(і ще одне продовження): 21. Прекрасний матеріал про цьогорічну т.зв. Нобелівську премію з економіки (бо, насправді, вона зветься премією Шведського центрального банку з економіки), яку присудили професорці Гарвардського університету Клаудії Ґолдін – «за поглиблення розуміння результатів діяльності жінок на ринку праці». Науковиці з Інституту економіки і прогнозування НАН України детально розповідають про підгрунтя її досліджень, методологію і наслідки.
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=10692
22. Два дописи про шкідливість совання стрілок годинника на зимовий чи літній час туди-сюди
Раз від Куншт та Daria Ozerna- https://kunsht.com.ua/articles/ukrayina-perevodyt-hodynnyk-o-ni-znovu
Два від Ilona Sviezhentseva - https://www.facebook.com/ilona.zhaleyko/posts/pfbid027z77uiE4yhrv1d863aprBh9vmyKSJw5j3ufuiZ24JPcRru4tmQEmxaPNNMmuw2jal
23. Пізнавальне відео від Всесвіт UA про полярне сяйво і причини його виникнення
https://www.youtube.com/watch?v=njaYjuVBIFg
СКАНДАЛИ
24. Перш ніж перейти до скандалів, варто почитати базу - докладну статтю про історію появи наукових ступенів, їхню “вагу”, явище плагіату та академічної недоброчесності.
Куншт зібрав коментарі фахівців у темі - Oleksiy Boldyriev, Svitlana Vovk, Evgen Nikolaev
https://kunsht.com.ua/articles/naukovi-stupeni-v-poriadku-skasuvannia-iak-pratsiuye-protsedura-pozbavlennia-naukovykh-stupeniv-v-ukrayini-ta-sviti
25. Співробітники Інституту філософії НАН України розкопали, що у доцента Київського нацуніверситету в одній зі статей майже 100% плагіату з російських джерел.
Раз - оригінал повідомлення - https://www.facebook.com/olexandr.kyrychok/posts/pfbid026jUp3EQe6FFe3TgBdAoA39BeWBj54mVD1BFRxsqhEYqjUwkLNAb9ZDzusWA4KE3zl
Два - стаття з коментарями фахівців в академічній доброчесності - https://life.pravda.com.ua/society/2023/12/1/258057/
26. Науковець з Українського католицького університету випадково виявив плагіат своєї дисертації у статті професора Західноукраїнського нацуніверситету та доцентки того ж університету.
https://zbruc.eu/node/117049
Звісно, в Західноукраїнському університеті все назвали некоректним цитуванням.
https://zbruc.eu/node/117084
27. Чергова плагіатна історія. Тепер в докторській дисертації ректора Тернопільського національного педуніверситету. Там все дуже сумно, але коротке резюме таке: “...шість висновків своєї ганебної дисертації із семи переписав із російської дисертації, захищеної аж у 2008 році”
http://false-science.ucoz.ua/news/plagiatne_kerivnictvo_ternopilskogo_pedagogichnogo_universitetu/2023-10-29-143
28. А отут смішна історія (насправді, ні) про те, як громадянин Китаю захищав дисертацію Харківському педунівері. Звісно, з купою плагіату і читаючи все з папірця.
http://false-science.ucoz.ua/news/kharkivska_fabrika_falshivikh_disertacij_pereklali_rosijski_disertaciji_ta_pidsunuli_kitajcju/2023-11-09-145
НАУКПОП ПОДІЇ
29. Спільнота Дійсна наука 13 грудня 2023 року проводитиме лекторій під назвою “Зброя давніх мисливців. Як вполювати мамонта?”. Про особливості полювання у верхньому палеоліті розкаже Ступак Дмитро Вікторович – кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу археології кам’яної доби Інституту археології НАН України.
https://www.facebook.com/events/6763846487047014/
https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=10692
22. Два дописи про шкідливість совання стрілок годинника на зимовий чи літній час туди-сюди
Раз від Куншт та Daria Ozerna- https://kunsht.com.ua/articles/ukrayina-perevodyt-hodynnyk-o-ni-znovu
Два від Ilona Sviezhentseva - https://www.facebook.com/ilona.zhaleyko/posts/pfbid027z77uiE4yhrv1d863aprBh9vmyKSJw5j3ufuiZ24JPcRru4tmQEmxaPNNMmuw2jal
23. Пізнавальне відео від Всесвіт UA про полярне сяйво і причини його виникнення
https://www.youtube.com/watch?v=njaYjuVBIFg
СКАНДАЛИ
24. Перш ніж перейти до скандалів, варто почитати базу - докладну статтю про історію появи наукових ступенів, їхню “вагу”, явище плагіату та академічної недоброчесності.
Куншт зібрав коментарі фахівців у темі - Oleksiy Boldyriev, Svitlana Vovk, Evgen Nikolaev
https://kunsht.com.ua/articles/naukovi-stupeni-v-poriadku-skasuvannia-iak-pratsiuye-protsedura-pozbavlennia-naukovykh-stupeniv-v-ukrayini-ta-sviti
25. Співробітники Інституту філософії НАН України розкопали, що у доцента Київського нацуніверситету в одній зі статей майже 100% плагіату з російських джерел.
Раз - оригінал повідомлення - https://www.facebook.com/olexandr.kyrychok/posts/pfbid026jUp3EQe6FFe3TgBdAoA39BeWBj54mVD1BFRxsqhEYqjUwkLNAb9ZDzusWA4KE3zl
Два - стаття з коментарями фахівців в академічній доброчесності - https://life.pravda.com.ua/society/2023/12/1/258057/
26. Науковець з Українського католицького університету випадково виявив плагіат своєї дисертації у статті професора Західноукраїнського нацуніверситету та доцентки того ж університету.
https://zbruc.eu/node/117049
Звісно, в Західноукраїнському університеті все назвали некоректним цитуванням.
https://zbruc.eu/node/117084
27. Чергова плагіатна історія. Тепер в докторській дисертації ректора Тернопільського національного педуніверситету. Там все дуже сумно, але коротке резюме таке: “...шість висновків своєї ганебної дисертації із семи переписав із російської дисертації, захищеної аж у 2008 році”
http://false-science.ucoz.ua/news/plagiatne_kerivnictvo_ternopilskogo_pedagogichnogo_universitetu/2023-10-29-143
28. А отут смішна історія (насправді, ні) про те, як громадянин Китаю захищав дисертацію Харківському педунівері. Звісно, з купою плагіату і читаючи все з папірця.
http://false-science.ucoz.ua/news/kharkivska_fabrika_falshivikh_disertacij_pereklali_rosijski_disertaciji_ta_pidsunuli_kitajcju/2023-11-09-145
НАУКПОП ПОДІЇ
29. Спільнота Дійсна наука 13 грудня 2023 року проводитиме лекторій під назвою “Зброя давніх мисливців. Як вполювати мамонта?”. Про особливості полювання у верхньому палеоліті розкаже Ступак Дмитро Вікторович – кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу археології кам’яної доби Інституту археології НАН України.
https://www.facebook.com/events/6763846487047014/
www.nas.gov.ua
Розвиватися, надихаючи інших
Стаття науковиць Інституту економіки та прогнозування НАН України про дослідження, відзначені Премією Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля 2023 року. Спеціально для сайту НАН України
👍40❤19❤🔥1
(завершення задовгого тексту для телеграму): МОЖЛИВОСТІ
30. Платформа масових відкритих онлайн-курсів Prometheus запустила Всесвітній онлайн-університет. Перші десять курсів з програмування, цифрових медіа і маркетингу, проєктного менеджменту, психологічної допомоги, корпоративних фінансів - вже відкрито
https://prometheus.org.ua/prometheus-plus/worldwide-university/
31. Науковий семінар "Перспективи розвитку малих БПЛА з двигунами на реактивній тязі" від кафедри прикладної фізики НН ФТІ КПІ ім. Ігоря Сікорського.
https://www.youtube.com/watch?v=YXZtcYMcbCM
32. ГО Прогресильні запустило освітній курси для вчителів про штучний інтелект. Спікери дуже круті.
Там є про становлення ШІ від Oleksii Molchanovskyi, про генеративний ШІ від Oleksandr Krakovetskyi, Dima Fishman розповідає про те, як ШІ працює; інші розказують про етику ШІ і академічну доброчесність, супровід освітнього процесу тощо.
А от Olexii Ignatenko, який, власне, мене носом в цей курс і тицьнув, розповідає про Генеративний штучний інтелект для створення візуального освітнього контенту.
Шукайте відео з плашкою про Штучний інтелект тут https://www.youtube.com/@Progresylni/videos
33. А тут лікнеп про використання ChatGPT в повсякденні від дуже розумних людей - Vasyl Taras, Oleksandr Romanko, Oleksandr Krakovetskyi та Yuliya Shtaltovna
https://www.facebook.com/watch/?v=233979519454613
Здається, в мене все.
Майте тихий вечір.
P.S. Вдячний, що не забуваєте підтримувати проєкт 42 тачки на ЗСУ. https://42trucks.online/
30. Платформа масових відкритих онлайн-курсів Prometheus запустила Всесвітній онлайн-університет. Перші десять курсів з програмування, цифрових медіа і маркетингу, проєктного менеджменту, психологічної допомоги, корпоративних фінансів - вже відкрито
https://prometheus.org.ua/prometheus-plus/worldwide-university/
31. Науковий семінар "Перспективи розвитку малих БПЛА з двигунами на реактивній тязі" від кафедри прикладної фізики НН ФТІ КПІ ім. Ігоря Сікорського.
https://www.youtube.com/watch?v=YXZtcYMcbCM
32. ГО Прогресильні запустило освітній курси для вчителів про штучний інтелект. Спікери дуже круті.
Там є про становлення ШІ від Oleksii Molchanovskyi, про генеративний ШІ від Oleksandr Krakovetskyi, Dima Fishman розповідає про те, як ШІ працює; інші розказують про етику ШІ і академічну доброчесність, супровід освітнього процесу тощо.
А от Olexii Ignatenko, який, власне, мене носом в цей курс і тицьнув, розповідає про Генеративний штучний інтелект для створення візуального освітнього контенту.
Шукайте відео з плашкою про Штучний інтелект тут https://www.youtube.com/@Progresylni/videos
33. А тут лікнеп про використання ChatGPT в повсякденні від дуже розумних людей - Vasyl Taras, Oleksandr Romanko, Oleksandr Krakovetskyi та Yuliya Shtaltovna
https://www.facebook.com/watch/?v=233979519454613
Здається, в мене все.
Майте тихий вечір.
P.S. Вдячний, що не забуваєте підтримувати проєкт 42 тачки на ЗСУ. https://42trucks.online/
❤89👍31❤🔥1
Колись мене дуже вразило, що в одній з країн світу - вже неважливо якій - просто шалений відсоток населення у вільний від роботи час волонтерив.
Я достеменно не знаю, що ті люди робили, але пам'ятаю подумав "так не буває".
Не буває такої залученості добровільно і безкоштовно.
Волонтерство ж саме про це.
Тут немає зарплати, бенефітів, кар'єрної драбини і пенсійного рахунку.
Життя вміє в іронію.
Я точно не скажу, наскільки важко волонтерити по шкалі від "боєць економічного фронту [що в три смуги блокує кільцеву дорогу, аби заїхати в ТРЦ]" до "мерзнути в окопі, очікуючи артилерійського удару і вдивляючись в ніч, сповнену жахів і п..дарів", але...
Але... якби завтра війна закінчилася нашою перемогою (що б це не означало), я б завтра ж написав пост:
"Шановні, на рахунках лишилося стільки-то грошей, маю намір їх перевести на: а) програми лікування важкохворих дітей б) програми лікування важкохворих дітей в) Ваш варіант, якщо тільки це програми лікування важкохворих дітей".
І покинув би це назавжди.
Це якась дуже дивна активність, коли все наче і добровільно, але ти постійно відчуваєш, що мусиш.
Коли ні з ким не підписуєш ніяких паперів [окрім як заради лЮбої держави і лЮбих гетьманцевих], але дане тобою або тобі слово - міцніше за сталь.
Коли потайки сподіваєшся, що от-от ресурси на певний час висякнуть і в тебе з'явиться об'єктивна причина полежати тюленем під трьома ковдрами... а тобі знову дають гроші, usb-світильники, грілки, вишивають рушники, запускають картинні галереї, розписують скрині від снарядів, варять буржуйки, передають півтонни електроінструменту і навіть привозять готову їжу, бо знають, що ти їсиш на заправках.
Але що я...
Я принаймні займаюся цікавою для мене справою - машинами, які люблю з дитинства.
Причому я усвідомлюю, що поки що держава практично не здатна забезпечити бійців чимось окрім бойової техніки і великих вантажівок (воно дійсно потрібніше на ті бюджети, що є).
А от як вивозять ті волонтери, що змушені шукати скоби та деревину для бліндажів, елементарні грілки для ніг та рук, саперні лопати та інший інструмент, медичку - від знеболів до якісних турнікетів?..
Я не знаю, як на другий рік війни відсутність грілок чи лопат корелює з гранітними бордюрами, бруківкою і ремонтами стадіонів.
Тому мені простіше займатися пікапами.
Хоча б морально легше.
Тим більше, що поруч є Мартін Брест, який вміє знівелювати всю втому і бентеги від читання новин своїм класичним:
"Та пох..й".
Тим не менш.
Що мотивує? Ясно, що бійці і їхня звитяга. Їхнє системне виконання задач попри все.
Але не тільки вони.
А й колеги-волонтери.
Що вдень і вночі запускають збори, везуть колони, плетуть, фарбують, ремонтують, провозять потайки від митників, перевантажують склади і рятують людей, розміновують поля і відбудовують згарища.
І при зустрічі не питають "як ти?"
Бо таке можна запитувати тільки у тих, хто на фронті.
Тут і зараз же вони просто мовчки разом з тобою сьорбають гарячу каву, бо і так все ясно.
Шановні, я Вам дякую за те, що дозволяєте не зупинятися і подекуди змушуєте рухатися далі.
За те, що довіряєте і вірите.
За то, що підтримуєте колег і їхні збори.
Бо один в полі - не волонтер.
І сьогодні, думаю, доречно викласти відеоподяки від бійців (і не тільки).
Ремонт коника для 5 ОШБр - від щирого Юрій Надворний.
Відео про службу легендарного Патрола - 1/42, який ми ремонтували 7 місяців - від Олег Сабадаш.
Відео про службу тачки 15/42 - від Зоя Сергушко.
Відео про шини для 61 бригади.
А також дозвольте опублікувати фото з кількома іншими волонтерами, які системно підтримують проєкт 42 тачки на ЗСУ.
Вони не якісь особливі. Просто співпало.
Я достеменно не знаю, що ті люди робили, але пам'ятаю подумав "так не буває".
Не буває такої залученості добровільно і безкоштовно.
Волонтерство ж саме про це.
Тут немає зарплати, бенефітів, кар'єрної драбини і пенсійного рахунку.
Життя вміє в іронію.
Я точно не скажу, наскільки важко волонтерити по шкалі від "боєць економічного фронту [що в три смуги блокує кільцеву дорогу, аби заїхати в ТРЦ]" до "мерзнути в окопі, очікуючи артилерійського удару і вдивляючись в ніч, сповнену жахів і п..дарів", але...
Але... якби завтра війна закінчилася нашою перемогою (що б це не означало), я б завтра ж написав пост:
"Шановні, на рахунках лишилося стільки-то грошей, маю намір їх перевести на: а) програми лікування важкохворих дітей б) програми лікування важкохворих дітей в) Ваш варіант, якщо тільки це програми лікування важкохворих дітей".
І покинув би це назавжди.
Це якась дуже дивна активність, коли все наче і добровільно, але ти постійно відчуваєш, що мусиш.
Коли ні з ким не підписуєш ніяких паперів [окрім як заради лЮбої держави і лЮбих гетьманцевих], але дане тобою або тобі слово - міцніше за сталь.
Коли потайки сподіваєшся, що от-от ресурси на певний час висякнуть і в тебе з'явиться об'єктивна причина полежати тюленем під трьома ковдрами... а тобі знову дають гроші, usb-світильники, грілки, вишивають рушники, запускають картинні галереї, розписують скрині від снарядів, варять буржуйки, передають півтонни електроінструменту і навіть привозять готову їжу, бо знають, що ти їсиш на заправках.
Але що я...
Я принаймні займаюся цікавою для мене справою - машинами, які люблю з дитинства.
Причому я усвідомлюю, що поки що держава практично не здатна забезпечити бійців чимось окрім бойової техніки і великих вантажівок (воно дійсно потрібніше на ті бюджети, що є).
А от як вивозять ті волонтери, що змушені шукати скоби та деревину для бліндажів, елементарні грілки для ніг та рук, саперні лопати та інший інструмент, медичку - від знеболів до якісних турнікетів?..
Я не знаю, як на другий рік війни відсутність грілок чи лопат корелює з гранітними бордюрами, бруківкою і ремонтами стадіонів.
Тому мені простіше займатися пікапами.
Хоча б морально легше.
Тим більше, що поруч є Мартін Брест, який вміє знівелювати всю втому і бентеги від читання новин своїм класичним:
"Та пох..й".
Тим не менш.
Що мотивує? Ясно, що бійці і їхня звитяга. Їхнє системне виконання задач попри все.
Але не тільки вони.
А й колеги-волонтери.
Що вдень і вночі запускають збори, везуть колони, плетуть, фарбують, ремонтують, провозять потайки від митників, перевантажують склади і рятують людей, розміновують поля і відбудовують згарища.
І при зустрічі не питають "як ти?"
Бо таке можна запитувати тільки у тих, хто на фронті.
Тут і зараз же вони просто мовчки разом з тобою сьорбають гарячу каву, бо і так все ясно.
Шановні, я Вам дякую за те, що дозволяєте не зупинятися і подекуди змушуєте рухатися далі.
За те, що довіряєте і вірите.
За то, що підтримуєте колег і їхні збори.
Бо один в полі - не волонтер.
І сьогодні, думаю, доречно викласти відеоподяки від бійців (і не тільки).
Ремонт коника для 5 ОШБр - від щирого Юрій Надворний.
Відео про службу легендарного Патрола - 1/42, який ми ремонтували 7 місяців - від Олег Сабадаш.
Відео про службу тачки 15/42 - від Зоя Сергушко.
Відео про шини для 61 бригади.
А також дозвольте опублікувати фото з кількома іншими волонтерами, які системно підтримують проєкт 42 тачки на ЗСУ.
Вони не якісь особливі. Просто співпало.
❤110👍7❤🔥2
Олександр Радченко, який просто перевантажив нам склад тросів, електроінструменту, гумових килимків, двірників і тим самим допоміг рембазі ССО та спорядив наступні тачки дрелями, болгарками чи шурупокрутами.
З представницями двох таємних київських родин, що привезли чергову коробку зі смаколиками до чергової тачки до відправки, а так-то майже всі позашляхові шини на машинах - їхня робота.
І з Тарас Герасимчук, який за дві доби перегнав з центру Польщі два пікапи в Україну. Сам. Нон-стоп. Я не знаю як. Абсолютний крейзі-драйвер і шалено відданий справі.
Шановні, якби важко не було, ми все вивезем.
Потім, звісно, все це покинемо і клястимемося, що ніколи знову, але то буде потім.
Дякую всім волонтерам.
Добровільно. Безоплатно. Від душі.
Переможемо.
З представницями двох таємних київських родин, що привезли чергову коробку зі смаколиками до чергової тачки до відправки, а так-то майже всі позашляхові шини на машинах - їхня робота.
І з Тарас Герасимчук, який за дві доби перегнав з центру Польщі два пікапи в Україну. Сам. Нон-стоп. Я не знаю як. Абсолютний крейзі-драйвер і шалено відданий справі.
Шановні, якби важко не було, ми все вивезем.
Потім, звісно, все це покинемо і клястимемося, що ніколи знову, але то буде потім.
Дякую всім волонтерам.
Добровільно. Безоплатно. Від душі.
Переможемо.
❤150👍7❤🔥2
- Ця машина нам славно служить. Скільки вона всього відвозИла і де... Ми ж нею всіх наших двохсотих вивозили. Командира роти без ніг. Це ж, знаєте, коли міна під ноги прилетіла... То ми його забирали... Тіло окремо, ноги окремо.
А машина хороша. Я в ній сам все робив. Міст гудів - поміняли. Раму варили... І шоб отак... Як же шкода... Так підвів підрозділ... Комбата... Мене вперше за півтора роки на кілька днів відпустили... Маму ховав, розумієте?
- Маму?.. Боже, мої найщиріщі співчуття.
- Маму. Але нічого. Це нічого. Я вже це прийняв...
Боєць відвертається у пасажирське запотіле вікно і за дрібними судомами його тіла в пікселі стає зрозуміло, що ні, не прийняв.
Нічого він ще не прийняв. Просто так каже.
Певний час ми сидимо мовчки і я лиш спостерігаю, як важковози-тягачі з танками на трейлерах системно колонами дочавлюють залишки розбитих фар, бамперів і радіаторних решіток на холодному чорному асфальті.
Хрусь-хрусь. Хрусь-хрусь.
Десь вже має приїхати евакуатор...
Чомусь тоді, в той момент мені здалося, що цей "рекс", що приїхав зі Сходу, з усіма проблемами, що одномоментно на нього навалилися в цій точці часопростору, якимось дивним чином уособлює все наше Військо, у якого сьогодні свято.
Міцні, звитяжні, багато бачили, ще більше можуть розповісти, але, курва, побут їх заїдає.
Холодно, брудно, за сумним приводом приїхав у Київ, та ще й в абсолютно безглуздій ситуації підрозділ втратив в мирному місті автомобіль.
Коли я під'їхав на місце автотрощі, екіпаж поліції вже збирав пояснення учасників і свідків подій.
Класика.
Вулиця Заболотного на спуск. Білий Рено в лівому ряду, ззаду дуже поспішає чорний Мерседес з занадто великою кількістю вісімок на державному номері. Він випереджає реношку через правий ряд, вискакує поперед Логана і різко гальмує.
Результат - паровозик з чотирьох машин і останньою зашліфувала це свято "дорожнього вчителя" важка військова Ніссан Навара, що прямувала чітко на фронт.
Точно в місце, де їй треба підвозити міни і вивозити двохсотих.
Копи збирали пояснення, водій Рено повторював, що Мерс його підгальмовував чотири рази, свідки та учасники події системно нависали над водієм Мерседеса і, якщо опустити всі нецензурні слова, сенс запитань був простим:
- Навіщо ти це зробив?
Водій з блідим обличчям і в замшевому взутті намагався пояснити, що попереду їхала фура, з неї злетів лід і він перелякався.
На якійсь ітерації цієї розповіді фура чарівним чином перетворилася на бус.
Я скривився і подумав: зара ще приплетуться якісь підлі волонтери... Вчора ж був якраз їхній день.
Холодно, курва.
Бійця трусить. Іду на заправку, купую чотири кави. Собі і всім водіям, крім кермувальника Мерса.
Боєць дивиться на нього з прищуром, наче визирає з глибини свого розуму на цей дивний цивільний світ крізь щілини в броні танка і з максимально можливим спокоєм у голосі, що клекоче, питає:
- Ти розумієш, як ти мене підставив?
Коли всі роз'їжджалися, водій Мерса підійшов тиснути всім руки.
Я цього не зробив, але запитав:
- Ви ж усвідомлюєте, що через Ваші дії сьогодні один з підрозділів на фронті лишився без машини?
- Та лід же. Бус! Чому мені ніхто не вірить? Я сам переживаю, бо військова машина розбита, але ж знаєте, як військові теж їздять і як в аварії потрапляють?
Я відчуваю, що починаю закипати.
- Знаю. Бачив. На власні очі. Але також я щодня тут, на вулицях Києва бачу таких, як Ви. Щодня. Харе п..здіть. Не вірю жодному слову.
Мені дійсно цікаво, коли цей прекрасний світ дивних сонечок, що на заряджених тачках грають в шашки, підрізають і гримлять прямотоками, їздять так, як вони звикли, бо швидші, нахабніші і безкарніші, грають у "вчителів" на дорогах... розіб'ється об реальність, яка підбирається до них стомленими очима під зеленими шапками, великогабаритами з 50-тьма тоннами у причепі, просто контузіями, коли будь-який гучний ідіотський звук може бути сприйнятий неправильно?
Коли ці створіння зрозуміють, що так як раніше - вже ніколи не буде?
Коли вони своїми дитячими мізками втямлять, що подекуди їхні дії мають набагато серйозніші наслідки, аніж просто покоцаний метал?
А машина хороша. Я в ній сам все робив. Міст гудів - поміняли. Раму варили... І шоб отак... Як же шкода... Так підвів підрозділ... Комбата... Мене вперше за півтора роки на кілька днів відпустили... Маму ховав, розумієте?
- Маму?.. Боже, мої найщиріщі співчуття.
- Маму. Але нічого. Це нічого. Я вже це прийняв...
Боєць відвертається у пасажирське запотіле вікно і за дрібними судомами його тіла в пікселі стає зрозуміло, що ні, не прийняв.
Нічого він ще не прийняв. Просто так каже.
Певний час ми сидимо мовчки і я лиш спостерігаю, як важковози-тягачі з танками на трейлерах системно колонами дочавлюють залишки розбитих фар, бамперів і радіаторних решіток на холодному чорному асфальті.
Хрусь-хрусь. Хрусь-хрусь.
Десь вже має приїхати евакуатор...
Чомусь тоді, в той момент мені здалося, що цей "рекс", що приїхав зі Сходу, з усіма проблемами, що одномоментно на нього навалилися в цій точці часопростору, якимось дивним чином уособлює все наше Військо, у якого сьогодні свято.
Міцні, звитяжні, багато бачили, ще більше можуть розповісти, але, курва, побут їх заїдає.
Холодно, брудно, за сумним приводом приїхав у Київ, та ще й в абсолютно безглуздій ситуації підрозділ втратив в мирному місті автомобіль.
Коли я під'їхав на місце автотрощі, екіпаж поліції вже збирав пояснення учасників і свідків подій.
Класика.
Вулиця Заболотного на спуск. Білий Рено в лівому ряду, ззаду дуже поспішає чорний Мерседес з занадто великою кількістю вісімок на державному номері. Він випереджає реношку через правий ряд, вискакує поперед Логана і різко гальмує.
Результат - паровозик з чотирьох машин і останньою зашліфувала це свято "дорожнього вчителя" важка військова Ніссан Навара, що прямувала чітко на фронт.
Точно в місце, де їй треба підвозити міни і вивозити двохсотих.
Копи збирали пояснення, водій Рено повторював, що Мерс його підгальмовував чотири рази, свідки та учасники події системно нависали над водієм Мерседеса і, якщо опустити всі нецензурні слова, сенс запитань був простим:
- Навіщо ти це зробив?
Водій з блідим обличчям і в замшевому взутті намагався пояснити, що попереду їхала фура, з неї злетів лід і він перелякався.
На якійсь ітерації цієї розповіді фура чарівним чином перетворилася на бус.
Я скривився і подумав: зара ще приплетуться якісь підлі волонтери... Вчора ж був якраз їхній день.
Холодно, курва.
Бійця трусить. Іду на заправку, купую чотири кави. Собі і всім водіям, крім кермувальника Мерса.
Боєць дивиться на нього з прищуром, наче визирає з глибини свого розуму на цей дивний цивільний світ крізь щілини в броні танка і з максимально можливим спокоєм у голосі, що клекоче, питає:
- Ти розумієш, як ти мене підставив?
Коли всі роз'їжджалися, водій Мерса підійшов тиснути всім руки.
Я цього не зробив, але запитав:
- Ви ж усвідомлюєте, що через Ваші дії сьогодні один з підрозділів на фронті лишився без машини?
- Та лід же. Бус! Чому мені ніхто не вірить? Я сам переживаю, бо військова машина розбита, але ж знаєте, як військові теж їздять і як в аварії потрапляють?
Я відчуваю, що починаю закипати.
- Знаю. Бачив. На власні очі. Але також я щодня тут, на вулицях Києва бачу таких, як Ви. Щодня. Харе п..здіть. Не вірю жодному слову.
Мені дійсно цікаво, коли цей прекрасний світ дивних сонечок, що на заряджених тачках грають в шашки, підрізають і гримлять прямотоками, їздять так, як вони звикли, бо швидші, нахабніші і безкарніші, грають у "вчителів" на дорогах... розіб'ється об реальність, яка підбирається до них стомленими очима під зеленими шапками, великогабаритами з 50-тьма тоннами у причепі, просто контузіями, коли будь-який гучний ідіотський звук може бути сприйнятий неправильно?
Коли ці створіння зрозуміють, що так як раніше - вже ніколи не буде?
Коли вони своїми дитячими мізками втямлять, що подекуди їхні дії мають набагато серйозніші наслідки, аніж просто покоцаний метал?
😢86🤬40👍11💔7😡3
На цивільних машинах багато наліпок.
Доброго вечора, ми з України. Слава ЗСУ. Вірю в ЗСУ. ЗСУ! Рускій карабль іді...
До біса наліпки.
Інколи потрібно просто зважати, що в потоці є автівки ЗСУ.
І ці машини - порепані корчі, іржаві відра, великі смердючі солярою вантажівки - це найцінніші машини, які тільки існують зараз в країні.
Не лєксуси, не майбахі і не гєлікі. Не лаковані в три шари керамікою фантастичні пєпєлаци. Не затягнуті в плівку і на сліках пузотьоркі.
А старі іржаві пікапи, які вивозять двохсотих.
Зі святом, шановні Збройні сили.
Вибачте нас, цивілів, за оленів серед нас.
Тачку відтягнули на СТО.
Для мене юридична площина всього вищеописаного є загадкою, але я певен, що водій Мерса не постраждає.
З ремонтом будемо щось колись думати, бо зайвих грошей такого масштабу немає.
Бо ж на виході з ремонту і до передачі у війська тачки 29/42, 30/42 і скоро 21/42 та 35/42.
Але щось придумається.
Завжди щось придумується.
Майте тиху ніч.
Доброго вечора, ми з України. Слава ЗСУ. Вірю в ЗСУ. ЗСУ! Рускій карабль іді...
До біса наліпки.
Інколи потрібно просто зважати, що в потоці є автівки ЗСУ.
І ці машини - порепані корчі, іржаві відра, великі смердючі солярою вантажівки - це найцінніші машини, які тільки існують зараз в країні.
Не лєксуси, не майбахі і не гєлікі. Не лаковані в три шари керамікою фантастичні пєпєлаци. Не затягнуті в плівку і на сліках пузотьоркі.
А старі іржаві пікапи, які вивозять двохсотих.
Зі святом, шановні Збройні сили.
Вибачте нас, цивілів, за оленів серед нас.
Тачку відтягнули на СТО.
Для мене юридична площина всього вищеописаного є загадкою, але я певен, що водій Мерса не постраждає.
З ремонтом будемо щось колись думати, бо зайвих грошей такого масштабу немає.
Бо ж на виході з ремонту і до передачі у війська тачки 29/42, 30/42 і скоро 21/42 та 35/42.
Але щось придумається.
Завжди щось придумується.
Майте тиху ніч.
😢114❤19🤯16😡6😨1
апдт. Дві хвилини. За дві хвилини після цього посту в особисті прийшла чудова людина, готова покрити ремонт авта. Люди, я люблю Вас. Ви чудові. Деталі згодом.
❤283👍22❤🔥4
Нобелівська премія - це практично завжди про щось важливе, доречне і видатне.
З чим складніше - це з поясненням широкій громадськості сенсу досліджень, що були так високо оцінені, та їхнім впливом на життя цієї ж громадськості.
І що я дуже ціную у нашій невеликій науково-популярній тусовці, що попри брак ресурсів і часу, вона намагається доносити світло знань туди, де на це існує запит.
От і зараз, вже не вперше наукпоп ініціатива Nobilitet запускає фактично лекторій, де бомбічно круті лектори доступно пояснять про літературу (Богдана Романцова), хімію (Юрій Халавка), фізіологію і медицину (Ксенія Гулак), економіку (Світлана Вовк), фізику (Володимир Безгуба) та захист миру (Олена Шевченко).
А тепер, мабуть, основне.
На відміну від попередніх років сам лекторій буде відкритим, БЕЗКОШТОВНИМ і транслюватиметься на каналі Клятий раціоналіст. https://www.youtube.com/@K.Rationalist
Старт - 9 грудня об 11 години.
А от потім, о 17.00 у Діалог Хабі буде платна офлайн-подія, де можна буде поспілкуватися з лекторами і послухати дискусію під модерацією фантастичних Ольги Маслової та Артема Албула.
Вся інформація про подію, розклад, спікерів, вартість офлайн-заходу тут https://www.facebook.com/nobilitet/posts/pfbid02MLQdAoVgKCbT7ozyxA4MSCJ2Foyv6PevfLBpjsMniVVvtD4J2eTw2bkAGbnGv2J3l і тут https://www.facebook.com/events/266484693035008
Долучайтесь.
І покажіть, будь ласка, тим, кому цікаво буде послухати про Нобелівку.
Майте тихий вечір.
З чим складніше - це з поясненням широкій громадськості сенсу досліджень, що були так високо оцінені, та їхнім впливом на життя цієї ж громадськості.
І що я дуже ціную у нашій невеликій науково-популярній тусовці, що попри брак ресурсів і часу, вона намагається доносити світло знань туди, де на це існує запит.
От і зараз, вже не вперше наукпоп ініціатива Nobilitet запускає фактично лекторій, де бомбічно круті лектори доступно пояснять про літературу (Богдана Романцова), хімію (Юрій Халавка), фізіологію і медицину (Ксенія Гулак), економіку (Світлана Вовк), фізику (Володимир Безгуба) та захист миру (Олена Шевченко).
А тепер, мабуть, основне.
На відміну від попередніх років сам лекторій буде відкритим, БЕЗКОШТОВНИМ і транслюватиметься на каналі Клятий раціоналіст. https://www.youtube.com/@K.Rationalist
Старт - 9 грудня об 11 години.
А от потім, о 17.00 у Діалог Хабі буде платна офлайн-подія, де можна буде поспілкуватися з лекторами і послухати дискусію під модерацією фантастичних Ольги Маслової та Артема Албула.
Вся інформація про подію, розклад, спікерів, вартість офлайн-заходу тут https://www.facebook.com/nobilitet/posts/pfbid02MLQdAoVgKCbT7ozyxA4MSCJ2Foyv6PevfLBpjsMniVVvtD4J2eTw2bkAGbnGv2J3l і тут https://www.facebook.com/events/266484693035008
Долучайтесь.
І покажіть, будь ласка, тим, кому цікаво буде послухати про Нобелівку.
Майте тихий вечір.
👍75❤21❤🔥3
Щотижня я купую книги.
Буває, що забігаю в якусь книгарню і соваюсь там між полицями по півгодини.
Частіше - просто на розкладках продуктових супермаркетів.
Інколи сідаю на підлогу і гортаю сторінки. Або ж терпляче копирсаюся в стосі палітурок в пошуках цікавих.
Книги я купую не собі. Бо не до них.
Та й ніколи для себе я з такою ретельністю книги не обирав і не купував.
Я шукаю, відбираю і купую книги Маркусику.
Потім несу їх на Нову пошту і відправляю в Закордоння, чітко усвідомлюючи, що мій якісний вибір тут формуватиме його світогляд там.
На моє глибоке переконання особистість дитини, її погляд на світ та, що важливіше, її погляд на себе в першу чергу формують батьки і книги, які ті їм читають, а потім віддають на поталу олівців, розсмикувань і жмакань.
Подекуди вдається віднайти скарби.
Типу Рік у лісі. Рік у місті. Лабіринти Землі. Карти, нові мандрівки. Велика книга зірок і планет. Полічи до 100. Що роблять кораблі. Абетка від Абабагаламаги.
А, взагалі, всі книги від Абабагаламаги - то перлини. Від віршів до казок.
Ну, і Віммельбух від Порше - це щось.
Загалом, мій книжковий світ нині обертається навколо дитячої літератури.
А ще я став амбасадором Національного тижня читання.
Він триває з 4 по 10 грудня і має на меті об'єднати спільноту навколо ідеї, що читати - то важливо.
Звісно, це так. І тут не може бути іншої думки.
Але, як на мене, важливіше плекати ідею, що прищеплювати любов до читання у дітей - на порядки важливіше.
Причому, щоб батьки читали разом із дітьми.
Я б зараз багато віддав за те, щоб почитати з Марком книгу.
З тижнем читання, шановні.
Вкладайтеся в книги для власних дітей. Воно того варте.
І окрема подяка національним видавцям за те, що тримаєтесь і розвиваєте розмаїття дитячної літератури.
Майте тихий вечір.
#тижденьчитання2023
#бутисвоїми
Буває, що забігаю в якусь книгарню і соваюсь там між полицями по півгодини.
Частіше - просто на розкладках продуктових супермаркетів.
Інколи сідаю на підлогу і гортаю сторінки. Або ж терпляче копирсаюся в стосі палітурок в пошуках цікавих.
Книги я купую не собі. Бо не до них.
Та й ніколи для себе я з такою ретельністю книги не обирав і не купував.
Я шукаю, відбираю і купую книги Маркусику.
Потім несу їх на Нову пошту і відправляю в Закордоння, чітко усвідомлюючи, що мій якісний вибір тут формуватиме його світогляд там.
На моє глибоке переконання особистість дитини, її погляд на світ та, що важливіше, її погляд на себе в першу чергу формують батьки і книги, які ті їм читають, а потім віддають на поталу олівців, розсмикувань і жмакань.
Подекуди вдається віднайти скарби.
Типу Рік у лісі. Рік у місті. Лабіринти Землі. Карти, нові мандрівки. Велика книга зірок і планет. Полічи до 100. Що роблять кораблі. Абетка від Абабагаламаги.
А, взагалі, всі книги від Абабагаламаги - то перлини. Від віршів до казок.
Ну, і Віммельбух від Порше - це щось.
Загалом, мій книжковий світ нині обертається навколо дитячої літератури.
А ще я став амбасадором Національного тижня читання.
Він триває з 4 по 10 грудня і має на меті об'єднати спільноту навколо ідеї, що читати - то важливо.
Звісно, це так. І тут не може бути іншої думки.
Але, як на мене, важливіше плекати ідею, що прищеплювати любов до читання у дітей - на порядки важливіше.
Причому, щоб батьки читали разом із дітьми.
Я б зараз багато віддав за те, щоб почитати з Марком книгу.
З тижнем читання, шановні.
Вкладайтеся в книги для власних дітей. Воно того варте.
І окрема подяка національним видавцям за те, що тримаєтесь і розвиваєте розмаїття дитячної літератури.
Майте тихий вечір.
#тижденьчитання2023
#бутисвоїми
❤173👍14❤🔥10
З тих пір як прамавпа спустилася з дерева і схопила палицю, минуло дуже багато часу.
Достеменно не відомо, нащо ця ж істота потім взяла до рук пензля, нотний стан чи оту штуку, якою Мікеланджело висік “П’єту”.
Плюс до того, мистецтво чи пристрасть до нього однозначно не роблять гомосапієнса автоматично Людиною, не мають раціонального пояснення та й сенсу, як такого.
Але кого це хвилює, коли в тебе бігають мурахи шкірою від коней Марлі, картин Босха чи 4 пір року Вівальді.
У нас з Мартин Брест не Лувр і не Гранд Опера. Не Дрезденська картинна і навіть не Галерея Д12.
Але ми готові запропонувати Вам розіграш “Мистецький” для того, щоб зібрати гроші на тачки для Нацгвардії, 5 ОШБр та ГУР.
Все, що Ви побачите нижче - передано якраз з цією метою друзями нашого проєкту, за що ми їм невимовно вдячні.
Кожен лот - це години кропіткої праці, творчого задуму і душі автора.
Отже, що ми Вам пропонуємо:
1. Вишитий рушник від Баби Каті. Авторка рушника ніяка не бабуся, а звичайна дівчина з Києва, яка давно і системно підтримує проєкт 42 тачки на ЗСУ. Я не знаю, скільки ночей вона не доспала, щоб ви мали змогу отримати собі таку красу, але це взаправду неоціненна робота.
2. Комплект з двох вишитих рушників від Галини Доцяк. Вона просто вишила ці рушники, написала щемливого листа, який я Вам… нє, поки не покажу. Спитаюсь дозволу. І віддала на розіграш.
3. Скриня від снарядів, розписана в Петриківському стилі. Так, коли ППО з Півночі Київщини віддало нам на проєкт простий дерев’яний ящик, я попросив Anastasiia Zvyagintceva віддати його комусь, хто зможе його творчо перепрацювати. Бажано, розписати Петриківським розписом. Я уявляв, що це буде гарно. Але не до такої міри. 40 годин невпинної роботи майстрині Лялі Сміян (https://www.instagram.com/lialia_smiyan/) і… власне, ось.
4. 3 Гільзи від гранатомета MK19, відстріляні по росіянам руцями 5 ОШБр, і відгравійовані фантастичною Оксана Бондарь та перетворені на підсвічники. Гільзи професійно пофарбовані порошковою фарбою на потужностях Лисенко Віталій.
5. 3 гільзи 42 тачки на ЗСУ, так само відгравійовані Оксаною Бондарь.
6. 3 гільзи з розписом від Лялі Сміян. Якщо не зраджує пам’ять, калібр 12,7 мм, 23 мм та 30 мм.
7. 2 ковпаки від FPV-дрона з розписом від Ксюші Тюриної https://instagram.com/ksutiurina?igshid=MzRlODBiNWFlZA==
8. 2 ковпаки від FPV-дрона з гербом від Анастасії Звягінцевої
9. 3 брелоки зі збитого на Київщині аналоговнєтного бомбардувальника СУ-34 від Oleksandr Zakopaiko https://news.1rj.ru/str/Zakopajokupanta
10. Герб з гільз від студії WoodZo https://www.instagram.com/wood_zo/
11. Тубус від вогнемету РПВ-16 з розписом від Ксюші Тюриної https://instagram.com/ksutiurina?igshid=MzRlODBiNWFlZA==
Далі іде комплект призів, люб’язно переданий нам БФ Народний Тил - Реабілітація.
12. 2 вишиті подушечки від Антоніни Якобчук, чоловік якої загинув у 2014-му році і яка виховує трьох синів.
13. Комплект з 6 в’язаних гачком серветок від Вікторії Маркіної, чоловік зник без вісти в 14 році. Виховує сина Артема і дочку Настуню.
14. Картина “Пір’їна” від Олекси Світлої, котра почала писати картини після подій на Майдані в 2014-му році, а нині віддає кожну третю свою роботу з метою допомогти нам перемогти у війні.
15. Картина “Наш котик” від Трушика Антона, вихованця школи в Володимирі Ірини Смірнової. Чоловік пані Ірини загинув в 2014-му році.
16. Робота пам’яті Олександра Мацієвського - випалювання по дереву вручну. Автор - Андрій Зозуля, батько загинув на війні.
17. Квітка з бісера - в травні 2023 року наші дівчата, які овдовіли з 24 лютого, їхали на 10 днів в Італію. Керівником групи була Оксана Корець, вдова з 14 року. Вона провела майстер-класи у себе в Любешові і діти зробили багато цікавих подарунків для італійських меценатів, приймаючої сторони. Це одна з поробок.
Власне, все.
Достеменно не відомо, нащо ця ж істота потім взяла до рук пензля, нотний стан чи оту штуку, якою Мікеланджело висік “П’єту”.
Плюс до того, мистецтво чи пристрасть до нього однозначно не роблять гомосапієнса автоматично Людиною, не мають раціонального пояснення та й сенсу, як такого.
Але кого це хвилює, коли в тебе бігають мурахи шкірою від коней Марлі, картин Босха чи 4 пір року Вівальді.
У нас з Мартин Брест не Лувр і не Гранд Опера. Не Дрезденська картинна і навіть не Галерея Д12.
Але ми готові запропонувати Вам розіграш “Мистецький” для того, щоб зібрати гроші на тачки для Нацгвардії, 5 ОШБр та ГУР.
Все, що Ви побачите нижче - передано якраз з цією метою друзями нашого проєкту, за що ми їм невимовно вдячні.
Кожен лот - це години кропіткої праці, творчого задуму і душі автора.
Отже, що ми Вам пропонуємо:
1. Вишитий рушник від Баби Каті. Авторка рушника ніяка не бабуся, а звичайна дівчина з Києва, яка давно і системно підтримує проєкт 42 тачки на ЗСУ. Я не знаю, скільки ночей вона не доспала, щоб ви мали змогу отримати собі таку красу, але це взаправду неоціненна робота.
2. Комплект з двох вишитих рушників від Галини Доцяк. Вона просто вишила ці рушники, написала щемливого листа, який я Вам… нє, поки не покажу. Спитаюсь дозволу. І віддала на розіграш.
3. Скриня від снарядів, розписана в Петриківському стилі. Так, коли ППО з Півночі Київщини віддало нам на проєкт простий дерев’яний ящик, я попросив Anastasiia Zvyagintceva віддати його комусь, хто зможе його творчо перепрацювати. Бажано, розписати Петриківським розписом. Я уявляв, що це буде гарно. Але не до такої міри. 40 годин невпинної роботи майстрині Лялі Сміян (https://www.instagram.com/lialia_smiyan/) і… власне, ось.
4. 3 Гільзи від гранатомета MK19, відстріляні по росіянам руцями 5 ОШБр, і відгравійовані фантастичною Оксана Бондарь та перетворені на підсвічники. Гільзи професійно пофарбовані порошковою фарбою на потужностях Лисенко Віталій.
5. 3 гільзи 42 тачки на ЗСУ, так само відгравійовані Оксаною Бондарь.
6. 3 гільзи з розписом від Лялі Сміян. Якщо не зраджує пам’ять, калібр 12,7 мм, 23 мм та 30 мм.
7. 2 ковпаки від FPV-дрона з розписом від Ксюші Тюриної https://instagram.com/ksutiurina?igshid=MzRlODBiNWFlZA==
8. 2 ковпаки від FPV-дрона з гербом від Анастасії Звягінцевої
9. 3 брелоки зі збитого на Київщині аналоговнєтного бомбардувальника СУ-34 від Oleksandr Zakopaiko https://news.1rj.ru/str/Zakopajokupanta
10. Герб з гільз від студії WoodZo https://www.instagram.com/wood_zo/
11. Тубус від вогнемету РПВ-16 з розписом від Ксюші Тюриної https://instagram.com/ksutiurina?igshid=MzRlODBiNWFlZA==
Далі іде комплект призів, люб’язно переданий нам БФ Народний Тил - Реабілітація.
12. 2 вишиті подушечки від Антоніни Якобчук, чоловік якої загинув у 2014-му році і яка виховує трьох синів.
13. Комплект з 6 в’язаних гачком серветок від Вікторії Маркіної, чоловік зник без вісти в 14 році. Виховує сина Артема і дочку Настуню.
14. Картина “Пір’їна” від Олекси Світлої, котра почала писати картини після подій на Майдані в 2014-му році, а нині віддає кожну третю свою роботу з метою допомогти нам перемогти у війні.
15. Картина “Наш котик” від Трушика Антона, вихованця школи в Володимирі Ірини Смірнової. Чоловік пані Ірини загинув в 2014-му році.
16. Робота пам’яті Олександра Мацієвського - випалювання по дереву вручну. Автор - Андрій Зозуля, батько загинув на війні.
17. Квітка з бісера - в травні 2023 року наші дівчата, які овдовіли з 24 лютого, їхали на 10 днів в Італію. Керівником групи була Оксана Корець, вдова з 14 року. Вона провела майстер-класи у себе в Любешові і діти зробили багато цікавих подарунків для італійських меценатів, приймаючої сторони. Це одна з поробок.
Власне, все.
👍33❤22❤🔥1
Як отримати шанс на виграш?
1) До 15 години середи 20 грудня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на картку
5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) або на
PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті).
Більше нічого не потрібно. Ні скрінів, ні повідомлень (але при проплаті якось підпишіться, щоб Вас можна було ідентифікувати). 20 грудня я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест).
2) Донат є безповоротним і дає шанс на виграш одного з 28 лотів.
3) Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
4) У середу 20 грудня о 18.00 годині ми з Мартін Брест заліземо у якогось корча і проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці, використовуючи рандомайзер. Сподіваюсь, в машині працюватиме пічка.
Дякуємо Вам за всебічну підтримку, а авторам - за цінні призи.
Світло переможе.
—----------------------------------------
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в аукціоні, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт 42 тачки на ЗСУ:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Весь проєкт тут https://42trucks.online/
Майте тиху ніч.
1) До 15 години середи 20 грудня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на картку
5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко) або на
PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті).
Більше нічого не потрібно. Ні скрінів, ні повідомлень (але при проплаті якось підпишіться, щоб Вас можна було ідентифікувати). 20 грудня я завантажу перелік донацій і складу список учасників розіграшу (буду вдячний, якщо стежитемете за розіграшем і переможці зі мною самостійно зв’яжуться, бо інколи їх пошуки той ще квест).
2) Донат є безповоротним і дає шанс на виграш одного з 28 лотів.
3) Більше донатів - більше шансів. Великі донати ми автоматично розіб’ємо на кратну мінімальній ставці кількість.
4) У середу 20 грудня о 18.00 годині ми з Мартін Брест заліземо у якогось корча і проведемо розіграш онлайн на моїй сторінці, використовуючи рандомайзер. Сподіваюсь, в машині працюватиме пічка.
Дякуємо Вам за всебічну підтримку, а авторам - за цінні призи.
Світло переможе.
—----------------------------------------
Якщо хочете просто підтримати проєкт без участі в аукціоні, лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт 42 тачки на ЗСУ:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
—-------------------------------------------------
Весь проєкт тут https://42trucks.online/
Майте тиху ніч.
👍48❤25❤🔥1