Про боротьбу з плагіатом, повернення Лептонного Бога та нібито фейкове звернення Наукового комітету з приводу нового міністра освіти

Популярним є питання, чому проти плагіату в наукових роботах (в т.ч. високопосадовців) виступають лише науковці?
Де державні органи? Де покарання?
Адже ж держава врешті з коштів платників податків плагіаторам виплачує надбавки за звання та ступінь?

Власне, ось інтерв'ю керівника секретаріату органу зі страшною назвою НАЗЯВО, що і має боротися з ганебними фактами академічної недоброчесності в Україні, скасовувати рішення спецрад тощо.
https://zn.ua/ukr/science/vikhovati-dobrochesnist-batohom-shche-nikomu-ne-vdavalosja-tse-treba-robiti-vikljuchno-cherez-prjanik.html

І що ми бачимо?

"У законі «Про вищу освіту» прописано, що НАЗЯВО має право скасувати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня відповідно до "Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня", який затверджується Кабінетом міністрів.
Уже майже рік, як ми розробили й подали через Міністерство освіти цей документ на затвердження. Документ погоджується дуже довго, і маємо розуміти, що на це впливають певні політичні чинники. Ми також підозрюємо, що є певні впливові особи у владних колах, які не особливо зацікавлені в ухваленні зазначеного Порядку."

Тобто, окрім того, що практично нічого неможливо зробити із сплагійованими дисертаціями до 2014-го року (коли було прийнято новий Закон - всі деталі читайте у статті), то ще й зараз фактично у НАЗЯВО немає інструменту для протидії і покарання нечистих на руку вчених.

Зважаючи на останні події з приходом до влади в освіті плагіаторів, коло замкнулося - на моє переконання, або Порядок так і не з'явиться, або ж буде в такій імпотентній формі, що нічого ним не зробиш.
І ми знову ризикуємо повернутися до ситуації, коли боротьба з академічною недоброчесність - це справа купки небайдужих.

Маю таки надію, що я помиляюся і НАЗЯВО зможе нормально запрацювати.

Але є й хороші новини.
Катерина Кириленко - та, що писала в своїй дисертації про Лептонного Бога - подала касаційну скаргу в НАЗЯВО.
(детальніше можна почитати у Svitlana Vovk https://www.facebook.com/svitlana.vovk.7/posts/10223138657437611)

"Виявляється, рекомендація нашого комітету з етики визнати, що в її роботах теж є академічний плагіат, дуже сильно вплинула, на думку скаржниці, на її ділову репутацію та гідність. Будемо боротися, куди подінешся."

Виявляється, у неї є ділова репутація та гідність.

Чому це хороші новини?
Бо:
а) треш має бути ідеальним - сферичним і в вакуумі
б) передаю палкий привіт усім, хто розповідав мені, що вона в принципі нормальна по-життю. Ні, друзі, була б нормальна - після усіх скандалів з плагіатом і частинками-лептонами-носіями-психіки - тихенько б сиділа і не відсвічувала.
Тому я продовжу стверджувати, що вона є пророком Лептонного Бога.
Славімо його.

До речі, зверніть увагу на те, як позитивно відгукується пан керівник про роботу Атестаційної колегії під керівництвом Новосад.
Таки моє враження про її нормальну роботу непоодиноке.

Поки читав це інтерв'ю, випадково дізнався про феєричне листування нового міністра з Українським католицьким університетом.

УКУ - чи не єдиний виш (може ще були, не бачив), який публічно виступив проти перебування академічно недоброчесної особи на посаді міністра.
І міністр їм відповів.

https://ucu.edu.ua/news/dialog-z-t-v-o-ministra-shho-nas-hvylyuye/

Тут прекрасно все.
1. Факт наявності чи відсутності плагіату у роботах міністра встановлює комісія з ... університету, який йому підпорядковувався.
Конфлікт інтересів?
Ні, не чули.

2. "В останні дні проти мене розпочато інформаційну війну. ... і ми чудово розуміємо, що ця робота кимось координується і фінансується. "
Хто ці МИ і чому вони мають розуміти, що все це координується і фінансується?
Чи не надто гучна заява?

3. Порівняйте ці два абзаци:

"Згідно моєї позиції, розміщені у Інтернеті статті – не доводять факт плагіату. Недобросовісні люди можуть легко і швидко сфальсифікувати будь-які статті і файли, що і сталося у моєму випадку.

Як це робиться? Технологій купа. Беремо статтю (припустимо, Шкарлета), трішечки «дописуємо», ставимо будь-яке інше прізвище, і ось вже «потрібний» файл розміщується на сайті фахового видання (у електронній формі) за минулі роки. Або інше: беремо якусь чужу статтю, щось дописуємо, ставимо потрібне прізвище (припустимо, «Шкарлет»), і «потрібний» файл розміщуємо та поширюємо, як кажуть, «сьогоднішнім днем». Чи ще простіше: беремо справжню наукову працю Шкарлета і просто повторно розміщуємо на будь-якому сайті – це же буде самоплагіат!"
- це з листа міністра до УКУ.

"Я не знаю, яким чином робляться звинувачення у плагіаті. Але хочу запевнити, що за певну мотивацію у плагіаті можна звинуватити будь-кого, навіть того, хто ніколи нічого в житті не писав. Як це робиться? Береться стаття Шкарлета, трішечки переписується, ставиться інше прізвище, і «оновлений» файл оприлюднюється у електронному виданні за минулі роки. Або ще гірший варіант: береться чужа стаття, трішечки переписується, ставиться прізвище «Шкарлет», і «оновлений» файл оприлюднюється сьогоднішнім днем. Або зовсім екзотичний варіант: береться стаття Шкарлета і просто повторно оприлюднюється на якомусь сайті – буцімто самоплагіат!"
- це з блогу якогось пана (чи правда, що він радник міністра з комунікацій?) тут http://osvita.ua/blogs/74893/, де також стверджувалося, що СБУ буцімто (!) до мене приходило (на це я реагував тут http://osvita.ua/blogs/74902/)

Чому б не вигадати власні виправдання ситуації, а не творчо перефразовувати (якщо припустити, що робив це сам) недолугу маячню якогось пана?

4. Порівняйте і ці абзаци:

"А тепер – трішечки про інформаційну війну, бо вона у розпалі. Давайте спокійно проаналізуємо факти. Найперші звинувачення у плагіаті було оприлюднено 3 червня – відразу після того, як стало відомо, що Шкарлет є одним із претендентів на посаду Міністра. До цього моменту Шкарлета жодного разу у плагіаті не звинувачували."

"2 червня було оголошено, що Сергій Шкарлет розглядається в якості одного із кандидатів на посаду міністра освіти і науки України. Вранці 3 червня на одному із сайтів з’являється стаття, у якій Шкарлету висунуто звинувачення у плагіаті. Співпадіння? Не думаю.
Виходить, цю статтю писали в ніч з 2 на 3 червня.
До 3 червня Шкарлета ніколи в плагіаті не звинувачували."

Тобто я таки правильно розумію, що взяли текст з блогу і переробили його в лист до УКУ?
Співпадіння? Не думаю (с).

5. А оце особливо смішно: "У мережі з’являються колективні листи, в який йде посилання на фейковий сайт і на фейкове звернення Наукового комітету."

Фейкове звернення Наукового комітету - це оце https://drive.google.com/file/d/1uCqMIioACz6kwFZkq0ZoESM3xq48eBts/view, на яке той самий Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій надав офіційне роз'яснення https://drive.google.com/file/d/1nWxy4IhP0QoMfEjzXVMduNZAft-D9Y07/view

Ще раз.
Міністр освіти в своєму листуванні з університетом назвав фейковим рішення Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій, яке насправді є цілком реальним.

Може таки у нас міністр фейковий? Га?

Я не знаю, що тут можна ще коментувати.
Однак мене раптом огорнув сум.
От саме після цього його листа.

Та й взагалі, після офіційної відповіді СБУ Інні Совсун з приводу їхнього візиту до мене, де мова велася про роботу контррозвідників і неможливість розкрити жодні деталі (https://www.facebook.com/sovsun.inna/posts/1560868520742480), я вже навіть починаю сумніватися, в якій країні я живу.

Відчуваю, що непокоюсь за Україну, пишу про Україну, вболіваю за Україну, але дійсно перебуваю всередині якоїсь іншої країни - окупованої невігласами та цинічними брехливими потворами.
Тут контррозвідка точно доречна вже, еге?

Впевнений, що те саме відчуття огортає нині воїнів, які втрачають на фронті побратимів та військових медиків у "зелених коридорах", бо ж головнокомандувач в його голові давно прєкратіл ету войну.

Огортає бізнесменів, лікарів, вчителів, селян, жертв нереформованого і вічного МВС, нормальних поліціянтів та нормальних працівників спецслужб, свідків спроб пропхати русифікацію в українські школи...

Мене навіть чомусь все менше непокоїть питання, хто і за кого віддав голос на виборах.
Бо "нирки вже відпали" і мене не полишає відчуття катастрофи, що суне.
Повільно, невідворотно.
Влада це бачить і метушиться.
Через її некомпетентність кількість кретинських рішень, заяв, подій, дій, бездіяльності день-до-дня більшає.

І, мабуть, лише святі лептони знають, що з тим робити.

Але мусимо триматися.
Я казав і кажу - врешті ми переможемо.
І всі ці пройдисвіти реалізовуватимуть свій грандіозний "науковий" та "управлінський" потенціал десь на болотах.

Вчора близько 12-ї ночі після виснажливого робочого дня прогулювалися з дружиною у парку і побачили домашню кицьку в ошийнику, що наполегливо намагалася залізти на кущ.
Гілки були слабенькі, але густі, тому кішка дуже кумедно себе поводила, як на тих відео, де вусаті видираються на новорічні ялинки - героїчно, але геть безглуздо.

Тим не менш, врешті вона вчинила стрибок, на мить зникла у хащах, через секунду впала звідти шкереберть, а за нею слідом посипалися пташенята.
Я не розумію як, але в секунди вона передавила трьох пташенят, двох схопила в пащу і гайнула в темряву.

Наблизившись до місця битви ми побачили ще двох живих та неушкоджених переляканих горобців.
Підхопив їх у руку і після кількох невдалих спроб таки зміг закинути у гніздо.

Для мене лишилося загадкою, де була у момент нападу їхня мама (хоча може кішка її в першу чергу і потягнула).
Очевидно, що проти такого "ласкавого" хижака, як кішка, у птахів шансів немає.
Однак, якби ця ситуація трапилася сотню мільйонів років тому, то це б пташенята горобцезавра влаштовували б полювання на котоподібного пращура.

Так, бо птахи - це нащадки справжніх динозаврів, які багато мільйонів років нероздільно панували на нашій планеті.

Nataliia Bushkovska поспілкувалася з неймовірним Olexii Kovalenko і створила крутий матеріал про основні міфи, що існують про динозаврів, про головні етапи їхнього існування на планеті та про рештки велетнів на території України.

Дуже раджу.
Прекрасна післяобідня стаття.

https://life.pravda.com.ua/society/2020/07/16/241653/

В Україні запрацювала колосально велика база грантів, стипендій та інвестицій для науковців, студентів, освітян, працівників культури, медіа, бізнесу тощо.

Вона й правда така велика, що я її наполегливо длубав пару вечорів і досі не зрозумів, як засновникам вдається те все наповнювати.

Власне, існує серйозна проблема, як організаціям чи урядам, що готові надати грантові кошти на якісь дослідження чи навчання, "зустрітися" з тими, хто цих грошей потребує та здатен продемонструвати хороший результат.
(Те саме з інвесторами та бізнесом, однак то вже не моя парафія).
Можна підписуватися на розсилки чи цілеспрямовано відстежувати сайти програм, очікуючи на потрібну інформацію.
Більшість так і робить.

Але тут люди зробили хороше діло - створили агрегатор зі зручними функціями пошуку.

Платформа називається KickYour.Tech.
Засновниками є українці і це тішить найбільше.
Нині за їх словами в базі містяться відомості про 6000 грантових програм і щоденно додається по 50-60 позицій.

Пошук простий, як двері: слід обрати свою галузь досліджень та географію покриття (можна ще більше деталізувати - типу обсяг фінансування чи країну ініціатора, але і цього, на мою думку, досить) - і система автоматично підбере потрібні варіанти.
Результат пошуку видає купу грантів - починаючи від урядів США чи Великобританії і закінчуючи Фондом Фулбрайта в Україні, USAID, різними міністерствами тощо.
Вказано основні вимоги, дедлайни і т.і.

Дуже зручно.

Якщо чесно, я не знаю, чи відстежувала система гранти Національного фонду досліджень, адже дедлайни вже закриті, однак кількість відкритих позицій дійсно вражає.

Те саме зі стипендіями, а вірніше з грантами на освіту - можна знайти хоч бакалаврат, хоч магістратуру.

Важливе зауваження: платформа має відкриту і закриту частину.
Закрита частина - платна, там є різні варіанти підписки, для бізнесу вартість дуже смішна.
Платна підписка передбачає доступ до повної інформації про гранти і стипендії, переписку з партнерами та інвесторами тощо.

Відкрита частина - безкоштовна, однак має обмежений функціонал.

Але, на мій погляд, та враховуючи мій досвід користування платформою - для швидкого орієнтування у розмаїтті грантових програм на перших етапах цілком досить. Далі вирішуйте самі.

Унікальна база.
Унікальна.

Тому раджу мати кікйортек на увазі, якщо шукаєте джерела фінансування.
Посилання на платформу - https://kickyour.tech/
Якщо будуть запитання будь-якого штибу - можете контактувати напряму зі співзасновницею Nataliya Nakonechna (https://www.facebook.com/nakonechnaya.nataliya)

Якщо у Вашому оточенні є люди, яким ця інформація буде корисною - покажіть.
В українській науці кожна копійка на вагу золота :)

P.S. Наталю, Ви великі молодці, знімаю капелюха.
Зичу платформі розвитку.
Лупайте далі.

Новий міністр освіти і науки України є видатним вченим-економістом.
Його науковий доробок - сотні наукових праць.
На рік він продукував десяток-півтора наукових статей.
Геній.

І я колись написав, що ці історії з плагіатом у його роботах імовірно продовжуватимуться рівно стільки, скільки активісти перевірятимуть його роботи.

Було вже 6-ть серій із віднайденим плагіатом і резонанс стався такий, що комісія з академічної доброчесності Чернігівського національного технологічного університету провадить перевірку наведених фактів про текстові запозичення (плюс Кабмін і НАЗЯВО).

Прибираючи за дужки конфлікт інтересів комісії та їхнього колишнього ректора, і зважаючи на неймовірний обсяг роботи, яку потрібно виконати, група вчених, і я в тому числі, вирішили їм допомогти і власноруч перевірили ще одну статтю пана міністра.

Схоже на те, що ціла плеяда вітчизняних вчених-економістів - 5 осіб (!) - вчинили регулярні текстові запозичення один у одного, а потім з автореферату дисертації 2006-го року шостої особи.
На жаль, для пана міністра, він свої геніальні думки писав у 2015-му році, тоді як інші переписували одне в одного в 2014-му.

Про сутнісне наповнення статей - я взагалі мовчу.
Стає ясно, чому українська економіка весь час намагається вчинити прорив, що більше схожий на спробу самогубства.

У кого є очі, руки, хто вміє відкривати посилання і читати - може переконатися в усьому сам.
Не бачити однаковості текстів без коректних посилань - це бути або сліпим, або неповносправним, або цинічним брехуном.

Дістало.
Натурально дістало.

Усій освітянській та науковій спільноті натурально брешуть в очі, називаючи чорне білим, однак і президент, і окремі холуї та посіпаки з університетів та наукових установ вперто стверджують, що все нормально.

Мене цікавить тільки одне - невже на всю країну не знайшлося менш дивної особи на посаду міністра?

http://false-science.ucoz.ua/news/plagiatnij_parovozik/2020-07-19-98

Отетеріти

Оце прочитав прекрасну статтю Катерини Терлецької про "кухонну науку" або про те, як з підручного приладдя продемонструвати дітям глобальні кліматичні ефекти, і я дійсно ніколи не замислювався, як поводить себе кубик льоду у відерцях з прісною і солоною водою.

А моделювання теплих і арктичних мас та їх міграція по планеті - це взагалі щось.

Авторка, безумовно, має рацію - освіта є ключем, що дозволить нашим дітям мислити глобально, уникаючи помилкових суджень.
Однак щось я собі дуже слабко уявляю таку "кухонну науку" в сучасних реаліях українських шкіл.

Тим не менш, віддані своїй справі вчителі може звідси щось поцуплять та демонструватимуть.
Круто.

https://zn.ua/ukr/science/kukhonna-nauka.html

Чесно кажучи, в країні відбувається такий треш, що не бачу сенсу постити щось цікаве науково-популярне, адже таке враження, що всі ми є учасниками якогось психологічного експерименту, а в психлікарнях мультіки не положєні.

Мінування, заручники, міністр імітації внутрішніх справ, міністр-плагіатор, піке економіки і потрібність більшої кількості податків, нищення Прозорро, колосальні корупційні оборудки в МОЗ... перелік нескінченний, але значній кількості людей - це все божа роса.

Тому варто про такі випадки і поговорити - про безумовну віру в лідера, його неймовірні здібності та правильність обраного шляху.
Тобто про секти.

Цікава наука переклала прекрасне відео, де чітко пояснюється, що це за вид бізнесу, які його ознаки, як туди втрапляють та як звідти виплутатися.
Впевнений, що у нас це вийде.

https://m.youtube.com/watch?v=v1cM15K60b8

Бггг))))

Дивіться, людина, яка відверто тролила нового міністра освіти, стала керівником його патронатної служби!
Були чутки, що він його радник з комунікацій, але ж слава Лептонному Богу, що все стало на свої місця.

То може то був таки не тролінг (про нього я писав тут https://news.1rj.ru/str/mouselab/2533), а він міністра серйозно намагався захистити?
Серйозно вигадував недолугі відмазки про "купив не джіп, а вантажівку"?

Який кар'єрний злет!
Які рішучі реформи в міністерстві!

Недарма ця людина писала, що до мене СБУ приходило "буцімто" і це був вкид :)

Ні, вибачте, вся ця сюрреалістична система приречена.
Скоріше б все налигнулося, бо я стомився дивуватися.

Допис Сергія Шарапова https://www.facebook.com/sergei.sharapov.77/posts/2620005011607431

"Міністерство освіти і науки України можна привітати з підбором справжніх фахівців, які добре пасують нинішньому в.о. міністра освіти. Сергій Захарін став головою патронатної служби МОН. Раніше він вув головним редактором "editorial advice" у журналі MODERN SCIENCE. Цей перл свідчить про чудове володіння англійською мовою і у свій час довів до сміху багатьох науковців. До речі, це той самий журнал, який надрукував у 2015 році статтю Катерини Кириленко про Лептонного Бога."

Я дуже здивований, що досі не бачив цього відео

От наче проста задача: у морозильнику знаходиться дерев'яна та металева тарілка.
Температури у них однакові.
Але чомусь наші руки відчувають, що металева тарілка ніби холодніша.
Багацько дорослих людей не можуть пояснити, чому так.

Це абсолютно прекрасне відео пояснює, що таке температура, як її вимірюють, до чого тут теплопровідність, як тарілкою з теплою водою можна довести свій мозок до шизофренії, які ділянки тіла відчувають коливання температури найкраще та де ми починаємо відчувати біль при занадто високій чи занадто низькій температурі.

Раджу до перегляду.
І, зрештою, Ви бачите, на який якісно новий рівень видряпується українська наукова популяризація.
Віталій Шевчук, молодець.
Картинка, звук, подача - супер.
Розвивай цей авторський напрямок.
Дуже вдало.

https://www.youtube.com/watch?v=2hsgeJ9_4nc

В соцмережах тільки і розмов, що про терористів та якогось тренера Динамо, але мало хто себе запитує, чому на початку утворення Всесвіту кількість матерії перевищувала кількість антиматерії?

Я пропоную Вам проглянути матеріал про страшенно важливі міжнародні експерименти на глибині 2 кілометрів за температури -273 градуси Цельсію, на які людство покладає великі надії, аби зрозуміти, як утворився наш Всесвіт, і в яких беруть участь наші фізики-ядерники, пропонуючи шикарні ідеї та виконуючи серйозні експерименти.

Так, Ви можете звернути увагу, наскільки знань пересічної людини недостатньо, аби достеменно втямити, що саме ці люди шукають і чому один експеримент може тривати рік, однак Ви точно оціните рівень, на якому працюють наші вчені, та увагу, яку людство приділяє пошуку відповідей на фундаментальні питання.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=6664

Коли ж це дочитаєте, зверніть увагу на те, що за всіма клоунадами із захопленням заручників, підривами валіз та вибухами автівок нашій Армії з 27 липня "вдягають" чавунні гирі на ноги
https://www.pravda.com.ua/news/2020/07/23/7260408/

Місяць тому 51 зрадник України з депутатськими мандатами подали звернення до Конституційного суду, вимагаючи визнати Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» таким, що не відповідає Конституції України.
Мовляв, утискає російськомовних, не дає їм вчитися рідною мовою та інше.

КСУ звернувся до науковців - правознавців та мовознавців, аби ті ґрунтовно пояснили, чи є тут ознаки дискримінації російськомовних чи будь-яких іншомовних громадян.

Тримайте лонгрід, де наведено пряму мову цих науковців.
Дізнавайтеся, що таке дискримінація, підтримуюча дія, який статус у англійської мови, що там з кримськотатарською, до чого тут Європейська хартія регіональних або міноритарних мов і як вона узгоджується із Законом тощо.

Дуже цікаво.
Читайте, набирайтеся інформації, аби не бути жертвами штампів пропаганди руського міра.

І дозволю собі навести улюблену цитату Павла Гриценка з цього матеріалу:

"Звертаю увагу на те, в чому я не погоджуюся з авторами конституційного подання, з їхнім твердженням про «дискримінацію російськомовних громадян за мовною ознакою».
Тут, у Конституційному Суді, раніше вже поставало питання про сутність поняття «російськомовні громадяни», і обґрунтовано було стверджено й підкреслено, що цей вираз не є юридичним терміном.
Ніде – ні в Конституції, ні в законі, який розглядаємо, ні в інших законах – немає жодного вживання цієї словосполуки.
Це вираз побутового пізньорадянського і російського політичного мовлення, політичної риторики; його намагаються закріпити в сучасній Росії як факт російської літературної мови і ввести у тексти законів, як норму.

Але я, шановний високий суде, хочу звернути вашу увагу на одну важливу деталь: як самі росіяни оцінюють терміни, поняття «русский» і «русскоязычный».
І от що записано в російських академічних джерелах, цитую:

«Русский» – это народ, составляющий основное, коренное население России; относящийся в русскому народу, его языку, натуре, а также к России»;
а «Русскоязычный» – это относящийся к людям, живущим вне России, для которых русский язык является родным или вторым родным». Джерело: «Толковый словарь русского языка» (ответственный редактор – академик Российской академии наук Наталья Юльевна Шведова; Институт русского языка РАН, Москва, 2008).

Тобто цей найавторитетніший сьогодні мовознавчий документ засвідчує, що в Росії, на рівні наукового істеблішменту, є протиставлення тих, хто в Росії – це «русские», і тих, хто поза межами Росії – це «русскоязычные», яких в самій Росії до «русских» не відносять, їх такими не вважають.

Можливо, це прикро усвідомлювати «русскоязычным» громадянам України, але така оцінка – це факт наукового й політичного дискурсу сучасної Росії."

І цитату Богдана Ажнюка щодо позитивної дискримінації:

"Підтримча дія має за мету не дискримінацію, а радше, вирівнювання в правах народів, які в минулому зазнали різних обмежень, і реалізацію принципу, який у статті 24 Конституції Україно сформульовано як «не може бути привілеїв і обмежень»"

Майте гарний день.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=6669

Жуль Верн у своїх фантастичних оповідях досить непогано передбачив технічний прогрес на багато десятиліть вперед.
Але був ще один письменник, який досить точно описав наш новий прекрасний світ.
Так, це Олдос Гакслі.

Чому я пишу про нього сьогодні?
25 липня 42 роки тому на світ з'явилася перша людина з пробірки.
Це явище стало для нас настільки буденним, що з тих пір людство отримало таким чином вже 8 мільйонів дітей.

І Гакслі у своєму романі "Прекрасний новий світ" це передбачив.
Причому передбачив не взагалі "людей з пробірок", а купу технічних нюансів їх появи.

Тримайте цікавий лонгрід від ембріологині Olga Maliuta про:
- історію розвитку ембріології та технологій штучного запліднення;
- що Гакслі вгадав, а в чому помилився;
- звідки у нього такі пізнання в цій надзвичайно складній сфері.

Чудово. Просто Чудово.
https://my.science.ua/sexs-drugs-amp-embriologiya-vid-oldosa-gaksli/

І я нагадую, що саме Ольга написала страшенно популярний лонгрід про те, як сеча монахинь Ватикану допомагає людям подолати безпліддя.
Якщо не бачили - читайте.
https://my.science.ua/u-r-y-n-o-t-e-r-a-p-i-ya-svyata-voda-u-borotbi-z-bezpliddyam/

Аби у Вас не лишалося ілюзій, які цинічні люди нами керують.
Продовжую із захопленням читати сторінку Володимира Зеленського.

Він пише про реакцію Президента Швейцарії на темпи будівництва доріг в Україні: "Привезли її до нас новою дорогою... Пані Симонетта Соммаруга була вражена, що в Україні будують швидше, ніж у Швейцарії. А я знав, що ми вміємо! Просто робити все треба чесно і вчасно. А швидко і якісно ми зможемо, і «Велике будівництво» – доказ цього!"

По-перше, немає нічого дивного в тому, що темпи ремонту доріг в країні площею 600 тисяч кілометрів апріорі мають бути вищими за такі в країні, площею 41 тисяча кілометрів.

По-друге, чому мають бути вищими?
Бо в Швейцарії давно є нормальні дороги.
Пишатися темпами будівництва доріг порівняно з Швейцарією, це як алкоголіку пишатися темпами скорочення споживання зеленого змія порівняно з непитущою людиною.
І висловлення захоплення з боку непитущої людини в такій ситуації - це лише ввічливість.
Пишатися цим і виставляти напоказ - це ідіотизм.
Добре, що нам керує не якийсь дурачок, еге?

По-третє, давайте глянемо, якою ціною ці дороги будуються.
Готуючись до пандемії коронавірусу, кошти платників податків були цинічно забрані у ненайбагатших сфер.
Наприклад, у Національного фонду досліджень зрізали половину фінансування (більше 200 мільйонів гривень).
Під нуль зрізали хай і міфічний, але таки Фонд президента з підтримки освіти, науки та спорту - 500 мільйонів.
Зрізали десятки та сотні мільйонів на науку в університетах, зачепили академії, зрізали з освіти.

До такого розвитку подій поставилися з розумінням, хоча таки досі ніхто не второпав, чому з науки та освіти зрізали по 50-100% видатків з різних статей, а з МВС, яке мало бюджет 93 мільярди, зрізали усього 0,005%.
(https://www.facebook.com/senenkoanton/posts/3064898140229314), а потім всі реально прибалділи, коли дізналися, що МВС додали 2,5 млрд.
Тому що ефективний міністр.

Ідемо далі.

По-четверте, як витратили врешті 66 мільярдів фонду по боротьбі з коронавірусом?
Офіційна інформація Міністерства фінансів України:

35 мільярдів з 66 млрд. було витрачено саме на будівництво доріг.

https://www.mof.gov.ua/uk/news/uriad_rozpodiliv_66_mlrd_grn_z_fondu_borotbi_z_covid-19-2299

Де дороги - а де коронавірус? - спитаєте Ви.
А що, так можна було? - спитають яценюки-гройсмани і навіть азірови.

Тобто, повільно: гроші платників податків, які збирали всією країною на боротьбу з недугою, незрозуміло чому було витрачено на те, що ніяк не пов'язано з протидією недузі.

Чи потрібно будувати дороги? Безумовно.
Чому ніхто раніше це не робив або не робив такими темпами?
Бо гроші не з повітря беруться: окрім доріг є ще купа інших сфер, яким вони потрібні.

Виявляється ж, все дуже просто: не треба думати про збалансований розвиток важливих сфер в країні, фінансове планування, вирішення поточних задач і стратегічне планування.
Можна просто взагалі весь річний бюджет спрямувати на дороги і бути красавчіком перед виборами.
(аби не лишалося сумнівів, що ідею про такий перерозподіл втілили саме Слуги - http://nashigroshi.org/2020/06/03/biznes-partner-zelens-koho-khoche-viddaty-35-mil-iardiv-z-covid-fondu-na-budivnytstvo-dorih/)

Звісно, люди аплодуватимуть цьому популізму, однак я не буду.

Тому що, по-п'яте, подивимось на статистичні дані фінансування науки з усіх джерел в Україні та Швейцарії у відсотках від ВВП.
Навіть завищені дані по Україні - 0,47%.
Швейцарія - 3,37%.
https://data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS
На ВВП країн краще не дивіться, стане погано.

Тому, якби у нас країною керував розумний керманич, він би пишався лише тоді, коли б встигав і дороги будувати, і не обкрадати науковців, прикриваючись коронавірусом.

А так це звичайне шахрайство.
Яке він ще й залюбки виставляє на показ у фейсбук.

Гарної неділі.

Погляд на оцінку діяльності українських науковців, що заслуговує на увагу

Як зазвичай має будуватися дослідницька робота в університеті?
Є вмотивований високою зарплатнею і неперевантажений викладач та вмотивовані цікавою науковою задачею студенти, є обладнання, реактиви, вечорами в лабораторії не вимикають світло, взимку - тепло.
Далі з'являються прекрасні наукові результати, які можна і треба оформити у статтю у класному міжнародному рецензованому журналі, що включений до хороших наукометричних баз.

Як це відбувається в Україні?
Українські ректори усвідомили, що публікації в міжнародних рецензованих журналах, включених до міжнародних наукометричних баз - то є добре і свідчить про наявність науки в університеті.
Вони почали в контрактах вимагати від викладачів щороку такі статті видавати "на гора".

Де тут проблема?
Проблема в тому, що вони не зрозуміли, що ланцюжок вибудований саме так: умови - наука - публікації.
А не публікації - публікації-публікації.

Тому з року в рік наростає вал публікацій українських викладачів за різними схемами:
1. За великі гроші у хижацьких виданнях, які міжнародні наукометричні бази регулярно банять
2. Дописування у співавтори до справжніх науковців за сприяння фінансами, послугами, реактивами, по-знайомству тощо.
3.Звернення до фірм, які за дзвінку монету знайдуть, хто напише більш-менш пристойну статтю, яку приймуть у третьосортний журнал
...
Схем багато і саме імітація, карго-культ українського освітньо-наукового керівництва, яке саме не усвідомлює, що таке наука, бо саме колись попокупляло або наплагіатило власні дисертації, живлять цей абсурд.

З іншого боку є ціла армія імітаторів науки, які розуміють, що через свою некомпетентність вони ніколи не зможуть робити справжню науку, тому будь-які вимоги щодо публікацій у якісних виданнях - це смерть їхнім імітаційним аспірантурам, спецрадам, цілим сферам української лептонної науки.
Звідси і виття про "соросят", що своїми вимогами відповідності міжнародним стандартам плюндрують самобутню українську науку.

А справжнім науковцям - як хочеш, так і крутися в цій психлікарні:
Мінімально ідентифікувати імітаторів можна практично виключно за відсутністю публікацій у нормальних журналах. Але й стогін (без сарказму) українських викладачів, що перевантажені навчальними годинами, мають мізерні зарплати і студентів, яким в сучасних реаліях хіба тільки дупи не треба цілувати, щоб вони не дай боже не забрали документи з універу, позбавивши його дзвінкої монети, вже закладає вуха.

Що ж робити?
Ірина Єгорченко намагається розкласти все по-поличках.
https://zn.ua/ukr/science/ne-pletit-solomjanikh-litachkiv.html