Як отримати шанс на виграш?
Просто до 2 серпня підтримуйте проєкт 42 тачки на ЗСУ будь-якою кількістю донатів розміром від 300 гривень на картку 5168 7451 0561 4421 або на пейпал senenkoanton@gmail.com (в гривневому еквіваленті).
Нижню межу для донату я встановив, бо фізично не зможу опрацювати всіх донаторів від умовних 5 до 299 гривень.
Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну 300-м гривням кількість штук.
2 серпня десь о 19 годині ми з Мартіном Олеговичем (він же Олег Мартінович, Мартін Брестович та Олег Брестович) заліземо у якогось корча і проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці у фейсбуці, використовуючи рандомайзер.
Гроші збираємо на машину 22/42 для 120 бригади (чому не на 21/42 - окрема цікава історія, потерпіть).
—----------------------------------------
Зі станом справ по проєкту “42 тачки на ЗСУ” можна ознайомитись в таблиці:
https://42trucks.vercel.app/
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в щасливих днях, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Власне, все.
Дякуємо, що підтримуєте нас.
Майте тиху ніч.
Просто до 2 серпня підтримуйте проєкт 42 тачки на ЗСУ будь-якою кількістю донатів розміром від 300 гривень на картку 5168 7451 0561 4421 або на пейпал senenkoanton@gmail.com (в гривневому еквіваленті).
Нижню межу для донату я встановив, бо фізично не зможу опрацювати всіх донаторів від умовних 5 до 299 гривень.
Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну 300-м гривням кількість штук.
2 серпня десь о 19 годині ми з Мартіном Олеговичем (він же Олег Мартінович, Мартін Брестович та Олег Брестович) заліземо у якогось корча і проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці у фейсбуці, використовуючи рандомайзер.
Гроші збираємо на машину 22/42 для 120 бригади (чому не на 21/42 - окрема цікава історія, потерпіть).
—----------------------------------------
Зі станом справ по проєкту “42 тачки на ЗСУ” можна ознайомитись в таблиці:
https://42trucks.vercel.app/
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в щасливих днях, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Власне, все.
Дякуємо, що підтримуєте нас.
Майте тиху ніч.
👍72❤🔥21❤1
Коли ми вивозили цивільних з Ірпеня - хоч з самих джунглів понівеченого міста, хоч з Романівки до Академмістечка - був такий момент… можна сказати, невидима межа, де всі в салоні починали плакати.
Люди, що тижнями сиділи без їжі, тепла, в просмерділих підвалах, подекуди поруч із трупами своїх рідних та сусідів, здавалось, мали б витримати вже все.
Але ні.
Їх починало трусити, їхні очі заливало сльозами, однак вони намагалися тримати їх відкритими якомога ширше, щоб бачити це диво: швидкі.
Карети швидкої допомоги, що рядком стояли з відчиненими дверима і медиками напоготові, для них були чимось більшим, аніж навіть перші новини з наших з Андрієм вуст про те, що Україна чинить опір і Київ не впав під ударами росіян, як ті ж росіяни їм брехали.
Медики на Романівці біля урвища підірваного мосту та на блок-посту Академмістечка були Альфою і Омегою, що демонстрували спроможність та цілісність української держави.
Вони одночасно символізували прапор, міць, непоступливість та милосердя.
І коли ми вламувалися в чергове укриття та умовляли людей виїхати, а ті запитували, що ж з ними буде далі, ми з Андрієм дуже просто казали:
- Ми передамо Вас медикам.
Це був аргумент. Залізний такий аргумент. Цінніший за всі гроші світу і надійніший за броню танка.
І ми на сто відсотків були упевнені, що коли вилетимо на шаленій швидкості через коло Водоканалу, то на обрії, на тому боці річки Ірпінь, що стала своєрідним Стіксом - межею між світом живих і мертвих - будуть стояти яскраві авто з синіми проблисковими маячками.
Незалежно від диспозицій сил, погоди та часу доби.
А коли Романівку росіяни критимуть мінометним обстрілом - медики не кинуть тих, кого ми їм вивеземо.
Не кинуть за будь-яку ціну.
Ось один такий день на відео, знятого Андрієм: росіяни почали накривати групу цивільних, яких ми з іншими волонтерами вивезли з Ірпеня.
Чоловіка похилого віку витягли з авто, поклали на ноші, але не встигли винести із зони ураження.
Медикам довелося поставити ноші і лягти поруч: ото в салатовій жилетці бойовий медик Konosh Oleksandr.
Ніхто не втік і ніхто нікого не кинув.
Тоді вивезли усіх і всі лишилися цілі.
Люди титани.
Загалом, шановні.
Я не знаю, з якого адамантію Вас зроблено, але з Днем медичного працівника.
ЗСУ - це, звісно, боги, але Ви - їх намісники на землі.
Відважні, вправні, віддані.
Най смерть завжди обходить стороною Вас та тих, над ким Ви схилились.
І ще.
Одного дня ми з Андрієм виповзли з Ірпеня після чергової мінометки, в якій я сильно ушкодив ногу, стрибаючи в підвал.
Ми стомлено пленталися з-під мосту і я відчутно шкутильгав, бо біль прострелював до маківки.
Кроха.
Я не знаю де ти і чи все з тобою гаразд.
Я не знаю навіть, як тебе насправді звуть.
Але саме ти тоді затягнула мене в свою карету і оглянула.
В ті часи все було в шаленому темпі і все не до того.
Дякую тобі.
За професіоналізм і небайдужість.
Просто дякую.
Майте тиху ніч і завжди пам'ятайте медиків, які загинули під ударами росіян, але не покинули свого посту.
Вічна пам'ять Yana Rykhlitskaya.
На фото - ми разом з бойовими медиками: Данило Шаповалов та Анна Конош
Люди, що тижнями сиділи без їжі, тепла, в просмерділих підвалах, подекуди поруч із трупами своїх рідних та сусідів, здавалось, мали б витримати вже все.
Але ні.
Їх починало трусити, їхні очі заливало сльозами, однак вони намагалися тримати їх відкритими якомога ширше, щоб бачити це диво: швидкі.
Карети швидкої допомоги, що рядком стояли з відчиненими дверима і медиками напоготові, для них були чимось більшим, аніж навіть перші новини з наших з Андрієм вуст про те, що Україна чинить опір і Київ не впав під ударами росіян, як ті ж росіяни їм брехали.
Медики на Романівці біля урвища підірваного мосту та на блок-посту Академмістечка були Альфою і Омегою, що демонстрували спроможність та цілісність української держави.
Вони одночасно символізували прапор, міць, непоступливість та милосердя.
І коли ми вламувалися в чергове укриття та умовляли людей виїхати, а ті запитували, що ж з ними буде далі, ми з Андрієм дуже просто казали:
- Ми передамо Вас медикам.
Це був аргумент. Залізний такий аргумент. Цінніший за всі гроші світу і надійніший за броню танка.
І ми на сто відсотків були упевнені, що коли вилетимо на шаленій швидкості через коло Водоканалу, то на обрії, на тому боці річки Ірпінь, що стала своєрідним Стіксом - межею між світом живих і мертвих - будуть стояти яскраві авто з синіми проблисковими маячками.
Незалежно від диспозицій сил, погоди та часу доби.
А коли Романівку росіяни критимуть мінометним обстрілом - медики не кинуть тих, кого ми їм вивеземо.
Не кинуть за будь-яку ціну.
Ось один такий день на відео, знятого Андрієм: росіяни почали накривати групу цивільних, яких ми з іншими волонтерами вивезли з Ірпеня.
Чоловіка похилого віку витягли з авто, поклали на ноші, але не встигли винести із зони ураження.
Медикам довелося поставити ноші і лягти поруч: ото в салатовій жилетці бойовий медик Konosh Oleksandr.
Ніхто не втік і ніхто нікого не кинув.
Тоді вивезли усіх і всі лишилися цілі.
Люди титани.
Загалом, шановні.
Я не знаю, з якого адамантію Вас зроблено, але з Днем медичного працівника.
ЗСУ - це, звісно, боги, але Ви - їх намісники на землі.
Відважні, вправні, віддані.
Най смерть завжди обходить стороною Вас та тих, над ким Ви схилились.
І ще.
Одного дня ми з Андрієм виповзли з Ірпеня після чергової мінометки, в якій я сильно ушкодив ногу, стрибаючи в підвал.
Ми стомлено пленталися з-під мосту і я відчутно шкутильгав, бо біль прострелював до маківки.
Кроха.
Я не знаю де ти і чи все з тобою гаразд.
Я не знаю навіть, як тебе насправді звуть.
Але саме ти тоді затягнула мене в свою карету і оглянула.
В ті часи все було в шаленому темпі і все не до того.
Дякую тобі.
За професіоналізм і небайдужість.
Просто дякую.
Майте тиху ніч і завжди пам'ятайте медиків, які загинули під ударами росіян, але не покинули свого посту.
Вічна пам'ять Yana Rykhlitskaya.
На фото - ми разом з бойовими медиками: Данило Шаповалов та Анна Конош
❤228💔11👍9❤🔥3