Подумалося, що ідея волонтерства дуже близька рольовикам, адже нам звично витрачати купу часу, зусиль і грошей на діяльність, яка нічого, крім морального задоволення, не приносить.

Уже в передпродажу: https://ridna-mova.com/ledi-z-grejs-adje-ta-inshi-istorii.html

Ду-у-уже цікаво!
https://ridna-mova.com/tri-knigki-syuzanni-klark-viydut-u-vidavnitstvi-ridna-mova.html

Воно щось зна

Got it!

Потреба: авто для розвідки в/ч А4082
Ціль: 2300 € (100 тис. грн)
Реквізити:
Моно: https://send.monobank.ua/jar/2bQ4TNTZQC
Картка банки: 5375411203244483
Номер рахунку білої картки: UA303220010000026207328588938
Svitlana Kolinko

Друзі, я знову зі бором для підрозділа батька. Загалом, вони дуже самостійні і переважно все закуповують собі самі.
Але зараз випадок, коли знову потребують допомоги. Ви вже допомогли зібрати для них на камери і генератор, які дуже ефективно використовуються до сьогодні. Ви допомогали зібрати на обслуговування авто, але зараз розвідка зіштовхнулась з новим викликом - їм потрібне авто.

То ж наразі 2500 євро вони скинулись самостійно з бойових, ще 2300 дуже просять їм докинути.
Автомобілі на війні - розхідний матеріал, на жаль.
Аріана (якщо будуть репости, поясню, що це професійний бойовий медик, достатньо відома в нашому колі)) допомогла знайти хлопця, який шукає, перевіряє та перевозить машини з-за кордону і наразі є дуже хороший варіант, вже перевірений і на ходу. І хлопець, власне, перевірений, то ж він не з тих, хто обмане.

Я як ніколи прошу репостів, тому що це лякаюче велика сума, яка потрібна скоро.

Дякую усім небайдужим.

Якщо комусь бракувало під вечір доброї світлої пісні про смерть: тримайте https://youtu.be/wz65HeTzOO8

Трохи навіть заздрю людям, досі здатним грати в ігри

Важливе повідомлення (повне відео тут: https://youtu.be/ixF86WGd6cI )

Збір закрито, парафін куплено, привезено й розвантажено, частково тими самими руками, якими я це набираю. Дякую всім, хто долучився. Дякую @AkelaRa за поширення. І ще дякую @skladbische, яка не читає цей канал, але її репост дуже допоміг розкрутити збір.

З усіма цими розмовами про штучні інтелекти постійно згадую цитату з "Сирен Титана". Дядько Курт таки щось знав:

Once upon a time on Tralfamadore there were creatures who weren’t anything like machines. They weren’t dependable. They weren’t efficient. They weren’t predictable. They weren’t durable. And these poor creatures were obsessed by the idea that everything that existed had to have a purpose, and that some purposes were higher than others. These creatures spent most of their time trying to find out what their purpose was. And every time they found out what seemed to be a purpose of themselves, the purpose seemed so low that the creatures were filled with disgust and shame. And, rather than serve such a low purpose, the creatures would make a machine to serve it. This left the creatures free to serve higher purposes. But whenever they found a higher purpose, the purpose still wasn’t high enough. So machines were made to serve higher purposes, too. And the machines did everything so expertly that they were finally given the job of finding out what the highest purpose of the creatures could be. The machines reported in all honesty that the creatures couldn’t really be said to have any purpose at all. The creatures thereupon began slaying each other, because they hated purposeless things above all else. And they discovered that they weren’t even very good at slaying. So they turned that job over to the machines, too. And the machines finished up the job in less time than it takes to say, “Tralfamadore."

Оскільки українською "Сирен Титану", схоже, не перекладали, я зробив переклад цього уривочка. (А ще й "Епікак" в українському перекладі не знайшов. Хоч сідай сам перекладати, ну)

Жили колись на Тральфамадорі істоти, що були зовсім не подібні до машин. Вони не були надійними. Вони не були ефективними. Вони не були передбачуваними. Вони не були тривкими. І ці бідолашні створіння були схиблені на ідеї, що усе суще повинне мати якесь призначення, і буцім якісь призначення вищі за інші. Більшу частину свого життя ці істоти силувалися дізнатися, яке ж то є їхнє призначення. І щоразу вони знаходили щось, що здавалося їхнім призначенням, це призначення виглядало настільки низьким, що істоти сповнювалися відрази й сорому. Тож замість служити такому низькому призначенню, істоти створювали для цього машину, щоб мати змогу натомість служити вищим призначенням. Але ж яке б вище призначення вони не знаходили, воно все ще не було достатньо високим. Отже, й вищі призначення доручали машинам. Машини ж робили все настільки майстерно, що врешті-решт їм доручили визначити, яке ж має бути найвище призначення цих істот. Машини сумлінно доповіли: направду не можна сказати, щоб у цих істот було хоч якесь призначення. За тим істоти почали нищити одне одного, адже все, що не має призначення, було їм ненависне. Але виявилося, що навіть нищити їм не дуже-то й добре вдається, тож і це завдання вони доручили машинам. Машини ж упоралися з цим так швидко, що ви б не встигли вимовити «Тральфамадор».

Сів, перекладаю 🤷🏻

Готово!
Отже, оповідання "ЕПІКАК" Курт Вонеґут написав 1950 року, вражений суперкомп'ютером ENIAC. Власне, слово "ЕПІКАК" — це поєднання абревіатури ENIAC і назви сиропу від кашлю "іпекак".
Сьогодні, коли розмови зі штучним інтелектом стали буденністю, цікаво подивитися, як їх уявляли більш ніж 70 років тому.
Буду радий конструктивній критиці перекладу.
https://telegra.ph/EP%D0%86KAK-02-27

Тімоті Ґартон Еш смалить