Шановні, чи грає хтось із Вас у настільно-рольові ігри?

Ви знаєте... Чого тільки люди не роблять, щоб допомогти нашому проєкту 42 тачки на ЗСУ придбати чергову машину для Сил оборони.
І науково-популярні лекції проводять, і вишиванки вишивають, і гільзи-брелоки продають, і футболки принтують, і тубуси від гранатометів розписують.

Аж тут раптом пише мені мій добрий друг Дмитро Дехтяр, що 21 серпня о 19.00 відбудеться подія, де організатори за донат на наш з Мартин Брест проєкт нададуть відповіді на такі питання:

Що таке настільно-рольові ігри?
Як зібрати рюкзак Майстра?
Який досвід може знадобитись у проведенні ігор?
Як підготуватись до першої гри?

Я от гадки не маю, що таке рюкзак Майстра і що в ньому має бути.
І які скіли треба мати, щоб вперше сісти за настолку :)

Але, якщо Вам цікаво - майте на увазі.

Пост Дмитра з усіма деталями тут

Адреса: Київ, вул. Верхній Вал, 2а, 2 поверх.

Для участі в події потрібна буде реєстрація.

Майте тихий сонячний день з працюючим кондиціонером.

Якщо б Крістоферу Нолану треба було зняти найкоротшу трагікомедію з елементами сюрреалізму, він міг би винайняти консультантами нашу команду проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Сценарій називався б «Повстання Патрола», 18+, та й то під наглядом батьків, дідусів і бабусь.
Приємного перегляду.
Обережно, матюки.

І домовимось з Вами так: останню фразу мого діалогу з Мартин Брест Ви не чули.
То на десер… на завтра.

Дякуємо, що підтримуєте.

Майте гарний вечір.

P.S. Насправді, патрол вже поїхав, робимо електрику.

Найбільш поширеним питанням до мене стосовно нашого волонтерського двіжу є, було і буде питання "А чого саме 42 тачки на ЗСУ?"
Чо не 50 і не 100? Чому не 40?

І це попри те, що в одному з постів я детально пояснював - чому так.

То ж ми виходимо на новий рівень.
Ви в курсі, що наші машини системно комплектуються тросом, вогнегасником, компресором, лялькою-мотанкою, зубатою лопатою і пачкою кави.
А віднині всі машини до самісінького фінішу проєкту споряджатимуться й класикою Дугласа Адамса "Путівником по Галактиці для космотуристів" ("Автостопом по Галактиці", якщо кому знайомий такий переклад).

Я навіть і пальцем не ворушив, щоб це сталося.
А от Олексій Ігнатенко замовив купу цих книжок, відправив новою поштою і, власне, вже сьогодні при передачі машини 15/42 у 119 бригаду (про що буде окремий пост) бійці отримали примірник номер один, з якого між боями зможуть знайти відповідь на питання "Чому 42?"

Олексію, дякую!

Майте гарний день!

Не знаю, як таке трапляється, але як вже є.

Був у нас запит від 124 бригади - дуже дивний і нестандартний - на «позашляховик» для річки Дніпро.
Наш проєкт 42 тачки на ЗСУ вже неодноразово передавав від донаторів човни на Херсонщину, але ж ми ніколи не включали їх в загальний рахунок проєкту.
Інша справа - тут.

Вартість - як у повноцінного пікапа: човен Powerboat (з американського люмінія, а не як я сказав на відео - зі сталі, двигун Сузукі на 30 кінських сил (нагадаю, минолого разу передали на 3 к.с.), лафет, ехолот та все такелажне приладдя. Плюс акумулятор, мастило, розхідники.

Тому зустрічайте повноцінного учасника проєкту - тачку 24/42.
Левову частку вартості (58%) за цей річковий комплекс сплатила родина дуже відомої людини - пана Романа.
Щоб Ви не сумнівалися, пан Роман побажав лишитися непублічним і, таким чином, продовжив традицію таємних київських родин, які купують пікапи і шини для Сил оборони.

42% суми - надали Ви, шановні.
Продавець, дізнавшись, що човен пливе форсувати Дніпро на Півдні, провів двигуну і човну повне технічне обслуговування та добряче скинув в ціні.

Човен цілком готовий до виконання задач.

Дякуємо Вам за підтримку.
Скоро отримаєте звіт про передачу.

Майте тихий вечір.

P.S. З приводу таємних київських родин - єдине, що я вигадав: почав знайомити їх між собою. Підступно, зненацька, за кавою.

Зоя вперше мені зателефонувала в квітні.
Одна з десятків дружин бійців, які воюють на [підставити назву найгарячішого напрямку на фронті].
Тоді це був Бахмут.

Знаєте… У дружин бійців різні голоси, різні інтонації, різні вітання.
Навіть шепіт і крик, на які вони інколи переходять - теж різні.

Але суть завжди одна: чоловік з побратимами втратили транспорт, вгризаються в землю, б’ються як леви і “я ладна зробити все, щоб у чоловіка була машина”.

Ми вели листування з Зоєю всі ці місяці і вона терпляче чекала. Бо ж черга.
Черга з таких само дружин інших таких само чоловіків.
Черга з таких само сестер, з доньок, з подруг. У яких такі само брати, тата і хлопці.

Я ніколи не мріяв бути олігархом, але ним варто було б стати, щоб таких черг не існувало.
Це якісь несправедливі черги на фоні маєтків в іспаніях, рядків новеньких ламборгіні у київських елітних ресторанів і традиційних жлобських ремонтів доріг за бюджетні гроші з нізвідки в нікуди.

Зоя чекала.
Раз на два тижні з надією в голосі максимально тактовно перепитувала “ну, як там?” і я ввічливо пояснював, що “ще не зібрали гроші”, “шукаємо”, “передивлись чотири машини і все є металобрухтом”.

А потім ми знайшли її чоловіку пікап.
Хороший, потужний, живенький.
І навіть вже придбали. Ви ж молодці. Не ми. Ви.
За одну ніч надонатили, пам’ятаєте?

А тут, знаєте, настає дуже важливий момент: коли машина придбана, то бійці з військової частини дуже оперативно - протягом 1-2 днів - мусять (саме мусять) надати лист-звернення на митницю, щоб ми ту машину завезли.
Бо ж перегонщик на кордоні теж тижнями не може ночувати.

Це, насправді, складно, бо деякі командири частин мають звичку підписувати документи лише по п’ятницях, тож якщо зараз субота - шансів нуль. Чекай тиждень. От серйозно, є такі. Деякі ж командири сидять за сотні кілометрів на іншому напрямі і логістично то дуже непросто, хоча вони б і раді все зробити швидше. А інколи бійці на завданні і по парі діб не виходять на зв’язок.

Ключовий момент, загалом.

І, уявіть, саме в такий я дізнаюся - не від Зої - що її чоловік тяжко поранений. Дуже тяжко. Був бій пекучий і кровопролитний. Воїна сильно зачепило, побратими кілька годин витягали його на стабпункт. Він втратив багато крові, йому відтяли ногу.
Все дуже і дуже кепсько.

Сиджу я в абсолютній прострації - з телефоном, з придбаною машиною, з перегонщиком, що чекає, з формою звернення і розумію, що не складається.
Що ні чоловікові, ні Зої, ні побратимам не до машини і, що вона зараз стрімголов несеться в Краматорськ, а може вже й в госпіталь десь в Дніпро чи взагалі кудись на Західну.
Що вона торує кола в коридорі лікарні, очікуючи на вихід хірурга з операційної.
Чи спить на приставлених стільцях поруч з чоловіком, з якого стирчать дроти і трубки.

Я таке вже бачив. Я бачив таке. І все завжди однаково. З дружинами, сестрами і доньками.

Але.
Без надії сподіваючись я написав Зої, що машина її чоловікові є.
Написав, вдаючи, що нічого не знаю.

І Зоя мене набрала.
Абсолютно змученим - знаєте, таким, наче людина тримає весь світ на плечах - голосом пояснила ситуацію, що трапилася з чоловіком. Чомусь вибачалася. Я щиро і недолуго співчував, однак з якимось тремтінням очікував на вирішальну фразу з її боку.

- Антоне, я зроблю все, щоб Ви отримали того листа. Чоловік вже не зможе воювати, але його побратими… Його побратими мають отримати хорошу машину. Я все зроблю.

І вона ж зробила.
Всі листи, папери, печатки, підпис здав-прийняв, вхідний-вихідний номер, звернення і всю решту того паперового мотлоху, який не допомагає воювати, але надає сенс існуванню всіх тих контролюючих органів.
Дяка командуванню частини - всюди сприяли.
Бо воюють.

Машина 15/42 сьогодні рушила побратимам пораненого чоловіка.
Зої, на жаль, не було, але завдяки її непохитному прагненню забезпечити підрозділ пікапом, вона точно є хресною мамою цього пєпєлаца.
Ford Ranger, на шикарних колесах, з перебраним двигуном і відремонтованою Вебастою.

В машині - лопата від Lopata Zubata і Лисенко Віталій, камуфляжні стрічки на зброю від родини Казанцевих, кава з Інституту фізики НАН України і десятки сухих душів від Yevhenii Movchaniuk виробництва Anatoliy Rodzinskiy.
Ну, і книга про 42 тачки від Olexii Ignatenko.

Дякую Вам, що підтримуєте.
Ви чудові. Як і Зоя.

Коротко підсумовуючи, зараз ситуація така:
1/42 - Nissan Patrol - 241 бригада - в ремонті.
2/42 - Mazda BT-50 - 241 бригада - передано в війська.
3/42 - Volkswagen Transporter T4 - 118 бригада - передано в війська.
4/42 - Ford Ranger - 71 єгерська бригада - передано в війська.
5/42 - Mitsubishi L200 - 68 єгерська бригада - передано в війська.
6/42 - Volkswagen Transporter T4 - 5ОШБр - передано в війська.
7/42 - Nissan X-Trail - ГУР - передано в війська.
8/42 - Kia Sorento - ГУР - передано у війська.
9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - 65 бригада - передано у війська.
10/42 - Mitsubishi L200 - 65 бригада - передано у війська.
11/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано в війська.
12/42 - Mitsubishi L200 - 125 бригада - передано в війська.
13/42 - Nissan Navara - 3ОШБр - передано в війська.
14/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
15/42 - Ford Ranger - 119 бригада - передано в війська.
16/42 - 82 бригада - Jeep Cherokee - передано в війська.
17/42 - 112 Бригада - Mitsubishi L200 - в ремонті.
18/42 - 82 бригада - Jeep Cherokee - передано в війська.
19/42 - 116 ОМБр - Nissan Navara - готова до передачі у війська.
20/42 - 43 ОМБр - Mitsubishi L200 - перегон в Україну.
21/42 - 67 ДУК - наче знайшли.
22/42 - 120 бригада ТрО - Nissan Navara - ремонт.
23/42 - 78 ПСП - Mitsubishi L200 - перегон в Україну.
24/42 - 124 бригада - човен Powerboat - готовий до передачі у війська
25/42 - 65 бригада - наче знайшли
26/42 - 124 бригада - шукаємо
43/42 - 61 бригада - ремонт

Вся ситуація тут https://docs.google.com/spreadsheets/d/1cKesJl5vFXJV5-SadywJIAyVR0CD6d4M5xBZwFaxXTY/edit#gid=0

Дякуємо, що рухаєте світ.
Дякуємо, що даруєте свободу гнучко, оперативно та якісно допомагати Силам оборони.

Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Майте тиху ніч.

Після цього відеозапису Костянтин Бакуемський вже шукає квитки і тікає городами, щоб його не знайшов Мартин Брест.
Але нас то не стосується, бо ми із Вами просто радіємо, що тачка 19/42 вже пофарбована!
Дякуємо Світлані та Сергію Третьяк за бездоганну колористику - винайшли новий колір (!) - та якісно виконані роботи!

Майте гарний день.

Сьогодні Маркусику виповнилося тли лоцьки.
Другий його День народження, який ми святкуємо не разом.
Коли він їхав, то вмів у вірші і трошечки рахувати. Сам просився на руці і “варив” для мами у каструльці іграшкових жуків, помішуючи їх дерев’яною ложкою.

Нині - лічить до ста, хоч і подекуди після “двадцять дев’ять” каже “двадцять десять” замість “тлидцяти”.
Сам собі обирає зранку одяг.
Каже, що хоче їсти і куди хоче піти.
А на моє традиційне запитання по відеозв’язку, що він збирається вдень робити, традиційно відповідає “глатися”.
Ще смішно… Коли я на парковці СТО показую йому машини і прошу назвати марки, він все правильно говорить: де фольксваген, де мерседес, де рено, опель, тойота, а ота пташечка - то ж мазда.
Я ним пишаюся і пишаюся своєю дружиною та мамою, які роблять з нього ерудовану і допитливу дитину.

Дивлюся на нього.
Наче він той самий, що і 1,5 роки тому, просто вже вміє бігати.
Однак же ж геть інший.

Мені гріх жалітися на обставини.
Головне, що живий і цілий.
Тим не менш, вечорами відверто плавить.

Важко сказати, скільки війна ще триватиме.
Скільки ще загине хороших і, прямо скажемо, найкращих людей.
Неможливо передбачити, якою буде зима.
Скільки родин зруйнується і скільки людей не знайдуть спільної мови після воз’єднання.
То лише час покаже.

Але я вже бачу, що буде зі ставленням українців до росіян у найближчі покоління.
Навіть не до тих мокш, які воюють - всі вони гнитимуть у лісосмугах Півдня, Сходу і Криму, а їхні залишки згорять у вирі майбутньої російської громадянської війни.
А до тих, які живуть своє гнидотне цивільне звичайне російське життя - ходять на роботу, навчання, їздять в кредитних дуповозках, тролейбусах, тусять в москва-сіті, їздять на курорти, пірнають з аквалангом і стрибають з парашутом, ввечері п’ють з друзями вино.
Ті, які ні на що не впливають, внє палітікі і “ви жє панімаєте, ми нічєво нє можєм сдєлать”.

Дочка в свої чотири… п’ять років? досі не можу навчитися визначати вік чужих дітей на око… Так от, дочка мого друга знає, що гірше за росіян на планеті нікого немає.
Натурально. Всі чудовиська в її казках - росіяни.
Син моєї подруги розуміє, що ракети біля його дому падають, прилетівши з росії.
Діти на майданчиках грають танчиками з українськими прапорами і, безумовно, палять російську техніку.

Наступне покоління українців системно всотує, хто є найбільшим ворогом конкретно їхньої дійсності, їхніх мам, тат, братиків і сестричок.

Що б росіяни не робили за 20-30-50 років, їм же не лише згадуватимуть Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Бахмут, Вінницю і сьогоднішній Чернігів.
Їм не лише згадуватимуть загиблих зі зброєю у руках тат, мам, сестер і братів.
Вбитих цілими родинами і династіями звичайних людей у власних затишних квартирах.

Діти - майбутні дорослі - чисто інстинктивно, на основі дитячих спогадів, сахатимуться будь-чого, що заявлятиме, що воно росіянин.
Дорослі - майбутні старі, тобто ми - ніколи не пробачать загиблих рідних, друзів і вирвані з душею і серцем роки звичайного людського розміреного життя.

Так буде і інакше бути не може.

Сьогодні багацько з Вас просто з самого рання привітали мене з Днем народження Марка.
Цим Ви мене відверто здивували. Я ж нікому не казав.
Дякую Вам.
Дехто передав йому подарунки.
Я йому все на камеру показав. Він вже хоче “глатися”, але все буде згодом. Теж Вам дякую.

А так…
Я люблю повторювати, що найкраще, що може трапитися в житті людини - це стати науковцем.
Але ні.
Найкраще - це стати татком.

Бережіть своїх дітей.

Ну, і традиційне відео 1,5 річної давнини.
З лютого 2022 року.
Дякую Абабагаламазі за їхній Всесвіт.

Майте тихий вечір.

Раночку.
«Тачка» 24/42 прямує на Херсон.
Підтримуйте будь-яких волонтерів та фонди, яким довіряєте.
Лють має бути холодною і продуктивною.
Майте гарний день.