Ми зустрілись біля госпіталя на заході України.
Колись це була звичайна цивільна лікарня, але тепер на її парковці сновигали камуфльовані джипи і пікапи.
В коридорах біля кава-автомата юрбились білі халати і вже легендарний український піксель.
Вона чекала на ганку і я відразу впізнав її очі.
Хоча до цього ми жодного разу в житті не зустрічалися.
……
- Алло, це Антон? Пам'ятаєте, я Вам писала у фейсбуці, що ми збираємо сину, який теж фізик і який воює в Донецькій області, на авто і просила Вашої допомоги?
- Так, звісно, пані Тетяно.
- Розумієте, в чому справа... Гроші ми зібрали… Гроші є… Але автівка синові більше не знадобиться…

Вона ще не встигла завершити фразу, а в мене земля пішла з-під ніг.
Вкотре… Скільки ж разів це було...
Вперше сталося, коли попід парканом у знайомих волонтерів я побачив хорошого джипа і спитав, кому це такого красеня пригнали?
Відповідь була короткою, але дуже змістовною:
- Привезли бійцям. На жаль, не встигли передати. Нема кому.

Щоразу тобі здається, що ти звик до цього.
І щоразу в таку мить у житті хочеться заплющити очі і затулити вуха.
Але ти знаєш, що мусиш слухати і дивитися далі.

І я, на щастя, продовжував втискати телефон у вухо:
- ... автівка сину більше не знадобиться. Його важко поранили…
Земля, що секунду тому пішла з-під ніг, стрімко прилетіла звідкись знизу і в мене перехопило подих.
- Поранили?.. Його поранили? Він живий…
Я безсило сперся на стіл і зробив глибокий видих.
- Так. На жаль, втратив ногу, але його вчасно евакуювали... вивезли... медики такі молодці. Загалом, він в госпіталі. Але гроші ми зібрали. І все одно хочемо придбати авто... але вже для інших бійців, яким потрібніше.

Я, якщо чесно, завис. Намагався швидко перетравити все почуте і прийняти якесь рішення.
- Послухайте… Але ж Вашому синові гроші зараз точно потрібніші на лікування та реабілітацію. Лишіть. А ми і так знаходимо способи шукати і доправляти машини на фронт.
- Ні. Має бути машина. Люди збирали всім світом. Син поранений і вже не може воювати. Але інші бійці потребують допомоги. Хай їм машина згодиться.
……………………………
Ми довго шукали авто.
Якось незвично довго. Погоджували папірці з військовими частинами, сумно відкидали металобрухт під виглядом “авто для ЗСУ”.
Час ішов, але пані Тетяна Голопапа на мої неодноразові поради лишити кошти на лікування сина продовжувала наполягати, що має бути машина для фронту.
Що вони самі вирішать питання з ліками і протезуванням, а машина має бути.
Що нічого не потрібно, але знайдіть і приженіть машину.

Ми знайшли і пригнали пікап прямо до госпіталя, щоб показати.
Тетяна стояла на ганку, а згори на милицях спускався її герой - Андрій, гранатометник Збройних сил України.
Фізик-гранатометник.

Був же бій.
Страшний бій, в якому Андрій з побратимами тримав позиції.
Тримав, поки було сил і поки міцно стояв на двох ногах.
Потім бійці його витягували 2 кілометри пішки, потім на розбитій буханці, якій розірвало колесо прильотом, потім на броні, потім диво-медики…
Юний. Зовсім юний, оточений прекрасною родиною, де мама і тато - фізики, працівники атомної станції.
І він же сам - фізик.

Ми з Андрієм та його родиною біля авта записали відеозвернення до бійця Саші, якому ця машина допомагатиме на війні.
Його попереднє авто покажу лиш на фото. Отой згорілий Москвич.
Відеозвернення я Вам не покажу, але Андрій дав Олександру коротку інструкцію:
- Мочи їх.
Погодьтеся, що коротко, але дуже змістовно.

Авто зайшло в ремонт і завдяки Вам стане як нове.

Я дякую викладачам, випускникам та студентам фізичного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка, працівникам Рівненської атомної електростанції, школі, де навчався Андрій за то, що допомогли родині з фінансами.
Я вдячний пану Олександру aka @natuurkunde, що звів нас з Тетяною.
І я вдячний усім Вам за те, що підтримуєте Гуркіт.

А, ще одне.
Тут би було доречним лишити номер картки пані Тетяни, щоб небайдужі підтримали реабілітацію пораненого бійця.
Але номеру картки не буде і я не зміг його випросити.
Тетяна була невблаганною.

Я не знаю, що робити з такими людьми.

Але коли Марк подорослішає, я знаю, що упевнено розповім йому про те, які у нього чудові співгромадяни.
І ніде таких більше немає.

Переможемо.

На перший погляд може здатися, що це наші бійці святкують хороші новини з приводу надання величезної міжнародної оборонної допомоги Україні від союзників.
Насправді ж, вони дякують усім Вам за підтримку Армії.
Впізнаєте сріблясту Навару?
Її подарувала одна загадкова родина маленьких Данилка і Марійки, а Ви її ремонтували і споряджали.

Дякуємо, що підтримуєте Гуркіт.
Прямо зараз наші чудові волонтери женуть два прекрасні буси на Схід, щоб передати їх у війська.
Фотозвіт - згодом.

Переможемо.
———————————-
Благодійний фонд Гуркіт
ЄДРПОУ: 44823498
Рахунок у гривнях: UA473052990000026007046812678
рахунок в USD: UA163052990000026007046816146
рахунок в EUR: UA393052990000026006046814699
Монобанк - 5375 4141 0460 0365
Приватбанк - 5169 3351 0084 3610
PayPal (Anton Senenko) - senenkoanton@gmail.com
———————-
Майте гарний вечір.

Власне, коли ми переможемо, в країні постане величезна кількість пам'ятників і меморіалів.
На постаменти затягнуть літаки, танки і, ймовірно, пікапи, адже без останніх нинішній український фронт протистояння московитській навалі - важко уявити.
І хочеться вірити, що десь, хай не на центральній вулиці не центрального мегаполіса, а, ймовірно, десь на трасі на шляху з нізвідки в нікуди, стоятиме дуже скромний пам'ятник із бусом на постаменті.
Старим, дизельним, на бляхах, але тим, що вивіз на собі логістику нашої перемоги - від теплаків і дронів до діжок з пальним і медицини, від буржуйок і сухпаїв до мін та джавелінів.
Так буде. Побачите. І, можливо, на постаменті стоятиме один із зображених на фото.
Цими вихідними команда Гуркіт завезла в ЗСУ ще 2 буси, які останні місяці вірою і правдою служили нам.
Після повного технічного обслуговування та прощання з їхньою "матір'ю драконів" - Оксана Бондарь - мікроавтобуси від суто цивільних задач почали виконувати бойові.
Які - знать нам усім поки не час.
В добру путь, шановні.
А Вам всім дякую за то, шо нас підтримуєте.
Переможемо.
P.S. Ми, звісно, без коліс не лишилися. На заміну Мастеру і Спрінтеру пригуркотіли інші побратими з Європи.

"Цінно, що наші поїздки завжди були міксом практичної допомоги та сентиментів. Допомагаєш своїм, зустрічаєшся з друзями, «даха-браха» емоцій, речей, довгі нічні розмови, і прощання «до зустрічі».
Ось і цього разу:
1. 1 бус, який з квітня 2022 вірою і правдою служив богам волонтерству, людям, громадам у вмілих руках Оксана Бондарь. Настав час передати «Дракошу» 3 окремій штурмовій бригаді для перевезення бойових речей «робити рсн хорошою» на бахмутському напрямку. Другий бус спринтерок, теж і нам у волонтерці послужив, а тепер помічник 81 бригаді.
2. Провідали могилу друга Віталій Киркач-Антоненко. «Красунчик» спочиває на видному місці, легко знайти, але якщо треба підказати як знайти хрест - друзям приватно підкажу. Так, тепер наші зустрічі без того живого дзвінкого голосу, сміху, жартів та обіймів. Будемо навідувати і пам’ятати.
3. Дізнавшись про проблеми медиків, тягали їх вантаж для стаб.пункту для Бахмуту. «Стопятсот» змін планів, але потрібне завезли в місто-фортецю. Наші тримаються, працюють.
4. Підвезли нашу Mariia Polischuk на нагородження нагрудного знаку від головнокомандувача Валерій Залужний. Приємно. Тішимось за своїх. А вона ясне діло продовжує пахати для сонечок і мутити бійцям цінно-необхідне.
5. Бачили своїх, обзаводились новими контактами та розвивали і поглиблювали старі зв’язки. Тож в потрібні руки дрони, оптика, генератори, буржуйки, лакшері італійські харчі, хімічні грілки, медицина, доставлені в Барвінкове, Курахове, Слов’янськ, Часів яр і тд + передали 54 бригаді мавік від Yan Zhebrivskyi
Відзначу та дякуємо:
Kateryna Nikashkina за генератори;
Криївка Вільних/ Oksana Voloshyna- за газові балони, нагрівачі
Валера, Anastasiia Turba та ІТ Зграя за хімгрілки.
Agendum/ Ma Li - за спальники, теплі речі, латвійські харчі
Це все завдяки вам та вашій підтримці
А підтримати цю коловерть можна:
- Монобанк - 5375 4141 0460 0365
- PayPal (Anton Senenko) - senenkoanton@gmail.com
Та/або на рахунки Гуркіт
Кланяємось за довіру та підтримку!"

https://www.facebook.com/samoylenko.vlad1/posts/pfbid02jAr6kgttgiZEoZBRpyeGouk1gX3yvzXLaZGziSBWeJHBAKM2bixa2CGeGc8qemxHl

Хвилин за 20-30 разом із Владом Самойленком та Іриною Вишнею розпочнемо аукціон по збору коштів на авто для 110 бригади із розіграшем чашки від Чорного гумору. Українською, відстріляного джавеліна, каски і шеврона хорошого росіянина, тубуса гранатомета АТ-4 та двох книг Мартин Брест.
Долучайтесь.
Трансляція у мене на фейсбуці https://www.facebook.com/senenkoanton