Берлін - новий Київ

Фейерверки

😍💥"Кросівоє на ніч":
У тимчасово окупованій Новій Каховці (Херсонська область) злетів у повітря російський склад боєприпасів, повідомляє Суспільне Херсон.

Оскар за найкраще відео отримує: Оперативний ЗСУ/Telegram

Моя менталка виглядає приблизно так

Вибачте

Пішли експортувати

🛳🛳🛳 Про великий затор із вантажних суден з українським зерном, який утворився у Чорному морі біля входу до дельти Дунаю, повідомляє Суспільне Одеса.

Вестернзи 🤩

Мем смішний а ситуація пиздець

таргетинг на docs.gpytorch.ai

коли я навчуся без одруківок писати а

у кампусі доволі цікаві традиції. чогось всі вирішили святкувати літо і своє існування до, а не після сесії. підозрюю, що всі івенти, як і у нас, проходять приблизно в липні, а місцева сесія до гулянок не то шоб пристосована (тобто вона всередині липня, не червня). все-таки нічогенько у нас в Шевах вчитись

Неприємний сраченосний текст про українську мову, який потрібен для рефлексії

Зросійщення зробило з нами багато всього жахливого. В тому числі й те, що українська мова була штучно витіснена з багатьох регіонів країни і тепер маємо "я родилась в Харькове, детка, мне так удобно". Але є й внутрішній конфлікт, який ми пробуємо рефлексувати в суспільстві і поки виходить так собі.

Ну так сталося дійсно, різні регіони сучасної України проходили різні етапи русифікації та утиски української мови були неоднорідні. Як і, наприклад, депортації та переселення росіян на українські землі (як це сталося, наприклад, з Донеччиною). Чим ближчий кордон з росією - тим більша русифікація, в центрі українську мову заміщає суржик, а на заході більша сила диалектів та місцевих говірок. Хоча центр України - це, по суті, мова Шевченка та Лесі Українки, яка за роки русифікації все більше втрачалася. Як відомо, дійсно, мова Василя Стефаника відрізняється у деталях від мови Панаса Мирного.

В сучасній Україні, не без участі спецслужб росії та пропаганди, існує міт про "справжніх українців" умовної Галиччини (якщо хочете - кращих українців) та знову ж малоросів русифікованої України. Хоча чи будуть мешканці Запоріжжя менш українцями? Та зараз. Зазвичай головні аргументи в цьому - це а) статистика голосування та б) сепаратистські настрої.

Обидва ці аргументи ставляться як беззаперечний доказ того, що ми, жителі сходу, не тільки менш українці, але й винні у всіх бідах української держави. Але, як я вже зазначала вище, чим ближчий кордон з росією, тим більше біди. Росія вкладала сюди величезні гроші для того, щоб створювати агентуру, знищувати українську спадщину та налаштовувати населення за "руській мір".

Чи можете ви уявити собі, що коли я навчалася у Луганську в 2007-2012 роках нам на парах показували "документальні" фільми про те, як Бандера їв дітей? Чи могли б ви уявити собі білборди по всьому місту, де у юрія гагаріна було обличчя путіна і це була передвиборча кампанія місцевих депутатів? Мою родину у повному складі розкулачили та відправили на шахти, розтрілявши двох родичів. Але це я дізналася з архівів вже у дорослому віці, а не від бабусі, яка нічого про це вже не знала. Вона народилася у козацькому селі, жила в типовій українській хаті "мазанці", але чомусь вже не знала української мови. Чи ми винні? Чи ми гірші?

Зараз здається, що Лисичанськ, Сєвєродонецьк - це суцільні "ждуни", які вітають окупаціїні війська. Але що значить для міста в 100 тисяч людей ймовірні 8 тисяч, що залишились? Чи вони презентують все населення? Чи дійсно російська влада, яка все будує на брехні, не привезе своїх 5-10 акторів для створення потрібної картинки, щоб показати це по тб?

Можна дуже-дуже довго розбиратися в тому, чому обрали Януковича та не обрали Черновола. Чому взагалі ми мали 20+ років радянського олігархату, корупції та ментів по радянському зразку. Можна довго шукати винних всередині і сперечатися, що більше українець та патріот.

Чи менше я патріотка та українка, коли виходила на мітинги в Луганську в 14 році? Клеїла листівки та носила стрічку з прапором вже у окупованому місті? Чи може більший патріот той, кому пощастило вчити мову від батьків, а не йти для цього в єдину в місті школу за покликанням серця? Не думаю, що нам всім варто мірятись.

Цей текст здебільшого для тих, хто переходить на українську зараз і відчуває сором. Не знає, як це робити, з чого почати та де брати словниковий запас. В ідеалі моя мрія - це відродження регіональних говірок та втрачених слів, але це просто мрія. Якщо ви зараз вчите мову, то насправді вам не обов'язково переймати місцеві діалектизми заходу України. Якщо для вас завжди картопля була картопля, то не намагайтеся перейняти бараболя. Якщо чашка кави, то най буде чашка замість філіжанки і ні, це не росіянизм.