Шановні, за 30 хвилин (о 17.45) ми з Мартин Брест починаємо розіграш купи призів для донаторів проєкту 42 тачки на ЗСУ на моїй сторінці у фейсбуці 🙂
Список учасників тут https://docs.google.com/spreadsheets/d/101ccSJn5ZI90rlM8DaKgBtn-HV2zZD4-KEJWVBgokv0/edit?usp=sharing

Чому о 17.45?
Бо логіки нема.

Сторінка https://www.facebook.com/senenkoanton

Одного дня, чи-то в лютому березні, чи-то в квітні минулого року, нас попросили евакуювати картинну галерею.
Ті, хто мене знають, в курсі, наскільки мені байдуже в принципі до речей.
Тим паче, в таких умовах.
Але не коли це стосується мистецтва.
Ми спланували, виокремили час, заїхали бусом і все вивезли.
Було трохи смішно, бо у нас геть не було ані якогось такелажу, ані мотузок, ані ременів, тому Андрію довелося їхати у вантажноу відділенні буса, впершись однією рукою у його стінку, а іншою - тримати витвори чиєїхось талановитих руки та розуму.
На кожному повороті та ямі я чув приглушені скарги з кунга, але, зрештою, все вдалося.

Якщо є найменша можливість - мистецтво треба пробувати рятувати.
Бо, в принципі, це єдине, що лишається після нас на землі окрім чорного обеліску з написами "Жив. Був. Дата. Дата."

А тут от яка ситуація.
Завдяки Вам, спільноті Alpha Centauri та Клятий раціоналіст ми ж придбали потужну Mitsubishi L200, яка за кордоном була машиною у мисливців.
Машина 17/42 "Саєнс".

Щелепи у нас повідвисали майже відразу, коли тачка заїхала на СТО, бо її дверцята з обох боків були прикрашені дуже гарним розписом.
Але запара була така, що все було не до нього, машина пішла в ремонт, ми займалися іншими колесами...

Загалом, пікап скоро виходить з ремонту і на вихідних має заїхати на фарбування.
В оливу.
Бо бійцям же треба машина, маскування, а не картинна галерея на колесах.

І от дивився я сьогодні на це авто із важким серцем, вчитувався в автограф художника, потім порадився з Мартин Брест, та ми вирішили таке.

Якщо до вихідних знайдеться людина, у якої у власності є подібний цивільний пепелац - ми залюбки обміняємося дверцятами.
Пофарбуємо в оливу нерозписані, а розписані мають і далі їздити дорогами та викликати подив людей.

Шанс неймовірно низький, але я роблю цю спробу.
Дуже не хочеться вкривати оленів і кабанів шаром фарби.
Дуже не хочеться.

Війна і так вже знищила море хороших речей.

Озирніться, будь ласка, навколо - може є хтось на такій само машині.
Спитайте. Може погодиться.
Хай нам напише.

Майте гарний день.

Це було хороше місце.
Точка, яких, насправді, на великому спекотному запиленому Донбасі не так і багато.
Точка, де стікається купа людей, робить свої справи, обіймається і знову розсмоктується - одні до сходу сонця, інші - назад, на захід.
Точка, в яку повертаєшся після всіх справ по фронту, як метелик на тліючу в пітьмі тріску.

Ми колись її випадково знайшли.
Ніхто нам про неї не розповідав.
Але заночувати було конче треба, бо валилися з ніг.
Так кожного разу з тих пір там і зупинялися.
Гаряча вода. Свіжі простирадла.
Такі прості, але змістовні речі, що вкотре підкреслюють - та що в тому житті тобі реально потрібно...
Зранку найсмачніший англійський сніданок на планеті - тут же, поруч.
Запашна кава не зі смажених жолудів.
Якась незвична ілюзія мирного життя і впевненості, що тут точно нічого не трапиться.

Кажу ж, рідкісна місцина.
Колись там буде пам'ятник.

Не думав, що мене так цей теракт росіян зачепить.
Людей шкода. Будівлю відбудують.
А людей шкода.

Вічна пам'ять загиблим.
Одужання пораненим.

Ми не те щоб не любимо фарбувати машини.
Радше, не вбачаємо в цьому аж такої потреби, якщо порівнювати з перебором двигуна, коробки, ходової та паливної систем.

Якби не Сергей Третьяк та Светлана Третьяк, ми б і далі закочували очі на прохання бійців вдягнути тачку в камуфляж.
Фарбували б, але закочували.

А так... Не знаю, як це у Сергія і Світлани виходить, що з вечора приганяєш їм відремонтовану машину 14/42, а наступного заходу сонця вона вже стоїть зелена, як та ропуха перед стрибком на комара.

Отак сидиш, милуєшся на фото, пересилаєш бійцям - ті пищать, що малі діти.
Навіть уявляєш, як вони там стрибають навколо гармат, стріляють з автоматів в повітря, відкривають святкову згущонку та починають грати у квача.
Звісно, все не так, але все ж мрійливо починаєш планувати оффроад-тест і шлях до фронту.

І стає цікаво - а що б відчували попередні європейські власники цих машин, якби відіслати їм світлини?
Вони ж ці авто брали з салонів, щоб ...
Не знаю, чесно кажучи, для чого взагалі в житті потрібен пікап, якщо ти не фермер...
Але ж вони точно і уявити не могли, що фінал їхніх родинних улюбленців буде таким - звитяжним, в горнилі битв між демократією і деспотизмом, сповненим гуркотом танкових дизелів і залпів реактивної артилерії.
Що колись їхня машина, що возила дітей та валізи для відпустки, нині возитиме міни і розрахунок.

Чергова партія з чотирьох машин, придбаних завдяки Вам, завершує свій самурайський шлях на підйомниках, щоб доєднатись до сил оборони.
Ще дві машини - в довготривалому ремонті, але світанок десь поруч.
Логістики з-за кордону очікують 3 машини.

Ми із Вами неймовірно круті.
Не такі, як ЗеСеУ, але точно крутіші, аніж одеські воєнкоми.

Дякуємо, що підтримуєте.
Конкретно ця машина придбана таємною київською родиною Наталки та Ярослава.
Скоро у нас до них буде таємний візит, таємна фотосесія і таємні проводи авто на передову.

Але то все буде окрема історія.

Прогрес тут https://42trucks.vercel.app/

Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте тиху ніч.

Власне, ні для кого не секрет, що після одержання перемоги над росією (незалежно від того, що саме "перемогою" ми вважатимемо), у нас автоматично не настане рай на землі.

Так само, як розвалена Армія була наслідком неуважності суспільства до сфери безпеки і оборони, ледь дихаюча освіта і наука, а також практично під нуль винищені наукоємні сфери економіки дадуться взнаки, коли постане питання економічного відновлення і розвитку.

Дякуючи Збройним Силам України, маємо змогу завтра поговорити і про ці питання на iForum, куди шановний Арсеній Фінберг запросив мене на дискусійну панель.
Досі не до кінця розумію, як він мене умовив.
І не тому, що я велике цабе і не хочу ні з ким спілкуватись.
Геть ні.
А тому що елементарно бракне часу на все.

Я відверто зашиваюсь.

Тим не менш, Арсеній знайшов слова, що змусили мене взяти себе в руки, ще трошечки напружитися і запланувати.

Якщо там десь пролітатимете - буду радий бачити.

Майте тиху ніч.

Так воно і трапляється, що коли справ вище неба та геть не лишається часу на соціальні мережі, в особисті приходять люди і питають - що трапилось?
Чесно кажучи, це розчулює, бо якось відчуваєш, що хтось окрім рідних тримає руку на пульсі, мовляв, чи той пульс ще є)))

Тож бріфлі дозвольте доповісти наступне.

В рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ.
- Свіжопридбані автівки 20/42, 22/42 та 23/42 здійснюють логістику з Європи.
- Машина 14/42 проходить обкатку після капіталки двигуна і, за планом, наступного тижня після заміни мастила має виїхати на полігон і потім бути передана у війська. Так, її пофарбували в оливу і ото ми з Оксана Бондарь, Сергей Третьяк та Светлана Третьяк на її фоні позуємо.
- Машина 15/42 поїхала на фарбування і, за планом, має приєднатися на полігоні до 14-ї посестри.
- Машина 17/42 ремонтує собі синхрони на коробці перемикання передач. Так, була готова, поїхала на обкатку і виявились такі от недоліки. Ото вона на фото на підйомнику.
- Машина 19/42 ремонтує форсунки.
- Машини 1/42 і 43/42 візуально ремонтуються настільки ж повільно, як рухається лінія фронту на діпстейті, але глибинний зміст перетворень там теж важко переоцінити.

Плюс прийняли на ремонт 2 машини госпітальєрів після чергових евакуацій - вже знайомі нам л200 та Фіат Дукато.

І ще.
Нагадаю, що на тачку 22/42 назбирали Ви на розіграші цінних призів.
На тачку 23/42 зібрала спільнота чудових людей, про яких я публічно напишу окремо, коли машина заїде.
А от вчора - ТРИ таємні родини надали кошти на майбутні машини 21/42 та 24/42.

Тому ми з Мартин Брест не просто живі.
Ми завдяки Вам готуємо чергову хвилю постачання автотехніки у війська.
За прогресом можна стежити тут
https://42trucks.vercel.app/

Дякуємо, що підтримуєте.
Майте тиху ніч.