✊Володимир, позивний «Добер» - дитячий тренер з боксу.

Позивний отримав за велику любов до собак.
На війну пішов разом з друзями та учнями по боксу з перших днів вторгнення.
Півтора роки працював в групах Служби безпеки України, а потім перейшов до безпілотників.
За військовою спеціальністю – сапер.
Любов до вибухових пристроїв має з дитинства, коли ще дітьми експериментували з магнієм, селітрою, та іншими речовинами. Каже, що його основне завдання, щоб у окупанта все горіло та вибухало.
💪А найстрашнішим вважає момент, коли доводилося вперше розміновувати дружній борт, який впав на старті.

«Добер» шкодує, що багато цивільних вирішили тримати дистанцію з військовими. Через це перестав підтримувати стосунки з багатьма довоєнними знайомими та друзями. Однак, знайшов нових побратимів у «Рейді» і задоволений цим.

🫡Вважає, що полк є міцним не просто через близькі зв’язки, а й через спільну ідею, яка всіх об’єднує.

❗️Якщо хочеш теж нищити ворога у нашому підрозділі - заповнюй заявку тут https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeL2vqxb8KHfiN2ulg6A3VAXnaIAIUyunWdILNO7UHDtSQTeA/viewform та чекай дзвінка нашого рекрутера ☎️

Ви просили більше контенту.

Доброго ранку, це контент. 👻

Вам увімкнули вдома опалення?

Розкриваю секрет схуднення.
1) мівіна.
2) консерва польська «лосось».
3) уйобані нерви та безсонні ночі.
4) позитивний настрій і радість від спалених ворогів.
5) вода «прозора» в кількості 3 літри на день.

Прокинутись, зробити, повторити. ↪️

(Це контент, теж 🫶🏻)

Друзі. Не шуточно розписався в своєму фейсбуці. Буду радий якщо підпишетесь і там.

Ось один пост. А ось попередній.

Хто має акаунти і там - давайте дружить. Я намагаюсь писати. Чесно 🫶🏻

Контент 🙃

Покровськ. Агломерації Краматорська. Логістика. «Оточення». І Мирноград.

Не хочеться, канєшно, нівелювати «працю» так званих колєг, або кожної праски, яка завела собі телеграм і пише «інсайди». Тим паче, що вже сам типу як окопно-бліндажна ондатра три роки. Але вирішив написати, зокрема тут - бо загальна тенденція стосовно «обоже, ми потіряли всьо» дуже заєбала.

Давайте по тезам.

Ми вже «втрачали» території в межах заходу росіян в багато областей на початку повномасштабного. Повірте мені, тоді вони воювали і окопувалися не гірше. Не слухайте казки про зовсім мальчиків в трусіках, вони такими не були. Технології були дещо інші, це правда, та і чисельність переважала не в тій же мірі, як і зараз. Але повністю її бойові підрозділи не були розгорнуті. Нагадаю, пропорції 1 до 10, а пізніше і 1 до 15 збереглись. З відсотком СЗЧ аби не зросли до 1 на 20 йовбиків зараз. Потім, звісно, відбувались хитрі маньоври, фактори неочікування та незламний український дух не був в сраці від рос пропаганди та іпсо. Але менше з тим.

Одне погано, накопичення цього всього триває зараз щільніше по всій лінії фронту, а він не такий розтягнутий. Управління координується єдиними армійськими корпусами з командуванням по чітко вибудованим вертикалям, та окремо-розділеною логістикою з чіткими зонами відповідальності. Плюс підарів - додався підрозділ «Рубікон». Він теж хоч і розділений по зонам відповідальності, але, що називається R&D. Дуже достойні вороги, їх точно збирали не по зонах. Нам таку технологічність в якійсь мірі треба переймати і наздоганяти.

Тактика ворога зараз - з літа незмінна. Мотойоблики. Я бачив на всьому. Баггі, квадріки, мотоцикли, велосипеди, самокати, нахуй. Електричні. Лише зараз місяць як, зʼявилась прямо звична броня у вигляді мангальних футуристичних монстрів.
Йде на цих самокатах штурмова піхота. Її багато. Перша - не дуже високої якості, але хвилями. І з кожною наступною краще. От наглядно.
4:11 ранку - перша група в 15-20 чоловік на баггі та мото, практично по бездоріжжю, оминаючи ВОПи, РОПи, вибудувану лінію оборони (до речі не погану в деяких місцях), намагається прорватися повз позиції, з амбіцією вийти до якогось укриття. Розноситься здебільшого дронами і скидами, коли їх помічає розвідка оперативного рівня. Але хтось 1-2 може вижити, десь затіхаритися, де в них, умовно, «точка збору».
4:26 ранку - друга група в 15-20 підарів так само на мотах їде паралельно маршруту ідентично з попереднім, розуміючи, де вражають першу - коригує маршрути, тут вже підключається й арта, але кожен раз ти не можеш отак взять і точно влучить в йобліка, після розгортання. Ну це лірика.
4:45 ранку - ще дві групи по 20 підарів уже двома шляхами, шукаючи третій, намагаються просочитися в сіряк і зачепитися десь і знову затихаритися. І так може бути весь день, прикиньте. Шляхи треба охороняти, регулярно мінувати, пристрілювати…
Десь з піхотними зіткненнями, десь «всуху», але йовбики лізуть.
Нагадаю, підарська арта теж працює в контр-батареї. Їх розвідники теж літають, їх фпв теж працюють по логістиці - коли підрозділи надають підмогу своїм ВОПам і резервним позиціям. Так само відбуваються вже дуелі між пілотами, є зенітні дрони ворога, які намагаються вибити наші «очі» і ще багато багато чого.

Так от, ворог накопичується. Далі за два три дні вилазить з нор, де хоронився, і обходить існуючі позиції. Ріже логістику, намагається вже вбити другу лінію, відрізати першу, і при цьому - процес описаний вище продовжується активно. Ціль - знаходить йобликів і вбивать. Більшість цього роблять фпв.

В міських боях цей «хаос» контролювати ще важче. Уявіть, чисельність особових складів, як я вже казав 1 до десятка-двух… а далі - є позиції, ну найлегше - в будинках, гарні, обладнані - а їх теж намагаються обійти, навіть якщо простіше теж зайти в «оточення». Війна не виглядає чітко під лінійку, як ви дивитеся на різних «діпстейтах». Сіряк - хаотичний, умовно червона зона ще більше. А далі - постійне утюження міста авіацією, отими КАБами. Безперестанку 3-4 штуки в один квадратик. Максимально часто.

А на фоні - зіткнення, поранення, важливість евакуації, логістичних операцій, ротації між оборонними ланцюжками, контроль секторів і тд… це не легко і не просто, як намагаються всі подати.

Тому. Скажу не популярну тезу: заваліть єбало. Не намагайтеся гратися в військових експертів, не нийте, не кажіть «все пропало», кожен сантиметр на фоні цих всіх зрад ми намагаємся вигризти, зберігши особовий склад, якого і так не ахуєть як багато через цю панічку в тому числі. Де варто - тиснуть. За хайпом забувають головну потребу - забезпечити тил, донатити, укріплювати оборонні рубежі і робити так, щоб кожен воїн в тилу відчував себе максимально комфортно, а не так як я описував вище.

Не нийте, почніть з себе.

Прокопенко 🕉️

Фейсбучне.

Колись за добу мене намагались вбити цілих двадцять три рази. І це найменше, що могло статися.

День, коли закінчується чергування у бойового розрахунку дуже класний. Його ні з чим не сплутати. Давайте уявимо. Ви вже півтора тижні (чи два) на позиції. Мівіна, сухпайки, снікерси та найголовніше - кока-кола підійшли до кінця, води теж не особливо лишилось, а ентузіазм не те щоб «вже на нулі», але «вже в натяжку». Ваші двічі змінені труси в штанях все-одно схожі на брудне ганчірʼя, а яйця протерті одноразовим душем і вологими серветками, чистіше не стають, і трохи чешуться при хотьбі.

Зранку ви доповідаєте черговому оперативному про стан справ. Залишки бк, погоду, боєготовність екіпажу, який завжди спить трошки довше ніж ви, ваші проблеми та побажання і тд. Затягуєтесь сигаретою і приблизно чуєте одне й те ж. «Козаки, зверніть увагу на квадрат N, перегляньте стрім «A», стрім «В» та засічки на стрімі «С», під@ри йдуть на прорив, приготуйтесь працювати, мені дуже шкода, спробуємо зняти/(поміняти) вас увечері».

Далі ви не дослуховуєте, командуєте «до бою», і починається ваша «рутина», а день, в який «закінчується чергування вашого бойового розрахунку» переноситься, імовірно, на завтра.
Де ви так само допиватимете каву в перемішку з матюками і слухатимете, як ваш оперативний скаже «козаки, ще трошки».

По-перше, вітаю, імовірно, ви сержант. Може, молодший, може - звичайний. Може (рідко) але - старший. Я вітаю всіх зі святом побратими, вітаю і дякую. Мені з командирами майже щастило. Я був в тих розрахунках, де командири були топові. Далі - отримав свій. Ще далі - зрозумів, наскільки це складно. Ще далі - розумію, що в тих, хто вище - ще більш не солодко.
По-друге. Ну і мене, принагідно, зі святом.

Але не будем про це. Давайте ще про щось поговоримо.

Чому так сталось? Де ми звернули не туди? Питання риторичні.

Вчора був день медійника. Моє професійне свято. Слава Шиві, ніхто не привітав, моя безмірна повага і вдячність за це. Але бачу, про свій важливий вклад в професію написали всі колишні колеги. Написали придатні до служби легені-ведучі, що бігають благодійні марафони. Написали серйозні редактори, які могли б гарно хуярить бойові донесення десь в ОТУ. Всі роблять мега сильний вклад. Нереальний просто. Я, здебільшого, сміюсь. В телевізорі давно розповідають відверту хуєту. Відверту. Не тому, що розповідають її непрофесійно. Зовсім ні. Роблять це реально з серйозними єбальниками і далі. Вмикають якихось далеких від армії людей. Це називається - військові експерти. Описують ситуації на фронті, які не мають нічого спільного з реальністю. А я от сиджу і уявляю, як би граф.дизайнер, який нахуярив ці безглузді карти, робив би засічки в «Дельті», як професійний дешифрувальник. Ще пару раз на день розказують якісь страшилки про ТЦК, хоча б мали послати нахуй ідіотів, які коментують якийсь там правовий і конституційний захист у воюючій, сука, країні, і мали б розказати, що треба йти уточнювати йобані дані. Щоб да, ми могли поїхать і помити яйця, взяти води, купити мівіни і хуярити далі з новою силою. Але, де ж ми не там. В якій такій точці. Коротше, пофіг, горить сарай - горить і хата. Медійка зараз робить все, щоб заробити більше переглядів. Баланс поглядів? Ні. Притомна оцінка ситуації? Нащо? Колись я увімкнув телемарафон… ну це піздєц. З цього всього можна б було назбирати бойову роту. Вона принесла б більше користі. Навіть працюючи по прес-службам бойових бригад, цілком - за професією. Окрема історія - різні ютубчики, огляди, тіктоки. Народ робить хєрню - інший народ його споживає, і до того ж, вважає, що тримає свій «медійний фронт». І це не те, що б засмучує. Це - нівелює. Колись - я сказав, що хочу проміняти студійний мікрофон на автомат лише через одне - бути в епіцентрі подій набагато цікавіше, ніж розповідати про це.

Висловлюю слова співчуття і подяки за чин справжнім медійникам, яких я знав і які віддали своє життя за свою державу. Загоруйко. Махов. Чубашев. Дякую за чин.

Всім іншим. Ну згадайте мій заголовок до цього посту. Всього двадцять три рази? Та ні.

І сто і двісті і триста двадцять три рази. Мене намагаються вбити кожного разу, що б я не робив на своїх позиціях. Бо це війна, а не студія. І що таке одна прилетівша фпв в бліндаж? Чи КАБ поряд? Чи мінометка? Чи арта? Чи автоматна черга. Але ви ж так купились на цікавий заголовок і перший «лід» цього посту, хіба ні? 😏

Прокопенко 🕉️


P.S. З днем сержанта можете вітати, бо дивлячись на цінник оренди - скоро проситиму у вас гроші не тільки на старлінк і паливо. 🥲

Написав текст в фейсбуці.

Зручніше за телеграм, бо поміщається більше букв. А платить преміум напівкацапському творінню я не хочу.

Почитайте. Там про гідність.

За привітання дякую. В мене все харашо. Всіх обняв.

🕉️

А взагалі.

(Я пишу це виключно для вас, моя камерна аудиторія).

Ви шо, всерйоз подумали, що хтось там щось підпише?

Буде важко. Але, найцікавіше попереду.

Не унивайте ♥️

Вирішив що мабуть написати і це варто на загал.

Я не сильно люблю УП. Хоч і не критикую колег. В моєму розумінні журналістські стандарти мають бути не такі. Тому не рекламую це видання.

Але там розмістила свій блог дуже цікава і розумна людина (а може, знаючи УП, це вони розмістили її пост з фб 😆). Але прочитайте. Яна хороший комунікатор і бізнес-стратег.

Да, кстаті, що там з ідеєю Трампа приєднати до США Канаду? Хтось щось памʼятає, нє?

США більше не змушують Зеленського підписати план до четверга, 27 листопада, терміни можуть бути більш гнучкими, — Bild з посиланням на держсекретаря США Марко Рубіо

Finite la comedia. 😆

Стало трохи смішно 🤣

- О, дай мені свій воєннік…
- Нашо?
- Та треба вписати дещо, вітаю!

Як то кажуть, вибачте шо пізно, але дізнався теж по факту 🫣♥️