Пес Патрон — Bullet Dog

Інформація від qUA - квантової робочої групи УФТ, основних організаторів:

Навесні (24–28 березня) в Києві відбудеться школа з квантової сенсорики та метрології у змішаному форматі (наживо з онлайн-трансляціями). Викладачі світового рівня проведуть вас від основ квантової фізики та теорії оцінювання параметрів до передових тем у цій захоплюючій галузі. Лише за кілька днів ви отримаєте концентровану дозу важливих знань від провідних вчених з перших вуст.
Школу організовують Інститут теоретичної фізики імені М.М. Боголюбова та Київський академічний університет за спонсорської підтримки American Physical Society та Alfred P. Sloan Foundation. Участь у школі безкоштовна, а для студентів, хто планує приїхати до Києва з інших міст України, є можливість покриття дорожніх витрат.
У разі зацікавленості — переходьте за посиланням https://kau.org.ua/qsmschool2025/ для детальної інформації та реєстрації.
З повагою —
qUA

Виникло відчуття, немов епопея, почата в 2021, нарешті добігла свого щасливого завершення. Завершення, після якого не настає той самий ранок, бо кожен наступний ранок є його втіленням. Ведення цього каналу думок, роздумів, ділень і поширень, яке незграбно почалось одного стресового квітня, було сповнене купи хорошого і часом не дуже, щоб надати хорошому цінности чи просто так.

Я віднайшов свій голос у ледь не кожній його іпостасі, і навіть уявити не міг, що через 3-4 роки він лунатиме зі сцени перед кількома десятками людей. Від спілкування у бесіді каналу під час соціальних івентів на роботі я перейшов до спілкування де завгодно наживо аби тільки не в бесідах цифрових, в тому числі в Теології. Текст перетворився на розмови, промови, виступи, висловлення, і остаточно полишив цифровий простір, опиняючись там з необхідности і як засіб для появи вищенаведених його виражень.

Люди, які були поряд на цьому довгому шляху у коментарях каналу і зрештою в його бесіді, себто Теології, замінились до невпізнаваності, або ж лишились вірними собі старим. Там майже не полишалось старожилів, а поточні імена настільки ж відображають зміну мене самого і мого власного життя, наскільки заміну старих імен. Переконаний, що вони теж були рушієм цих змін, і радий, що нерідко влаштовують зустрічі без мене! Приємно і тепло, що цифрова комуна живе, хай і себе я там зарідко бачу.

Зрештою, життя обернулось з оглядання назад у буття в моменті, і сподіваюсь на шляху до заглядання в майбутнє. Ностальгія і постійне прагнення повернення до витоків замінилось на створення цих витоків тут разом з наживними спогадами теперішнього. Хочу, аби майбутній я не спостерігав за мною через спогади, а гнався за ще майбутнішим, ба навіть забувши про мене. Я не знаю як нарешті цілковито відкрився цей канал взаємодії з життям, про це певно доведеться писати ще один безінформативний пост.

Тож яка доля цього каналу звʼязку із чим би це не було? Наразі це гарне місце робити перекладальні вкиди, і досі лишається теплицею чи меланхолійною скринькою для монологів. Щось є у тому аби робити це напоказ замість в стіл, проте гадки не маю що. Можливо універсальна потреба бути почутим? Зрозумілим?

Можливо.

Всіх з Луперкаліями

Продовжувати
Продовжувати попри зяячу діру у серці
Продовжувати зі здоровим ґлуздом в ґерці
Продовжувати через недовзяті терції
Заради теплоти як від канікул в Греції

Цікаві реакції, але не хочете пояснювати то й нехай)

Читання про марш австро-угорців та німців разом з українцями у першій половині 1918 в рамках першої радянсько-української війни, аж до звільнення Криму і Донеччини, ба навіть Кубані, завжди вселяє тепло.

Purposeless pursuits purvey perpetual predicaments