Еріх Марія Ремарк - письменник, що навчив мене читати щось окрім фантастики - в своєму шедеврі "Чорний обеліск" писав, що найбільше людей помирає восени і навесні: восени, бо покидають сили, а навесні, бо ті ж сили спалюють ослаблені тіла, як надто товстий гніт тонку свічку.

З Олегом Івановичем ми проводили за розмовами рівно одну годину на місяць.
Він, фактично, був єдиною людиною серед усіх пошарпаних часом і відсутністю бюджетного фінансування на капітальні ремонти корпусів, заради якого я зупиняв роботу свого мікроскопа.
Ми сідали уздовж столів з пробірками та приладами, я заварював найсмачнішу у світі каву, яку нам за звитягу і досягнення на науковій ниві постачає відділ фізики кристалів, та говорили про життя.
Вірніше, він питав, що там у бійців і як там на фронті.
А сам розповідав про те, як працювала галузь мікроелектроніки в СРСР та в 90-х в Незалежній Україні.
Олег Іванович був тим, хто знав про процесори, транзистори та чіпи, технологію їх виготовлення та створення виробничих ліній цього дива людської думки якщо не все, то ... та ні, майже все.

Олег на пальцях пояснював, чому СРСР відставав від Заходу, ділився історіями, як комуністи крали технології капіталістів і чому школа мікроелектроніки Києва завжди була просунутішою за аналогічну у метрополії.
Чому українські спеціалісти пилосмоками витягувалися у нерезинову московію.
Чому не можна просто купити виробничу лінію за офігіліард грошей, а чому потрібні кадри, виробнича культура і суміжні розвинені області.

Цікаво також було слухати про становлення українського інтернету. Навколотехнологічного бізнесу 90-х. Транспортування коштовних мікросхем в купе поїздів.
Олег Іванович і там всюди встиг.

А ще розповідав про свою кохану Зоіньку.
Як придбали першу машину і втрапили в автотрощу. Як ходили у гори і які пригоди мали. Сплавлялися на байдарках в таких місцях, де Бер Гріллз міг би знімати кіно про виживання.

Не те, щоб я не знав Зою... Просто він постійно про неї говорив, як говорить глибоко і безнадійно закохана людина.

Зоінька, кстаті - це Казанцева Зоя Іванівна з Інституту напівпровідників - мій офіційний опонент моєї ж дисертації на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наук.

Коли я отримав назад від неї свою наукову працю та список її зауважень, вона не просто надала перелік сутнісних та суттєвих питань та побажань, а й детальний розбір граматичних помилок чи не на кожній зі ста з чимось сторінок.
Коми, префікси, дієприкметникові звороти...
Прискіпливіше до моєї писанини українською в моєму житті ставилася тільки шкільна вчителька Майя Дмитрівна.
Той, хто проходив процедуру захисту дисертацій та спілкувався з опонентами - зрозуміє, наскільки відповідально Зоя Іванівна мій дисер читала.

Загалом, Олег Іванович і Зоя Іванівна - фантастичні люди.
У них, до речі, не менш фантастичні діти.
Син - отримав Оскар за візуальні ефекти в фільмі Аватар. Так, ота неймовірна трава - то його код. До речі, його код не тільки в Аватарі, але то окрема історія.
Донька - нині служить у лавах Збройних сил України.
І Олег та Зоя за неї сильно переживали.

Мені здається, що як для короткого опису, я надав вичерпну характеристику родині Казанцевих.

Олег пішов раптово і трагічно у засвіти місяці два тому.
Зоя Іванівна, проживши з ним період, що вимірюється словом півстоліття (чи пів століття, хто там той правопис нині зрозуміє. Вибачте, Зоя Іванівна), змогла витримати без нього на місяць довше.
І помчала слідом так само відчайдушно, ніби летіла поруч на машині у кювет чи на байдарці у шалений водяний вир.

Я не знаю, чи варто було це все писати, але оскільки вже вчора ми поминали палкого патріота Україні пана Матея Чорноморця, варто про родину Казанцевих сказати от що.

Постачання труб розвідника для фронту нашими машинами та колонами - це вони.
Маскувальні стрічки для зброї - вони.
Консервація і харчі - теж вони.

А коли я проводжав Олега Івановича з лабораторії та повертався на своє робоче місце, щоразу під клавіатурою знаходив 3000 гривень, які потім заливалися солярою у баки військових корчів.

Ремарк таки щось знав.
Цієї весни 2024 року Сили оборони втратили цілу плеяду небайдужих Громадян з великої літери.
Громадян, які своїм прикладом показували, що можна бути освіченим, успішним і достойним майбутнього своєї країни.
Не красти, не мутіть схєми, а щоденною працею примножувати хороше для хороших людей.

Дякую, що були поруч, шановні Зоя та Олег.
Шкода, що якось не випало нагоди зробити селфі з Вами обома.

Майте тихий вечір.

Якщо в моїй чи машині Мартіна поставити камеру і почати вести трансляцію на ютьюб (хоча, може якісь умовні сбушники вже і поставили та давно все пишуть. Скиньте тоді в лічку, ми зробимо нарєзку, назвемо "Обране", заведемо Патреон та виставлятимемо за донати), можна почути багато цікавого.
Наприклад, те, як ми гриземося.
- ... Мартіне, нам сьогодні подарували машину/задонатили 200 тисяч гривень/передали сало/дитина розбила скарбничку і передала всі гроші ...
- Я тобі вкотре кажу, не нам, а на ЗСУ... Ми лише посередники.
- Та чого ти причепився? По-перше, це і так ясно. І мій словесний конструкт значно скорочує час на донесення інформації. По-друге, таки саме нам, а ми потім передаємо на ЗСУ. Але спершу нам, бо нам довіряють.
- Та ти дістав!.. Ми тут ні до чого! Взагалі. Просто так виходить, що ми опинилися посередині між небайдужими громадянами і Силами оборони.
- Та це ти дістав!!! Вони не дарують машини умовному дяді Васі! Тут головне питання - довіра. Довіра до того, кому делегуєш повноваження. Чого гроші кидають тобі на картку, а не будь-кому? Бо ти маєш репутацію!
- Репутацію мають ЗСУ!
- То чого люди просто не донатять напряму на ЗСУ чи на ЗСУ через будь-кого іншого, а донатять нам?
- Та скільки можна! Не нам, а на ЗСУ!
...
Ця нескінченна лайка триває як у відомому мемі кілька хвилин, потім ми кидаємося один в одного стільцями, потім Мартін стомлено видихає синій цигарковий дим у сіріюче весняне небо, ми виходимо з машини та ліземо під підйомники, щоб подивитися, що було зроблено механіками за день.
Тим не менш, бус на 65 бригаду поїхав служити.
Чесно кажучи, це сталося ще пару тижнів тому, але Мартін дійсно був капітально зайнятий своїми темними справами, тож йому було не до звітів.
Я ж (і Ви) терпляче чекав і не писав про цю машину, бо це його маленька історія.
Ну, не його, а ЗСУ.
Ми ж лише посередники.
Мартін, насправді, правий, але не кажіть йому про це (я його навіть не тегаю, а мої пости він не читає).
Дякуємо, що підтримуєте.
Ви круті.

Машина 45/42 (ага, логікі нема) - дякую вам за неї.

Ми з Anton Senenko дохєра отримуемо різних подяк, рукостискань, добрих слів. І від вояк, і від СТОшників, і від вас. Але. Чесно.

Ми - це посередники, що витрачаємо свій час і частку грошей на постачання якісно відремонтованих тачок на Сили Оборони. Ми знаємо, вміємо, розбираємось, але... ми посередники.

Це все ви. Прошу, будь ласка, почуйте мене, зараз, посеред дня це прийміть: це все ви.

Машина готова, відремонтована, доукомплектована і передана вами у 65 бригаду.

Дякуємо, що підтримуєте. Черга на ремонт - 10+ авто. Черга на машини: 15+ авто. Прошу допомогти.

Картка Приват - 5168 7451 0561 4421 (Антон Сененко)
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу - Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)

Мої реквізити:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Для переказів у крипті USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4
(Ethereum (ERC20))

Сьогодні з самого рання мені в Сигналі линуть поздоровлення від бійців, яким ми від Вас передавали автівки або ж їх ремонтували.
Кажуть, що сьогодні Міжнародний день вдячності волонтерам.

І тут у мене виникає дві думки.

Перша - я дуже хочу обійняти всіх своїх колег (навіть Мартіна). Тут немає часу пояснювати та й не все можна пояснити.
Просто обіймаю усіх тих, хто шукає, сортує і передає у військові частини ліки.
Хто робить окопні свічки і маскувальні сітки з кікіморами.
Хто наварює багажники і крутить гайки у військових корчів.
Хто ті військові корчі затягує вкупі з контрабандою високотехнологічних приблуд, схованих під старими матрасами і килимами "із запахом ніг багатих людей" (с).
Хто робить закрутки і ремонтує Старлінки.
Хто шукає дефіцитні шини і прочісує ринок в пошуці потрібної моделі тепловізора і ПНБ.
Хто паяє на кухні дрони і хто передає їх на першу лінію.
Хто збирає у полях міни.
Хто кіберфорсить російські мережі. Фарбує машини. Вивчає супутникові знімки. Документує воєнні злочини і злочинців.
Ексгумує трупи.
Везе тіла загиблих "На щиті".
Вивозить ще живих цивільних з-під лінії бойового зіткнення.
Реабілітує поранених.
Надає юрпослуги списаним.
Хто опікується родинами полеглих.

Ви, шановні, створили цілу екосистему... потужне розгалуджене коріння, на яке у великій мірі спирається фронт.
Скільки б гетьманцеви і високі кабінети не розповідали, що все, що треба по штату, на фронті є, волонтери як ніхто в курсі, що чи-то штат - фантастично всратий, чи-то просто брешуть.

Друга думка...
Перефразовуючи відомий вислів, волонтерство - страшенно неефективна штука. Починаючи від закупівлі не того і не туди, і закінчуючи моральним вигоранням (фактично - знищенням) волонтерів, що не вміли вчасно зупинятися і говорити "Ні".
Але без цієї страшенно неефективної штуки воно не їде і іншого у нас, на жаль, немає.

Думаю, 99% волонтерів з радістю зустріли б день, коли більше не треба організовувати збори, просити гроші, танцювати з бубном, шукати шкіру дракона і голку з яйця путіна, а потім те все тягнути в коробках, перемотаних різнокольоровим скотчем (бо ж точок вивантаження, як завжди, море), до обрію, над яким здіймається чорний дим.
День, коли бійці по штату отримуватимуть новий пікап, дрон, масксітку, військові лікарі не потребуватимуть елементарних медикаментів і т.д. і т.п., а все воно з'являтиметься, бо система постачання стала відлагоджена і процедура списання більше не нагадує сходження на Еверест.

Бо волонтерство - це ж не тільки про добровільність і безоплатність.
Волонтерство - це пастка особистісних зобов'язань перед тими, хто у тебе, як у представника цивільної спільноти, попросив допомоги.
Волонтерство - це коли не залазити у борги в прагненні закрити потреби так само важко, як весь час "перемикатися" між спілкуванням з військовими, у яких бруд і порох в'їлися в шкіру, і цивільними, що обговорюють кінематограф, електросамокати та ще мільйон речей, що не мають стосунку до фронтової реальності.

Загалом, з Днем, шановні.
Бережіть свою менталочку, вчасно харчуйтеся і не гребуйте фізичними вправами.
Дякую, що підставляєте плече у непрофільних питаннях і радо відгукуєтеся, коли потрібна допомога.

Майте тихий вечір.

P.S. З ремонту вийшла тачка 49/42 на 120 ОРП. Цей Peugeot 206 на проєкт 42 тачки на ЗСУ просто подарувала таємна київська родина. Просто взяла і просто подарувала.
Вистоїмо.

Колись давно ми передали на війська чудову Nissan Navara 19/42 на 116 бригаду.
Тачку підбирав і переганяв Taras Herasymchuk, купівлю проспонсорувало Park Lane - агентство нерухомості, а ми всі дружно покрили її ремонт.

Так от.
Машина не просто справно служить в гарячих точках ЛБЗ всі ці довгі місяці (десь з вересня).
Вона вже встигла зламатися, заліфтуватися на проставках і начепити захист на усю довжину дніща.
До речі, останній нюанс ми з Мартин Брест плануємо впровадити на всіх послідуючих машинах проєкту, тому що відрив паливного бака чи глушника на передку - дуже часта історія (зокрема, таке було з тачкою 12/42).

Цікаво інше.
Бійці не просто сумлінно лагодять машину і відмовляються від постановки до нас у чергу на ремонт, щоб не забирати можливість у тих, кому потрібніше, а й самі пиляють регулярно відоси з тачкою, збирають кошти, звітують та дякують.

Наприклад,
1. https://www.facebook.com/reel/933106058507209
2. https://www.facebook.com/reel/311546818613163
3. https://www.facebook.com/reel/946376167274254
4. https://www.facebook.com/reel/947951229849279
5. https://www.facebook.com/reel/951566512956022
6. https://www.facebook.com/watch/?v=377936431278069

Загалом, якщо є бажання підзирати одним оком за долею тачки Parklane - підписуйтесь на Боги війни (відоси я натягав з фейсбука, а аналогічні в цій групі мені шукати ліньки, але вони там є, це точно).
Той випадок, коли "не треба мені надсилати фотозвіт, щоб мене не кончили. Я сам на вашій сторінці все що треба візьму".

Майте тиху ніч.

Мене дуже бентежить ця ситуація.
Тут справа не тільки в тім, що Сергій Шарапов - всесвітньо відомий науковець без усіляких перебільшень і авансів.
І не тому, що якщо вже публічно заговорив Сергій, то ситуація, як мінімум, викликає глибоку стурбованість.

Мене просто бентежить, що в країні, яка стікає кров'ю, і яка на ділі переконалася, що їй потрібні власна сильна Армія (всупереч багаторічним заявам "експертів" різного штибу про маленьку високомобільну армію), яка з труднощами отримує західне озброєння і техніку, яка вже починає усвідомлювати, що ніхто ніякі технології нам не продасть, тому потрібно мати свої (всупереч заявам "нью-дженерейшн", які мислили категоріями - все можна придбати на алі-експресі єслі шо)... то от в цій країні якийсь сумнівний радник держкомпанії може отримувати кілька сотень тисяч гривень на місяць, якийсь міністр красти землю на кілька сот мільйонів, а професор фізики - отримувати оклад розміром із зарплатню кур'єра.

Мене бентежить, що діти не обирають фізику і хімію, щоб вступати на такі ж факультети в університети, бо вони ту фізику-хімію не знають, бо вчителів фізики-хімії немає, бо зарплатня вчителів фізики-хімії нижча, аніж у кур'єра.

Мене бентежить, що під гаслами оптимізації закриваються навчальні програми, які роблять нас дотичними до передової науки.
Що "гроші ходять за студентом", але якщо студентів недостатньо для якогось незрозуміло чим обгрунтованого економічного показника, то можна скоротити кафедру, факультет, напрям, які є критично важливими для національної безпеки.
Напрям, де заради одного студента варто тримати цілу кафедру. Бо іншого шансу розвивати технології у нас не буде.

Ніхто.сюди.із.Заходу.не.поїде.працювати.

Все муситимемо робити самі, спираючись на допомогу діаспори, але тільки самі.

Поки ж я бачу, як з незрозумілих причин (коментарі під оригінальним постом ситуацію не прояснили, насправді), з програми навчання КНУ зникає програма Квантова теорія поля.
Тут жарт про "о, агрономи!" проситься, але не до жартів.

Сподіваюсь, що після цього скандалу (бо це скандал) фарш таки запхнуть назад і відкотять ці диво-реформи.

Нмд, в країні варто ввести мораторій на закриття-оптимізацію будь-яких природничих спеціальностей, програм, напрямків, університетів чи інститутів.
Бо вже зараз оборонні заводи ходять з протягнутою рукою за спеціалістами-знаннями-втраченими археотехнологіями, які виявилися "архео-" в умовах економіки "купи-продай", але дуже потрібними, коли росіянам слід давати тягла.

Спостерігаємо, загалом.

Майте тихий вечір.

Пост Сергія Шарапова:

"Мене непокоїть те, що відбувається на моєму рідному фізичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Я випустився з кафедри квантової теорії поля фізичного факультету Київський національний університет імені Тараса Шевченка у 1992 році. Тепер я викладаю на цій кафедрі, яка зараз називається кафедра квантової теорії поля та космомікрофізики, та керую науковою роботою студентів. Зізнаюся, що один із мотивів, чому я досі не кинув викладання, полягає тому, що студенти цієї кафедри мають дуже високий рівень підготовки, і співпраця з такими студентами приносить задоволення. І це не дивно, бо багато з цих студентів ще школярами брали участь у міжнародних олімпіадах. Я мав досвід зі студентами-теоретиками з іншої кафедри і пересвідчився, що рівень їхньої підготовки значно слабший.
І от цій кафедрі прилетіло, але не вибухом, від якого постраждали будівлі корпусів університету на ВДНГ, а від ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров. Своїм наказом він прибрав з переліку освітньо-наукових програм (ОНП), на які буде оголошено набір в магістратуру в 2024 навчальному році, програму "Квантова теорія поля", яка єдина на факультеті має визначення "Зразкова" згідно критеріям НАЗЯВО і на яку завжди є конкурс.
На закінчення додам, що буквально вчора два викладачі цієї кафедри були обрані академіком та членом-кореспондентом Національної академії наук України. Чи вважаєте ви таку ситуацію адекватним менеджментом?"

І як вже ми пустилися берега з агрономами, що вчать квантову теорію поля, є невеличке оголошення для львівян та гостей цього міста 25-26 квітня 2024 року.

На честь святкування дня сталої Планка, ті дуже розумні люди запрошують всіх охочих поговорити про квантову механіку та квантові технології.

Зокрема, на відвідувачів чекають:
"I. Популярні лекції з квантової інформації та квантового програмування для широкої громадськості.

II. Воркшоп з квантової інформації.

III. Панельна дискусія. Мета - обговорення отриманих результатів у галузі квантової інформації та їх застосування, а також досягнень першої бакалаврської освітньої програми "Квантові комп'ютери та квантове програмування" у Львівському національному університеті імені Івана Франка."

Посилання на подію тут і форма для реєстрації тут.

Майте тиху ніч.

Нас давно і багато людей просили написати, як ми підбираємо і ремонтуємо корчі.
В сенсі, викласти все тезово, по-пунктах.

Зробити таку собі настанову по Корчєлогіі, посібник "Високостохастичні системи: сукупність іржавих болтів, що прямолінійно і рівноприскорено рухаються в одному напрямку", порадник "Як впізнати перекупську тачку з першого погляду".

Правда номер один - ми не розбираємося в машинах і їхніх ремонтах. Ми десь на тій частині кривої Даннінга-Крюгера, коли ми вже не скажемо "це просто", але і не там, де можемо дати багато порад.

Правда номер два - тупо немає часу і сил.
Мартін часто не ночує вдома, швендяється десь і пропадає, під ранок приїжджає замурзаний і щасливий, а на обрії у росіян знову щось палає.
Я - ріжу молекули навпіл і намагаюсь встигати лазити під підйомники.

Однак дивним чином ми на це погодились.
На зйомку для Армія TV.

Біс його знає, чому ми це зробили.
З одного боку, бо ведучий передачі - сам Павло Белянский.
Може він лишився у всіх тих боях з росіянами живий, щоби приїхати з камерою і мікрофоном та відзняти сюжет про Мартин Брест без намордніка, але з несмішними жартами.
Таке не можна ігнорувати.

З іншого, особисто мені він симпатичний, бо він теж є українським письменником, книжок якого я не читав.

Не знаю.
Говорили і показували ми багато, в сюжет влізло усього 10 хвилин. Можливо, комусь це допоможе. Не судіть суворо.

І цей. Дякую, що підтримуєте.
Ніщо з того, що Ви побачите на своїх дисплеях, не стало б можливим, якби не Ваші донати, передані машини і теплі слова.
Приємного перегляду.
https://www.youtube.com/watch?v=qzNbDLX34D8

Майте тихий вечір.

Чуєш, Мартіне...

Ти, мабуть, зара сидиш в якійсь безіменній посадці, тягнеш свою цигарку і дивишся, як дим зливається з темрявою ночі.
Напевне, вслухаєшся в стрекотіння двотактного двигуна - чи рівно дихає, чи достатні оберти...
А може вже спалахи від іскр ракетних прискорювачів відблискують у твоїх очах і ти шкіриш тиху посмішку разом із побратимами.
А може то все було вчора.
Чи буде завтра.
Ти ж ніколи не розповідаєш коли і шо.

Загалом, поки ти робиш боляче північним сусідам, щоб зранку ми дивилися в соцмережах записи з їхніх китайських смартфонів з коментарями "гляді, єщьо одін... січас в**бьот... мамочка страшно", приїздили військові.
Привезли подяки і відзнаки.

Знаю, ти того не любиш, бо несправедливо, коли одні донатять, інші воюють, а ми лиш посередники, нам всі дякують, тиснуть руки і оце усе.
Та ми нічого ніколи не просимо, навіть віднєкуємося, однак зупинити тих, хто вирішив віддячити, як відомо, неможливо.

Оно фото, вернешся живим - забереш.
Єслі ні, я повішу на стіну в лабораторії.

Але я не того пишу.
Приїздили дівчата, що нам тачки перевзувають у БеЕф Гудріч.
Знаєш, шо сказали?
У них діти грають в гру.
Про Брєста і Сененка.
Беруть іграшкові машинки, типу купують, типу ремонтують і типу відправляють у війська.

Знаю, ти зараз заіржав, як кінь, і сполохав якогось нічного їжака.
А може просто отетерів, як я, коли це почув.
Але я тікишо ні разу не пожартував.

Біс його знає, Мартин Брест, чи достатньо ми робимо для забезпечення мобільності в Силах оборони, але оця розповідь цих дівчат нагрібає мене до нечоловічих емоцій.

Карочє, вертайся. Віддам подяку і відзнаку, повісиш на стіну.

Але перед тим в**би їм там усім.

Майте тиху ніч.

Власне, у неї дійсно жовті кеди.

Юлія Бориско спіймала мене після Загальних зборів НАН України і порозпитувала про всяке в рамках свого проєкту "Жовті Кеди з Юлією Бориско".

Точніше, це вона думала, що розпитувала, а насправді добряче так повідтанцьовувалась на моїх "мозолях" - науці, оборонці, високотехнологічному секторі, волонтерці, моїм поглядам на ситуацію в країні крізь призму власних очей та об'єктив телемарафону.

Вона ставила питання, а в мене в голові наче попкорн лопав - стільки всього накипіло.
А ще ми майже перелізли паркан в ботанічному саду.

Юліє, дякую за розмову.
Було дуже тепло і психотерапевтично.
Марина Николайчук, дякую за організацію.

Приємного всім перегляду.
https://www.youtube.com/watch?v=AQIcL3vHVSI
Майте тиху ніч.

Шановні, я знаю, що це питання багатьох хвилює.
Тому, наче знайшовши відповідь, напишу окремо.
Щодо подання декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.
Нагадаю, що вона подається до 1 травня.

Оббігавши знайомих волонтерів, написавши ютьюб-консультантам з податкової справи, висмикнувши з голови все волосся, нарешті дістався Центр демократії та верховенства права, а саме їхнього допису (і який виник, до речі, завдяки запиту Inna Sovsun).
https://cedem.org.ua/consultations/volontery-deklaratsiya-pro-dohody/

Отже, якщо Ви просто волонтерите і не є ані БФ, ані ГО, то:

1. Декларацію не потрібно подавати, якщо Ви перебуваєте в Реєстрі волонтерів. Реєстр волонтерів - то взагалі окреме питання, але дійсно - законодавці змінили Податковий кодекс і позбавили "реєстрових" волонтерів необхідності щось декларувати.
(Єслі шо, щоб встати в реєстр волонтерів, треба нозями сходить в свою податкову двічі по 15 хвилин, там все розкажуть).

Що цікаво, будь-які документальні підтвердження витрат слід мати і зберігати (тут цікавий нюанс з автівками, які часто купуються тупо за готівку і наші європейські партнери, уникаючи оподаткування у своїх юрисдикціях, майже ніколи не вказують правдиву ціну авта. Але це теж окреме питання).

2. АЛЕ! Якщо згідно Податкового кодексу у Вас є обов'язок ту Декларацію подавати і так (з якихось інших причин, про які Ви маєте знати і з приводу чого в ютьюбі повно відео, наприклад, https://www.youtube.com/watch?v=HxJDZjF4J2E), то суму зібраних донатів треба буде вказати в окремому рядку. Наприклад, якщо Ви ФОП на загальній (!) системі оподаткування - все доведеться заповнювати.

3. Тут у мене виникло закономірне питання, а що ж робити ФОПам на спрощеній системі оподаткування. З таким питанням я окремо звернувся в Центр демократії і верховенства права. І вони мені повідомили, що нічого робити - тобто подавати декларацію - не потрібно.
Загалом, підписуйтесь на їхню сторінку, у них бувають цікаві і корисні дописи.
https://www.facebook.com/CEDEMUA

Видихнули?
Тепер ще на секундочку затримайтесь, будь ласка.
До завтра, 30 квітня, до 10 ранку у Вас є змога замовити авторську мальованку у Viktoriia Naumova за донат від 300 грн. на наш з Мартин Брест проєкт 42 тачки на ЗСУ.
Всі деталі і правила - тут https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02ry8PbxWmwuRskF7gzMXzmhDNQjPBV1qKZEiq2szd2ZnnCTNkFDk18EstGT8wmxGHl&id=100010671851303

Дякуємо пані Вікторії.

Тепер наче все.

Майте тихий вечір.

Математику і статистику не можна обдурити розповідями про єдиний народ, мишебратьєв, гдє би ви взялі украінскую науку, єслі би не ссср ето он вам всьо построіл...

Так само, як на росії фальсифікують вибори і на подібних діаграмах чітко видно хвилі (скупечення) точок "випадкових" вигаданих результатів, ось тут Ви бачите результати дій радянської влади щодо української наукової еліти в 1937 році.

І знаєте, що в цій історії ключове?
Що є люди типу Oleksiy Boldyriev, Olexii Ignatenko та Ко - я зараз ні секунди не перебільшую і не займаюсь лестощами - які системно, протягом років, за різних влад, ситуацій в країні, поржом чи не поржом, вони (особливо Олексій Б.) системно розкопують забуті, заархівовані та випалені комуністичним полум'ям імена цвіту української наукової інтелігенції, розбираються, що ті робили та який внесок вклали в пізнання цього світу.

Загалом, коли черговий перевзутий хороший росіянин буде, цикаючи крізь зуби, розповідати, що росія такі много дала світовій науці как ні круті, то покажіть йому цей графік.

Майте гарний день.

Пост Олексія Ігнатенка

"Один з проектів, який я роблю тому, що це цікаво (разом з Oleksiy Boldyriev) пов‘язаний зі збором і аналізом даних ВУАН - української академії наук, яка була започаткована в 1918 році ще Скоропадським, але потім вижила при радянському режимі. Про вчених, які були в цій академії не так багато і відомо. Деякі списки опубліковані, але не оцифровані. Дещо приховано в архівах.
Ми змогли оцифрувати частину даних, імена декілька тисяч науковців, їх дати народження, де працювали.
Але один графік, який я сьогодні зробив мене вразив. Це просто точки, де по одній осі рік народження, а по другій - рік смерті. В нормальному стані має бути плюс-мінус лінія плюс гаусівські зміщення - на того, хто помер раніше є той, хто помер пізніше.
Але у нас чітко видно серп 1937 року, який зрізав науковців."