Про Кременець та Почаїв

Влада боїться. Боїться, що не встигне виконати замовлення "старших товаришів" щодо ліквідації УПЦ. Разом з тим, боїться свого власного народу. Адже розуміє, що народ, який не бажає міняти свою Церкву, не бажає міняти свою віру - цей народ не зламати!

Той, хто живе во Христі – живе у свободі. Він - головний ворог тих, хто боїться втратити владу. Саме тому, представники влади прийшли до Христових дітей сьогодні. Прийшли не тому, що відчувають силу, а тому, що відчувають страх!

Браття і сестри, християни!

Не плачте і не бійтеся! Все, що сьогодні нео-комуністи відберуть – вони завтра втратять. Втратять разом із владою, розумом та грошами, на які вони так надіються сьогодні.

Ми ж надіємось на одного Бога! Тому що наш Бог поругаємий не буває!

Священник: В нашей истории было, что студентов ночью выгоняли на мороз?
Настоятель Покровского храма в селе Кулшин протоиерей Андрей Вараница рассказал, что такого в истории Украины не было никогда.

«Сегодня рано утром спецназовцы выломали двери девочкам, которые еще спали. У них не было даже ни одной женщины, которые могли бы нормально зайти к ним в комнаты. Задаю вопрос – за современную историю нашего государства Украина есть хоть один пример, когда выгоняли студентов в полшестого утра на десятиградусный мороз? В каком учебном заведении такое было?», - спрашивает священник и напоминает, что отцы многих из этих детей находятся на фронте и воюют за Украину.

«Они ворвались и сказали: или вы собираете вещи и идете сами, или мы вас отсюда вынесем. Это нормально?!», – говорит одна из студенток.

Другая спрашивает со слезами журналистку – почему ее на территорию полиция пустила, а ее отца, забрать их домашнюю мебель – нет?

Мать одной из студенток рассказала, что все студентки выходили в слезах, кому-то из них болгарками вырезали двери в комнату, некоторых толкали.

«И меня очень интересует вопрос – неужели у нас в такое время, когда в стране война, с этими детьми, у которых только зарождается морально духовное отношение к своей стране, так надо было поступать?», – спрашивает женщина и напоминает, что во время войны никого в отопительный сезон выселять нельзя.
https://spzh.news/ru/news/77246-svjashchennik-v-nashej-istorii-bylo-chto-studentov-nochju-vyhonjali-na-moroz

Слова тут зайві

Просто слухайте і розповсюджуйте

#ПоширюйПравду
#Кременець

Зупинився монах біля брами старої.

Колись тут він стояв юний, сповнений сил…

Не женитись пішов він, а до Лаври святої.

Бо Христа над усе у житті він любив.

І молився за всіх. І до сьомого поту

Будував, готував, працював для людей,

Мати Божа дивилась на вічну роботу,

Бо ніколи Вона не закриє очей…

Промайнуло життя… Сивина засніжила.

А молитва-свіча ще тремтить на вустах.

Божа Мати мене на горі цій зростила,

І тримала весь час, як дитя на руках.

Скільки бачив Почаїв… Ось тут, біля брами,

Люди різні були – й добрі, часом і злі…

Завжди Матінка Божа стояла над нами.

Це домівка Її на цій грішній землі!

Все дивилась Вона на людей і мовчала.

Стиха била у дзвін о досвітній порі.

Її діти-ченці на молитву вставали…

Лиш кого Божа Матінка сином назвала

Той і буде одвік на цій вічній горі.

©Анна Ніколаєнко

❄️Хочеться, щоб сни були спокійними, а дні добрими. Щоб люди були світлими, а молитва палкою.

Почаївська Лавра - і серце відпочине💜

РІК «ДУХОВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Рік тому ми відреагували на слова президента щодо «духовної незалежності», перевірки УПЦ, намаганню передачи монастиря Лаври заповіднику - його ж словами про заборону серіалу «свати», які були сказані ще до його президентства.

Ми поєднали два ці звернення, щоб максимально зрозуміло донести свою реакцію, особливо словами «Вы боретесь с тем, что людей объединяет».

Дійсно, мійльйони українців об‘єднує Українська Православна Церква.

В ній ми хрестилися, вінчалися, виховувалися і дасть Бог нас там відспівають.

Це не просто місце наших зустрічей, однодумців як просто фанів якогось серіалу. Наша Церква - це є наше життя.

Через Неї ми маємо сподівання на вічне спасіння, на єднання з Творцем, зв‘язок з Яким не зможуть відмінити експерти, директори музеїв чи навіть сам Президент.

Слава Богу за все!

Сьогодні о 10:00 над Митрополитом Лонгіном відбудеться чергове судове засідання, м.Герца.

Просимо молитов!

Православні буковинці зібралися біля Суду

☦️ Банченський монастир владики Лонгина. Який він?
Храми, труди монахів, атмосфера, враження. 2023

Що ви відчуваєте, коли опиняєтеся в монастирях? Що знаєте про монастирське життя?
Образ монаха/монахині вас приваблює, чи відштовхує? Що ви відчуваєте, коли бачите людей в чернечому одязі в місті, поза межами монастиря?
Напишіть про це потім у коментарях.

А тепер питання, які ще нещодавно здавалися б дикими, але у сучасній Україні стали нагальними.
Що ви відчуваєте коли в монастирях проводяться обшуки? Коли образ монаха/монахині роблять посмішищем для натовпу? Коли єпископів діймають судовими справами?
Чи приймає це ваша душа?
Моя – ні. Ченці й черниці – це найцінніший скарб Православ’я. Ніякою «національною безпекою», ніякою мораллю не виправдовується знущання над людьми, які посвятили своє життя Богу. Якби наші предки побачили сучасну духовну убогість – їм би було соромно і боляче.

І мені соромно за «духовну незалежність», - ганебний курс вищого керівництва на знищення православ’я в Україні.
Якого більшість з них не бачили зблизька і не знають. Сьогодні ми з вами переступимо монастирську огорожу, щоб трішечки доторкнутися до цієї атмосфери та справ, якими зайняті в одному з найбільш відомих монастирів України.

Цей сюжет про Свято-Вознесенський Банченський чоловічий монастир – моя перша спроба такого формату. Банчени – справжній форпост Православ’я. Їх діймають обшуками, судовими справами, з них знущаються, а вони – на пустирі збудували монастир та благодійні установи, де славлять Бога, опікуються пристарілими людьми, дітьми сиротами, дітьми з інвалідністю, відкрили клініку, де лікують зокрема і військових.

На жаль у мене було дуже мало часу, лише кілька годин. Я не могла зануритися у життя Банчен і показати вам його у деталях, але я спробувала передати вам усе, що встигла побачити.

І зараз від імені руху МИРЯНИ та власне від себе хочу запитати:
Український народ, кого ти гониш? (Хоча я не вірю, що це робить український народ).

А поки на всі питання світу монастирі відповідають просто – молитвою, постом, любов’ю і трудом. Великою любов’ю і великим трудом. Про це мій маленький сюжет, дивіться прем’єру за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=sJo9GYZErpU

♥️НАШ ПРЕДСТОЯТЕЛЬ

Відео з Буковини

Вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія до Дня Соборності України.

(22 січня 2024 року)

Дорогі брати і сестри! Шановні українці!

Вітаю всіх вас з Днем Соборності України! Вітаю зі святом, яке нагадує нам про необхідність єдності, в якій полягає сила кожного народу. Саме таку силу з перших днів повномасштабної війни явив наш український народ, а всі ми з вами були активними учасниками прояву та будівничими цієї єдності.

Всі роки незалежності нашої країни Українська Православна Церква незмінно стоїть на засадах Української державності, рішуче засуджуючи будь-які посягання на міжнародно визнані кордони нашої країни. Саме тому в перший день війни наша Церква чітко заявила, що Україна це наша держава, що Україна це наша рідна країна і ми будемо її захищати! Свідченням нашої державницької позиції є також велика кількість вірян Української Православної Церкви, які захищають Батьківщину у лавах Збройних Сил України, виконують гуманітарні місії та займаються волонтерством.

На жаль, з перебігом війни народна єдність почала слабнути, що не може не викликати нашого занепокоєння. Зокрема, весь 2023 рік в релігійній сфері нашої країни пройшов під знаком тиску на Українську Православну Церкву. Серед наших вірян ці події викликали неприємний і гіркий подив із нерозумінням цих дій, адже тиснучи на Церкву, тим самим чиниться тиск на власних громадян, які є одночасно вірянами Церкви і частиною українського суспільства. Це все точно не сприяє єдності й консолідації нашого народу, традиційною і невід’ємною частиною якого є й наша Церква.

Історія також вчить нас тому, що тільки той народ перемагає, який перебуває в єдності, а навіть якщо і терпить поразку, то зберігається в історії. Ми знаємо народи, які упродовж багатьох століть не мали власної незалежності, зазнавали поневолення, проте, будучи внутрішньо єдиними, знову поверталися на сцену світової історії, виборюючи свою самостійність. Саме зараз ми переживаємо історичний момент, коли Україна особливо потребує такої єдності. Вважаю, що для спротиву небезпекам державності ми маємо перемогти мислення, яке розділяє українців, та утвердити сили, що сприяють утвердженню України як єдності в різноманітті.

“Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді” (Пс. 132, 1). Нехай ці слова Святого Письма будуть для нас усіх дороговказом в подальшому захисті, будівництві і розвитку нашої країни.

Дорогі брати і сестри, шановні українці, закликаю сьогодні всіх вас до молитви за єдність України. Прошу молитися всіх тих з вас, хто проживає на окупованих територіях, і тих, хто проживає в діаспорі, адже всі ви продовжуєте бути і належати до тіла нашого українського народу. А також особливі молитви піднесемо сьогодні за тих наших братів і сестер, які стоять на захисті нашої держави — за наших мужніх захисників і захисниць, які захищають країну від ворогів заради відновлення цілісності нашої держави і повернення на нашу землю миру та спокою.

Нехай благословення Боже буде зі всіма нами і з нашою соборною Україною!

+ОНУФРІЙ
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви