Під час сьогоднішньої російської ракетної атаки на Київ загинула гідробіологиня Шевцова Людмила Василівна.
Її ім'я додалося до, якщо мені не зраджує пам'ять, вже семи десятків імен інших науковців, яких росія убила на цій війні.

Гугл каже, що російська федерація займає одну восьму частину суші.
Ясно ж одне: що одна восьма суші нашої блакитної планети Земля вкрита товстим шаром біосміття.

Вічна пам'ять усім загиблим.
Одужання постраждалим.

І принагідно дякую ППО за звитяжну оборону нашого неба.

На календарі усього лиш 4 січня, а у мене стійке враження, що вже мінімум 15-те і ми нічого не встигаємо.
Можливо, це нормально, коли концентрація подій кожного дня перевищує усі доширокомасштабні норми, а у кількох дружніх підрозділів з різних причин вийшло з ладу півдюжини військових машин.
Можливо це через те, що після останніх прильотів постраждали поставщики автозапчастин і терміни ремонту машин відчутно посунулися.
Але працюємо далі.
Машина 40/42 заїхала в проєкт.
Мартин Брест в приватних написав коротко "Вже 40...", а мені самому не віриться, що ми дісталися цієї цифри.
Цього впертого і справжнього Jeep Cherokee з рядною бензиновою шісткою, у якого на підфарниках написані три автентичні літери AMC, проєкту 42 тачки на ЗСУ люб'язно подарував Максим Синицький.
Це його власне авто і іншої машини у нього немає.
Тут важко щось коментувати далі, проте я традиційно запитав: чому він вирішив передати свій джип на Сили оборони?
Максим на секунду підняв очі, ніби відшуковуючи відповідь у низьких сірих хмарах і сказав:
- Просто не хочеться жити у концтаборі.
Коротка, але, погодьтеся, дуже змістовна відповідь.
Від імені 127 бригади, куди поїде служити машина, та від нас ми вдячні Максиму і в порядку черги приймемося за ремонт тачки.
До речі, у тачки є власне ім'я - Mescalero.
Чого тут більше - назви однойменного індіанського племені чи альбому ZZ Top, мені вже важко сказати.
Також сьогодні нарешті змогли відправити на спеціалізоване СТО човен 39/42 для 124 бригади.
Бо мало отримати в подарунок човна від родини пані Валентини та Артема Погорілого, а потім придбати на нього двигун Mercury на 60 кінських сил.
Треба лафет.
І завдяки широким зв'язкам у дуже вузьких колах Віталія Шарлая, вдалося його отримати в подарунок від родини Костянтина Стріхи, за що ми теж невимовно вдячні.
Тепер човник їде на дефектування, переварювання транцю, збільшення живучості, встановлення паливного баку, двигуна, помпи, сидінь, тросів, командора, керма і такого всякого.
Загалом, робимо для цього плавзасобу максимум можливого без втрапляння в крайнощі.
Дякуємо Вам за підтримку.
Всю ситуацію по проєкту зможете глянути на сайті.
Якщо маєте бажання підтримати наш проєкт, реквізити тут:
Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартин Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Майте тихий вечір.

Чергова важка втрата у лавах науковців.

Зі зброєю в руках загинув Руслан Шуліпа з Інституту прикладної фізики НАН України.
В мирному житті він очолював групу фахівців, що обслуговувала Аналітичний прискорювальний комплекс Інституту, а на війні сумлінно наближав вигнання росіян з нашої землі.

Вічна пам'ять.
Допис Національної академії наук України:
"Сьогодні в Сумах попрощалися з нашим колегою – українським воїном і вченим-фізиком, головним інженером сектору експлуатації і модернізації електростатичних прискорювачів Інституту прикладної фізики НАН України Русланом Шуліпою, який загинув на фронті 30 грудня 2023 року.
Руслан Шуліпа народився 6 січня 1986 року в Сумах. По закінченні навчання на спільній із Сумським державним педагогічним університетом ім. А.С. Макаренка кафедрі експериментальної і теоретичної фізики був направлений на роботу до Інституту прикладної фізики НАН України. У 2016–2020 роках навчався в аспірантурі Інституту прикладної фізики НАН України.
2020 року очолив групу фахівців, яка обслуговує Аналітичний прискорювальний комплекс Інституту, і відповідав за безпечну й безаварійну експлуатацію комплексу та професійну підготовку персоналу. В умовах оточення міста навесні 2022 року йому вдалося зберегти Аналітичний прискорювальний комплекс Інституту прикладної фізики НАН України у робочому стані. У липні 2023 року Руслана Шуліпу мобілізували до Збройних Сил України.
Руслан був хорошою людиною і фахівцем високого рівня, мав авторитет і повагу колективу. Через війну не встиг створити власної сім’ї. Без сина і брата залишились його рідні.
Воїна поховали 4 січня 2024 року на Алеї Слави Баранівського кладовища міста Суми.
Висловлюємо співчуття рідним, близьким, колегам, побратимам загиблого…
Вічна слава нашому Героєві! Дякуємо за захист, глибоко сумуємо, завжди пам’ятатимемо."

Ну, так.
Поки летять ракети, ми продовжуємо робити хлопцям з Херсонщини човна.
Зі звичайного дарованого човна для риболовлі ми робимо потужного річкового хижака, основна задача якого - берегти життя хлопців і максимально швидко транспортувати їх по Дніпру з правого на лівий берег і назад.

Дякую Вам.
Бережіть себе.

Я розумію, що вам зара не до того. Що понеділок, бомбери, ракети, морози, війна і проча хрєнь.

Я вас крєпко поважаю за те, що ви це все вивозите. Що справляєтесь, максимально ровно з усіх можливих способів. Просто знайте це, ладно?

Так от. Я про лодку. Лодку тре бистріше зробити та відправити в сторону Кринок, і нам тре допомога по ремонту і дообладнанню.

Тре зробити таке плавсрєдство, щоб воякам було норм користуватися, і щоб він був максимально безпечний. Ну якщо взагалі можна казати про безпеку на воді, я воопше хєр єго зна, як вони там плавають (закреслено) ходять.

На ремонт, обладнання та оснащення тре 140 400 грн. Це окрім мотора, мотор ми вже придбали, і ще вже закуплені аккумулятор та паливний бак.

Залишились роботи по укріпленню та підняттю транца, навєскє мотора с упором, всякі фітінгі-шланги-кріплення-клєми, восстановити рульове (цей човен рулиться з місця водія, а не з корми), каркас + обшивка пола (дніща), і ще шось, у чому я не розуміюсь.

Прошу допомогти. Бо від того, шо зара на воді, залежить все, шо на лівому березі Дніпра. Це важливо.

Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)

Мої реквізити:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

Також створив монобанку конкретно на ремонт, буде у коментах.

Хай всі ці довбані ракети - не поцілять.

В години, коли вуха примерзають до потилиці, а земля стає твердою, мов камінь, ловіть трішки атмосфери з фронту.

Пам‘ятаєте, ми із Вами завдяки збору донатів глядачів Alpha Centauri передали у 125 бригаду Mitsubishi L200 12/42 на ймення Кентавр?

Тачка не просто служить.
Вона вивозить на 110%, береже життя бійців, забезпечує їх бека і місить важке прифронтове багно хорошими колесами.

А друге відео - наочний приклад, в яких умовах доводиться працювати автівкам.
Фактично, тут наш легендарний Патрол 1/42, який ми ремонтували майже 7 місяців і передали на 243 бригаду, є не Титаном, а Криголамом.
Мартин Брест, Віталій Пенц, СТО Автокомп Сервис, гляньте, все недаремно.
Чесно кажучи, більше схвальних відгуків, аніж про Патрол, я не чув про жодну іншу машину проєкту.

Тачки вивозять.
Бійці вивозять.
Тому і тут всі все вивезуть.

Перше відео 18+, бо матюки.
Але ж куди без них.

Дякую Вам за підтримку.
Ви забезпечуєте фронт потужними справними машинами.

Майте гарний день.

P.S. Вся інформація про проєкт тут https://42trucks.online/

Сорі, друге відео про патрол 1/42 дивіться тут, телеграм його "їсти" не хоче

Зараз покажу Вам зворотню сторону проєкту 42 тачки на ЗСУ - з чим нам іноді доводиться мати справу, коли намагаєшся постачати Силам оборони справні повнопривідні машини, і на що іде 90% наших нервів і часу, попри те, що це лиш мала частина автівок для війська.

Дві тачки.
З двох різних країн - Велика Британія і Швеція.
Придбані в два різні періоди (хоча нумерація вийшла послідовна - 36/42 і 37/42. Логіки нема, не шукайте).
Два різні виробники - Ніссан і Форд.
Два абсолютно різні постачальники.
Дві кардинально різні ціни (Рейнджер взяли аж за 8500 євро+комісії пейпалу, а Навара стала в 7000 доларів, причому з нею на лафеті приїхала така само Навара за таку ж ціну від того ж постачальника (!) і машина вже успішно виконує бойові задачі кілька тижнів без жодних застережень).
Обидві машини проходили техогляди і решту бла-бла-бла.

Так от.
У обидвох машин проблеми з рамою.
Причому проблеми виправлені, замасковані і замальовані.
Тобто це не історія про "бачили очі, що купували".
Про стан підвісок я мовчу, бо ми на це давно уваги не звертаємо - за всі десятки корчів, що приїздять з Європи, я жодного разу не бачив тачку з повністю справною ходовою частиною.
Амортизатори, втулки, стойки, шарові, пильники - відразу в заміну в круг без варіантів.
Інколи тріснуті листи ресор чи порепані пружини.
Це, як кажуть, такі дрібниці на фоні більш істотних проблем, що і згадувати не варто.

Але рами - це найбільший біль.
Все можна зробити відносно швидко - двигун, коробку, роздатку, кардани, редуктора, електрику, охолодження.
Але рами вимагають часу, зварювальних робіт кваліфікованого спеціаліста, металу і грошей.

До чого це я.

По-перше, в мене не так просто закочуються очі, коли я чую, що хтось здатен пригнати (чи як постачальник, чи як волонтер) з-за кордону такого пікапа, що можна відразу їхати на фронт.
Я не бачив таких машин.
Мій невеликий досвід показує, що подібний підхід є нічим іншим, як перекладанням питання ремонту автівок на плечі бійців (по який вони, до речі, потім до нас часто-густо і звертаються, але чомусь соромляться звернутися до того, хто їм машину передав. Тут без претензій до бійців, психологію моменту зрозуміти можна).
Немає з Європи повністю справних повнопривідних рамних автівок з пробігом під 200 тисяч в бюджеті до 10 тисяч баксів.
Немає.

По-друге, жодні євродокументи про техогляди і сертифікації не варті паперу, на якому вони написані. Ми раніше на них ніколи не звертали уваги, але історія з Рейнджером стала чомусь особливо показовою.
Звісно, з такими рамами, можливо, і можна хоробро підкоряти шведські чи британські лежачі поліцейські, але служба на фронті завершується переломом металу і, в кращому випадку, важким, довгим і дороговартісним ремонтом.

По-третє, найбільше бісить, що кожен з продавців (кожен!) проблемних авто був в курсі, що тачки їдуть воювати.
Так було і з патролом 1/42, який ми ремонтували під 7 місяців, і з тойотою прадо 9/42, яку переварили трохи менше, ніж повністю, і з мітсубіші л200 14/42, де робили капіталку двигуна, і з кількома іншими авто.
Всюди завжди діє одне правило: для продавців це був просто бізнес, нічого особистого.

Але хороша новина в тому, що хороших машин все одно більше і чесних продавців, які не приховують несправності автівок, суттєво скидаючи в ціні, теж.

Однак Ви маєте знати, що коли гаснуть софіти селфі-камер і всі натішуються тачками, що вже помчали воювати на фронт, лишаються холодні темні бокси, в яких стоять оці висмоктувачі нервів, часу і грошей.

Ніде немає історій про легке безтурботне волонтерство, але в мене таке враження, що автоволонтерство - це окреме коло пекла.

Так, я б мріяв купувати на військо нові пікапи.
Якби їхня ціна не доходила до 40 тисяч доларів за штуку.
За ці ж гроші робиться кілька вживаних пікапів, джипів чи бусів і, як показує досвід, вони другий рік сумлінно працюють на фронті.
Так, я б мріяв знайти в Європі такого постачальника вживаних тачок, який би усвідомлював, що пікап, якого він от зараз продасть, захищатиме не Україну, а Європу, і дозволить конкретно йому не брати до рук зброю та бігати посадками.
Так, я б мріяв, щоб дива

траплялися, але інколи диво - це просто важка кропітка робота механіків, що їздять додому тільки ночувати.

Ми продовжуємо працювати.
Тачка 37/42 на ОЦЗТМ заїжджає у проєкт і стає на довгостроковий ремонт.

Дякуємо Вам, що підтримуєте нас з Мартин Брест.
Підтримуєте і в радості, і в горі, в капіталках, рамах і повних приводах.

Окрема подяка Оксана Бондарь за те, що за 20 годин від моменту старту до приїзду в Київ, в 20-градусний мороз перегнала цю тачку з безтурботної Європи на наші, зігріті хоробрими серцями, землі.

Все буде добре.
І ці проблеми ми теж переможемо.

Майте тихий вечір.