У місті, голови повертаються лише у двох типів людей:

- Ті, хто тут вперше
- Ті, хто тут востаннє

Останніх легко відрізнити від перших цілеспрямованістю шляху. Стимули міста більше не здатні стурбувати їхню траєкторію настільки, наскільки їм підданий шлях дослідника. Кажуть, траєкторію того, хто прощається з містом, можна розгледіти прямісінько перед ним, вона немов написана на ньому. Прощальник є передбачуваним навіть у своїй непередбачуваності. Кожну памʼятку, на яку він із захопленням дивитимешся востаннє, можна вгадати. Як можна вгадати його насолоду новим, зненацька відкритим районом міста, в якому той одразу ж формуватиме спогади майбутнього, якому не відбутись: прогулянки з друзями, відвідування закладів, та інші зазвичай групові активності. Щойно відкрита сторінка міста так і лишиться порожньою в голові.

І лише фотографія нововідкритого міста, випалена на сітківці, зяятиме буквицею на цій порожній сторінці ненаписаного розділу життя.

Last Dutch meal

Ніколи не питайте у жінки про її зарплату, у чоловіка про його вік, і у того хто шле вам медіавміст скільки разів він натискає «надіслати без імені відправника»

I am One-Task Man

Третя серія першого сезону Однолівого Хлопа є напевно одним з найкращих творінь кіно. Вона самодостатня і досконала водночас. Після неї можна не дивитись, та й до неї можна не дивитись теж, хоч і є на що.

А посил, Велесе, який же в ній дивовижний посил.

Головне не ділитись здобутим ресурсом поки не навчився витрачати його на себе

Я щоразу коли пишу математичний пост

— Тімлід, Тімлід, а де можна почитати документацію по цьому проекту?

— Тут така справа, джуніоре, я і є Документація.

— Тімлід, Тімлід, а де можна почитати документацію по цьому проекту?

— Тут така справа, джуніоре, я і є проект.

Заходять якось Тімлід, Проект і Документація в бар.
А бармен і питає:
— О, а ви сьогодні один прийшли?

Підписуюсь

Джерело