ходять в УПЦ МП. Тож хай спочатку розберемось остаточно де святкувати, а після того вже можна поговорити про коли.
Єдине що має значення це відчуття буття частиною чогось більшого, певно тому люди досі ходять в УПЦ МП. Тож хай спочатку розберемось остаточно де святкувати, а після того вже можна поговорити про коли.
🥱7👎1🤮1
Навіть якщо ваш бумеранг не повертається, він все ще лишається зброєю