Коли мене запитують, як я стільки всього встигаю - сміюся і віджартовуюсь, що я на наркотіках.
Бо правда, насправді, дуже прозаїчна і взагалі невесела - моя родина дуже далеко.
У мене немає сімейних сніданків, вечірніх прогулянок, вікендних пікніків.
Мені нікуди дівати свій вільний час і нині це є абсолютна норма.
Тому від моменту відкривання очей і до засинання у холодній постілі я витрачаю свої хвилини лиш на дві речі: роботу в Інституті і волонтерство.
Вдома я тільки ночую та їм печиво з маслом, яке дуже люблю.
Це я до того, що якщо когось теж плавить від непозбувного дня бабака... чи, радше, тижня бабака, коли починається понеділок і .... оп, вже п'ятниця, причому особливо нового згадати нічого - ходіть обійму.
Наче ж був щойно червень, а вже скоро жовтітиме листя.
Наче відпускав Марка з руць і йому було 1,5 рочки, а тут за кілька днів йому вже стане три.
І він вже уміє рахувати. У мене це в голові не вкладається.
Тим не менш...
Попри такий режим, вільного часу все одно не вистачає.
Доводиться чітко регламентувати обсяги і напрямки допомоги, які я з колегами по цеху можу надати.
Концентруватися лише на машинах і вибачатися перед тими, кому потрібні фільтри для води чи рації, тепловізори чи дрони, капці у госпіталь чи турнікети.
І, знаєте, воно дає результат.
Лиш вчора ми із Вами передали тачку 14/42 у бригаду, а сьогодні я отримую це фото.
Машина працює.
Повірте, під жовто-синіми смужками усміхнені щасливі обличчя.
Дякую Вам.
Дякую Вам, що допомагаєте заповнювати мої вільні години сенсом.
Дякую Збройним силам, що спрямовуєте той сенс концентрованим струменем на росіян.
Майте тиху ніч.

Шановні, чи грає хтось із Вас у настільно-рольові ігри?

Ви знаєте... Чого тільки люди не роблять, щоб допомогти нашому проєкту 42 тачки на ЗСУ придбати чергову машину для Сил оборони.
І науково-популярні лекції проводять, і вишиванки вишивають, і гільзи-брелоки продають, і футболки принтують, і тубуси від гранатометів розписують.

Аж тут раптом пише мені мій добрий друг Дмитро Дехтяр, що 21 серпня о 19.00 відбудеться подія, де організатори за донат на наш з Мартин Брест проєкт нададуть відповіді на такі питання:

Що таке настільно-рольові ігри?
Як зібрати рюкзак Майстра?
Який досвід може знадобитись у проведенні ігор?
Як підготуватись до першої гри?

Я от гадки не маю, що таке рюкзак Майстра і що в ньому має бути.
І які скіли треба мати, щоб вперше сісти за настолку :)

Але, якщо Вам цікаво - майте на увазі.

Пост Дмитра з усіма деталями тут

Адреса: Київ, вул. Верхній Вал, 2а, 2 поверх.

Для участі в події потрібна буде реєстрація.

Майте тихий сонячний день з працюючим кондиціонером.

Якщо б Крістоферу Нолану треба було зняти найкоротшу трагікомедію з елементами сюрреалізму, він міг би винайняти консультантами нашу команду проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Сценарій називався б «Повстання Патрола», 18+, та й то під наглядом батьків, дідусів і бабусь.
Приємного перегляду.
Обережно, матюки.

І домовимось з Вами так: останню фразу мого діалогу з Мартин Брест Ви не чули.
То на десер… на завтра.

Дякуємо, що підтримуєте.

Майте гарний вечір.

P.S. Насправді, патрол вже поїхав, робимо електрику.

Найбільш поширеним питанням до мене стосовно нашого волонтерського двіжу є, було і буде питання "А чого саме 42 тачки на ЗСУ?"
Чо не 50 і не 100? Чому не 40?

І це попри те, що в одному з постів я детально пояснював - чому так.

То ж ми виходимо на новий рівень.
Ви в курсі, що наші машини системно комплектуються тросом, вогнегасником, компресором, лялькою-мотанкою, зубатою лопатою і пачкою кави.
А віднині всі машини до самісінького фінішу проєкту споряджатимуться й класикою Дугласа Адамса "Путівником по Галактиці для космотуристів" ("Автостопом по Галактиці", якщо кому знайомий такий переклад).

Я навіть і пальцем не ворушив, щоб це сталося.
А от Олексій Ігнатенко замовив купу цих книжок, відправив новою поштою і, власне, вже сьогодні при передачі машини 15/42 у 119 бригаду (про що буде окремий пост) бійці отримали примірник номер один, з якого між боями зможуть знайти відповідь на питання "Чому 42?"

Олексію, дякую!

Майте гарний день!

Не знаю, як таке трапляється, але як вже є.

Був у нас запит від 124 бригади - дуже дивний і нестандартний - на «позашляховик» для річки Дніпро.
Наш проєкт 42 тачки на ЗСУ вже неодноразово передавав від донаторів човни на Херсонщину, але ж ми ніколи не включали їх в загальний рахунок проєкту.
Інша справа - тут.

Вартість - як у повноцінного пікапа: човен Powerboat (з американського люмінія, а не як я сказав на відео - зі сталі, двигун Сузукі на 30 кінських сил (нагадаю, минолого разу передали на 3 к.с.), лафет, ехолот та все такелажне приладдя. Плюс акумулятор, мастило, розхідники.

Тому зустрічайте повноцінного учасника проєкту - тачку 24/42.
Левову частку вартості (58%) за цей річковий комплекс сплатила родина дуже відомої людини - пана Романа.
Щоб Ви не сумнівалися, пан Роман побажав лишитися непублічним і, таким чином, продовжив традицію таємних київських родин, які купують пікапи і шини для Сил оборони.

42% суми - надали Ви, шановні.
Продавець, дізнавшись, що човен пливе форсувати Дніпро на Півдні, провів двигуну і човну повне технічне обслуговування та добряче скинув в ціні.

Човен цілком готовий до виконання задач.

Дякуємо Вам за підтримку.
Скоро отримаєте звіт про передачу.

Майте тихий вечір.

P.S. З приводу таємних київських родин - єдине, що я вигадав: почав знайомити їх між собою. Підступно, зненацька, за кавою.