Ретроспективно оцінюючи реформу науки, що трапилася в країні в 2015 році, дуже тішить історія з Національним фондом досліджень України.
Він, здавалось, одночасно втілив запит як широких верств суспільства до української науки, щоб гроші ходили за вартісними дослідженнями у вигляді грантів, так і українських науковців, які хотіли отримати конкурс наукових проєктів без договорняків (як внутрішньогалузевих, так і загальнодержавних).
Зважаючи на реалії бюжетного законодавства (наглухо відбитого на всі сторінки бюджетного кодексу, що в країні є святішим за Біблію), казначейських правил і мінфінівських вимог, за роки свого існування НФД продемонстрував головне - сталість свого розвитку.
Не завжди ідеальний і вимушений "ходити поміж краплями" придуркуватих законодавчих обмежень, фонд примудрився бути керованим вченими, працювати для вчених, сформувати пул експертів, в т.ч. закордонних, оточитися наглядовою радою з людей з бездоганною репутацією.
І вигребти найскладніший 2022 рік, увійшовши в 23-й з купою міжнародних угод на фінансування.
Я не знаю, як буде далі, бо, наприклад, екс-міністр шкарлєт двічі намагався Фонд фактично знищити, а ми ж пам'ятаємо, звідки шкарлєт виліз і хто за нього "вписувався".
Плюс у не дуже розумних людей при владі постійно виникають ідеї впроваджувати 3-річні програми оцінювання ефективності дослідження чорних дір і темної матерії (сарказм, але на основі реальних подій. Просто неясно, як ту ефективність рахувати - ділити бюджети на масу дір чи суми мас худеньких тіл дослідників чи дослідниць).
Але, тим не менш, НФД продовжує свою діяльність.
Гребе, що той паровозик, який зміг.
Особисто для мене Нацфонд втілює інституційну сталість втілених реформ і символізує собою надію на позитивні зміни в принципах розподілу фінансування української науки у майбутньому.
Головне - я бачу в ньому конструкцію, яка є концептуально вірною і яку можна та потрібно покращувати.
Тобто НФД точно не є героєм анекдоту про "місце прокляте".
Власне, у цьому нарисі від чудових Олексія Колежука та Світлани Арбузової коротко змальовано історію виникнення фонду, принципи його діяльності, пройдений шлях та проблеми, що дурять світлі головни українських науковців.
Хороший такий прапорець в літописі української науки.
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/06/1/7404802/
Національний фонд досліджень України, греби далі, будь ласка.
Ольга Полоцька, моя повага за невтомність.
Також традиційно передаю вітання усім почварам, що облизували шкарлєта.
Шо Ви? Шо з лицем?
Майте тиху ніч.
Він, здавалось, одночасно втілив запит як широких верств суспільства до української науки, щоб гроші ходили за вартісними дослідженнями у вигляді грантів, так і українських науковців, які хотіли отримати конкурс наукових проєктів без договорняків (як внутрішньогалузевих, так і загальнодержавних).
Зважаючи на реалії бюжетного законодавства (наглухо відбитого на всі сторінки бюджетного кодексу, що в країні є святішим за Біблію), казначейських правил і мінфінівських вимог, за роки свого існування НФД продемонстрував головне - сталість свого розвитку.
Не завжди ідеальний і вимушений "ходити поміж краплями" придуркуватих законодавчих обмежень, фонд примудрився бути керованим вченими, працювати для вчених, сформувати пул експертів, в т.ч. закордонних, оточитися наглядовою радою з людей з бездоганною репутацією.
І вигребти найскладніший 2022 рік, увійшовши в 23-й з купою міжнародних угод на фінансування.
Я не знаю, як буде далі, бо, наприклад, екс-міністр шкарлєт двічі намагався Фонд фактично знищити, а ми ж пам'ятаємо, звідки шкарлєт виліз і хто за нього "вписувався".
Плюс у не дуже розумних людей при владі постійно виникають ідеї впроваджувати 3-річні програми оцінювання ефективності дослідження чорних дір і темної матерії (сарказм, але на основі реальних подій. Просто неясно, як ту ефективність рахувати - ділити бюджети на масу дір чи суми мас худеньких тіл дослідників чи дослідниць).
Але, тим не менш, НФД продовжує свою діяльність.
Гребе, що той паровозик, який зміг.
Особисто для мене Нацфонд втілює інституційну сталість втілених реформ і символізує собою надію на позитивні зміни в принципах розподілу фінансування української науки у майбутньому.
Головне - я бачу в ньому конструкцію, яка є концептуально вірною і яку можна та потрібно покращувати.
Тобто НФД точно не є героєм анекдоту про "місце прокляте".
Власне, у цьому нарисі від чудових Олексія Колежука та Світлани Арбузової коротко змальовано історію виникнення фонду, принципи його діяльності, пройдений шлях та проблеми, що дурять світлі головни українських науковців.
Хороший такий прапорець в літописі української науки.
https://www.pravda.com.ua/columns/2023/06/1/7404802/
Національний фонд досліджень України, греби далі, будь ласка.
Ольга Полоцька, моя повага за невтомність.
Також традиційно передаю вітання усім почварам, що облизували шкарлєта.
Шо Ви? Шо з лицем?
Майте тиху ніч.
Українська правда
Національний Фонд досліджень: успіхи та виклики на тернистому шляху до Європи
Автори
👍91❤32🤮1
Феномен волонтерського руху сам по собі є ознакою неймовірної звитяги та консолідації суспільства в часи великих випробувань.
Але, одночасно, будьмо відвертими: кожен волонтер в Україні є печаткою на документі, що засвідчує неспроможність державних інституцій вигрести проблеми самостійно.
Причому ця неспроможність підтверджується явочним чином, незалежно від того, чи згодні з цим українські чиновники, міністри фінансів, очільники оборонних відомств або податкових органів.
Якщо волонтер з’явився - це означає, що на його послуги ВЖЕ виник запит.
Це означає, що держава в обличчі багатосоттисячного чиновницького апарату та мільйонсторінкових бібліотек законодавства - виявилася безсилою.
І люди звернулись до засобу останньої надії - до волонтера.
Як звертаються до вогнегасника, коли остаточно і безповоротно порушені правила протипожежної безпеки.
Адже Ви не зможете зачитати пожежі правила ТБ і не накладете на неї штраф.
Звинувачувати когось у такому стані речей настільки ж безглуздо, наскільки марно просити росіян бути гуманнішими.
Так склалось, бо таким був суспільний договір усю історію української незалежності: одні касти пи..дЯть і пИ...дять, а інші - обирають їх більшістю голосів на виборах, увірувавши в черговий популізм.
І коли на обрії постає реальна загроза вільній і демократичній українській державі (хай дуже інфантильній і незрілій, але таки своїй та рідній) - добровольці штурмують військкомати, а старі іржаві буси, випльовуючи давно зношеними дизельними двигунами хмари синього диму, прямують у бік лінії фронту.
І везуть вони в собі все: на початку вторгнення - від шкарпеток до гвинтівочних куль, нині - дрони, оптику, високотехнологічні приблуди, масксітки.
Плюс каравани пікапів та джипів, якими держава не була здатна, не здатна і не буде здатна забезпечити війська.
Держава системно не бачить цих проблем, але державу і чиновників ніхто не питає, бо пікапи, дрони, оптика і шкарпетки воюють.
Як кажуть, дякуємо, що державою заправляються танки, працює ППО та приїздять снаряди, все решта - ми [суспільство] заткнемо дірки і підтримаємо.
Бо так склалось.
А всі - абсолютно всі - звільнені території у великій мірі є такими саме через то, шо широкопрофільна гума праворульного іржавого корча, координованого весільним дроном, підім’яла під себе російського Ваньку.
Наче все зрозуміло і гармонійно.
Наче не потрібно сваритися, а треба працювати разом на перемогу.
Ми всі дорослі люди і мали б просто системно розвивати інституційну спроможність держави, щоб на волонтерів запиту не було взагалі.
Щоб коли погоріла форма і трусєля - норми матеріального забезпечення дозволяли отримувати необхідне у найкоротші терміни.
Щоб розбавлена водою армійська соляра не вбивала форсунки дизельних двигунів, а війська були насичені пікапами так, як у наче “тупих росіян” вони насичені УАЗиками, Тиграми та Рисями.
Щоб були не потрібні “весільні” дрони, бо у нас були б свої армади умовних “орланів”.
Щоб тепловізори видавали в бригаді чи батальоні разом із саперною лопаткою і фільтром для води.
Щоб… щоб… щоб.
І я вірю, що колись так буде.
Але ж зараз…
Але ж зараз яка, курва, прірва…
Яка ж, твою дивізію, прірва, між чиновником, що пропонує обкладати податком в 20% волонтерські збори, і нічним повідомленням в волонерському чаті:
“Добрий день, Антоне. Мене звати Марія…Прочитала про проєкт 42 тачки для ЗСУ. Справа в тому, що мій чоловік з перших днів пішов в ЗСУ, зараз знаходиться Запорізькому напрямку. Хлопці своїми силами придбали декілька авто, але зараз їх підрозділ потребує автомобіль високої прохідності. Що потрібно зробити, щоб долучитись до проєкту?”
Чиновник в своєму спокійному печерськопагорбному світі ігнорує реальність, де бійці самі скидаються на машини і амуніцію та на той факт, що люди донатять на авто по 20-50-100 гривень з кожної своєї невеликої зарплатні, попри зростаючі ціни в магазинах.
І цей же чиновник абсолютно спокійно закриває очі на те, що зараз, під час війни, державні міністерства і відомства намагаються закупити шикарні жоповози (саме від російського слова “жопа”, бо “дупа” - не передає увесь масштаб сюрреалізму);
Але, одночасно, будьмо відвертими: кожен волонтер в Україні є печаткою на документі, що засвідчує неспроможність державних інституцій вигрести проблеми самостійно.
Причому ця неспроможність підтверджується явочним чином, незалежно від того, чи згодні з цим українські чиновники, міністри фінансів, очільники оборонних відомств або податкових органів.
Якщо волонтер з’явився - це означає, що на його послуги ВЖЕ виник запит.
Це означає, що держава в обличчі багатосоттисячного чиновницького апарату та мільйонсторінкових бібліотек законодавства - виявилася безсилою.
І люди звернулись до засобу останньої надії - до волонтера.
Як звертаються до вогнегасника, коли остаточно і безповоротно порушені правила протипожежної безпеки.
Адже Ви не зможете зачитати пожежі правила ТБ і не накладете на неї штраф.
Звинувачувати когось у такому стані речей настільки ж безглуздо, наскільки марно просити росіян бути гуманнішими.
Так склалось, бо таким був суспільний договір усю історію української незалежності: одні касти пи..дЯть і пИ...дять, а інші - обирають їх більшістю голосів на виборах, увірувавши в черговий популізм.
І коли на обрії постає реальна загроза вільній і демократичній українській державі (хай дуже інфантильній і незрілій, але таки своїй та рідній) - добровольці штурмують військкомати, а старі іржаві буси, випльовуючи давно зношеними дизельними двигунами хмари синього диму, прямують у бік лінії фронту.
І везуть вони в собі все: на початку вторгнення - від шкарпеток до гвинтівочних куль, нині - дрони, оптику, високотехнологічні приблуди, масксітки.
Плюс каравани пікапів та джипів, якими держава не була здатна, не здатна і не буде здатна забезпечити війська.
Держава системно не бачить цих проблем, але державу і чиновників ніхто не питає, бо пікапи, дрони, оптика і шкарпетки воюють.
Як кажуть, дякуємо, що державою заправляються танки, працює ППО та приїздять снаряди, все решта - ми [суспільство] заткнемо дірки і підтримаємо.
Бо так склалось.
А всі - абсолютно всі - звільнені території у великій мірі є такими саме через то, шо широкопрофільна гума праворульного іржавого корча, координованого весільним дроном, підім’яла під себе російського Ваньку.
Наче все зрозуміло і гармонійно.
Наче не потрібно сваритися, а треба працювати разом на перемогу.
Ми всі дорослі люди і мали б просто системно розвивати інституційну спроможність держави, щоб на волонтерів запиту не було взагалі.
Щоб коли погоріла форма і трусєля - норми матеріального забезпечення дозволяли отримувати необхідне у найкоротші терміни.
Щоб розбавлена водою армійська соляра не вбивала форсунки дизельних двигунів, а війська були насичені пікапами так, як у наче “тупих росіян” вони насичені УАЗиками, Тиграми та Рисями.
Щоб були не потрібні “весільні” дрони, бо у нас були б свої армади умовних “орланів”.
Щоб тепловізори видавали в бригаді чи батальоні разом із саперною лопаткою і фільтром для води.
Щоб… щоб… щоб.
І я вірю, що колись так буде.
Але ж зараз…
Але ж зараз яка, курва, прірва…
Яка ж, твою дивізію, прірва, між чиновником, що пропонує обкладати податком в 20% волонтерські збори, і нічним повідомленням в волонерському чаті:
“Добрий день, Антоне. Мене звати Марія…Прочитала про проєкт 42 тачки для ЗСУ. Справа в тому, що мій чоловік з перших днів пішов в ЗСУ, зараз знаходиться Запорізькому напрямку. Хлопці своїми силами придбали декілька авто, але зараз їх підрозділ потребує автомобіль високої прохідності. Що потрібно зробити, щоб долучитись до проєкту?”
Чиновник в своєму спокійному печерськопагорбному світі ігнорує реальність, де бійці самі скидаються на машини і амуніцію та на той факт, що люди донатять на авто по 20-50-100 гривень з кожної своєї невеликої зарплатні, попри зростаючі ціни в магазинах.
І цей же чиновник абсолютно спокійно закриває очі на те, що зараз, під час війни, державні міністерства і відомства намагаються закупити шикарні жоповози (саме від російського слова “жопа”, бо “дупа” - не передає увесь масштаб сюрреалізму);
👍84💯21🤬9
в містах продовжують до голої землі косити вигорілу траву, спалюючи бензин внікуди; місцями знімають нормальний асфальт на тротуарах, щоб перекласти там плиточку; добудовують розв’язки в Києві, які не мають жодного впливу на логістику на фронті.
Плюс міста витрачають кошти куди завгодно, окрім розбудови системи укриттів, бо на це якраз грошей немає.
(Інколи складається враження, що колективний чиновник щиро вірує у те, що після перемоги росія зникне і загрози обстрілів не буде).
То я це до чого.
Я - реєстровий волонтер.
Я зібрав всі ці папірці і довідки 1РВ, 4 РВ, надав скани і копії в податкову і банк, показався сам, пережив блокування рахунків, бо все одно ж мусив ще щось довести, наскидав скрінів своїх постів у соцмережах поважним дядям і тьотям, щоб повірили мені, отримав розблокування рахунків і тихо працюю.
Я зробив все для того, щоб системно постачати у війська машини та не мати проблем.
І знаєте, що?
Завдяки чиновникам, які озвучують думку про 20% податку на збори, я все одно розумію, що до мене прийдуть.
Хай як би нині, після скандалу, міністри не клялися, що їх не так зрозуміли.
Бо є гетьманцеви, висловлювання про весільні дрони, про те, що держава б впоралась без волонтерів.
Загалом є все те, що демонструє ментальну пріврву між тими, хто, як і раніше, живе в своєму канцелярському світі, і тими, хто затикає дірки на вчора.
І байдуже, що є презумпція невинуватості, багатосоттисячний апарат правоохоронних органів, що здатні були б боротися з фейковими волонтерами та комерсами, що барижать гуманітаркою.
Простіше всім навісити 20%.
А люди ж вже сплатили всі податки, коли заробляли свої кревні.
Люди сплатили всі податки, коли купували потрібні Армії штуки.
І, виявляється, можна ще кілька разів оподаткувати оподатковане.
Поки, як я розумію, сума на картці не знизиться до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
То я маю пропозицію до чиновників.
На в’їзді в Донецьку область є блок-пост з бліндажем.
Пропоную авторів ідеї про оподаткування волонтерів збудувати там бункер.
І хай ці “білі комірці” на в’їзді в зону бойових дій з кожного корча зливають 20% пального.
З кожної колони з 10 пікапів 2 пікапи забирають собі під їхні жопи в дорогих костюмах.
З кожного набою для снайперських гвинтівок відсипають 20% пороху.
З кожних 5 дитячих малюнків забирають собі один, щоб повісити в кабінеті поруч з портретом чергового Президента.
Шановні чиновники, не треба казати, що я пересмикую.
Ви пропонуєте зробити саме це.
Просто Вам сцикотно поїхати до лінії фронту, але ж дуже хочеться накласти лапу на надоначене, що повторюся, є лиш свідченням Вашої особистої профнепридатності.
Кожна гривня на волонтерських картках свідчить про те, що кожна гривня на Ваших зарплатних картках з коштів платників податків витрачена марно.
Ви маєте втямити просту річ.
Волонтерство - це релігія.
Не ЯК релігія, а це вона і є.
Зі своїми неписаними бібліями, заповідями і іконами.
Якщо люди вірять волонтеру - вони йому донатять.
Якщо ні - він просто іде лісом.
Усвідомлюю, що Вам важко зрозуміти, що таке довіра, бо її до себе Ви ніколи не відчували.
Але, якщо у Вас немає питань, чому не можна обкладати податком пожертви релігійних громад, то волонтерам доведеться реєструвати Церкву свідків волонтерства і в отакий особливо цинічний та зухвалий спосіб ігнорувати всі папірці та норми, якими Ви виправдовуєте своє існування.
І я, людина, абсолютно невіруюча, буду в тій церкві в перших рядах.
Щоб допомагати нужденним, постраждалим та усім тим, кого покинули напризволяще Ви.
Перемикніть, будь ласка, тумблер “голова-жопа” у верхнє положення і підіть поплетіть маскувальні сітки по вихідним.
Може в мізках трохи посвітлішає.
Якщо треба буде контакти - стукайтесь, пораджу дві хороші спільноти.
Спанбонд з Дніпра привезу.
Майте гарний день.
Плюс міста витрачають кошти куди завгодно, окрім розбудови системи укриттів, бо на це якраз грошей немає.
(Інколи складається враження, що колективний чиновник щиро вірує у те, що після перемоги росія зникне і загрози обстрілів не буде).
То я це до чого.
Я - реєстровий волонтер.
Я зібрав всі ці папірці і довідки 1РВ, 4 РВ, надав скани і копії в податкову і банк, показався сам, пережив блокування рахунків, бо все одно ж мусив ще щось довести, наскидав скрінів своїх постів у соцмережах поважним дядям і тьотям, щоб повірили мені, отримав розблокування рахунків і тихо працюю.
Я зробив все для того, щоб системно постачати у війська машини та не мати проблем.
І знаєте, що?
Завдяки чиновникам, які озвучують думку про 20% податку на збори, я все одно розумію, що до мене прийдуть.
Хай як би нині, після скандалу, міністри не клялися, що їх не так зрозуміли.
Бо є гетьманцеви, висловлювання про весільні дрони, про те, що держава б впоралась без волонтерів.
Загалом є все те, що демонструє ментальну пріврву між тими, хто, як і раніше, живе в своєму канцелярському світі, і тими, хто затикає дірки на вчора.
І байдуже, що є презумпція невинуватості, багатосоттисячний апарат правоохоронних органів, що здатні були б боротися з фейковими волонтерами та комерсами, що барижать гуманітаркою.
Простіше всім навісити 20%.
А люди ж вже сплатили всі податки, коли заробляли свої кревні.
Люди сплатили всі податки, коли купували потрібні Армії штуки.
І, виявляється, можна ще кілька разів оподаткувати оподатковане.
Поки, як я розумію, сума на картці не знизиться до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
То я маю пропозицію до чиновників.
На в’їзді в Донецьку область є блок-пост з бліндажем.
Пропоную авторів ідеї про оподаткування волонтерів збудувати там бункер.
І хай ці “білі комірці” на в’їзді в зону бойових дій з кожного корча зливають 20% пального.
З кожної колони з 10 пікапів 2 пікапи забирають собі під їхні жопи в дорогих костюмах.
З кожного набою для снайперських гвинтівок відсипають 20% пороху.
З кожних 5 дитячих малюнків забирають собі один, щоб повісити в кабінеті поруч з портретом чергового Президента.
Шановні чиновники, не треба казати, що я пересмикую.
Ви пропонуєте зробити саме це.
Просто Вам сцикотно поїхати до лінії фронту, але ж дуже хочеться накласти лапу на надоначене, що повторюся, є лиш свідченням Вашої особистої профнепридатності.
Кожна гривня на волонтерських картках свідчить про те, що кожна гривня на Ваших зарплатних картках з коштів платників податків витрачена марно.
Ви маєте втямити просту річ.
Волонтерство - це релігія.
Не ЯК релігія, а це вона і є.
Зі своїми неписаними бібліями, заповідями і іконами.
Якщо люди вірять волонтеру - вони йому донатять.
Якщо ні - він просто іде лісом.
Усвідомлюю, що Вам важко зрозуміти, що таке довіра, бо її до себе Ви ніколи не відчували.
Але, якщо у Вас немає питань, чому не можна обкладати податком пожертви релігійних громад, то волонтерам доведеться реєструвати Церкву свідків волонтерства і в отакий особливо цинічний та зухвалий спосіб ігнорувати всі папірці та норми, якими Ви виправдовуєте своє існування.
І я, людина, абсолютно невіруюча, буду в тій церкві в перших рядах.
Щоб допомагати нужденним, постраждалим та усім тим, кого покинули напризволяще Ви.
Перемикніть, будь ласка, тумблер “голова-жопа” у верхнє положення і підіть поплетіть маскувальні сітки по вихідним.
Може в мізках трохи посвітлішає.
Якщо треба буде контакти - стукайтесь, пораджу дві хороші спільноти.
Спанбонд з Дніпра привезу.
Майте гарний день.
❤188👍35💯14🔥12
Я Вам чесно скажу, що ми з Мартіном суттєво так підхекалися.
Майже діставшись середини проєкту 42 тачки на ЗСУ, намагаємось встигати шукати машини далі, ремонтувати то, шо є і КОЖНІ вихідні передавати справні авто в підрозділи.
Зараз ми цілеспрямовано збираємо на тачку 15/42 для роти вогневої підтримки 119 бригади 164 бату.
Так, 16/42 вже в ремонті, а 18/42 навіть передана у війська (про що напише Мартін, коли у нього дійдуть руки), тому логіки не шукайте.
Просто ми збираємо на і шукаємо 15-ту машину.
І Ви ж донатите. Навіть коли ми не просимо. Стабільно донатите, наче тікає атомний годинник.
Тому які б захекані ми не були, вирішили провести для Вас аукціон з розіграшем приємних речей.
1) Дві шикарнючі футболки з ексклюзивним принтом “Наступ з м.Ненацьк” та “ТРО м. Ненацьк”. Чому ексклюзивні? Бо ці футболки благословив сам автор ідеї і художник, мій добрий друг та янгол проєкту, математик Олексій Ігнатенко. А сконструювала ці футболки Анна Кондратьєва, за що їй велике спасибі.
2) 7 брелоків, випиляних з корпуса Су-34, збитого в Бучанському районі Київщини з ПЗРК Stinger 18 березня 2022 року. Ось новина про цю подію
https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220318-ukrayinski-vijskovi-zbyly-v-nebi-nad-kyyivshhynoyu-rosijskyj-vynyshhuvach-su-34/
Написи на брелоках - Made in russia, Recycled in Ukraine, CY-34
Брелоки люб’язно надала янгол проєкту 42 тачки - Анастасія Звягінцева, а зробив їх Олександр Закопайко.
3) Сувеніри з Космічного центру Ліндона Джонсона NASA з самого Г’юстона - наліпка, шеврон та значок марсохода Curiosity, шеврон самого Центру, значок Спейс Шаттла, металева модель Місячного Ровера, який потрібно зібрати самому. Сувеніри надані янголами проєкту Кирилом Пиршевим та Марічкою Рибак.
4) Дві книги Мартіна Бреста “Піхота. Наша земля” з автографом автора. Нахабно поцуплені з машини автора. Зараз він про це дізнався.
5) Репродукція картини Дарії Ткаленко “Незламна Україна”, надана нашим СТО Автокомп Сервіс.
Усього 18 подаруночків.
Як впіймати шанс отримати подарунок?
1. Протягом наступних 10 днів до 12 червня 2023 року починаючи з цього моменту зробіть донат сумою від 300 гривень на картку
5168 7451 0561 4421
або пейпал
senenkoanton@gmail.com
з коментарем “РОЗІГРАШ, Прізвище-Ім’я (або нікнейм)” (щоб при підбитті підсумків ми швидко могли знайти всі ставки та ідентифікувати переможців)
2. Зробіть скрін платежу і закиньте мені в особисті повідомлення (сюди - https://www.facebook.com/senenkoanton/, а не в телеграм. В телеграмі повідомлення губляться). Папки Запитів та Спаму я теж перед розіграшем перевірю, тому не переживайте.
3. Донат - вважається просто донатом на автівку 15/42, але дає право виграти Вам один з 18 подарунків.
4. Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
5. 12 червня о 21.00 ми з Мартін Брест заліземо у якогось корча і проведемо розіграш, використовуючи рандомайзер.
І ще.
Аукціони будуть регулярними, але призи вже будуть іншими.
Тому не втрачайте шанс.
Тим більше будь-який Ваш донат сприятиме мобільності Сил оборони.
—----------------------------------------
Зі станом справ по проєкту “42 тачки на ЗСУ” можна ознайомитись в таблиці:
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1cKesJl5vFXJV5-SadywJIAyVR0CD6d4M5xBZwFaxXTY/edit#gid=0
Якщо хочете просто підтримати проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299 Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт: Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Майте тиху ніч.
Майже діставшись середини проєкту 42 тачки на ЗСУ, намагаємось встигати шукати машини далі, ремонтувати то, шо є і КОЖНІ вихідні передавати справні авто в підрозділи.
Зараз ми цілеспрямовано збираємо на тачку 15/42 для роти вогневої підтримки 119 бригади 164 бату.
Так, 16/42 вже в ремонті, а 18/42 навіть передана у війська (про що напише Мартін, коли у нього дійдуть руки), тому логіки не шукайте.
Просто ми збираємо на і шукаємо 15-ту машину.
І Ви ж донатите. Навіть коли ми не просимо. Стабільно донатите, наче тікає атомний годинник.
Тому які б захекані ми не були, вирішили провести для Вас аукціон з розіграшем приємних речей.
1) Дві шикарнючі футболки з ексклюзивним принтом “Наступ з м.Ненацьк” та “ТРО м. Ненацьк”. Чому ексклюзивні? Бо ці футболки благословив сам автор ідеї і художник, мій добрий друг та янгол проєкту, математик Олексій Ігнатенко. А сконструювала ці футболки Анна Кондратьєва, за що їй велике спасибі.
2) 7 брелоків, випиляних з корпуса Су-34, збитого в Бучанському районі Київщини з ПЗРК Stinger 18 березня 2022 року. Ось новина про цю подію
https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220318-ukrayinski-vijskovi-zbyly-v-nebi-nad-kyyivshhynoyu-rosijskyj-vynyshhuvach-su-34/
Написи на брелоках - Made in russia, Recycled in Ukraine, CY-34
Брелоки люб’язно надала янгол проєкту 42 тачки - Анастасія Звягінцева, а зробив їх Олександр Закопайко.
3) Сувеніри з Космічного центру Ліндона Джонсона NASA з самого Г’юстона - наліпка, шеврон та значок марсохода Curiosity, шеврон самого Центру, значок Спейс Шаттла, металева модель Місячного Ровера, який потрібно зібрати самому. Сувеніри надані янголами проєкту Кирилом Пиршевим та Марічкою Рибак.
4) Дві книги Мартіна Бреста “Піхота. Наша земля” з автографом автора. Нахабно поцуплені з машини автора. Зараз він про це дізнався.
5) Репродукція картини Дарії Ткаленко “Незламна Україна”, надана нашим СТО Автокомп Сервіс.
Усього 18 подаруночків.
Як впіймати шанс отримати подарунок?
1. Протягом наступних 10 днів до 12 червня 2023 року починаючи з цього моменту зробіть донат сумою від 300 гривень на картку
5168 7451 0561 4421
або пейпал
senenkoanton@gmail.com
з коментарем “РОЗІГРАШ, Прізвище-Ім’я (або нікнейм)” (щоб при підбитті підсумків ми швидко могли знайти всі ставки та ідентифікувати переможців)
2. Зробіть скрін платежу і закиньте мені в особисті повідомлення (сюди - https://www.facebook.com/senenkoanton/, а не в телеграм. В телеграмі повідомлення губляться). Папки Запитів та Спаму я теж перед розіграшем перевірю, тому не переживайте.
3. Донат - вважається просто донатом на автівку 15/42, але дає право виграти Вам один з 18 подарунків.
4. Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
5. 12 червня о 21.00 ми з Мартін Брест заліземо у якогось корча і проведемо розіграш, використовуючи рандомайзер.
І ще.
Аукціони будуть регулярними, але призи вже будуть іншими.
Тому не втрачайте шанс.
Тим більше будь-який Ваш донат сприятиме мобільності Сил оборони.
—----------------------------------------
Зі станом справ по проєкту “42 тачки на ЗСУ” можна ознайомитись в таблиці:
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1cKesJl5vFXJV5-SadywJIAyVR0CD6d4M5xBZwFaxXTY/edit#gid=0
Якщо хочете просто підтримати проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299 Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт: Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Майте тиху ніч.
❤83👍8
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Автівка 4/42 - Форд Рейнджер «Фізик» - щойно передано у війська.
Акти-здав-прийняв-подпісь-пічать.
Звіт напишу згодом, а поки тримайте життєствердне відео від Костянтина Бакуемського.
І майте гарний день.
Акти-здав-прийняв-подпісь-пічать.
Звіт напишу згодом, а поки тримайте життєствердне відео від Костянтина Бакуемського.
І майте гарний день.
❤116👍11