Третя серія першого сезону Однолівого Хлопа є напевно одним з найкращих творінь кіно. Вона самодостатня і досконала водночас. Після неї можна не дивитись, та й до неї можна не дивитись теж, хоч і є на що.

А посил, Велесе, який же в ній дивовижний посил.

Головне не ділитись здобутим ресурсом поки не навчився витрачати його на себе

Я щоразу коли пишу математичний пост

— Тімлід, Тімлід, а де можна почитати документацію по цьому проекту?

— Тут така справа, джуніоре, я і є Документація.

— Тімлід, Тімлід, а де можна почитати документацію по цьому проекту?

— Тут така справа, джуніоре, я і є проект.

Заходять якось Тімлід, Проект і Документація в бар.
А бармен і питає:
— О, а ви сьогодні один прийшли?

Підписуюсь

Джерело

Якби я писав цей пост зараз, я був би куди мʼякшим, але лише у формі. Окрім одного аргументу: я наразі за чорно-біле бачення світу, бо мною ж охарактеризоване «тривимірне» насправді є безінформативним і не дає жодних інструкцій щодо дій. Недихотомічне мислення є лише прикриттям до «я загубився і абсолютно не гребу що робити». Але я відволікся.

Я досі не здатен знайти empowering example який переконав би людину у тому, що математика дасть їй владу. Я не бачив його навіть у буцімто якісних популяризаторських матеріялах, і чекаю коли нарешті побачу.

Математика це закритий клуб, не лізьте. Вона не потрібна вам, нам без вас дуже добре. І чхати, що Всесвіт цілком і повністю математичний, бо це не дасть вам ніякого скерування до подальших дій.

Будучи магістром фізики можу впевнено сказати, що за 24 роки життя не застосовував її. Академія не має нічого спільного з життям, а те що я не пригадую жодного застосування навіть у побуті красномовно це демонструє. Я навіть пішов у грозу на гору і мав би там загинути від удару блискавки. Ось настільки я не застосовував фізику у житті.

Математику я почав застосувати лише після прочитання Алгоритмів для життя. (В українському перекладі вона зветься «Життя за алгоритмами», і це найгірше що можна зробити з книгою. Словосполучення «життя за алгоритмами» може викликати лише жаль та відразу, максимум співчуття.) Адже лише усвідомлення того, що математика дає відповідь на питання штибу «Це кохання всього мого життя, чи шукати далі?», може сподвигнути на це. Як і на питання впорядкування свого часу і підтримки звʼязків, та інших питань, які випливають із наших потреб. Мною наприклад протягом дня рухає очевидне математичне усвідомлення, що загальний витрачений час на всі завдання не залежить від порядку їхнього виконання, тому й не треба думати з якого почати, а треба просто робити. Математика допомагає, але вона не є потрібною для цього.

Як сказала матір одного з авторів Алгоритмів для життя, коли той був дитиною і не справлявся з тягарем своїх обовʼязків: «Насправді ти нічого не повинен робити». Насправді вам не потрібна ніяка навичка, ви не повинні нічого вивчати. Вам не потрібні побутові навички, особливо якщо у вас є гроші найняти домогосподаря, але й без них ви спокійно проживете. Навʼязування зобовʼязання набуття навичок лише відштовхує. Особливо коли навʼязувач не викликає бажання здобувати ці навички своїм прикладом. Довільне успішне спонукання починається з ненавʼязливості, і може привести до дій лише через демонстрацію допомоги у задоволенні своїх потреб. Ви не зобовʼязані вивчати мову іншої країни, але відсутність якісної взаємодії з людьми спонукає до цього краще за будь-який примус.

Вам не потрібна ні математика, ні фізика.

У мене знову є людина щоб ділитись псом Патроном, життя стає на круги своя