Скину пму

Це Юрій Чорноморець . До війни він був професором катедри богослов'я та релігієзнавства в НПУ Драгоманова. Де навчався в тому числі і я. Юрій Павлович - видатний фахівець з христистиянства, а з патристики, мабуть, взагалі найкращий в Україні. Мій найкращий друг навіть дисертацію колись починав писати під його началом.

Але часи прийшли такі, що пастор має захищати паству не від метафізичних демонів, а від реальних скажених собак. Тому Юрій Павлович став снайпером і активно проповідує пацифістичний снайпінг серед войска Мордору.

Щоправда, на таке благе діло, як утвердження "справедливої війни" за Томою Аквінським, треба трохи православних гривень на набої. Чим більше ви скинетесь по 456 гривень, тим більше скажених псів мордорської породи просвітиться про те, що таке справедлива війна та пацифістичний снайпінг.

Картку Юрія Павловича додаю нижче.

4149499808197238 - Юрій Чорноморець.

Вони починають про щось здогадуватися, але досі не вміють у визнання власної провини і обирають нічого не робити і жалітися

Про освіту

Попри те, що я навчалася в університеті ₚосійської мови та літератури, я вважаю їхню літературу непотрібною для глобального світу, а це означає — і для України також. Хтось може відказати щось на кшталт про літературу сусідніх держав. На це в мене є просте запитання — чому ми передусім говоримо про ₚосійські, а не румунські, словацькі чи польські твори? Чом би не включити до курсу світової літератури Сенкевича або Емінеску замість Толстого та Блока?

Як людина, що мала змогу побачити як український, так і ₚосійський освітні процеси, я скажу вам, що українська освіта краща через вивчення якомога більшої кількості зарубіжної літератури. Потрапивши до ₚосійського університету, я була здивована, що люди, які навчалися разом зі мною, не проходили в школі Рамаяну, не читали Шота Руставелі, не мають уявлення про Гаргантюа та Пантагрюеля, не читали Герберта Веллса. Більше того, із творами Оскара Уайльда, Айзека Азімова та Едгара По я познайомилася якраз у школі. Досі пам’ятаю, як захоплювалася “Айвенго" Вальтера Скотта, як ми читали Шекспіра і навіть вірші Мацуо Басьо.

Уявіть собі, як мої колеги-студенти дивувалися, дізнаючись про вплив світової культури на ₚосійську і неохоче сприймали вторинність останньої. І це лише філологи, бо студенти інших факультетів так ніколи й не прочитали творів жодного з наведених вище письменників. Про пересічних людей або дітей, що навчаються у школі я навіть не казатиму.

Саме відкритість світовій літературі, сприйняття інших культур та повага до інших способів життя притаманна українській системі освіти. “І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”.

А ось спрямованість освіти виключно на власну літературу формує зовсім інший світогляд ₚосійського типу. Не "ми круті, ми невід’ємна частина світової культури”, а “ми особливі, найкращі, і в інших нічого такого немає”.

Цей текст давно висів у нотатках, але побачивши таке відео, я зрозуміла, що час поговорити на цю тему 🙂

Чи вивчали ви світову літературу у школі? Як саме це вплинуло на ваш світогляд?

#думимої #освіта

Хвилинка історії 🤓

дівчата не хочуть квіти, дівчата хочуть звільнення Херсону

Чекаю на андроїд версію. І ще в самому додатку під'єднати за бажанням користувача увімкнення реклами, аби кошти за неї йшли на ЗСУ