Сталося.

МОН скасував процедуру надсилання повідомлень про захист дисертації в паперовий журнал.
Аби пересічні громадяни оцінили цинічний багаторічний комізм ситуації, коротко поясню, чому така наче проста річ викликає сльози щастя на очах справжніх науковців і чому ми є свідками фактичного припинення витрачання мільйонів гривень платників податків (через кишені вчених) невідомо куди і невідомо навіщо.

Отже, для того, щоб публічно захистити свою дисертацію, навіть якщо вона про космічну педагогіку чи Лептонного Бога, ти мусив сповістити усіх кого можна, що ти це робитимеш, аби кожен міг з нею ознайомитися, а потім завітати на захист і публічно з тобою подискутувати.

До 2014 року процедура повідомлення полягала у тому, що ти перся в редакцію дуже мутного журналу, подавав 3-4 рядки, що я, такий-то такий-то, з такого-то такого-то куребудівного інституту, буду захищати дисертацію на здобуття ступеня кандидата педагогічних наук на тему "Теоретико-методичні парадигми курації курей в умовах дотаційності курників на прикладі МХП".

І за ці 3 рядки, що займали на сторінці паперового журналу кілька квадратних сантиметрів, ти мусив сплатити 300 гривень. Або 700. Або 1500 тисячі.
Заздалегідь ти не міг знати, бо, зазвичай, тьоті на рєсепшєнє тобі з посмішкою казали, що на наступний випуск журналу ти не потрапляєш (мєст нєт), але можна доплатити і включити тебе понаднормово (звісно, багато хто сплачував, бо чекати 2 місяці просто заради публікації 4 рядків не кожен був готовий. Ні, я принципово не сплачував понаднормові).

Цинізм полягав не у тому, що ти не міг обійти цю процедуру. Закон суворий, але ̶в̶і̶н̶ ̶н̶е̶ ̶д̶л̶я̶ ̶в̶с̶і̶х̶ він Закон.
Епік був у тому, що держава, фінансуючи твої дослідження, вимагала від тебе, аби ти сплатив дурні гроші ... навіть не державі.
А якійсь "прокладці", що і видавала журнал.

Аби Ви зрозуміли, про які суми велася мова - щороку захищалися тисячі кандидатів та сотні докторів наук. Множте.
Так, дуже добре жилося за януковича і табачника.

До речі, боротися з цією ганьбою науковці почали ще з 2012 року.

Потім ставсі Майдан.
І науковці спитали знову: нащо папір в епоху Інтернету?
За що ми маємо сплачувати гроші? Це ж маячня.

І запропонували: "Повідомлення про захист дисертацій робити лише в електронній формі на спеціальній Інтернет-сторінці, наприклад, на сайті Міністерства освіти та науки (МОН). Їх розміщення має бути безкоштовним" (https://bit.ly/2mdwv2W - перше, що нагуглив. Впевнений, що були і інші пропозиції).

Прокладку ліквідували (до речі, наскільки мені відомо, бухгалтерію її так і не знайшли. Електронну форму впровадили, але... паперовий примірник у вимогах лишився, хоч і за "стабільною" ціною в порядку 300 гривень.

Наприклад, у 2016-2017 році захистилося щось близько 6000 кандидатів наук (https://bit.ly/2ncs6gD).
Тобто 1 мільйон 800 тисяч гривень пішли на підтримку паперового журналу по ціні квадратного сантиметра друкованої площі, якій, мабуть, позаздрили б топові глянцеві журнали з рекламою парфюмів.

Чому?
Я не знаю.

І от минулого тижня відбулася зустріч науковців з новим складом МОН (https://bit.ly/2melWfT).
Один із пунктів бажаних покращень стосувався якраз цього питання паперових оголошень.

Ну, власне, результат на фото.

Мені більше нічого додати, окрім як подякувати Єгору Стадному, Ганні Новосад та Юрію Полюховичу за те, що почули.

P.S. До речі, тоді ж, коли прикрили прокладку, стався ще один позитив - скасували розсилку паперових примірників авторефератів в країни колишнього СРСР.
Так, україномовний автореферат відправлявся в Таджикістан, Азербайджан, росію, Казахстан, Білорусь і т.д. Простим відправленням не можна було обійтись, тому здобувачу наукового ступеня ця процедура ставала у кілька тисяч гривень по курсу 8.
Скасували. Добре.
Але ще лишилася розсилка паперових авторефератів по Україні.
При тому, що автореферати давно оприлюднюються в мережі Інтернет...

Однак, це вже зовсім інша історія.

апдт. Забув додати. Хто купував той журнал з оголошенням? Самі ж ті, хто подавали повідомлення, бо їм тре було зробити ксєрокс сторінки з їхнім ім'ям і прикласти в папці на зав'язках з усіма документами у відповідні структури.

Колись люди не знали, завдяки чому вони дихають та чому палає вогонь. Бо їм невідомий був кисень.
Люди не були в курсі про наявність бактерій та вірусів і витратили багато сил та енергії, аби подолати вже невідомі нам хвороби.

Завжди важко вивчати те, чого до кінця не роузмієш, а інструментарій - недосконалий.
Це як навприсядки навпомацки задкуючи шукати темну кішку в темній кімнаті.

Добре, що хоча б вже встановлено, що кішка в кімнаті є і пошуки не марні.

Прекрасний 3-хвилинний лікнеп про Темну енергію та методи, якими її намагаються вивчати.
Найкращі розуми людства не в курсі достеменно, що воно таке, ніхто її не бачив, а про її існування взагалі свідчать якісь другорядні речі, однак хомо-сапієнси вперто намагаються осягнути її.

Адже так і суне технічний прогрес.
Спочатку ми отримали хімію.
Потім медицину.
А завдяки темній енергії - можливо отримаємо тірьямпампінію чи тірьямпамцину.

Одне я знаю точно - це розуміння врешті зробить життя людей кращим.

Інджой.

https://www.youtube.com/watch?v=5i2wJKJHqpU

Я тільки зараз помітив, що у мене в руках напис «Науковиця» 🙂

Щойно стартували Наукові пікніки у Києві (в парку Шевченка).
Купа вчених, викладачів, студентів та волонтерів витягли на світ білий свої пробірки, бактерії, мікроскопи, макети, робототехніку, моделі ракет, телескопи, рослини, ігри, інструменти для мейкерства, величезні сонячні панелі і т.і.

Є навіть компресори і... велика локація про антарктичну станцію Академік Вернадський з експонатами звідти!
Тут можна наживо сфоткатись з тру-полярниками!!!
І навіть з Міністром освіти і науки :)
Подія триватиме до 17.00.

Беріть дітей і підтягуйтесь!

Святі лептони!
Я й не знав, що амеби вміють "запам'ятовувати", а застуду можна подолати, просто вимкнувши "ген застуди".
Оце формат наукових новин! Дійсно круто.

Я в такому захваті не тому, що втрапив у перший випуск (хоча ми реально нареготалися), а тому що Артем Албул віднайшов прекрасний варіант, аби цікаво і з гумором розповідати людям про бомбезні наукові дослідження.

У наступних випусках будуть круті українські науковці і я можу точно сказати, що Клятий раціоналіст робить українську науку сексі.
Знали б Ви скільки зусиль він вклав у цей формат.
Неймовірне прагнення до просвітництва.

Дивіться, підтримуйте, хай розвивається.

P.S. А з жарту про зустріч з Лептонним Богом досі сміюся :)
https://www.youtube.com/watch?v=80dI3qi6yCo

Прекрасне недільне чтиво і гляділо

Сьогодні вночі (по Києву) Ілон Маск презентував проект найпотужнішого корабля, що доставлятиме людей і вантажі на орбіту, Місяць чи Марс.
120 тон чистої маси транспорту та 150 тон корисного навантаження на орбіту - це Вам не хухр-мухр.

АльфаЦентавра як завжди не тільки провела супровід трансляції презентації наживо, а й випустила текстовий варіант.

Тут і про SpaceX Starship (корабель), і про Super Heavy (ракетоносій, що, власне, і виводитиме корабель в космос).
До речі, спеціально для суперхеві було розроблено новий двигун Raptor.

Чесно кажучи, не дуже віриться, що ця конструкція дійсно гайне на орбіту у найближчі 6 місяців, але ж і кабріолет ракетою до цього ніхто не запускав.
Набагато важливішою є ремарка, що проектом займаються лише 5% співробітників компанії. Решта зайняті фальконом та Crew Dragon, що має доставляти астронавтів на МКС.

Якщо це станеться - російській пілотованій космонавтиці прийде кірдик і я не можу цьому не радіти, вибачте.

Інджой.

https://thealphacentauri.net/ilon-mask-proekt-starship-2019/

P.S. До речі, на сайті ж є переклад величезного матеріалу про двигун Раптор. Там є всі технічні нюанси і загальна інформація про те, як працює ракетний двигун. Чесно, я не читав - бракне часу, але Вам раджу.
https://thealphacentauri.net/raptor-spacex-korol-raketnyh-dvigatelei/