Дуже важко передати словами відчуття, коли забираєш з ремонту аж 3 автівки для ЗСУ, завдяки Віталію Лисенку заливаєш їм повні баки пахучого дизелю і розумієш, що вже наступного тижня машини збільшуватимуть температуру для росіян уздовж усієї лінії бойового зіткнення.

Схоже на якесь таїнство, від якого на душі стає радісно і спокійно.

8/42 - Kia Sorento прямує в ГУР (дяка Саші Нойту за допомогу в пошуку машини, найкраща Соренто, що я бачив).
4/42 - Ford Ranger в 71 єгерську бригаду (Ігор Кравчишин, спасибі за допомогу в підборі цієї тачки, просто пушка).
10/42 - Mitsubishi L200 в 65 бригаду (знову спасибі Саші).

І приємно, що їх обкатку і передачу здійснюватимуть досвідчені водії - Оксана Бондарь та Костянтин Бакуемський.

Спасибі СТО Автокомп Сервіс за темп робіт.
Бо ж наступного тижня з ремонту виходять ще два авто:
6/42 - Volkswagen Transporter T4 на 5ОШБр (для Сергія Лихоманенка)
5/42 - Mitsubishi L200 для 68 єгерської бригади (від чудових Євгена Зборовського і Ко).

А через тиждень... а що там буде - розповім іншого разу.

Спасибі Вам за підтримку.

Майте гарний вечір.

Скоро на всіх екранах країни!
Ну, чи майже на всіх.
Тестування відремонтованих авто проєкту «42 тачки на ЗСУ» на бездоріжжі.
Дякуємо за підтримку.
Майте гарний день.

Коротка історія про те, як Alpha Centauri надонатила на машину 12/42 - Кентавр. Дякуємо! Далі буде.

Я не знаю, о котрій він прокинувся, але вже о 4.43 він написав, що в Рівному.
О 6.13 - в Житомирі.
А о 8.00 я зустрічав зелений Чірокі біля воріт СТО.
О 8.15 він ніжно провів рукою по теплому капоту бойового побратима та віддав техпаспорт і ключі мені.
Назавжди.

Нам на проєкт «42 тачки на ЗСУ» колишній боєць (хоча чи бувають вони колишніми) віддав свій повністю справний джип, щоб він служив там, де він буде потрібніший.
Потрібніший - це 82 бригада, номер 16/42. Ті, що зажди перші.

Але цікаво інше.
Це якийсь парадокс, що перетворився на традицію - Василь (так звати власника) не захотів, щоб я публікував наше з ним фото чи будь-яким іншим чином публічно дякував.
Я наче і розумію десь це побажання, але не погоджуюся з ним.
Тим не менш, приймаю таку волю.

Машина вже заїхала на переобладнання під нові задачі.

Дякую, Василю.
Від себе і від Мартин Брест.
Та заочно від 82 бригади.
І дякую Ірина Вишня за контакт.

З поточним станом справ проєкту 42 тачки на ЗСУ можна ознайомитись тут https://docs.google.com/spreadsheets/d/1cKesJl5vFXJV5-SadywJIAyVR0CD6d4M5xBZwFaxXTY/edit

Реквізити тут:

Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте гарний день.

Стає спекотніше.
І не тільки тому, що скоро літо.

Ви, можливо, помітили, що я став частіше писати про стан справ щодо передачі автівок Збройним Силам від проєкту 42 тачки на ЗСУ.
От тільки вчора ввечері нам із Вами вдалося отримати Mitsubishi L200 ака Кентавр від Alpha Centauri для 125 бригади, сьогодні вранці - нам подарували Jeep Cherokee для десантників вісімдесят другої, а вже під вечір ми із Вами передали чергову (вже третю з моменту старту проєкту 20 березня 2023 року) відремонтовану та дообладнану автівку - Kia Sorento.
Цього разу - на ГУР МОУ.

Так, дбайливий ремонт, вчорашня обкатка по бездоріжжю, ранковий контрольний техогляд, зубаті шини, вогнегасник, трос і компресор в комплекті - все, як ми любимо.

Щодня мені телефонують підрозділи і запитують, ну як там їхні ластівки. Наполегливо так запитують.
Ніколи такого не було.
Всі плюс-мінус терпляче чекали.
А зараз... Не знаю, чого у військах така нетерплячка.

Скажу, що зараз у нас: на підйомниках в ремонті 6 машин, на обкатці - 3, на перегоні в Україну - 3.
І доходить до смішного: після чергового запитання "Ну, що, вже готова? Коли привезете?" я пересилаю фотографію напіврозібраної машини, оточеної дбайливими механіками.

Тим не менш, цього тижня з ремонту вийдуть ще мінімум дві машини, а якщо всесвітні імовірності зійдуться - може й три.

Я до чого.
Ви круті.
20 березня я уявити не міг, що 10 травня 3 машини будуть вже у військах, а в роботі - аж 12.
Дванадцять.

Без Вас нічого цього б не було.

Дякую Вам від імені Сил оборони за підтримку.
Літо буде гарячим, бо під нашими воїнами палатимуть колеса, а під росіянами - горітиме земля.

Стан справ тут: https://docs.google.com/spreadsheets/d/1cKesJl5vFXJV5-SadywJIAyVR0CD6d4M5xBZwFaxXTY/edit?pli=1#gid=0

Реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)

Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте гарний день.

Шановні, тут нам усім подяка від бійців під’їхала. Під’їхала в прямому сенсі слова, бо на колесах.

Ми в проєкті 42 тачки на ЗСУ в міру сил і змоги не лише постачаємо автівки у війська, а й намагаємося закривати потреби окремих підрозділів в запчастинах чи гумі.
Філософія проста: якщо “під парканом” стоїть одне зламане авто військових, то інколи за недорого і дуже швидко можна додати +1 автівку до рухомого складу ЗСУ.
Звісно, таке авто жодним чином не залучається до, власне, переліку сорока двох авт, але ми тішимося, що десь на фронті замість нерухомості кольору оливи з’являється ще один транспортний засіб.

Не оминаємо ми увагою і гуму. Гума - це, насправді, страшна стаття витрат у підрозділах Армії. Подивіться, будь ласка, на будь-якому агрегаторі шин вартість типорозмірів армійських машин - і подекуди стає погано.

Ба більше, більшість машин, що до нас приходять з Європи, ми відразу перевзуваємо у нові колеса, бо вік і стан гуми, що бачила дороги цивілізованого світу, вражають.

Тому тримайте подяку від 5 ОШБр і особисто Юрія Надворного за гуму на їхньому чудовому авто.

І, так, вогнегасники і домкрати ми їм поставимо.

Дякую за підтримку.

Майте гарний день.

Коли надсилає подяку за нашу їм допомогу розвідка - це якось особливо до мурашок.
З цими акумуляторами вийшла, взагалі-то смішна історія.

От, власне, телефонує мені розвідка і каже:
- Антоне, допоможи, машина стоїть, акуми треба знайти. Така-то марка-модель-купа цифр.

І треба ж було такому трапитися, що ці акуми достатньо рідкісні самі по собі, а тут так співпало, що в Україну з певною метою одночасно завезли багато-багато військових вантажівок, яким саме такі акумулятори потрібні.

Ну, шо, Антон… Антон в один магазин - тиць, нема. В інший - тиць, нема. Третій, п’ятий, десятий.
Київ, Харків, Одеса, Львів, Польща.
Всюди або просто пусто, або терміни доставки категорично не влаштовують.
Бо ж треба різко, бо всі кудись збираються їхати.
(Куди і чого - нікому невідомо).

Знаєте, де знайшли?
В прифронтовому місті. Я реально сміявся.
Не знаю, як - чи на складі завалялися, чи магія якась, але моментом відвантажили і машинки розвідників помчали.

А, ще смішно: я не знав, що автомобільні акумулятори можуть стільки коштувати - 23 тисячі 200 гривень за штуку.
От реально навіть не уявляв.
Придбали два.
Взагалі, ціни на автозапчастини - це дорого.
І саме тому логістика та вантажоперевезення - то ціла наука.

І розвідка України вдячна Вам, що Ви ту науку покриваєте фінансово.
Проєкт 42 тачки на ЗСУ Вас всіх обіймає.

А відео для Вас.
Ще одна машинка по фронту вжум-вжум.

Майте гарний вечір.

Ви знаєте…
Мене б не мав турбувати Віктор Павлік та його дружина, їхні подарунки та відео в Інсті чи де там вона їх викладає.

Але мене турбує, що перепустку Південним мостом Віктор Павлік отримати може, а волонтерські колони з цього мосту розвертає поліція.

Не те, щоб мені було аж занадто складно об‘їхати Південний міст Дарницьким, але коли у тебе попереду 1600 кілометрів за один день (а, особливо, коли вони позаду), скоротити шлях на зайві 15 хвилин (а в дві сторони - це цінні аж півгодини на фоні комендантських обмежень) - це добре.
І не соромно.

Так, інколи на в‘їзді на міст трапляються нормальні поліціянти, які по-людські пропускають колони волонтерських бусів чи пікапів на Схід.
Але особисто я був учасником колони, яку розвернули, бо «посвідчення волонтера недостатньо, треба договір з військовою
частиною, що ви їй допомагаєте» та якась інша паперова дічь, яку я не став дослуховувати, вмикнув лівий поворот і поїхав на інший міст.

Після того випадку я на Південний навіть не потикаюсь.
Ба більше, десь я підтримую такі правила: нині важко визначити, хто волонтер, а хто «волонтер».
Це не святі місяці лютого-березня 2022 року, коли бус на аварійці та сі по встрєчці - то тільки чесний волонтер може бути.
А нині - от як копу відрізнити?

Але ж твою бісову дивізію.
Якщо Ви закриваєте міст - то лишаєте або тільки для спецтранспорту і військових, або …тоді відкривайте для всіх.

Мене реально дістає, що поки одні донатять по 20 гривень, всі вихідні проводять в дорогах на фронт чи плетінні маскувальних сіток, решта ж - бере хабарі по 3 мільйони, закуповує новенькі тойоти камрі за держрахунок і дарує спецперепустки своїм дружинам.

І винен в цьому не Віктор Павлік.
І не його дружина.
У кожного папірця є підпис і посада.
Хотів би знати, хто то є.

Майте гарний вечір.

Ви, можливо, помітили, що я не маю часу щодня писати про науку, тому акумулюю цікавинки у великі дайджести та публікую раз на тиждень-півтора.
Але є новини, які мають настільки гарячий характер, що будь-яке зволікання може призвести до непоправної шкоди.
Отже.
У селі Леляки науковці національного парку "Пирятинський" встановили веб-камеру і тепер в прямому ефірі можна спостерігати, як чорногуз Грицько виховує дітей.
Де мама - я поки не зрозумів, але тато нормально так все розрулює.

Факт у тому, що трансляція цього гнізда діє як заспокійливе краще, аніж єдиний телемарафон.
Докладно про новину тут https://imi.org.ua/news/na-poltavshhyni-vpershe-v-ukrayini-zapustyly-tsilodobovyj-strim-z-gnizda-lelek-i52837
Ну, а якщо треба серйозну новину:
Сьогодні о 20:00 відбудеться онлайн-стрім про крабів-вампірів і суїциїдальних мурах.
Стрім веде знову цей Олексій Коваленко.
Деталі - тут https://www.facebook.com/olexii.kovalenko/posts/pfbid0Vgy83eLgy9BSwCh74D6uN7HE2yGg4ZLkVrh64LhDH3y5a4Q2hMo4gdZAUtRAGGctl
Майте гарний день.

Шановні, якщо Вам цікаво погледіти на розробки вітчизняних науковців для зміцнення обороноздатності (з того, що можна демонструвати), то завтра, 19 травня 2023 року, об 11.00 відкриється виставка в Інституті електрозварювання НАН України.
Офіційне повідомлення тут https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=10107

І завтра ж, але о 14.00 в Інституті молекулярної біології та генетики відбудеться подія буДні науки 2023 - про наукову популяризацію, її проблеми в умовах воєнного вторгнення росії, проблеми науки загалом.
Виступатимуть вчені, наукові популяризатори, вируватимуть дискусії.
Сторінка події тут https://www.facebook.com/events/214881841283270/

Тому якщо кому цікаво - приходьте.
Я, на жаль, з причин зайнятості, не встигаю на другу подію.

Майте гарний день.

Ви знаєте.
Маю Вам подякувати окремо за те, що Ви дозволяєте нам у проєкті 42 тачки на ЗСУ працювати без компромісів із самими собою.

Почну здалеку.
Нікому і ніколи не прийде в голову передавати бійцям на фронт діряві шкарпетки. Поламані павербанки. Дрони без акумуляторів. Іржаву зброю. Прострочені медикаменти чи їжу. Очевидні речі, так?
Це дуже важливі волонтерські позиції, які зазвичай купуються та передаються новими, тому практично ніколи й проблем не виникає (якщо, звісно, ми промовчимо про палені китайські турнікети, які чомусь досі передають бійцям, бо типу краще щось, ніж взагалі нічого).

З машинами так не працює.

99% автівок, що передаються звичайними волонтерами на фронт - вживані.
І єдине, що тут можна зробити добре - це розгатитися об стіну, але передати у війська робочу машину. Причому терміни “робоча” і “сама доїхала від кордону на фронт” - не тотожні.
Для дуже багатьох людей - це неочевидна теза.

Машина може мати іржавий кузов, обірвані декоративні елементи, розукомплектований салон і бути не пофарбованою у піксель, оливу чи фельдграу (польовий сірий), однак коробка, двигун, система повного приводу і підвіска мають працювати на відмінно. Якщо ще й кондиціонер на літо справлять - взагалі топ, але то, насправді, розкіш.
(Але і це ми робимо, бо любимо наших бійців).

Не піксель робить старий корч машиною для ЗСУ.
Не зубаті шини і не додаткові пафосні протитуманки.
А її хороший технічний стан.

Тому я з щирим захопленням дивлюсь на волонтерів, які не йдуть на компроміси із совістю і не воліють передавати воїнам машини із мостами, що гудуть, та двигунами, в яких мастило ллється через усі щілини, мовляв, на фронті пацани розберуться і полагодять раптом шо.
Раптом шо - може трапитись в той момент, що нікому більше ту машину буде лагодити.
А пацани і дівчата мають просто робити свою роботу.
А не лагодити машини.

Я поважаю волонтерів, які не женуть тачки на фронт просто з-під кордону, оминаючи мінімальний ремонт.
Не буває такого фізично в природі, щоб машина з Європи з пробігом по 200-300 тисяч кілометрів чи, навіть, перекупських скручених миль не потребувала мінімального обслуговування.
Мастила, фільтра, ремені, ролики, радіатори, важелі, кульові опори, сайлентблоки, амортизатори, роздатки, коробки, клапанні кришки, електрика карданні вали, прокладки - все має перевірятися.
І чеки на ремонт повнопривідної машини, що приїхала з Європи, можуть і сягають 50-70-100 і навіть 200 тисяч гривень (якщо волонтерів, що купили тачку, відверто кинули перекупи в Європі. Мразот там вистачає теж).
Так, тут, в тилу можна закрити очі і не заглядати під капот, звітуючи донаторам про прекрасну зелену автівку, придбану з Європи за недорого та передану бійцям, але воно ж потім вилізе.

Лагодити тачки в тилу по-нормальному дешевше: Дешевше логістично. Дешевше по фінансам. Дешевше по людським життям.

Так, тачки на фронт - це непросто. Дорого. Нервово. Але воно працює і якщо докладати зусиль - дає неймовірний результат по збільшенню спроможності підрозділів.

І фіналом моєї прелюдії до основної думки посту буде така цитата:

“Дев’ять з десяти пригнаних волонтерами автівок у найближчі 2-3 тижні стають на ремонт по причині поганого технічного стану. Деякі не повертаються на дороги вже ніколи і, в кращому випадку, стають донорами запчастин.”

Це не статистика, їй не можна довіряти та на неї не можна посилатися.
Це просто слова бійців однієї з бригад зі східного напрямку, що потребують запчастин. І ці ж слова підтверджуються тезами бійців іншої бригади південного напрямку.
Зайве, мабуть, буде розповідати історію про евакуаційний пікап, який заглух просто по прибуттю на точку і довелося викликати підмінну машину, яка, на щастя, була.
Впевнений, що таких історій - вагон і маленький возик.

Факт же у тому, що про кладовища неробочих машин уздовж лінії фронту - вже ходять легенди.
Черги на СТО в Харкові, Краматорську, Павлограді, Дніпрі - тижні.

Чи будуть скаржитися бійці волонтерам, які пригнали їм неробочу машину, з якою воїни замість основної роботи змушені морочитися? Звісно, ні, бо “кінь подарований”.

То я повернусь до початку.