🇩🇰 Данія оголосила про нову військову допомогу Україні.

Пакет допомоги на €871 млн включатиме ППО, артилерію і гроші на фінансову підтримку Повітряних сил. Його реалізовуватимуть упродовж 2025—2027 років.

Данія також виділить додаткові гроші на внески в розвиток української оборонної промисловості за «данською моделлю».

Збір!

Вітаю! Для забезпечення мобільних груп безпілотних систем безпечним та стабільним зв'язком, оператори 37-ої ОБрМП потребують базову LTE-станцію та антени до неї для організації необхідного каналу зв'язку для наших повітряних "очей".
Необхідно придбати наступне обладнання:

LTE базова станція MikroTik Intercell 10 B38+B39 - 1 шт.
Секторна антена 742215V01 XPOL 1710-2200 MHz - 2 шт.
Секторна антена Picocell 1710-2600 MHz - 2 шт.
Коаксіальний кабель RG58 50 Om - 50 м

🎯 Ціль: 210 000 ₴ 185000

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/ARmCK1b3fo

💳Номер картки банки
4441 1111 2247 1844

PayPal inferos666@gmail.com

Відповідальний за збір @alte_leute
Попередні збори @voodoo_b33r

wave function collapsed

Журналісти Vox (тепер уже не іспанської правої партії, а американського вільного медіа з лівим ухилом) розібралися, звідки ростуть ноги в ідеї «Китай нас пограбував» і що насправді Китай відповідальний тільки за 25% job losses. Ба більше, автори оригінального дослідження, що задало тренд у США на десять років, потім самі ж розгромили політику Трампа як відповідь на проблему.

День виходу цієї статті, 2 квітня, президент Дональд Трамп назвав «Днем визволення»: день, коли його пакет тарифів набуде чинності і, таким чином, у якомусь невизначеному сенсі, «звільнить» Сполучені Штати.

Передісторія цього згубного набору політик, який лише зробить Америку біднішою і віддалить її від найближчих союзників, настільки довга і дивна, наскільки можна було очікувати від Трампа. Частково це пов'язано з тим, що в 1988 році він програв аукціон з продажу піаніно, яке використовувалося в фільмі «Касабланка», японському колекціонеру, підтвердивши таким чином, що Японія є економічною загрозою. Звісно, добре, це здається звичайною справою для цього хлопця.

Але якщо ви хочете зрозуміти, чому не лише Трамп, а й значна частина обох партій переорієнтувалася на підтримку тарифів, я думаю, що ключовим текстом є не «Касабланка», а стаття 2013 року Девіда Автора, Девіда Дорна та Гордона Генсона, яка є майже такою ж відомою (принаймні, серед економістів). Якщо ви взагалі стежите за економічними дослідженнями, то знаєте цю роботу як «Китайський шок».

Автори виявили, що різке зростання імпорту промислової продукції США з Китаю в період з 1991 по 2007 рік призвело до значних втрат робочих місць у виробничому секторі США, причому втрати були сконцентровані в кількох конкретних географічних регіонах. У постраждалих регіонах заробітна плата падала напрочуд довго, а державні програми допомоги, такі як страхування на випадок безробіття та інвалідності, скоротилися.

Аналітичний центр у Вашингтоні вразив світ наступним висновком: вільна торгівля не спрацювала. Прихильникивід обидвох партій, такі як Білл Клінтон і Джордж Буш, обіцяли, що угоди на кшталт постійних нормалізованих торговельних відносин або NAFTA будуть безпрограшними, але в реальності вони знищили американське виробництво.

Після перемоги Трампа у 2016 році на жорсткій анти-торговельній платформі, за підтримки таких постраждалих від «китайського шоку» штатів, як Вісконсин і Мічиган, багато демократів побачили очевидний висновок: настав час повернутися спиною до [вільної] торгівлі - як до питання політичного виживання, якщо не більше того.

Якщо ви почитаєте літературу, присвячену «китайському шоку», то помітите, що автори не роблять жодних висновків, навіть віддалено подібних до цього. Однак висновки, яких вони доходять, можуть допомогти нам зрозуміти, чому конкретна політична реакція Трампа буде такою руйнівною.

Це «шок», а не «Китай»

Під час читання оригінальної статті про «китайський шок» та її продовження, впадає в око те, наскільки мало літератури присвячено торговельній політиці як такій. Автор, Дорн і Генсон чітко зазначають, що шок був викликаний не лише зміною політики США щодо Китаю, але й значним зростанням продуктивності виробництва в Китаї в цей період.

Це означає, що втрата робочих місць у певних галузях була спричинена не лише послабленням бар'єрів з боку США, але й змінами всередині Китаю, на які американська політика не могла вплинути.

Автори також чітко усвідомлюють, що торгівля не була єдиним чинником скорочення зайнятості у переробній промисловості. За їхніми оцінками, «китайський шок» спричинив близько чверті скорочення робочих місць у переробній промисловості за період, який вони досліджують.

Це, безумовно, суттєво, але також підкреслює, наскільки інші фактори - такі як трудозберігаючі технології в секторі або зміщення попиту споживачів у бік послуг - стояли за спустошенням старих заводських міст. Навіть якби Китай залишився бідним і не став великим експортером, США все одно швидко втратили б робочі місця у виробництві, просто не так багато.

Я був би недбалим, якби не згадав, що багато дослідників вважають, що китайський імпорт загалом зробив американців заможнішими. Серед них Автор, Дорн і Генсон, які дійшли висновку, що вигода для споживачів від дешевших товарів була дещо більшою, ніж втрата робочих місць.

Це не означає, що концентрована шкода від «китайського шоку» була нормальною. Очевидно, що США мали б краще допомогти постраждалим регіонам перейти до більш конкурентоспроможної економіки.

Але відсутність «китайського шоку», навіть якби це було можливо, не привела б США до кращого стану в цілому. Так само не принесе користі введення тарифів зараз, через 15 років після завершення «китайського шоку». Подальша робота команди над тарифами Трампа під час його першого терміну виявила, що вони знизили загальний рівень зайнятості в США, спровокувавши іноземні заходи у відповідь.

Замість того, щоб виступати проти вільної торгівлі, краще розуміти літературу про «китайський шок» як пояснення того, що відбувається, коли певний регіон зазнає значного економічного удару - чи то через імпорт, чи то через щось інше.

Девід Автор порівнює це з втратами, яких зазнала Західна Вірджинія, коли США відмовилися від вугілля. «Перспективний урок полягає не в тому, як ми боремося з виробничою конкуренцією, - сказав Автор інтерв'юеру в 2021 році. «Йдеться навіть не [лише] про торгівлю як таку, а про пристосування в розрізі безробітних і постраждалих районів - еаскільки це дорого, наскільки повільно, і як ми можемо зробити так, щоб це працювало краще».

Вирішальне значення має не слово «Китай», а слово «шок».

Може, не варто робити ще один шок без причини?

Тарифи Трампа, очевидно, не повернуть виробництво в США в будь-який значущий спосіб. Але вони, безумовно, призведуть до шоку.

Вони внесли величезну невизначеність у міжнародну торгівлю та транскордонні ланцюги поставок, такі як глибоко інтегрований автомобільний сектор штату Мічиган та провінції Онтаріо. Вони змусили виробників і ритейлерів, які залежать від імпорту як сировини або товарів, намагатися пристосуватися.

Саме така динаміка, такі масові економічні зміни, нав'язані без достатнього часу на підготовку або пристосування, зробили «китайський шок» таким болючим для певних регіонів. Тарифний шок не лише не скасує наслідки «китайського шоку», але й може просто повторити його найгірші аспекти, тільки без відповідних переваг у вигляді економічного зростання та здешевлення товарів.

Команда Трампа, як зауважив Пол Кругман під час першої торговельної війни, діє як «автомобіліст, який переїхав пішохода, потім намагається виправити пошкодження, здаючи назад - і переїжджає жертву вдруге».

Поки що незрозуміло, чи будуть збитки настільки ж економічно сконцентрованими, як це було у випадку з «китайським шоком». Масштабні звільнення в уряді і скасування контрактів загрожують локальною рецесією в окрузі Колумбія, а тарифи на товари з Канади і Мексики непропорційно зашкодять прикордонним штатам, але шкода від підвищення цін і втрати робочих місць через тарифи відчуватиметься в масштабах всієї країни.

Оскільки «китайський шок» привернув до себе стільки уваги частково через те, що він був зосереджений у swing states, це може зробити тарифний шок менш політично мотивованим.

Але майже в усіх аспектах тарифний шок є гіршим за «китайський». «Китайський шок» здешевив ціни для більшості американців - на усі ці дешеві побутові прилади та іграшки - але тарифний шок призведе до підвищення цін. «Китайський шок» був сконцентрований у виробничому секторі та регіонах з високим рівнем виробництва; тарифний шок вплине на багато секторів.

Можливо, найгірше те, що якщо китайський шок був майже неминучим, то тарифний шок є повністю самочинним. Його обрали американські політики всупереч інтересам своїх виборців та країн-союзників. З таким же успіхом вони могли б не робити цього взагалі. Це акт національного економічного самогубства, подібного до якого США не бачили десятиліттями.

wave function collapsed

Не хочеться бути надмірно пафосним, але насправді, крім взаємних тарифів, Китай вчора здійснив історичну дію значно сильнішого, сейсмічного масштабу, яка, без сумнівів, означає фундаментально новий світ, у якому ми всі житимемо. За потоком новин я її якось пропустив, але азіатські фінансисти вказали на прогалину в картині.

Повторюючи свою ментальну модель, тарифи США націлені на підрив економік, орієнтованих на експорт, насамперед на Китай, чий добробут безпосередньо залежить від обсягу експорту і торгівлі. Китай - країна з величезним surplus у торгівлі. Що, якщо зовсім спрощувати, означає, що всередині вона споживає менше, ніж виробляє. На практиці, розрив ще більший, бо частина того, що китайці споживають, у Китаї не виробляється зовсім (хоч останнім часом список таких товарів стрімко скорочується), а тому китайська економіка дійсно прив'язана до експорту. США, як головний покупець у Китаю (13-15%), цим користується, тиснучи на них тарифами. Китай же намагається цей ризик зменшити через decoupling, агресивне розширення експорту в країни Африки, LATAM і Південно-Східної Азії, а також через стимулювання внутрішнього споживання.

У 2017, коли США запровадили свої перші тарифи, багато хто запам'ятав, що ніякої обіцяної інфляції то не було. Мовляв, візуально, американці й не відчули тих тарифів. На цій міфологемі вибудувана значна частина впевненості Трампа, що «все буде як треба». Але на ділі, американці не відчули наслідків не через геніальність тарифів, а через те, що тоді Китай девальвував юань для компенсації американським покупцям.

Умовно кажучи, один долар означав шість юанів, і монітор вироблений у Китаї за шість тисяч юанів коштував тисячу доларів у США. З тарифами він мав би коштувати тисячу двісті, що знижувало б попит і стимулювало б переносити виробництво. Але Китай девальвував валюту. Тепер долар коштував умовні сім юанів. Значить монітор коштував уже 850 доларів, що після тарифів давало приблизно ту саму тисячу. Це допомогло американцям купувати й далі китайські товари навіть після введення тарифів, але коштувало Китаю внутрішнього споживання. Падіння юаня викликало інфляцію на імпорт уже всередині Китаю і обвалило внутрішній попит. Виходить, що у 2017 Китай пожертвував внутрішнім покупцем заради збереження стійкого експорту і виробників.

Це прямо не називалося зараз, але в різних аналізах миготіло постійно. Мовляв, у відповідь на тарифи Китай може знову девальвувати валюту і знову компенсувати збитки. Багато інвесторів і ринків закладали девальвацію юаня, і очікували, що Китай відреагує так само, як у 2016. Але Сі, який ставить на перше місце тепер внутрішнє споживання, відповів учора:

Not anymore.

Китай оголосив, що не стане девальвувати юань у відповідь на тарифи. Бо це означало б шкоду споживачеві. Замість цього вони запроваджують тарифи і стимулюватимуть внутрішній попит дешевими кредитами та фіскальними стимулами. Величезна частина стратегії США провалилася, тепер американці відчують на собі всю повноту тарифів у повному обсязі вже з середини квітня.

Чому це епохальна подія? Тому що на наших очах відбувається трансформація Китаю в повноцінну світову імперію. З країни, яка все одно плазує, країни, яка намагалася підігравати США і грала в роль «не бийте, ми такі беззахисні», вони перейшли на модель «стик в стик, тепер ми більше не танцюватимемо під вашу дудку і ставимо на чільне місце внутрішній попит, а не експорт до вас».

Повторюся, це подія сейсмічного характеру, Китай змінюється, Китай скидає плащ і виходить на арену готовий йти в жорстке зіткнення, з прямим посилом:

Нам більше нічого від вас не треба і трясти перед вами дупою заради експорту ми не будемо. Хочете - давайте домовлятися, не хочете? Як хочете.

German Aid to Ukraine

Міністерство оборони Німеччини оголосило сьогодні, що одна лише Німеччина планує надати близько 500 000 з 2 мільйонів артилерійських снарядів, які ЄС має намір поставити Україні цього року.

Це приблизно на 130 000 артилерійських снарядів більше порівняно з прогнозом, опублікованим наприкінці лютого, коли Міністерство оборони заявило, що планує надати 370 000 артилерійських снарядів цього року і сподівається, що врешті-решт постачатиме ще більше. Це лише моє припущення, але я припускаю, що це збільшення приблизно відповідає кількості артилерійських снарядів, включених до пакету на суму 3 мільярди євро, фінансування якого було схвалено в березні.

Згідно з загальнодоступною інформацією, цього року Німеччина вже поставила 92 000 артилерійських снарядів - 23 000 122-мм ОФ-снарядів і 69 000 155-мм ОФ-снарядів.

Трагедія у двох актах

YIGAL LEVIN 🇮🇱🇺🇦

Данський військовий аналітик Андерс Нільсен про Трампа і мирні переговори:

- Риторика Білого дому значно змінилася: якщо Трамп раніше говорив, що мир буде укладено дуже швидко, то тепер його частіше обіцяють укласти протягом року. Однак за обговоренням термінів менш помітна інша зміна риторики: якщо раніше американці говорили про мир, то тепер все частіше про «припинення вогню». Мирний договір і припинення вогню - дуже різні поняття, які слід прояснити детальніше.

- Мирний договір - це обрис того, в яких умовах перебуватимуть протиборчі сторони після закінчення війни. Припинення вогню - тимчасовий захід, до якого вдаються з певними цілями.

- Наразі в російсько-українській війні певною мірою діє припинення вогню по енергетичній інфраструктурі терміном на 30 днів, однак воно не означає, що удари припинилися - просто змінилися цілі. Ба більше, схоже, що росіяни готуються до нового наступу, збільшуючи кількість атак на фронті. Інша угода про припинення вогню - у війні на морі - поки що не набула чинності, оскільки росіяни зажадали до неї додаткових умов, наприклад, зняття частини санкцій.

- У поточній війні вже були випадки припинення вогню - наприклад спроби організувати гуманітарні коридори для цивільних з Маріуполя в облозі - багато з яких були порушені росією. Однак це приклади припинення вогню з певною специфічною метою, які не є прелюдією до мирного договору.

- Припинення вогню, що передує мирному договору, зазвичай має на меті вироблення довіри - країни, які перебувають у війні, завжди настільки не довіряють одна одній, що завжди сумніваються, що їхній ворог справді дотримуватиметься умов миру, а тому й не хочуть йти на компроміси. Припинення вогню якоюсь мірою допомагає повернути таку довіру. Крім цього, припинення вогню дає змогу політичному керівництву країн відволіктися від необхідності постійно реагувати на військову обстановку, що стрімко змінюється, і більш вільно подумати над умовами миру.

- Очевидно, що поточні «припинення вогню» не задовольняють ці умови, необхідним для досягнення миру. Мораторій на удари по енергетичній інфраструктурі більш вигідний росіянам - Україна не завдає ударів по паливній інфраструктурі рф, які були важливою частиною її стратегії перемоги у війні. Україна пішла на цей захід через необхідність продовження американської військової допомоги.

- Водночас жодної довіри ця угода не зміцнила, як і не дала політикам відволіктися від розв'язання поточних завдань - росіяни просто почали бити по інших цивільних об'єктах, житлових будинках і лікарнях, у прагненні ще більше натиснути на мирне населення та примусити Україну до капітуляції.

- Якби росіяни справді хотіли б якихось змістовних перемовин, вони б поводили себе навпаки - припинили б дальні удари по цивільній інфраструктурі та послабили тиск на фронті, щоб виробити бодай якусь довіру до себе. Зрозуміло, за таких умов, які спостерігаються зараз, жодних змістовних мирних переговорів не вийде.

- У цьому контексті варто зазначити, що теперішня поведінка американців, найімовірніше, тільки продовжує війну і виявилася контрпродуктивною.

Wave function collapsed

Які сигнали щодо економіки рф принесли в коментарях + додатковий рісьорч:

1) Обвал споживчого попиту. Від 30 до 40% обвал продажів електроніки, на третину падіння продажів авто. Загальний обсяг споживчих витрат у першому кварталі 2025 року знизився, за різними оцінками, від 7% до 10% (включно з їжею і так далі).

2) Обвал вантажоперевезень залізницею, що зазвичай є найсильнішим фактором уповільнення економіки. Зниження активності в портах. Особливо страждає вугільна та обробна промисловість.

3) 5% місяць-до-місяця зростання прострочених платежів за іпотеками. Загальний обсяг прострочених платежів склав 100 млрд. Сума здається невеликою на тлі загального іпотечного ринку рф (20 трлн), але важливими є а) темп; б) що 100 млрд - це сума прострочених платежів, а не обсягу іпотеки.

4) За минулий рік сума прострочень зросла за іпотекою на 64%, і ми бачимо подальший кумулятивний ефект. 5% зараз за місяць від бази, що зросла на дві третини, накладається на накопичення і прискорює подальші прострочення.

5) Обвал продажів на первинному ринку житла майже наполовину.

6) Обвал виробничих індексів - каменем донизу, багато хто вже впав нижче рівня 2022. Крім ВПК, все зростання після 2022 року з'їдене.

7) Рекордний обсяг запозичень росіян «до зарплати» у мікрофінансових організаціях під 300% річних - тепер вважається, що такі позики оформили 15 млн росіян. На мікропозики тепер припадає 70% усіх позик росіян (45% минулого літа) і 16% загального обсягу споживчого кредитування. Десь третину мікропозик уже прострочують позичальники.

8) Третина росіян віддає зараз банку «за борги» більше половини свого доходу, кожен п'ятий віддає всю зарплату (80%+) «за борги».

9) За перший квартал великий російський бізнес випустив рекордний обсяг облігацій на 1.5 трлн рублів, і вже повинен буде виплатити за 2025 рік 3 трильйони за поточними купонами.

10) У першому кварталі 2025 р. російський бізнес витратив більше 13% виручки на обслуговування боргів - проти 5% роком раніше. У багатьох галузях ЦМАКП оцінює рівень боргового навантаження як «критичний» і без державних bailout очікує хвилю банкрутств у другій половині 2025 року. Очікується, що аж кожен п'ятий російський бізнес «реального сектору» стане банкрутом до кінця року.

11) У малому бізнесі справи не кращі - рівень прострочень за платежами і «труднощів із забезпеченням кредитів» у рф at all time high у 21-му столітті і навіть перевищив пандемійний рівень.

Не знаю, товариші «у рф все добре, і ніколи не буде погано», називайте як хочете, але це рецесія. Замаскована, прихована, прихована (наприклад, виявляється, у рф діяв урядовий мораторій кредитним організаціям на ініціацію банкрутств підприємств, а потім вони щасливо звітують про зниження банкрутств у бізнесу за 25% зростання у «фізиків»), але впевнена рецесія.

Чекаємо бюджету за перший квартал, і особливо дивимося на бюджети регіонів, саме там будуть приховані всі веселощі.

P.S. Головне, не показуйте це Трампу, а то він як у тій гіфці «sir, there is unsucked Russian cock» побіжить рятувати дорогого ДРУГА Влада.

Трамп призупиняє тарифи на 90 днів для всіх країн, крім Китаю, де він підвищує їх до 125%.

🇬🇧🇳🇴 Велика Британія і Норвегія профінансують доставку сотень тисяч безпілотників, радарних систем і протитанкових мін для України.

На це вони виділяють $580 мільйонів з наявного фонду підтримки України. Цю допомогу оголосять на зустрічі у форматі «Рамштайн». Також гроші з нового пакета допомоги підуть на ремонт і технічне обслуговування військової техніки.

@babel

Шо, панове, переклад статті Валерія Федоровича для Defence One?

Стисло: Приспані десятиліттями домінування в кількох сферах, західні армії занадто довго дрімали. Зустрівшись із супротивником, озброєним розгорнутими в масі, оптимізованими задля виснаження автономними озброєннями, вони можуть стати жертвами чогось на кшталт німецького бліцкригу часів Другої світової війни.

На щастя, вони мають дар незмірної цінності: досвід України, здобутий важкою працею, викуваний у виснажливій боротьбі за виживання. Якщо Захід хоче вижити, він повинен швидко і повністю засвоїти ці уроки і добре їх використати.

German Aid to Ukraine

Міністерство оборони Німеччини щойно оголосило про новий пакет військової допомоги для підтримки України. Він буде профінансований з суми у понад 11 мільярдів євро, які були схвалені в березні для підтримки до 2029 року.

- 4 ЗРК IRIS-T (SLM/SLS*)
- 300 протиракет для ЗРК IRIS-T
- 30 протиракет для ЗРК MIM-104 Patriot
- 300 розвідувальних дронів
- 120 ПЗРК
- 25 БМП Marder 1A3
- 15 ОБТ Leopard 1A5
- 14 артилерійських систем
- 100 радарів наземного спостереження
- ~ 130 000 155-мм снарядів

Міністерство оборони Німеччини також оголосило, що наразі укладаються подальші угоди про постачання додаткових систем IRIS-T протягом наступних років. Також планується поставка 1100 (!) радарів наземного спостереження.

* = У прес-релізі МО Німеччини зазначає, що кошти будуть використані на закупівлю систем протиповітряної оборони з різною дальністю дії. Це чітко вказує на те, що 4 ЗРК IRIS-T насправді можуть бути «лише» 2 комплексами IRIS-T SLM і 4 ПУ IRIS-T SLS, наприклад.

Зверніть увагу: у прес-релізі МО Німеччини згадує лише «близько 100 000 артилерійських снарядів», щоб підтвердити поставку «майже 500 000 снарядів».

Чому я зазначив цифру у «близько 130 000 155-мм снарядів»? У лютому Міністерство оборони Німеччини оголосило, що цього року Німеччина поставить 370 000 155-мм снарядів; зараз ми маємо 500 000 155-мм снарядів. Тому я взяв приблизну різницю між цими двома цифрами.