Сьогодні тачка 14/42 для 112 бригади поїхала у війська.

Знаєте, інколи кажуть, що автоволонтерство - один з найскладніших напрямків в середовищі тих, хто намагається допомагати фронту.
Не моя фраза і я відверто не знаю, чи це правда, бо, зрештою, я свідомо уникав і продовжую уникати теми дронів, генераторів, боєприпасів, масксіток, турнікетів, ліків і такого всякого.
Всюди є нюанси, проблеми, свої маленькі хитрощі і величезна мережа однодумців, що готові підставити плече.

А в автосправі...
Воно ж як: всі зазвичай бачать заклик про збір коштів, фото придбаної машини і фото пізніше переданої машини у війська.
Такий дуже неправильний автоінстаграм з рожевими поні, що їдять веселку.

За кадром дуже часто лишається подекуди багатомісячна кропітка робота механіків, тонни нервів і гори замінених деталей.
Все заради того, щоби нарешті цей корч [який, будьмо чесними, європейці скинули в Україну, щоб він тут і вмер] силами місцевих волонтерів отримав друге життя і поїхав.

Хто тільки починає тягати машини в Україну і не має досвіду в цій темі, проходить усі етапи: гнилі чи переламані/замасковані рами; коробки передач та роздатки на останньому подиху; двигуни з несправною системою охолодження чи вбитою поршневою.
Мертва підвіска - то взагалі не рахується. В Європі в принципі, таке враження, ніхто і ніколи на підвіски не звертає уваги.
Їздять поки не відпа... поки не перепродадуть в Україну.

Ні, оці історії про "беріть цю машину на Армію, вона 100% справна, бо ми ж розуміємо" закінчилися ще минулого року разом із більш-менш живими авто.
Нині святом керують перекупи різного ступеня нахабності і мізерна частка дійсно ідейних людей, що намагаються в горах автошроту віднайти щось живе не за всі гроші світу.
Будь-які тези в автооголошеннях про "цілком справна машина" я сприймаю з посмішкою.
Люди або пишуть неправду, або ж реально не уявляють, що таке дороги на фронті, які умови експлуатації і що у бійців немає часу лагодити машини в перервах між боями.

Так чому це все лишається за кадром?
Біс його знає.
Може волонтери соромляться того, що у їх корчів є проблеми і не хочуть здатися некомпетентними/що їх кинули на неякісне авто/що вони не розрахували, що в ремонт подекуди треба ввалити половину вартості машини...
Не знаю.

Але цим дописом я хочу показати, що купити корча з Європи у війська і мучитися з ним - це нормально.
Це, звісно, ненормально в нормальних умовах, але у нас нормальність геть інакша.

Ми намагаємось показувати, як воно є.
Щоб інші хороші люди точно знали, що проблеми бувають у всіх, а яскраві фото - то просто фініш процесу.

Так от.
14/42 - це була відверто морочлива машина.
Не така, як 9/42, де ми повністю переварювали раму, і не така, як 1/42, яка досі висить на підйомнику (5-й місяць, на секундочку), але з нюансами.

Машина заїхала в Україну своїм ходом і, теоретично, могла б доїхати до фронту без жодних зупинок.
Але ж ми недарма заганяємо авто на діагностику і не закриваємо очі на мастило, що десь запотіває, антифриз, якого чомусь не вистачає або він має дивний колір та інші цікаві принади вживаної машини.

У Mitsubishi L200 виявилися наглухо згнилі опори двигуна та кріплення передньої підвіски, опори радіатора і, закономірно, ушкоджена система охолодження.
Всі вади були сховані під агрегаткою, захистом, самими радіаторами тощо.

Найгірше - тести показали, що була пробита прокладка головки блоку циліндрів.

Тож... машина спершу поїхала на виймання двигуна і знімання головки з її подальшою діагностикою і шліфовкою.
Кузов - на переварювання опор і кріплень, а також "телевізора" під радіатори.

А завершилося все капіталкою двигуна. Так, ми оцінили стан поршневої групи і виявили, що всьо - паровозік приїхав.

Що було б з машиною на фронті - уявити не складно.
В кращому випадку двигун би заклинило десь на під'їзді до Запоріжжя. В гіршому - під час евакуації чи бойової роботи.

Так от, все порішали золоті люди.
Без них ця б тачка не отримала друге життя.

Спершу кошти на її придбання для проєкту надала таємна родина Наталі та Ярослава.
Потім переганяла її в Україну Berleva Daryna (щаслива дівчина. Як машина не стала - я не знаю).
СТО Автокомп Сервис взяв на себе всі роботи зі зварювання і нам вони не стали ні копійки. Їхній механік Віталій - то, я Вам скажу, огого.
Сергей Третьяк та Светлана Третьяк доклали руку до фарбування.
Оксана Бондарь лагідно обкатала свіжовідремонтоване авто 400 кілометрів, а я дошліфував процес ще на 700.
Всі ремонтні роботи до останньої копійки покрили Ви.

І шо я можу сказать?
Двигун - шепче.
Вийшла дуже хороша машина.
Але от у мене на неї сил більше не лишилося, щоб зробити якесь веселе відео.
Тому тримайте просто підбірку фото.

Так, було геть не смішно.
Однак дещо я Вам відверто скажу.
Ні разу такого не було, щоб у мене, чи у Мартин Брест, чи у Костянтин Бакуемський опустилися руки.

Бо ми відчуваємо Вашу підтримку і кожну нову проблему, що вилазила по цій тачці, ми сприймали зі спокійною упевненістю, що вивезем.

Вивезли.
Дякуємо Вам.

Також дякуємо Алексей Макаренко за маскувальну сітку до тачки, Лисенко Віталій за Lopata Zubata в комплект, Інституту фізики НАН України - за кілька пакунків кави (так, кожна наша тачка віднині пакуватиметься кавою).

За прогресом проєкту можна стежити тут https://42trucks.vercel.app/

Дякуємо, що рухаєте світ.
Дякуємо, що даруєте свободу гнучко, оперативно та якісно допомагати Силам оборони.
Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Майте гарний вечір.