Шановні, ми з Андрієм Півнем живі і здорові.
Виконували задачі у безпечних локаціях.
Ще й помилися, попралися, попоїли і поспали довше звичного.
Оскільки Ірпінь ці дні був зачинений для евакуацій, сподіваємося, що вже завтра вони відновляться, бо прямо зараз наші воїни прасують руzzкіх до стану котлет по-київські.
Я це чую власними вухами.
Слава Збройним Силам.
А, і ще.
Якщо руські готові на переговори, значить треба бити їх ще сильніше, аби вони забиралися геть самостійно.
Україна має вирішити російське питання (яка іронія. росія весь час же балакала про «украинский вопрос») зараз і назавжди, аж до дезінтеграції цього потворного утворення на незалежні денацифіковані і демілітаризовані від ядерної зброї республіки.
Бо знову воювати з цими пітекантропами за 30 років нашим дітям - не варіант.
Ціна сплачена нами - вже занадто велика і дорога.
Треба дотискати.
Щоб іскандери ніколи більше не сміялись.
Майте гарний вечір.
Виконували задачі у безпечних локаціях.
Ще й помилися, попралися, попоїли і поспали довше звичного.
Оскільки Ірпінь ці дні був зачинений для евакуацій, сподіваємося, що вже завтра вони відновляться, бо прямо зараз наші воїни прасують руzzкіх до стану котлет по-київські.
Я це чую власними вухами.
Слава Збройним Силам.
А, і ще.
Якщо руські готові на переговори, значить треба бити їх ще сильніше, аби вони забиралися геть самостійно.
Україна має вирішити російське питання (яка іронія. росія весь час же балакала про «украинский вопрос») зараз і назавжди, аж до дезінтеграції цього потворного утворення на незалежні денацифіковані і демілітаризовані від ядерної зброї республіки.
Бо знову воювати з цими пітекантропами за 30 років нашим дітям - не варіант.
Ціна сплачена нами - вже занадто велика і дорога.
Треба дотискати.
Щоб іскандери ніколи більше не сміялись.
Майте гарний вечір.
Сьогодні сумно дивилися на Ірпінь з боку Романівки і не ризикнули заходити - у місті тривають бої.
Не буду писати де, не буду писати, що горить і чого ірпінці не знайдуть, коли повернуться додому, однак окремі жителі неймовірним дивом виходили до Романівки і виїжджали на Київ.
Працювало кілька героїчних екіпажів, зокрема місцевий Саша Самков, який знає всі другорядні дороги, канави, стежки та обхідні шляхи.
Пробив колеса, замінив, але продовжував рятувати душі.
Я щиро заздрив його орієнтуванню в місті.
До речі, найпоширеніше питання від місцевих до нас з Andrii Piven - ви з якого району Ірпеня?
Люди дуже дивуються, коли чують, що ми зайшли з Києва, і ще більше отетерівають, коли розуміють, що ми не знаємо купи орієнтирів, знайомих тутешнім дітям.
Ми дивилися на палаючий Ірпінь, на знищені в нуль будинки в Романівці, на діри в Форі та дахах приватного сектору, а перед очима стояли повідомлення від людей, які ще 3 дні тому відмовились від евакуації чи попросили приїхати за ними завтра, а тепер кілька діб сиділи під такими обстрілами, яких, я сподіваюсь, ніколи вже не побачать.
Ми навчилися читати ці повідомлення з «ми передумали, заберіть нас, благаємо» з кам‘яними серцями та обличчями.
Всі прохання про порятунок котиків чи папужок, які 3 тижні в замкнених квартирах чекали на хазяїв, ми просто ігноруємо.
Люди натурально не розуміють, що таке війна, що нині на півночі від Києва коїться і не розуміють, як виглядає вже зараз прохання евакуювати собаку.
Ми сподіваємось, що наші дотиснуть.
Що ми зайдемо і доїдемо.
В цьому плані трохи курвлять регулярні переможні реляції про те, як все добре.
Бо насправді все дійсно непогано, але не треба перебільшувати.
Чесність у важкі часи перед народом, який вже довів на ділі силу своєї звитяги, який не відступив у найважчі перші дні вторгнення - це перша справа.
Чесність - є джерелом люті до ворога і є запобіжником від шапкозакидацьких настроїв.
ЗСУ працюють.
На повну силу.
Так, як треба.
А те, що робить русня з цивільними в окупованих частинах Ірпеня та Бучі (про Маріуполь і так все ясно) - це геноцид.
Про що потрібно прямо говорити.
Рузькі зламають зуби об Київ.
Вони можуть казитися, кидати ракети в околиці столиці, рівняти будинки в донедавна елітних котеджних містечках, але вже очевидно, що всі вони тут помруть.
Всі до єдиного.
Окрім тих, кому пощастить бути в обмінному фонді.
Не знаю, про які три дня до Ла-Манша вони мріяли, але зараз вони обісцяні по половині взводу кидають зброю і виходять на наші позиції з піднятими руками.
Не знаю, які аналоговнєти вони демонстрували на своїх парадах, але я з мосту бачу наживо, як вони горять.
Красівоє.
Ми ж сьогодні вантажили гуманітарку від Vlad Samoylenko і Ко до одного героїчного міста, яке теж прямо зараз ламає зуби ванькам-помирайкам.
Друзі, ми стоїмо і перемагаємо.
Кінець війни буде не завтра.
Але ніхто і ніде з тих, хто нині воює чи подає набої, не погодиться на просто закінчення війни.
Тільки на перемогу.
Майте гарний вечір.
P.S. Сашо, сподіваюсь ти живий і цілий. Нам ще після війни наші автівки гнати на мийку, детейлінг та СТО.
Не буду писати де, не буду писати, що горить і чого ірпінці не знайдуть, коли повернуться додому, однак окремі жителі неймовірним дивом виходили до Романівки і виїжджали на Київ.
Працювало кілька героїчних екіпажів, зокрема місцевий Саша Самков, який знає всі другорядні дороги, канави, стежки та обхідні шляхи.
Пробив колеса, замінив, але продовжував рятувати душі.
Я щиро заздрив його орієнтуванню в місті.
До речі, найпоширеніше питання від місцевих до нас з Andrii Piven - ви з якого району Ірпеня?
Люди дуже дивуються, коли чують, що ми зайшли з Києва, і ще більше отетерівають, коли розуміють, що ми не знаємо купи орієнтирів, знайомих тутешнім дітям.
Ми дивилися на палаючий Ірпінь, на знищені в нуль будинки в Романівці, на діри в Форі та дахах приватного сектору, а перед очима стояли повідомлення від людей, які ще 3 дні тому відмовились від евакуації чи попросили приїхати за ними завтра, а тепер кілька діб сиділи під такими обстрілами, яких, я сподіваюсь, ніколи вже не побачать.
Ми навчилися читати ці повідомлення з «ми передумали, заберіть нас, благаємо» з кам‘яними серцями та обличчями.
Всі прохання про порятунок котиків чи папужок, які 3 тижні в замкнених квартирах чекали на хазяїв, ми просто ігноруємо.
Люди натурально не розуміють, що таке війна, що нині на півночі від Києва коїться і не розуміють, як виглядає вже зараз прохання евакуювати собаку.
Ми сподіваємось, що наші дотиснуть.
Що ми зайдемо і доїдемо.
В цьому плані трохи курвлять регулярні переможні реляції про те, як все добре.
Бо насправді все дійсно непогано, але не треба перебільшувати.
Чесність у важкі часи перед народом, який вже довів на ділі силу своєї звитяги, який не відступив у найважчі перші дні вторгнення - це перша справа.
Чесність - є джерелом люті до ворога і є запобіжником від шапкозакидацьких настроїв.
ЗСУ працюють.
На повну силу.
Так, як треба.
А те, що робить русня з цивільними в окупованих частинах Ірпеня та Бучі (про Маріуполь і так все ясно) - це геноцид.
Про що потрібно прямо говорити.
Рузькі зламають зуби об Київ.
Вони можуть казитися, кидати ракети в околиці столиці, рівняти будинки в донедавна елітних котеджних містечках, але вже очевидно, що всі вони тут помруть.
Всі до єдиного.
Окрім тих, кому пощастить бути в обмінному фонді.
Не знаю, про які три дня до Ла-Манша вони мріяли, але зараз вони обісцяні по половині взводу кидають зброю і виходять на наші позиції з піднятими руками.
Не знаю, які аналоговнєти вони демонстрували на своїх парадах, але я з мосту бачу наживо, як вони горять.
Красівоє.
Ми ж сьогодні вантажили гуманітарку від Vlad Samoylenko і Ко до одного героїчного міста, яке теж прямо зараз ламає зуби ванькам-помирайкам.
Друзі, ми стоїмо і перемагаємо.
Кінець війни буде не завтра.
Але ніхто і ніде з тих, хто нині воює чи подає набої, не погодиться на просто закінчення війни.
Тільки на перемогу.
Майте гарний вечір.
P.S. Сашо, сподіваюсь ти живий і цілий. Нам ще після війни наші автівки гнати на мийку, детейлінг та СТО.
❤1
Погану людину зі зброєю може зупинити лише хороша людина зі зброєю (с).
Це аксіома.
Яку як ніде відчуваєш в Ірпені.
І мова не про прямі зіткнення з окупантами, бо нас прикривають ЗСУ.
Окуповані міста типу Бучі, Ірпеня тощо - без влади, практично без людей, їжі, медикаментів, палива, але з великою кількістю матеріальних цінностей - як за класикою на 2-4 тижні війни втрачають цивілізовану подобу.
Вірніше, втрачають її люди.
Собаки збиваються у зграї та, як розповідають місцеві, починають гризти мертві тіла сусідів між будинками, а люди збиваються або у невеличкі спільноти, що готують їсти у дворах багатоповерхівок і намагаються протриматись до звільнення міста, або в банди мародерів.
Прямуючи на адресні евакуації, ми з кожним днем все яскравіше спостерігали, як розквітає мародерство та грабіж.
Отут прямо на наших очах виносять магазин Дніпро-М.
Ми не зупиняємося, бо ми не Чіп і Дейл, у нас людина потребує допомоги.
Отам - грузять у буси цілі продуктові кіоски.
Це - обурливо, але на даний момент в Ірпені принаймні зрозуміло і логічно.
Ось-де при завантаженні чергової родини у машину до нас під'їжджає хлоп на новесенькому скутері і розпитує, чи ніхто такою технікою не керував, бо він її от щойно "позичив".
Ага, ясно, початківець.
А ось стоїть розстріляна червона Нива пана, що як і ми вивозив біженців.
Ми не знаємо, як його навіть звали і що з ним сталося, в салоні нікого не було, тому сподіваємося на краще, але це додає певної напруги в процес мандрування закинутими вулицями міста-привида.
Бо телефонувати 102 сенсу немає.
Пацифізм, чєловєколюбіє, нелюбов до зброї - це все добре, коли є цивілізація і ті, хто тебе захистить.
Коли ж чєловєкі стають нелюдами - лишається лише два варіанти і для обидвох потрібна зброя та набої.
Перший варіант - зрозумілий.
Другий - Ви бачите на фото.
Всіх трьох з повними кишенями цінностей, зброєю та гранатами спіймали солдати.
Ці відверто нехороші люди зупинили автівку родини, що тікала до рятівного мосту життя, погрожуючи гранатою відібрали авто і висадили їх просто неба.
Добре, що просто висадили.
Може тому солдати ще лишили їх живими...
У нас з Andrii Piven поки що немає для Вас хороших новин по Ірпеню.
Ніяких.
Ми продовжуємо чекати, поки хлопці закінчать там працювати.
Поки ж закриваємо інші напрямки.
Цінуйте життя.
Цінуйте цивілізацію.
Цінуйте блага, що вона дає.
Цінуйте безпеку, систему охорони здоров'я, рятівників, професійні збройні сили (до речі, що там мамкіни лібертаріанці з приватними арміями? сильно вже навоювали?).
Цей треш обов'язково закінчиться.
Ми мусимо його закінчити.
І кожен - кожен - росіянин має за нього відповісти.
Слава Збройним силам.
Переможемо.
Це аксіома.
Яку як ніде відчуваєш в Ірпені.
І мова не про прямі зіткнення з окупантами, бо нас прикривають ЗСУ.
Окуповані міста типу Бучі, Ірпеня тощо - без влади, практично без людей, їжі, медикаментів, палива, але з великою кількістю матеріальних цінностей - як за класикою на 2-4 тижні війни втрачають цивілізовану подобу.
Вірніше, втрачають її люди.
Собаки збиваються у зграї та, як розповідають місцеві, починають гризти мертві тіла сусідів між будинками, а люди збиваються або у невеличкі спільноти, що готують їсти у дворах багатоповерхівок і намагаються протриматись до звільнення міста, або в банди мародерів.
Прямуючи на адресні евакуації, ми з кожним днем все яскравіше спостерігали, як розквітає мародерство та грабіж.
Отут прямо на наших очах виносять магазин Дніпро-М.
Ми не зупиняємося, бо ми не Чіп і Дейл, у нас людина потребує допомоги.
Отам - грузять у буси цілі продуктові кіоски.
Це - обурливо, але на даний момент в Ірпені принаймні зрозуміло і логічно.
Ось-де при завантаженні чергової родини у машину до нас під'їжджає хлоп на новесенькому скутері і розпитує, чи ніхто такою технікою не керував, бо він її от щойно "позичив".
Ага, ясно, початківець.
А ось стоїть розстріляна червона Нива пана, що як і ми вивозив біженців.
Ми не знаємо, як його навіть звали і що з ним сталося, в салоні нікого не було, тому сподіваємося на краще, але це додає певної напруги в процес мандрування закинутими вулицями міста-привида.
Бо телефонувати 102 сенсу немає.
Пацифізм, чєловєколюбіє, нелюбов до зброї - це все добре, коли є цивілізація і ті, хто тебе захистить.
Коли ж чєловєкі стають нелюдами - лишається лише два варіанти і для обидвох потрібна зброя та набої.
Перший варіант - зрозумілий.
Другий - Ви бачите на фото.
Всіх трьох з повними кишенями цінностей, зброєю та гранатами спіймали солдати.
Ці відверто нехороші люди зупинили автівку родини, що тікала до рятівного мосту життя, погрожуючи гранатою відібрали авто і висадили їх просто неба.
Добре, що просто висадили.
Може тому солдати ще лишили їх живими...
У нас з Andrii Piven поки що немає для Вас хороших новин по Ірпеню.
Ніяких.
Ми продовжуємо чекати, поки хлопці закінчать там працювати.
Поки ж закриваємо інші напрямки.
Цінуйте життя.
Цінуйте цивілізацію.
Цінуйте блага, що вона дає.
Цінуйте безпеку, систему охорони здоров'я, рятівників, професійні збройні сили (до речі, що там мамкіни лібертаріанці з приватними арміями? сильно вже навоювали?).
Цей треш обов'язково закінчиться.
Ми мусимо його закінчити.
І кожен - кожен - росіянин має за нього відповісти.
Слава Збройним силам.
Переможемо.
Сьогодні сотні родин плакали у телефонні слухавки.
Бо з Бучі (в тому числі) відбулася вдала евакуація купи людей, які понад три тижні сиділи в підвалах під жахливими обстрілами без жодної можливості повідомити свою долю.
"Зв'язок зник 2 березня", "Востаннє телефонувала 6 числа", "поза зоною з 4-го" - тепер низку подібних повідомлень в наших месенджерах можна вважати недійсними і тихенько радіти за воз'єднані сім'ї.
Взагалі, мене насправді дуже тішать дії нашої влади у її спробі масово вивозити людей із зон бойових дій.
Так, те, що робимо ми, хоч і не дотягує до операції по евакуації приватними човнами військ союзників з Дюнкерка, але за своєю масовістю давно перетворилося з точкових евакуацій окремих родин чи їх членів в безпечні місця на системне вивезення і тих, про кого запитували родичі, і усіх їхніх сусідів, до кого ми змогли догукатися.
Тим не менш, я вважаю, що правильна евакуація має бути масована, організована і регулярна.
І я щоранку чекаю з нетерпінням повідомлень пані Верещук про евакуаційні коридори.
З того, що я бачу, чую і знаю - влада щиро намагається витягнути якомога більше людей в безпечні місця.
Як людина, що бачила ті колони наживо і організацію процесів - можу тільки сказати "спасибі".
Звісно, з сумом констатую, що котрий день у ранкових анонсах немає слова "Ірпінь".
Особисто мені, щоб розуміти, що там робиться, не потрібні заяви офіційних персон.
Не знаю, що там нагорі у високих переговорних кабінетах коїться, але мені достатньо того, що ми з Andrii Piven вчергове не змогли туди безпечно увійти.
От тільки перед сьогоднішньою спробою це зробити нам назустріч вивезли цивільного, пошматованого уламками міни.
Орки обстрілюють все без розбору.
Та Ви й так це знаєте з новин, в принципі.
Так, з Ірпеня люди продовжують виходити пішки до наших позицій.
Дивом.
І це є великий плюс.
Бліді, налякані, зарюмсані, але живі і неушкоджені.
Окремі місцеві відчайдухи примудряються їх підвозити і вже є навіть легенда про одного волонтера, що зміг когось вивезти від самої Стоянки.
Це плюс плюсів.
Впевнений, що ще зо три десятки родин сьогодні теж будуть плакати у телефонні слухавки.
Але ситуація в Ірпені важка.
І простішою поки що не стає.
Збройні сили продовжують працювати і роблять це на повну силу.
Одначе тарганів ще дуже багато.
Переконаний, що якщо сьогодні вночі полізуть ще й білоруси, це ніяк не вплине на совання позицій туди-сюди, просто додасть роботи нашим хлопцям і потребуватиме більшої кількості часу, щоб перетворити солдат вусатого навіженого на добрива.
До останнього сподіваюсь, що білоруські солдати постріляють собі ноги, своїх командирів, але в Україну не підуть.
Бо тут їм смерть.
Віримо в ЗСУ.
Віримо в тероборону.
Дякуємо святій протиповітряній обороні.
І чекаємо, коли Маріуполь перемеле усіх, хто його намагається зжерти.
Переможемо.
Бо з Бучі (в тому числі) відбулася вдала евакуація купи людей, які понад три тижні сиділи в підвалах під жахливими обстрілами без жодної можливості повідомити свою долю.
"Зв'язок зник 2 березня", "Востаннє телефонувала 6 числа", "поза зоною з 4-го" - тепер низку подібних повідомлень в наших месенджерах можна вважати недійсними і тихенько радіти за воз'єднані сім'ї.
Взагалі, мене насправді дуже тішать дії нашої влади у її спробі масово вивозити людей із зон бойових дій.
Так, те, що робимо ми, хоч і не дотягує до операції по евакуації приватними човнами військ союзників з Дюнкерка, але за своєю масовістю давно перетворилося з точкових евакуацій окремих родин чи їх членів в безпечні місця на системне вивезення і тих, про кого запитували родичі, і усіх їхніх сусідів, до кого ми змогли догукатися.
Тим не менш, я вважаю, що правильна евакуація має бути масована, організована і регулярна.
І я щоранку чекаю з нетерпінням повідомлень пані Верещук про евакуаційні коридори.
З того, що я бачу, чую і знаю - влада щиро намагається витягнути якомога більше людей в безпечні місця.
Як людина, що бачила ті колони наживо і організацію процесів - можу тільки сказати "спасибі".
Звісно, з сумом констатую, що котрий день у ранкових анонсах немає слова "Ірпінь".
Особисто мені, щоб розуміти, що там робиться, не потрібні заяви офіційних персон.
Не знаю, що там нагорі у високих переговорних кабінетах коїться, але мені достатньо того, що ми з Andrii Piven вчергове не змогли туди безпечно увійти.
От тільки перед сьогоднішньою спробою це зробити нам назустріч вивезли цивільного, пошматованого уламками міни.
Орки обстрілюють все без розбору.
Та Ви й так це знаєте з новин, в принципі.
Так, з Ірпеня люди продовжують виходити пішки до наших позицій.
Дивом.
І це є великий плюс.
Бліді, налякані, зарюмсані, але живі і неушкоджені.
Окремі місцеві відчайдухи примудряються їх підвозити і вже є навіть легенда про одного волонтера, що зміг когось вивезти від самої Стоянки.
Це плюс плюсів.
Впевнений, що ще зо три десятки родин сьогодні теж будуть плакати у телефонні слухавки.
Але ситуація в Ірпені важка.
І простішою поки що не стає.
Збройні сили продовжують працювати і роблять це на повну силу.
Одначе тарганів ще дуже багато.
Переконаний, що якщо сьогодні вночі полізуть ще й білоруси, це ніяк не вплине на совання позицій туди-сюди, просто додасть роботи нашим хлопцям і потребуватиме більшої кількості часу, щоб перетворити солдат вусатого навіженого на добрива.
До останнього сподіваюсь, що білоруські солдати постріляють собі ноги, своїх командирів, але в Україну не підуть.
Бо тут їм смерть.
Віримо в ЗСУ.
Віримо в тероборону.
Дякуємо святій протиповітряній обороні.
І чекаємо, коли Маріуполь перемеле усіх, хто його намагається зжерти.
Переможемо.
❤1
Евакуація з Чернігова
Якщо хтось потребує евакуації з Чернігова - скиньте їм цю інфу
Шановні, поки Ірпінь поставлена на паузу, команда Криївка Вільних, Oksana Voloshyna та Vlad Samoylenko вже котрий день поспіль відправляє на Чернігів цілі колони бусів з гуманітаркою.
Ми з Andrii Piven за ці дні нормально прокачали скіли вантажників, експедиторів та логістів.
Але найцінніше не це.
Назад наші буси не йдуть порожні, а евакуюють людей з міста.
Забирають людей з центру.
Орієнтовно - двічі на добу щодня.
Всі деталі про евакуацію можна розпитати почитати у пості Влада https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5189431937784619/, але писати і запитувати нюанси слід у Galina Kleyner (https://www.facebook.com/galina.kleyner)
І я нагадую, що підтримати доставку гумвантажів, паливо та вивезення людей можна просто через підтримку Криївки вільних.
Карта представника БО "БФ "Криївка вільних"
Карта для внесків у гривні 5168745301779796
Реквізити для платежів у доларах і євро:
Назва підприємства/company Name БФ КРИЇВКА ВIЛЬНИХ БО
Адреса підприємства/Company address UA 01001, м. Київ вул Теремкiвська б.8, кв.
Назва банку/Name of the bank
JSC CB "PRIVATBANK", 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
IBAN Codes
Валюта рахунку USD UA923052990000026003046208082
Валюта рахунку EUR UA263052990000026007006215646
Переможемо.
Якщо хтось потребує евакуації з Чернігова - скиньте їм цю інфу
Шановні, поки Ірпінь поставлена на паузу, команда Криївка Вільних, Oksana Voloshyna та Vlad Samoylenko вже котрий день поспіль відправляє на Чернігів цілі колони бусів з гуманітаркою.
Ми з Andrii Piven за ці дні нормально прокачали скіли вантажників, експедиторів та логістів.
Але найцінніше не це.
Назад наші буси не йдуть порожні, а евакуюють людей з міста.
Забирають людей з центру.
Орієнтовно - двічі на добу щодня.
Всі деталі про евакуацію можна розпитати почитати у пості Влада https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5189431937784619/, але писати і запитувати нюанси слід у Galina Kleyner (https://www.facebook.com/galina.kleyner)
І я нагадую, що підтримати доставку гумвантажів, паливо та вивезення людей можна просто через підтримку Криївки вільних.
Карта представника БО "БФ "Криївка вільних"
Карта для внесків у гривні 5168745301779796
Реквізити для платежів у доларах і євро:
Назва підприємства/company Name БФ КРИЇВКА ВIЛЬНИХ БО
Адреса підприємства/Company address UA 01001, м. Київ вул Теремкiвська б.8, кв.
Назва банку/Name of the bank
JSC CB "PRIVATBANK", 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE SWIFT code банку/Bank SWIFT Code PBANUA2X
IBAN Codes
Валюта рахунку USD UA923052990000026003046208082
Валюта рахунку EUR UA263052990000026007006215646
Переможемо.
Коли закінчиться війна і срака двоголової курки буде наштрикнута на тризуб, перш за все я поїду до дружини із сином і обійму їх.
Обійму маму.
Зателефоную друзям, яким третій тиждень поспіль відповідаю лише "Нормально, працюємо" або навіть просто ліплю серця, бо ніколи писати.
Замовлю в кафе горнятко кави і буду втичити у вікно.
Проїдуся на машині нічними освітленими магістралями, на яких не буде протитанкових їжаків та бетонних блоків поруч зі згорілими залишками авт.
І зроблю нарешті селфі з однією людиною, з якою бачуся кожен день, але ми настільки поглинуті робочими розмовами, що ніколи і сфотографуватися.
Це Vlad Samoylenko.
Коли ми з Andrii Piven верталися в Київ із Заходу, ми уявлення не мали, куди втрапимо і що буде далі.
Хотілося просто бути корисними.
Врешті, мережа рукостискань вивела нас на людину, яка організовувала колони гуманітарки на Ірпінь та евакуацію звідти людей.
Яка організує колони гуманітарки на Чернігів та також евакуацію біженців.
Яка дістає шкіру з дупи дракона і вуха вампірів для купи підрозділів ЗСУ та ТРО, які можна буде назвати лише після закінчення війни.
Яка бозна що ще і невідомо як робить, але на питання
"Владе, нам треба ще один бус, щоб возити більше чогось і вивозити більше когось"
контактує з абсолютно неймовірною Olena Vlasiuk і от сьогодні я вже сиджу за кермом оцього красеня.
До виконання завдань готове чергове авто.
Владе, я не знаю, як ти це робиш і звідки в тебе сили, але ти є одним з двигунів нашої перемоги.
Плюс одна машина в колону.
Плюс до вантажів.
Плюс до життів.
А, і ще.
Після війни я обслуговуватимусь виключно на тих СТО, які працюють зараз, тут, під бахами нашої ППО і гуркіт наших ГРАДів.
Що ремонтують наші машини просто за вартість запчастин без гаяння часу.
Митимусь виключно на тих мийках, які працюють зараз і готові перетворити замурзаний кунг на чистісінький кузов заводського стану.
Колись теж про них окремо напишу.
Загалом, ми живі, здорові і збільшуємо спроможності.
Kyrylo Beskorovayny, Svetlana Arbuzova, Ваші авто цілі, неушкоджені, обслужені і рятують людей.
Просто в мене така доля, що, відчуваю, скоро і на фуру сяду.
До речі, до уваги бажаючих евакуюватися з Чернігова.
Після одного з моїх минулих постів, де я вказав контакти для запису на евакуацію, було отримано масу дзвінків.
Думаю, що вже завтра Vlad Samoylenko повідомить ще один зручний спосіб для комунікації з питань евакуації з цього міста-героя.
Будемо на зв'язку.
По Ірпеню і т.п. хороших новин поки не маю.
Мусимо просто вірити.
ЗСУ працюють.
Переможемо.
Обійму маму.
Зателефоную друзям, яким третій тиждень поспіль відповідаю лише "Нормально, працюємо" або навіть просто ліплю серця, бо ніколи писати.
Замовлю в кафе горнятко кави і буду втичити у вікно.
Проїдуся на машині нічними освітленими магістралями, на яких не буде протитанкових їжаків та бетонних блоків поруч зі згорілими залишками авт.
І зроблю нарешті селфі з однією людиною, з якою бачуся кожен день, але ми настільки поглинуті робочими розмовами, що ніколи і сфотографуватися.
Це Vlad Samoylenko.
Коли ми з Andrii Piven верталися в Київ із Заходу, ми уявлення не мали, куди втрапимо і що буде далі.
Хотілося просто бути корисними.
Врешті, мережа рукостискань вивела нас на людину, яка організовувала колони гуманітарки на Ірпінь та евакуацію звідти людей.
Яка організує колони гуманітарки на Чернігів та також евакуацію біженців.
Яка дістає шкіру з дупи дракона і вуха вампірів для купи підрозділів ЗСУ та ТРО, які можна буде назвати лише після закінчення війни.
Яка бозна що ще і невідомо як робить, але на питання
"Владе, нам треба ще один бус, щоб возити більше чогось і вивозити більше когось"
контактує з абсолютно неймовірною Olena Vlasiuk і от сьогодні я вже сиджу за кермом оцього красеня.
До виконання завдань готове чергове авто.
Владе, я не знаю, як ти це робиш і звідки в тебе сили, але ти є одним з двигунів нашої перемоги.
Плюс одна машина в колону.
Плюс до вантажів.
Плюс до життів.
А, і ще.
Після війни я обслуговуватимусь виключно на тих СТО, які працюють зараз, тут, під бахами нашої ППО і гуркіт наших ГРАДів.
Що ремонтують наші машини просто за вартість запчастин без гаяння часу.
Митимусь виключно на тих мийках, які працюють зараз і готові перетворити замурзаний кунг на чистісінький кузов заводського стану.
Колись теж про них окремо напишу.
Загалом, ми живі, здорові і збільшуємо спроможності.
Kyrylo Beskorovayny, Svetlana Arbuzova, Ваші авто цілі, неушкоджені, обслужені і рятують людей.
Просто в мене така доля, що, відчуваю, скоро і на фуру сяду.
До речі, до уваги бажаючих евакуюватися з Чернігова.
Після одного з моїх минулих постів, де я вказав контакти для запису на евакуацію, було отримано масу дзвінків.
Думаю, що вже завтра Vlad Samoylenko повідомить ще один зручний спосіб для комунікації з питань евакуації з цього міста-героя.
Будемо на зв'язку.
По Ірпеню і т.п. хороших новин поки не маю.
Мусимо просто вірити.
ЗСУ працюють.
Переможемо.
З пріоритезацією евакуації ми зіткнулися ще в Ірпені.
Коли було спокійно - забирали усіх.
З кожним днем, як небо все щільніше тиснуло на голови, в першу чергу почали вивозити недієздатних та тих, хто дійсно самостійно не вийде.
Маєш дві руки, дві ноги? Йти можеш? Ось безпечний маршрут, по-тихеньку рушай.
І це працювало.
Людям була потрібна просто підтримка та спонукання до дії.
З Черніговом так не вийде.
Пішки до Києва не дійдеш.
Можу лише поспівчувати координаторам, адже ресурс обмежений.
Можу поспівчувати водіям, які змушені «сортувати».
Але вони вивозять.
Пост Влада Самойленка
https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5194965007231312/
«Важкі моменти під час евакуації - це пріоритизувати людей (вагітні, літні, травмовані, діти) і повідомляти іншим людям, які прийшли, що їх зараз не візьмуть.
Нашим водіям або "людям-колцентрам" складно годинами їхати манівцями, бачити "вильоти/прильоти", руїни, харчуватись/спати як попало, але повідомляти людям "вибачте, вас, на жаль, цього разу не вивезуть" після вистояних годин - це найгірше.
Ви нас тегаєте, атакуєте дзвінками, завалюєте повідомленнями з проханнями, але просимо з розумінням ставитись до таких ситуацій і не впадати у відчай самим.
Це не ми винні у війні, гуманітарних кризах, жертвах, нервах, сльозах, крові. У нас обмежені ресури, не вистачає бусиків, пікапів, водіїв, палива, але ми робимо все від нас залежне, повертатимемось і будемо далі витягувати людей скільки можемо.»
Коли було спокійно - забирали усіх.
З кожним днем, як небо все щільніше тиснуло на голови, в першу чергу почали вивозити недієздатних та тих, хто дійсно самостійно не вийде.
Маєш дві руки, дві ноги? Йти можеш? Ось безпечний маршрут, по-тихеньку рушай.
І це працювало.
Людям була потрібна просто підтримка та спонукання до дії.
З Черніговом так не вийде.
Пішки до Києва не дійдеш.
Можу лише поспівчувати координаторам, адже ресурс обмежений.
Можу поспівчувати водіям, які змушені «сортувати».
Але вони вивозять.
Пост Влада Самойленка
https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5194965007231312/
«Важкі моменти під час евакуації - це пріоритизувати людей (вагітні, літні, травмовані, діти) і повідомляти іншим людям, які прийшли, що їх зараз не візьмуть.
Нашим водіям або "людям-колцентрам" складно годинами їхати манівцями, бачити "вильоти/прильоти", руїни, харчуватись/спати як попало, але повідомляти людям "вибачте, вас, на жаль, цього разу не вивезуть" після вистояних годин - це найгірше.
Ви нас тегаєте, атакуєте дзвінками, завалюєте повідомленнями з проханнями, але просимо з розумінням ставитись до таких ситуацій і не впадати у відчай самим.
Це не ми винні у війні, гуманітарних кризах, жертвах, нервах, сльозах, крові. У нас обмежені ресури, не вистачає бусиків, пікапів, водіїв, палива, але ми робимо все від нас залежне, повертатимемось і будемо далі витягувати людей скільки можемо.»
Евакуація з Чернігова
Коротко:
Якщо Ви чи Ваші рідні потребуєте евакуації з Чернігова - використовуйте чат-бот в телеграмі @helplineuabot
Просто вводите в пошуковий рядок, а далі дієте за підказками.
Розлого:
Всі вже чули, що міст на Чернігів підірвали.
Але це не зупиняє ані постачання гуманітарних вантажів, ані вивезення людей.
Для зручності команда Vlad Samoylenko створила чат-бота для реєстрації запитів на евакуації.
Бо телефонні лінії нам вже «обірвали» дзвінками.
Решта деталей по Чернігову та як нам допомогти - в дописі Влада
https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5197108287016984/
Розкажіть про чат-бот тим, кому потрібна допомога в Чернігові.
Дякую.
Переможемо.
Коротко:
Якщо Ви чи Ваші рідні потребуєте евакуації з Чернігова - використовуйте чат-бот в телеграмі @helplineuabot
Просто вводите в пошуковий рядок, а далі дієте за підказками.
Розлого:
Всі вже чули, що міст на Чернігів підірвали.
Але це не зупиняє ані постачання гуманітарних вантажів, ані вивезення людей.
Для зручності команда Vlad Samoylenko створила чат-бота для реєстрації запитів на евакуації.
Бо телефонні лінії нам вже «обірвали» дзвінками.
Решта деталей по Чернігову та як нам допомогти - в дописі Влада
https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5197108287016984/
Розкажіть про чат-бот тим, кому потрібна допомога в Чернігові.
Дякую.
Переможемо.
Шановні, ми з Andrii Piven живі, здорові, цілі.
Дуже стомлені, але дуже задоволені.
Нагадую, що про свою потребу у евакуації з Чернігова люди можуть повідомити через чат-бот @helplineuabot в Телеграмі.
За рештою деталей уважно стежте на сторінці Vlad Samoylenko (https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1), який нас координує.
В Ірпені наші перетворюють поганих рузкіх на хороших.
Справа нешвидка, але тягла, справедлива та невідворотна.
Почуємось.
Переможемо.
Дуже стомлені, але дуже задоволені.
Нагадую, що про свою потребу у евакуації з Чернігова люди можуть повідомити через чат-бот @helplineuabot в Телеграмі.
За рештою деталей уважно стежте на сторінці Vlad Samoylenko (https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1), який нас координує.
В Ірпені наші перетворюють поганих рузкіх на хороших.
Справа нешвидка, але тягла, справедлива та невідворотна.
Почуємось.
Переможемо.
Цікава цьогоріч весна.
Їдеш на Чернігів, а у полях замість першої зелені стирчать ракети від Градів.
Тут, отам, а онде ще.
І дійсно наче якісь чудернацькі рослини - порозпускали свої стабілізатори, як пелюстки, хоч іди і перефарбовуй з сірого кольору на червоно-чорний.
Маки та й все тут.
Готовий меморіал війни.
Чого вони не порозривалися - для мене загадка.
А серце ж крає ця картина.
О, а ось посеред траси гілка дерева стирчить.
Люк відчинений? Асфальт порепався?
Ні, просто вирва від бомби.
Нормальна така вирва, розміром з половину авто.
Сфотографувати б, та зупинитись не можна.
А оцей, мабуть, зупинився.
Лише кістяк машини згорілої лишився.
В цих місцях ми не самі.
Йдемо ниткою з десятка бусів, навантажені під самі дахи.
Мчимо під наглядом ЗСУ, життя тягнемо в місто, з якого окупанти його забрати хочуть.
І ниток тих, я Вам скажу - як тієї павутини, яку вітер жбурляє - туди-сюди, сюди-туди.
Вітаємось крізь запилючені вікна, підіймаючи долоні.
Багато ниток.
Дуже багато.
Українці чудові.
А дороги нині важкі.
Там, де раніше вкладався у 3 години - і за добу тепер не завжди доберешся.
Нині краще довше, та живим-здоровим.
Переможемо.
P.S. Дяка Гена Новиков та Солом'янські котики за окуляри для Andrii Piven
Їдеш на Чернігів, а у полях замість першої зелені стирчать ракети від Градів.
Тут, отам, а онде ще.
І дійсно наче якісь чудернацькі рослини - порозпускали свої стабілізатори, як пелюстки, хоч іди і перефарбовуй з сірого кольору на червоно-чорний.
Маки та й все тут.
Готовий меморіал війни.
Чого вони не порозривалися - для мене загадка.
А серце ж крає ця картина.
О, а ось посеред траси гілка дерева стирчить.
Люк відчинений? Асфальт порепався?
Ні, просто вирва від бомби.
Нормальна така вирва, розміром з половину авто.
Сфотографувати б, та зупинитись не можна.
А оцей, мабуть, зупинився.
Лише кістяк машини згорілої лишився.
В цих місцях ми не самі.
Йдемо ниткою з десятка бусів, навантажені під самі дахи.
Мчимо під наглядом ЗСУ, життя тягнемо в місто, з якого окупанти його забрати хочуть.
І ниток тих, я Вам скажу - як тієї павутини, яку вітер жбурляє - туди-сюди, сюди-туди.
Вітаємось крізь запилючені вікна, підіймаючи долоні.
Багато ниток.
Дуже багато.
Українці чудові.
А дороги нині важкі.
Там, де раніше вкладався у 3 години - і за добу тепер не завжди доберешся.
Нині краще довше, та живим-здоровим.
Переможемо.
P.S. Дяка Гена Новиков та Солом'янські котики за окуляри для Andrii Piven