У мене немає поки що дітей, але мені здається, що "чому небо блакитне" - одне з базових питань, яке малеча починає ставити батькам і яке точно виходить за межі повсякденної компетентності більшості наших громадян.
Сюди ж "чому веселка різнокольорова", "чому лід плаває, якщо він твердий", "чому хмари літають" і т.і.

Так от є, виявляється книги, які будь-у-кого ліквідують пробіли шкільної освіти.
Особисто я виріс на Перельмані, однак дуже скоро прекрасний Наш формат випускає "Несамовиту фізику" і я її неодмінно прочитаю.
Тим більш, що науковим редактором книги є легендарний Сергій Шарапов.

Тому якщо що - передзамовляйте.

Допис Нашого формату https://www.facebook.com/NashFormat/posts/2613395038699300

"Продовжуємо розказувати про новинки 2020 року ❤️ В лютому чекаємо з друку книжку «Несамовита фізика. Скрипка, піца, вино і надпровідність» Андрія Варламова та Лева Асламазова 🔥

📚 З цієї книги ви дізнаєтеся про фізику приготування макаронів і кави, як працює телебачення, чому небо має блакитний колір та багато іншого.

Автори на прикладах показують, чому річки розмивають береги, як зіграти на келихах, чому вам закладає вуха і як усе це пояснити за допомогою звичайних фізичних формул та законів.

📕 Оформити передзамовлення — http://bit.ly/2PBQp3P

📚 Науковий редактор — доктор фізико-математичних наук Sergei Sharapov, дизайнер обкладинки — Eliash Strongowski"

Оце інколи слухаю доповіді наших вчених щодо розробок в оборонній сфері і така туга мене за горлянку бере...
Бо після доповіді підхожу і питаю:
- А можна я про це напишу? Хоч півслова?

І наперед знаю відповідь:
- Ні, краще не треба.

І я не питаю "чому". Бо "тому що".

За логікою процесів, внесок науковців у справу нашої обороноздатності має оцінювати експертна спільнота військових, вчених та інженерів заводів, а не загал.
І це правильно.

Тим не менш, дуже тішуся, коли отакі штуки з'являються на виставці Зброя і безпека (до речі, пропускаю її 2-й рік підряд, бо організаторам невтямки, що пересічним теж цікаво, але в будні дні всі працюють), а потім в публікаціях порталів з військової тематики.

Я особисто знаю одного з розробників - світлу та чесну людину - і добре пам'ятаю, як в найтяжчий час 2014 року він прибіг до мене в кімнату гуртожитку серед ночі, аби з вигуком "еврика" продемонструвати аналог іноземної штуки, яка в Україні досі не вироблялася, але дуже була вже потрібна військам.

Я тримав в руках прототип, а в очах науковця бачив нескінченний, чистий ентузіазм, що змушував світитися вікна його лабораторії аж до сходу місяця.

Нас.оточують.прекрасні.люди.

І от знову - аналог палива.

Друже, ви там в лабі всі просто неймовірні.
Знаю, що це читаєш.
Лупайте.
Переможемо.

P.S. І ваша назва - просто агінь!
https://defence-ua.com/index.php/home-page/8791-na-vystavtsi-zbroya-ta-bezpeka-2019-bulo-predstavlene-heleve-palyvo-shcho-mozhe-zaminyty-sukhyy-spyrt-v-zbroynykh-sylakh

Одного разу я був в журі конкурсу наукових фотографій.
Окрім суто естетичної насолоди, що я отримав від перегляду сотень якісних світлин жуків, наночастинок і навіть телескопів, я був вражений призами, які отримали переможці.
Відповідно до традиції ганебного фінансування науки, авторам могли подарувати якихось цукерок, але надали сертифікати на техніку.
Хороші такі сертифікати.

Я не знаю, що буде цього року, однак Конкурс наукових фотографій від Українська Вікіпедія - це точно рівень.

Не напишу більше ні слова, бо я знову в журі, тому просто раджу уважно читати умови та подаватися.
Переможуть дійсно найкращі.

А, ні, додам.
Зверніть увагу, що якщо у Вас немає саме наукових фотографій - там є категорія "Люди в науці".
Ви можете сфотографувати знайомих вчених за роботою і податися.

За досвідом суддівства - це найдушевніші та наймімімішніші фото.

Вперед до перемоги.

P.S. До речі, саме цей конкурс допоміг мені приборкати мою арахнофобію і змусив полюбити принаймні фотографії істот, у яких більше, ніж 4 кінцівки. Вони прекрасні.


Дізнатися деталі можна за посиланням https://commons.m.wikimedia.org/wiki/Commons:Wiki_Science_Competition_2019_in_Ukraine

Сумний регіт

"Хоч десь ми попереду всієї планети" - подумалося мені, коли я спершу почув по радіо, а потім нагуглив, що японський офіс Майкрософт запровадив 4-денний робочий тиждень і побачив лише приріст продуктивності (аж на 40%).

Адже цей передовий світовий досвід багацько українських наукових інститутів впровадили ще 3 роки тому: деякі працюють 4 дні на тиждень, а деякі - і три дні.
Все через брак фінансування.
Правда продуктивність тільки просідає, а молодь тікає.

А нюанс ось у чому:
В Японії для працівників все лишилося так само - та ж зарплатня, та ж відпустка тощо.
В Україні на фоні інфляцій-девальвацій усім бюджетникам офіційно регулярно піднімають зарплатню, однак достатньо грошей для цієї процедури не надають.
Тому, якщо людей лишилося стільки ж, а їхні зарплати типу зросли - вони мають працювати менше часу, в результаті отримуючи майже ту ж зарплатню, що до підвищення.

Тобто на перший погляд, що в Україні, що в Японії новини ті самі.
Результат кардинально протилежний :)

P.S. І ніяк не можу натішитися реформою Гройсмана по мінімалці, коли кільканадцять тарифних розрядів запхнули в одну чарівну цифру 3200, потім 3700, а нині 4100.
Через це кваліфікований персонал типу інженерів-техніків отримує рівно стільки ж, скільки прибиральниця.

Ех...

Почалося засідання Національної ради з питань розвитку науки і технологій.

З позитиву - ніхто з високопосадовців не поїхав відкривати ніякий дизель ні на який Бориспіль замість цієї події.

З шокуючого:
Почитав інформаційно-аналітичні матеріали про стан розвитку наукової і науково-технічної діяльності.

Наприклад, кількість дослідників, задіяних у виконанні досліджень і розробок:
2015 рік - 90249
2018 рік - 57630.
Частка виконавців у загальній кількості ЗАЙНЯТОГО населення 0,54% (Данія 3,18, Велика Британія 2,29, Польща 1,08).

Далі ще більше жесті.

Потім докладно напишу.

Тидищ
Академії педнаук, правових наук, аграрних наук перетворити на громадські об‘єднання, а їх установи після аудиту та реорганізації приєднати до НАН України... і багато всього іншого на слайді.

З пропозицій з доповіді Голови Наукового комітету Олексія Колежука

За результатами засідання Національної ради з питань розвитку науки і технологій колективно вирішили, що переможемо.
Попереду багато цікавих подій.

P.S. Резюме по нацраді вже завтра

Мабуть вперше в моїй історії селфі із собою на свій телефон зробив не я, а моя сімейна лікарка.
Цьому не стала на заваді навіть жмакана помаранчева футболка.

Я в чомусь «вдячний» спалахам дифтерії в країні, бо вони мобілізували мене за першої нагоди таки дістатися лікаря, бо в першу чергу мене цікавило щеплення... ні, не від дифтерії.
Від правця.
Так, це комплексна вакцина.

Влітку я багато пораюсь по господарству і кожна глибока рана мене завжди напружувала.

Бо одного разу я натурально наступив на іржавий гвіздок, як у фільмі «Один удома», і мій візит до лікаря в полтавську лікарню підтвердив, що ніякого антитоксину (чи як воно там) у лікарів немає.

А правець навіть гомеопатія не лікує (сарказм).

Не знаю, як зараз, однак тепер я буквально можу бігати іржавими гвіздками, різатися склом в смітті і ніц мені не буде.

Це як суперсила у героїв Марвел чи ДіСі!
Суперсила калічитись без наслідків!

Якщо ж серйозно, не дуркуйте, вакцинуйтесь.
Я не добиратиму слів, однак люди, що не вакцинуються без протипоказань до цього (алергії, стан здоров‘я тощо) - або невігласи, що є поправно просвітництвом, або безмежно дивні, що не лікується (таки добираю слова...).

Люди, що не вакцинують власних дітей - знову ж, або невігласи, або злочинці.

(Звісно, пацієнт має непокоїтися за правильний огляд лікаря до вакцинації та якість вакцини. Ми ж в Україні і лярв богатирьових, що ладні нажитися на здоров‘ї українців і за це не понести покарання, на всіх рівнях дуже багато).

Було зовсім не боляче, місце уколу ниє, але це нормально.
До речі, на другому фото Ви бачите фізика Сергія Шарапова що теж вакцинувався.
Дружина давно вакцинована.

Вперед!

Штош... я нарешті народив текст за мотивами вчорашнього засідання Національної ради з питань розвитку науки і технологій.
І відчуваю, що починається черговий цікавий і важливий етап в реформуванні наукової сфери України.
Я обіцяв Вам жахаючу статистику і деталі новини про реорганізацію академій - вони є тут.

Але я також уважно вчитався в результати заслуховування звітів наших головних розпорядників бюджетних коштів на науку і ... і це заслуговує окремого допису.
Однак поки тільки це.

Інджой.
https://site.ua/anton.senenko/23826-zasidannya-natsradi-z-nauki-i-tehnologiy-galuzevi-akademiyi---vse/

Бомбезна новина!

Минулого року на платформі Prometheus було запущено український переклад одного з найпопулярніших у світі онлайн-курсів «Навчаймось вчитись: Потужні розумові інструменти для опанування складних предметів» від Барбари Оклі та Терренса Седжновскі.

То маємо Вам сповістити гарну новину:
Барбара Оклі – в Україні!
І готова зустрітися зі слухачами курсу!

Prometheus та Наш Формат запрошують вас 13 листопада о 16:30 в Студентський простір Belka (Київ, проспект Перемоги, 37), де Барбара проведе майстер-клас «Як навчитися вчитися».

Під час майстер-класу вона розповість, як організувати процес навчання так, аби у вас не виникало складнощів з опануванням будь-якої теми.

За модерації Радміли Сегол ви разом із Барбарою проговорите piзнoмaнiтнi лaйфxaки тa iнcтpумeнти, якi дoпoмoжуть швидкo й eфeктивнo зaпaм’ятoвувaти iнфopмaцiю, зacвoювaти будь-якi нaвички: вiд poзумiння cклaдниx мaтeмaтичниx фopмул чи нaукoвиx кoнцeпцiй дo пoдoлaння пpoфeciйниx викликiв.

Реєстрація – обов’язкова!

Посилання на реєстраційну форму тут http://bit.ly/36DPJ3X

Посилання на подію тут https://www.facebook.com/events/2774073759277965/

Ба більше, Барбара Оклі – авторка двох бестселерів «Навчитися вчитися» і «Уроки без мороки».

Тож після події Ви матимете змогу підписати у неї чудові книжки видавництва Наш формат.
Книжки Барбари Оклі тут - http://bit.ly/2JSHCai

Ми безмежно вдячні Освіторія, що запросила Барбару в Україну!

До зустрічі!

P.S. До речі, отута-во посилання на онлайн-курс Барбари https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:Prometheus+LHTL101+2018_T3/about

Аааааа!!! Ні, це ж просто аааааа!!!!
В Україну приїздить сама Барбара Оклі!

Знаєте, лише після її онлайн-курсу по-справжньому усвідомлюєш, що подекуди ти не тупий.
Тебе просто НЕ НАВЧИЛИ свого часу правильно вчитися.

Так, вчитися - треба вчитися.

Барбара Оклі - професорка університету Окленда - та Терренс Седжновскі створили один з науспішніших онлайн-курсів у світі, а Прометеус минулого року його повністю переклав українською.

Курс просто неймовірний - розповіда про те, що таке пам'ять, нащо нам сон, як правильно ділити інформацію на блоки, аби все запам'ятати, що таке ілюзія знання, прокрастинація і багато іншого.

Тож, дуже раджу, проходьте цей курс, а якщо так само фанатієте від Барбари - приходьте на зустріч.
Тим більше, що там можна буде підписати її книжки, що їх Наш формат надрукував велику купу.
Теж українською.

Інджой!

До попереднього допису. місця на зустріч з Барбарою Оклі скінчились.

Кажуть, що моя права рука довша за ліву на 8 см.
Факт у тому, що навіть цих міфічних сантиметрів подекуди не вистачає, аби у кадр влізли усі круті вчені країни, наприклад, з Церемонії нагородження Лідер науки України Web of Science Awards 2019.

Деталі згодом :)