сьогодні я дізналась про діаспору в Техасі😱

а це Одеса у Флориді

щоправда і там не пощастило з сусідами кілька століть тому

Та скільки можна цієї клоунади вже, не так соромно було б якби мовчки зброю не давали

Німецький уряд відмовляється передавати Україні свої танки через побоювання, що після кількох великих перемог Україна "на ейфорії" може вторгнутися на територію РФ.

Про це повідомляє німецьке видання Spiegel з посиланням на джерела, близькі до уряду ФРН.

"У випадку військових успіхів Україна на ейфорії може зайти на територію Росії. Тоді "німецькі танки знову опиняться на російській території", що є неприпустимим для ФРН з історичних причин", - йдеться у публікації Spigel.

Терміновий збір коштів 🇺🇦

Підрозділ ЗСУ, з яким Україну боронить науковий співробітник нашого універу Владислав Садовий, дуже потребує нашої допомоги: необхідно придбати дрон.

Ціль: 90 000 грн

Реквізити: Качковська Яна Олегівна
5168745105937863 (приват)
5375411415086870 (моно)
Yana.kachkovska@gmail.com (PayPal)

Вчені довели, що разом з придбанням дрона кількість знищених орків зростає в геометричній прогресії щодня 🤩

Несподіванка

Найважливіше, що нас насправді глибинно дратує в Овсянніковій - не її пропагандистське минуле, про яке ми точних речей в реалі знаємо небагато (може керувала медіаспрутом, а може просто водичку носила уйобкам, біс розбере). Лише факт роботи на зомбоящерів із російського зомбоящика.

Нас усіх дратує передусім бажання окремих західних медіа, політиків, структур дивитися на нас якимось іншим чином ніж як безпосередньо. Опосередковувати нашу війну і наше буття через очі інших - коли це доходить до російських очей стає аж надто неприємно і обурливо.

Тому Овсяннікова обурює як явище. І проблема все ще не стільки у ній - у російської розвідки завжди вистачить шпигунів, завжди вистачить агентів яким створять красиву історію як їх катували ФСБшники, щоб вони потім їхали на Захід і розповідали що це не так однозначно.

Ось ця опосередкованість, другорядність українського погляду яка виникає через погляд на нас крізь іншоземні фільтри дратує нас найбільше. Колись деякі наші люди могли навіть виходити з уявлення, що росіяни хоч і безнадійно далекі, але через колишні спільні умови існування (блинолопатна імперія, скотосовок, навіть близькість шоубізу і медіапростору) вони можуть нас зрозуміти краще, за усіх інших. Після 2014, а особливо з 2022 усім стало ясно, вони не розуміють ніфіга, навіть якби ми усі дійсно говорили однією мовою (не дай Бог) - в побутовому сенсі вони не ті, якісь притрушені, з химерними вигадками в головах, якісь крайні містики (загадочная русская душа, смерть в русской рубахе под иконами), невдахи і незграбні в усьому що створюють.

Проблема не в тому що Достоєвський і інші це предтечі Русского мира - справжні предтечі досі живі здебільшого, носять статуси політтехнологів і методологів, а цитати давно померлих підшивають під політичні потреби актуального курсу російського політичного керівництва. Уся біда в тому, що російські письменники або тікають від порожнечі, яка зіяє всередині російського нацпроекту, або ж мліють від страху перед нею - визнають, окреслюють, оспівують і самі бояться, нічого зробити не можуть, бо російська революція зіяє такою ж містичною порожнечею самопоглинання (Бесы Достоєвського десь саме про це).

Аби контролювати самопоглинання їм потрібна якась нитка всеєдності, держава яка виводить із стану тривожності. Формуються різні моделі муштри посполитих, але по суті уся російська традиція це лише строгість дотримання традиції, надлюдський надрив у сповіданні мертвих ідей, зміст яких нікому не цікавий і не відомий - важлива лише стройова, лише тиск з порожньою метою.

Так і «Православие. Самодержавие. Народность» винайшли під потреби двору часів Миколи І, написали на листочку і зробили уявлення що усе до цього йшло тисячу років. Так винайшли сучасний антинорманізм в Інституті археології АН СРСР, так повернули в нинішню армію георгіївський хрест. Бо зіяюча порожнеча вимагає постійно чимось задавлювати стреси, постійно марширувати аби не думати про безодню самопоглинання.

Ми ж здебільшого віталісти, кордоцентристи, любителі життя і сродної праці, більш авантюрні і ризиковані навіть у дрібних речах. І як виявилося, навіть більш організовані, ніж люди у яких традиційною цінністю зробили муштру.

Ми не можемо дати собі навіть подумати, щоб опосередкувати нас очами когось з них. Тому що не вдасться, знову буде якась хуйня.

Україна - культ життя. Молодість давно старої Європи. Журба із сміхом, де гуцули сміються на поминках бо не можна плакати.

І наші воли ревуть, але Борислав сміється.