The realisation that human-made things are inadvertently faulty and imperfect is not disappointing, it is liberating and inspiring. If no one achieved perfection, nothing stops us from attempts to attain it ourselves. No software has no bugs, no model is free of unfulfilled assumptions, and no human is devoid of faults. This means that our work has the very same right to exist as the work of others. We have every right to procreate, as there’s no God.
One might find themselves lost: how do I move forward without a guide, a teacher, a mentor, a parent, a sensei, an authority, a God, or a master? Who’s gonna save me when I make a mistake or fail utterly? No one‘s gonna come and save us, we are left to our own devices.
But at least we have each other. As lost as we are, but the only ones who can understand ourselves. Isn’t that beautiful?
One might find themselves lost: how do I move forward without a guide, a teacher, a mentor, a parent, a sensei, an authority, a God, or a master? Who’s gonna save me when I make a mistake or fail utterly? No one‘s gonna come and save us, we are left to our own devices.
But at least we have each other. As lost as we are, but the only ones who can understand ourselves. Isn’t that beautiful?
❤8👏1
Forwarded from UKRAINIAN MILITANT
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зараз потужно і чим швидше, тим краще, є можливість затянути все, що необхідно.
Наша інша група Мілітантів, всім вам добре знайомого підрозділу - відправляється в зону проведення референдуму і встановлення справедливості.
PayPal
sumydefense@gmail.com
Моно
https://send.monobank.ua/jar/5J5AeQNMXg
Наша інша група Мілітантів, всім вам добре знайомого підрозділу - відправляється в зону проведення референдуму і встановлення справедливості.
PayPal
sumydefense@gmail.com
Моно
https://send.monobank.ua/jar/5J5AeQNMXg
— You have a PhD? Have you ever been called a doctor?
— Yeah, I actually did. I remember once asking for service from this guy, and when he was checking my data he’s seen that I’m Dr. Then he starts with “Oh wow, you are a doctor! I regret so much that I didn’t go for a PhD.” and goes on for solid 10 mins about his regret and circumstances, just pouring it out. And I was like “Maaan, I understand, but I didn’t need to hear that.”
— That’s what I want people to behave like when I say I work in finance. Instead I get the questions like “Do you believe people in finance contribute to society?” by academics who live from my taxes.
— That’s why I usually say I’m a hooker.
— Yeah, I actually did. I remember once asking for service from this guy, and when he was checking my data he’s seen that I’m Dr. Then he starts with “Oh wow, you are a doctor! I regret so much that I didn’t go for a PhD.” and goes on for solid 10 mins about his regret and circumstances, just pouring it out. And I was like “Maaan, I understand, but I didn’t need to hear that.”
— That’s what I want people to behave like when I say I work in finance. Instead I get the questions like “Do you believe people in finance contribute to society?” by academics who live from my taxes.
— That’s why I usually say I’m a hooker.
😁6
Багато разів чув, що забування відбувається експоненційно, себто відсоток забутої інформації визначається лише часом, що минув з моменту здобуття інформації. Таким чином, з кожною наступною годиною темп забування сповільнюється, бо кількість забутої інформації на одиницю часу є відсотком від все меншого залишку інформації, яка в памʼяті утримується. Для прикладу, якщо за годину забувається 40%, то за першу годину ми втратимо 40% від здобутої інформації, за другу 40% від 60% тої, що лишилась через першу годину, себто вже 24% від початкової, а за третю годину так взагалі (100-40-24)%*40%=14.4%.
З цього випливає висновок, що якщо ми мали дві зустрічі підряд і хочемо написати звіт по кожній, то починати треба з другої, «поки свіжа в памʼяті». Адже темп забування інформації з другої зустрічі зараз суттєво переважає темп забування з першої. Що контрінтуїтивно, мені здається, але цим і класно.
З цього випливає висновок, що якщо ми мали дві зустрічі підряд і хочемо написати звіт по кожній, то починати треба з другої, «поки свіжа в памʼяті». Адже темп забування інформації з другої зустрічі зараз суттєво переважає темп забування з першої. Що контрінтуїтивно, мені здається, але цим і класно.
🔥10🤔1
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Багато разів чув, що забування відбувається експоненційно, себто відсоток забутої інформації визначається лише часом, що минув з моменту здобуття інформації. Таким чином, з кожною наступною годиною темп забування сповільнюється, бо кількість забутої інформації…
Нарешті почав продукувати алгоритми для життя самотужки🦾🧖🥼
😁5🔥1
Коли дивишся через інста-вікна знайомих на місто, яке донедавна називав домом, нічого окрім байдужости ти не відчуваєш. Ти насправді ніколи не хотів асоціювати себе з ним, у тебе просто не було вибору. І брання телефонних контрактів на два роки замість одного, які зараз перетворились на зайві щомісячні витрати, висловлювали лише сподівання на постійність новообраного життя. Постійність, яка вчергове стала тимчасовою, лишаючи тимчасовість дому єдиною постійною рисою твого життя.
Незнайому мову змінила знайома, а незнайому культуру замістила культура, яку тобі пропагандували у підручниках з іноземної мови ще з першого класу. Незнайомці, з якими ти навіть не намагався заговорити, пішли з твого життя на користь незнайомців, з якими ти навряд знайдеш спільну мову щоб називати вашу взаємодію звʼязком. Деякі речі лишатимуться сталими у постійно змінному середовищі, і ти не припиниш себе обманювати мовляв цього разу все буде інакше. В той же час, сміливість замислитись над своїми справжнім домом призведе лише до сумнівів не лише у своїй належності, але й у власній людяності.
Проте можливо ти не маєш нікуди належати, окрім власноствореному середовищу. У світі, де твердим є лише дно, все що у тебе є це навіть не побудоване тобою судно, а навички його побудови і навички збирання команди. А можливо у цьому світі, незалежно від його розмірів, звʼязки це все, що у тебе є. Проте чи є у тебе надія на здобуття нових звʼязків, допоки наявні лишаються лиш відголоссям життів старих? Я не знаю.
Мені 24 год і я лиш починаю пізнавати цей світ. Можливо мій перший день в мережі вже минув, але моя система здобуття знань ще не довершена, хоч і точно краща за будь-яку попередню. І це зрештою весело. Щоб не трапилось, це буде весело. Зрештою, може мені й не потрібен дім, а може він і ніколи не змінювався.
Незнайому мову змінила знайома, а незнайому культуру замістила культура, яку тобі пропагандували у підручниках з іноземної мови ще з першого класу. Незнайомці, з якими ти навіть не намагався заговорити, пішли з твого життя на користь незнайомців, з якими ти навряд знайдеш спільну мову щоб називати вашу взаємодію звʼязком. Деякі речі лишатимуться сталими у постійно змінному середовищі, і ти не припиниш себе обманювати мовляв цього разу все буде інакше. В той же час, сміливість замислитись над своїми справжнім домом призведе лише до сумнівів не лише у своїй належності, але й у власній людяності.
Проте можливо ти не маєш нікуди належати, окрім власноствореному середовищу. У світі, де твердим є лише дно, все що у тебе є це навіть не побудоване тобою судно, а навички його побудови і навички збирання команди. А можливо у цьому світі, незалежно від його розмірів, звʼязки це все, що у тебе є. Проте чи є у тебе надія на здобуття нових звʼязків, допоки наявні лишаються лиш відголоссям життів старих? Я не знаю.
Мені 24 год і я лиш починаю пізнавати цей світ. Можливо мій перший день в мережі вже минув, але моя система здобуття знань ще не довершена, хоч і точно краща за будь-яку попередню. І це зрештою весело. Щоб не трапилось, це буде весело. Зрештою, може мені й не потрібен дім, а може він і ніколи не змінювався.
❤11❤🔥1👍1