На тлі мого незадоволення останнім сезоном "Дивних див" хочу поділитися схожим серіалом, який навпаки мені сильно сподобався.

"Воно: Ласкаво просимо до Деррі" -- не ідеальний, але взірцевий перехід горору з великого кіно в серіальний формат, без втрати якості.

Сюжет самого шоу розповідає про події за 27 років до історії "Невдах" з роману Стівена Кінґа. Горезвісне чудовисько в подобі клоуна просинається, щоб труїти місто, харчуватися невинними і сіяти хаос.

З плюсів:
1) Динамічний сюжет, який не дає засумувати, стрибаючи між таймлайнами та цікавими арками, та підкидає нам більше фактів про справжню сутність та оріджин "Воно".
2) Жорстокість. Андрес Мускетті не шкодує своїх героїв. Навіть не дивлячись не те, що більшість протагоністів -- діти, сюжетної броні вони майже не мають.
3) Білл Скашгорд в ролі Пеннівайза як завжди неперевершено лякаючий.
4) Вигадливість художників та візуальна складова. Хоч більшість образів "Воно" не здатні налякати любителів горорів, не можна не погодитись, що чудовиська досить винахідливі. Мені навіть більше нагадало "Сайлент Гіл" ніж ранні "Воно".

Мінуси:
1) CG. В перших серіях серіал більше виграє за рахунок практичних ефектів ніж комп'ютерної графіки, що нівелюється потім.
2) Деяка вторинність історії. Не дивлячись ні цілком інші події, ми всеж будемо спостерігати за "Невдахами 2.0".

Дуже раджу це шоу любителям творчості Кінґа та дилогії Мускетті.