Вчора наші - під Черніговом.
Замість росіянських обстрілів доставці гуманітарки та евакуації місцевих тепер там заважає погода (така вже місцевість).
Тож Vlad Samoylenko та Лера- Валерия десь нарили трактор.
Мені взагалі здається, що трактор може стати одним із символів цієї війни: трактор-оборонець, трактор-евакуатор, трактор-танкокрадій.
12 врятованих.
Бажаєте підтримати гуманітарні вантажі в Чернігів, на північ від Києва та евакуацію людей - підтримуйте Криївка Вільних (https://www.facebook.com/KryivkaVilnykh/)
Майте гарний день.
Пост Влада Самойленка https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5225991364128676/
«Взяли на озброєння бойовий гуманітарний тракторець!
В умовах дощової погоди і розмитої дороги, вчора перекинули в Чернігів тонни медицини, їжі, палива, генератори.
З евакуацію вийшло слабенько, але +12 за таких умов - це теж добре.
Коли обмежені можливості (погода, прохідний транспортний засіб), то продовжуємо забирати найбільш критичних - вагітні, з дітьми, літні.
Так, знаю з ваших повідомлень і дзвінків, що все одно ще багато роботи і по доставці посилок і по евакуації зі зруйнованих вулиць.
Прошу також і з розумінням ставитись до строків доставки адресних посилок.
Водночас фіксуємо, що багато стали відмовлятись виїджати.
Продовжуємо шукати чоботи, дощовики. В очікуванні відкриття коридорів чи навіть залізничного сполучення. свинособаки справді трошки відійшли, виявлення мінних полів продовжується.»
Замість росіянських обстрілів доставці гуманітарки та евакуації місцевих тепер там заважає погода (така вже місцевість).
Тож Vlad Samoylenko та Лера- Валерия десь нарили трактор.
Мені взагалі здається, що трактор може стати одним із символів цієї війни: трактор-оборонець, трактор-евакуатор, трактор-танкокрадій.
12 врятованих.
Бажаєте підтримати гуманітарні вантажі в Чернігів, на північ від Києва та евакуацію людей - підтримуйте Криївка Вільних (https://www.facebook.com/KryivkaVilnykh/)
Майте гарний день.
Пост Влада Самойленка https://www.facebook.com/100001535927538/posts/5225991364128676/
«Взяли на озброєння бойовий гуманітарний тракторець!
В умовах дощової погоди і розмитої дороги, вчора перекинули в Чернігів тонни медицини, їжі, палива, генератори.
З евакуацію вийшло слабенько, але +12 за таких умов - це теж добре.
Коли обмежені можливості (погода, прохідний транспортний засіб), то продовжуємо забирати найбільш критичних - вагітні, з дітьми, літні.
Так, знаю з ваших повідомлень і дзвінків, що все одно ще багато роботи і по доставці посилок і по евакуації зі зруйнованих вулиць.
Прошу також і з розумінням ставитись до строків доставки адресних посилок.
Водночас фіксуємо, що багато стали відмовлятись виїджати.
Продовжуємо шукати чоботи, дощовики. В очікуванні відкриття коридорів чи навіть залізничного сполучення. свинособаки справді трошки відійшли, виявлення мінних полів продовжується.»
"Ти сильний, в тебе все вийде"
(Даринка, 3 рочки)
Сьогодні вночі мені снилися жахіття.
Вперше з початку цього етапу війни.
Тягучі, абсолютно реалістичні, з холодним липким потом і темрявою ночі, що стає ніби твердою і непроникною.
Не знаю, що вплинуло... чи-то побачене за останні дні в Ірпені та Бучі, чи-то реакція психіки на оперативні мапи, що свідчили про відхід росіян від Києва - мозок розслабився і почав надсилати флешбеки.
Я - людина абсолютно непитуща - зрозумів, чому після воєн багато людей починають регулярно зазирати до чарки.
Спосіб, як показує практика, абсолютно недієвий, але принаймні суть його стала очевидною.
Ми ж багато цілий день працювали.
Вантажили гуманітарку для сіл на північ від Бучі, куди гумконвої ДСНС дістануться нескоро, а відважний Костянтин Бакуемський її туди повіз.
І от щойно ми отримали неймовірно радісну звістку, що Костя вперше з початку бойових дій дістався своїх рідних.
Так, вони весь цей час були в окупації.
Угу.
Отака у нас дрім-тім.
Також вантажили гуманітарку на Чернігів, щоб відправити чергову колону до цього багатостраждального міста.
Коробки, клунки, генератори, паливо, ліки, одяг, їжу.
Вантажили, а мені чомусь знову згадався ранок 24 лютого з його вибухами у вранішніх сутінках.
Згадалася дорога "в нікуди" на захід, нескінченні колони наших військ на схід, намагання вивезти своїх найцінніших людей за будь-яку ціну.
За.будь.яку.
Бо вона, як показали реалії, виявилася на квінтільйони меншою за сплачену людьми, що потрапили в обійми до рузького міра.
Я не знаю, що слід зробити з росією і росіянами.
Навіть смерть (хоч і від голоду та хвороб) для них стане занадто слабким покаранням.
Зараз в Україні матері бачать, як помирають їхні діти.
А діти - як назавжди засинають їхні матері.
Рідним віддають трупи зниклих безвісти з синцями на зап'ястках чи просто розчавлених танками.
Близькі, повертаючись додому, знаходять сусідів не у квартирах, а на подвір'ях та дитячих майданчиках.
В землі чи піску.
Мені дуже хочеться обійняти кожне нещодавно окуповане місто та сказати йому:
Ти сильне, в тебе все вийде.
Наскільки б по-дитячому це не звучало.
Бо у нас немає вибору.
Нам його не лишили.
Ми мусимо бути сильними.
Дивитись на цю жахливу реальність, не відвертатися, не відводити очі, не заливати горе оковитою, а запам'ятовувати.
І мститися до скону.
Інакше всі смерті будуть марними.
А життя відновлюється.
Сьогодні, коли над Ірпінем вставало сонце, до підірваного мосту на Романівці під'їхали вантажівки та екскаватор.
Розпочалося будівництво нової великої повноцінної переправи, замість тієї, що ми з дошок та гвіздків змайстрували в перші дні евакуювання цивільних.
Ані екскаваторам, ані вантажівкам вже не загрожувала ворожа артилерія, що попалила усі попередні трактори.
І єдині, завдяки кому це відбувалося, єдині, завдяки кому вся нечисть відвалила від Києва і відвалює від Чернігова, Харкова, Сум та інших міст, єдині, завдяки кому мільйони наших співгромадян зможуть повернутися додому - це Збройні Сили України.
Дяка їм доземна.
Щодо себе і Andrii Piven - я не впевнений, що ми ще вертатимемося в Ірпінь та Бучу.
Вчора-сьогодні ми побачили, що все там буде гаразд і тепер справа за "конвейєром" з соціальних служб, поліції, ДСНС, червоних хрестів та телефонів 101, 102 103.
Цивілізація повертається.
Ми ж переорієнтуємося на напрямки, де будемо більш корисними.
Якщо хочете підтримати нашу діяльність - підтримуйте Криївка Вільних https://www.facebook.com/KryivkaVilnykh/ та Влада Самойленка https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1.
Будьте сильними.
Будьте непохитними.
Переможемо.
(Даринка, 3 рочки)
Сьогодні вночі мені снилися жахіття.
Вперше з початку цього етапу війни.
Тягучі, абсолютно реалістичні, з холодним липким потом і темрявою ночі, що стає ніби твердою і непроникною.
Не знаю, що вплинуло... чи-то побачене за останні дні в Ірпені та Бучі, чи-то реакція психіки на оперативні мапи, що свідчили про відхід росіян від Києва - мозок розслабився і почав надсилати флешбеки.
Я - людина абсолютно непитуща - зрозумів, чому після воєн багато людей починають регулярно зазирати до чарки.
Спосіб, як показує практика, абсолютно недієвий, але принаймні суть його стала очевидною.
Ми ж багато цілий день працювали.
Вантажили гуманітарку для сіл на північ від Бучі, куди гумконвої ДСНС дістануться нескоро, а відважний Костянтин Бакуемський її туди повіз.
І от щойно ми отримали неймовірно радісну звістку, що Костя вперше з початку бойових дій дістався своїх рідних.
Так, вони весь цей час були в окупації.
Угу.
Отака у нас дрім-тім.
Також вантажили гуманітарку на Чернігів, щоб відправити чергову колону до цього багатостраждального міста.
Коробки, клунки, генератори, паливо, ліки, одяг, їжу.
Вантажили, а мені чомусь знову згадався ранок 24 лютого з його вибухами у вранішніх сутінках.
Згадалася дорога "в нікуди" на захід, нескінченні колони наших військ на схід, намагання вивезти своїх найцінніших людей за будь-яку ціну.
За.будь.яку.
Бо вона, як показали реалії, виявилася на квінтільйони меншою за сплачену людьми, що потрапили в обійми до рузького міра.
Я не знаю, що слід зробити з росією і росіянами.
Навіть смерть (хоч і від голоду та хвороб) для них стане занадто слабким покаранням.
Зараз в Україні матері бачать, як помирають їхні діти.
А діти - як назавжди засинають їхні матері.
Рідним віддають трупи зниклих безвісти з синцями на зап'ястках чи просто розчавлених танками.
Близькі, повертаючись додому, знаходять сусідів не у квартирах, а на подвір'ях та дитячих майданчиках.
В землі чи піску.
Мені дуже хочеться обійняти кожне нещодавно окуповане місто та сказати йому:
Ти сильне, в тебе все вийде.
Наскільки б по-дитячому це не звучало.
Бо у нас немає вибору.
Нам його не лишили.
Ми мусимо бути сильними.
Дивитись на цю жахливу реальність, не відвертатися, не відводити очі, не заливати горе оковитою, а запам'ятовувати.
І мститися до скону.
Інакше всі смерті будуть марними.
А життя відновлюється.
Сьогодні, коли над Ірпінем вставало сонце, до підірваного мосту на Романівці під'їхали вантажівки та екскаватор.
Розпочалося будівництво нової великої повноцінної переправи, замість тієї, що ми з дошок та гвіздків змайстрували в перші дні евакуювання цивільних.
Ані екскаваторам, ані вантажівкам вже не загрожувала ворожа артилерія, що попалила усі попередні трактори.
І єдині, завдяки кому це відбувалося, єдині, завдяки кому вся нечисть відвалила від Києва і відвалює від Чернігова, Харкова, Сум та інших міст, єдині, завдяки кому мільйони наших співгромадян зможуть повернутися додому - це Збройні Сили України.
Дяка їм доземна.
Щодо себе і Andrii Piven - я не впевнений, що ми ще вертатимемося в Ірпінь та Бучу.
Вчора-сьогодні ми побачили, що все там буде гаразд і тепер справа за "конвейєром" з соціальних служб, поліції, ДСНС, червоних хрестів та телефонів 101, 102 103.
Цивілізація повертається.
Ми ж переорієнтуємося на напрямки, де будемо більш корисними.
Якщо хочете підтримати нашу діяльність - підтримуйте Криївка Вільних https://www.facebook.com/KryivkaVilnykh/ та Влада Самойленка https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1.
Будьте сильними.
Будьте непохитними.
Переможемо.
👍4🔥1