Останні кілька днів я воюю проти соцмереж. Тікток і Threads пожирали стільки мого часу, що мені було страшно це підраховувати.

Також я усвідомила, що швидкий темп перегляду відео і читання а-ля-твіттерських треш-історій переналаштувало мене на такий шалений темп, що займатися повільною творчістю чи читати мені нині важко й нудно.

Тож, головне питання, яке я задаю собі сьогодні: як мені сповільнитись? 🤔

Позавчора я видалила Тредс 👀

Сьогодні після години сидіння в тт змусила себе відкласти телефон, ввімкнути спокійну музику й нарешті дочитати філософські есеї В. Єрмоленка, через що дуже кайфонула. Після читання відчула бажання щось поскетчити.

👉 Висновок такий: медіа робить все, щоб завоювати мою увагу. Боротися проти цього складно, але можливо.

🌿 Мені подобається сприймати себе як глину. Врешті-решт, я хочу сама себе ліпити, а не деформуватися творцями контенту.

​Трохи про вечірню розкіш 👀🌙

Зараз на вечірньому небі можна майже водночас побачити три планети. Після заходу просто неймовірно сяє Венера, після 20:00 з протилежного боку сходить Юпітер, а десь посередині між ними світиться Сатурн.

Звісно, якщо бути прискіпливою, то Венера сховається швидше, ніж Юпітер визирне з горизонту. Але я наполегливо раджу виглядати на балкон або піднімати очі вгору під час вечірніх прогулянок ☺️

​Якимось дивом, цього року я прочитала 23 книги 😅 Якщо в мене вистачить сил, хочу поділитися кращим прочитаним, відкриттями й guilty pleasures. Вам буде це цікаво?

​👑 Найкращі книги року *Худліт*:

🌔 "Сімміс" Н. Стівенсона - велетенська цеглина чудової наукової фантастики з купою технічних подробиць, яка роздумує на тему: " А що було б з людством, якби неочікувано вибухнув Місяць?"

💀 "Острів мертвих" Р. Желязни - гарне фентезі на вихідні від мого улюбленого автора, де головний герой вміє створювати цілі ПЛАНЕТИ!

📒 "Щоденники вбивцебота" всі три книги. Дотепні, легкі й цікаві фантастичні повісті про бота, який зламав власний модуль контролю, і тепер тусується космосом, дивлячись серіали, розслідуючи злочини і рятуючи людей. Саме ці книги й вивели мене з нечитуна.

Що б хотіли з цього почитати?

​👉 next, цікавий нонфікшн.

🛣 "Далекі близькі" В. Єрмоленка - цікаві літературознавчо-філософські есеї, які коротко й зрозуміло розповідають ключові ідеї відомих мислителів і письменників, а також показують їх людьми.

📘 " Європейська абетка" К.-М. Ґаусса - збірка цікавих есеїв про унікальні слова-феномени-терміни, які належать конкретним європейським націям. Це добряче розширило мій кругозір, а написано все з долею іронії.

* цікавий український феномен там теж є.

⚔️ "Двійник" Т. Лютого. Я готова співати оди цій книзі, бо вона стала однією з тих, що сильно вплинула на мене й допомогла розібратися в складних суперечностях власної особистості й особистості людської як такої. По нонфіку й важливості - це найкраще, що читала цього року! Тож шалено рекомендую 🔥

Щось зацікавило?

​Рубрика "Відкриття. Укрліт"

❤️‍🔥 Іздрик "Третій рай", "Summa". Неочікувано сама для себе відкрила Іздрика. Зазвичай мені подобаються лише кілька віршів з збірок укрсучпоезії, але Іздрик прям майже весь зайшов. Також почитала деякі його околофілософські роздуми про життя, і знайшла там кілька цікавих для себе думок.

🏛 "Кассандра" Леся Українка. Я люблю грецьку міфологію, і подумати не могла, що Леся Українка зможе по-новому відкрити для мене трагедію падіння Трої. Тож тонесенька книжечка про віщунку стала моєю улюбленою.

​Рубрика "Відкриття. Зарубіжка"

Виявляється, я ніколи до цього не читала Курта Воннегута, а він офігенний! Письменник з гострою іронією і дрібкою фантастики переосмислює різні моральні дилеми й життєві штуки, які всім близькі. Тож я в захваті, що тепер маю + 1 улюбленого автора, при тому, що сама дуже перебірлива.

А ви його читали?

​Guilty pleasures 😝

Це янг-едалт - дилогія "Ці порожні обітниці" й перша книга трилогії "Змій і голубка" Але якщо за сюжети і персонажів я відчуваю guilty і крінж, то від видання цієї несамовито красивої дилогіі отримую суцільне pleasure. Типу читати не рекомендую, але стоятиме в мене це на видному місці, ахах.

​Передостання рубрика "Перечитувати не буду, але важливо для кругозору" 🙈

🌋"Магма" - це коротка повість, яка у барвах показує весь треш і наслідки деструктивних стосунків, а також того, чому з них важко вийти. Насправді, дуже важка історія.

😥 "Кім Джійон, 1982 року народження" - книга на важку тему патріархату в Південній Кореї, яка дуже легко читається.

🥬 "Вегетаріанка" Хан Канг. Я читала її, бо думала, що варто ознайомитися з творчістю власниці цьогорічної Нобелівки з літератури. Це цікавий роман про стереотипи, тиск суспільства, травми й пошук свого місця в божевільному світі, де божевільною вважають тебе. Тут немає романтизації вегетаріанства, бо сама книга не про це, вона дуже глибока і по своєму важка.

🏔 "Сец Нер" - це маленьке віконечко у трушне життя швейцарських полонин без романтизації і нальоту cottagecore.

​😉 І нарешті остання рубрика: "Розширюємо літературний кругозір". Трохи про неї: оскільки коло націй, представлених у класиці зарубіжної літератури дуже обмежене, я навмисне шукаю цікаві твори різних націй, народів, народностей, щоб ознайомитися з їхньою літературою і зрозуміти, чим вони живуть і як думають.

Попередні книги в певному сенсі теж сюди відносяться, бо показують корейський, швейцарський, ісландський погляди на насущні для всіх проблеми. Тож в цю рубрику ще додам книги, які, хоч мені і не сподобалися, але, по перше, мають феноменальне оформлення, а також показали магічний реалізм з ракурсу аргентинського й португальського авторів.

💎 "Восьмигранник" Хуліо Кортасара - вісім оповідань з дрібкою чарівності літнього вечора у стилі магічний реалізм.

🦋 "Двійник" - роман португальця Жузе Сарамагу, де вчитель історії неочікувано дізнався, що має двійника - актора, з яким його не пов'язує кровна спорідненість. Цікаві роздуми про ідентичність, але через відсутність класичного оформлення діалогів (все було скопом) читати було дуже важко.

А що читали ви цього року? Що найбільше сподобалось?

​Перше прочитане/продивлене цього року ☺️

🦊 "Дитя землі" Сйон. Повість про мисливця й здобич, які помінялися місцями, з вайбом ісландських фйордів, міфічними відсилками й чарами безжальної зими. Мені дуже сподобалось, хоча це був експеримент 👍

🩵❄️ "Дівчина з засніженим серцем" - графічний роман Loputyn. Неймовірно красива історія-казка про лісоруба й духа зими з неперевершеними ілюстраціями, які вражають в серденько ❤️

​💰 Вже другий рік поспіль леприкон приходить до нас додому, читає вірші Єйтса, забирає смаколики й залишає своє золото 😂

🍀 Lá fhéile Pádraig sona dhuit! ❤️

✨️ З днем Св. Патрика! ❤️‍🔥

​"Тіло, після всіх твоїх підступів та зрад,
не чекаю від тебе нічого доброго -
як від токсичного старого друга,
з яким хочеться менше перетинатись.
Але ж ти тут, постійно зі мною, тіло.
Немає куди від тебе втекти, подітися —
лише загубитися в тобі,
тіло, мій бермудський трикутнику.
Довга розлука з тобою надто схожа на смерть,
бо і є смертю.

Тому я мушу дивитися на тебе щодня.
Спати з тобою в одному ліжку, тіло,
приймати їжу, воду, пігулки
Із твоїх рук,
вичесувати твоє нестерпне волосся,
вмивати і доглядати обличчя твоє насмішкувате.
Підтримувати у формі,
вивітрювати й вигрівати тебе на сонці,
тіло моє вибагливе,
принаймні тричі на тиждень.
Одягати в кольорові принти,
м’яку бавовну і шовк,
піксель і мультикам,
залізний панцир,
палку сміливість,
показну стриманість,
зворушливу розгубленість.

Я мушу кохати тобою,
народжувати, виношувати й годувати
тобою дітей.
Виносити на собі поранених — і ворогів, тіло.
Віддавати на безліч медичних маніпуляцій.
Ховати від сторонніх поглядів.
Тримати на тобі три кути.
Битися тобою об лід,
об стінку,
об скляну стелю,
неможливі очікування.
Обмацувати кожен сантиметр твоєї площі,
вглядатися і прислухатися,
чекаючи, якого коника ти викинеш наступного разу.

Щоб сперечатися потім, чий все-таки це біль —
твій чи мій.

Не думай, тіло, я дуже тебе люблю.
Просто іноді хочеться від тебе відпочити"

Юлія Мусаковська.

​Я б воліла стати метеором,
Щоб моє серце
Скам'яніло, зігріте
Набралося заліза,
Увібрало всі жалі й мрії,
А потім мигнуло на схід.

Пролетіло над териконами,
Згорілою технікою,
Легіонами
Привидів померлих ворогів,
Проскочило рів,
Набитий людським горем.

Зачепило пломенем
Запашні трави,
Соняхи,
Спалені десять літ тому.
Обійняло теплим подихом
Грайливих песиків,
Воєнних котів,
Що сплять у полину.

А потім
Упало в долоні
Четвертої групи крові,
Й навіки лишилося там.
Розсипалось зоряним пилом,
Скувалося в бронік з мітрилу,
На заздрість усім ворогам.

18.04.2025

День усіх святих

Святі дивляться на тебе
у небесний тепловізор
Снують золоті нитки,
щоби викривити простір.
Відвернути кулю
Плетуть захисні сітки,
Висмикуючи з сонця
протуберанці

Святі закидають спінінги в хмари,
Щоб піймати ракету,
що летить в твій дитячий садок,
на гачок
із церковного срібла

Сиві святі нас пильнують на панівній висоті.
Мають іній на віях,
Сміються над забобонами
Заварюють чай у сузір‘ї Чаші
Калатають ложечкою —
Ми чуємо дзвони.

Вся земля у імлі.
Всі святі залишили свої ікони
Мироточити будуть у мирні часи
Зараз вони з тобою в полоні
Зараз вони на нулі.

Діва з вінцем із дванадцяти зірок
У метро
Усміхається на ескалаторі
Матері і немовляті
Час повітряних тривог.

Всі святі наповнили волонтерські чати
І чатують на блокпості,
Перевіряють документи
у нічних водіїв
позашляховиків без номерів.
Запитують пароль,
що складно запам‘ятати,
і поки ти нічого не змолов,
Підказують:

Війна — це не назавжди.
Назавжди — це наша любов

​🌸 Останнім часом я концентруюся на процесах, а не результатах. Хай і мої хобі займають багато часу, навчаюся відпочивати, просто роблячи маленькі кроки. Так останні місяці я:

1. Малюю кілька романтичних ілюстрацій;
2. Збираю годівничку своїми руками;
3. Малюю картину по номерам;
4. Вишиваю гладдю;
5. Бавлюся з пластиком shrink;
6. Читаю кілька книжок водночас;
7. Ну і звісно ж вирощую базилік і незабудки ✨

Астрономія поки відійшла на другий план через здоров'я, проте дивом я навчилася виводити й вводити себе у стани натхнення сузір'ями речей, ідей і справ, які люблю. Тож усьому свій час і сезон 🔭

А що ви любите більше: процес чи результат?

​Ось книги, які зараз читаю (три останні угорі - які читатиму наступними) 😚

Якщо якась книга вас зацікавила, можемо обговорити її в коментарях ✨👇

​🌻🕯 Хочу розвіяти страхи минулої ночі теплими літніми спогадами про святкування Івана Купала. Щоліта 6 липня ми з подругою йшли в поле у пошуках квітів й збирали їх величезні букети.

Потім бабуся плела з них найкращі на все село вінки, важкі й духмяні, які просто неймовірно потім виглядали у сутінкових сизих водах ставка. Причепити свічку до них нам тоді так і не вдалося попри всі спроби, проте ці вінки були неймовірні. А ми не мріяли про наречених, а лише сподівалися, що місцевий хуліган не повиловлює ті вінки нам на злість. Ще бабуся сплітала нам "качанчик" із вишень/черешень, який я бачила лише на ці святкування.

У ніч на Івана Купала ми стрибали і через величезне вогнище, де я спалила білі мамині босоніжки, і через кропиву, щоб наша дружба завжди була міцною. Танцювали допізна, а потім я рахувала зірки, коли поверталася додому через городи. Ці вечори-ночі назавжди закарбуються в моїй пам'яті ✨

P. S. фото не моє, а світлина з пінтерестівської дошки бренду Мальви

​"Зірки згоріли, щоб створити нас, стали гігантами та надновими. Найщільніші зірки у Всесвіті злилися, щоб зробити шматочки з нас, і молекули, які утворюють нас, утворилися в палаючій атмосфері та замерзаючих міжзоряних хмарах. Ми зірки, мозаїка елементів і молекул, утворених у величезній різноманітності космічних середовищ. Але ми більше, ніж просто пил чи щось інше, ми є сукупністю універсальних процесів, які об’єдналися в тому, що ми називаємо людиною".

Карпінеті

Ділюсь плейлистом спокійної ambient музики під цей настрій: https://www.youtube.com/watch?v=10xWGmlAGTQ&t=16s