Шановні, доповнення до посту про Івана Пулюя:

Ось поситання на книгу від Ірина Банах

«Файл книги
Р. Ґайда, Р. Пляцко, Іван Пулюй. Життя і творчість
є у відкритому доступі на сайті Наукового товариства імені Шевченка:
https://ntsh.org/node/1109

Пан Роман Пляцко ще радить свою у співавторстві статтю про роль Пулюя у відкритті X-променів, опубліковану у 2021 у Працях Медичної комісії НТШ (стаття двома мовами - укр. та англ.).
Підвальна У., Пляцко Р., Лончина В. Іван Пулюй та відкриття X-променів.
Файл статті доступний на сторінці журналу: https://mspsss.org.ua/index.php/journal/article/view/388»

Мені здається це важливим.
Тут як про пошук висококласних фахівців з мікроелектроніки, так і можливості для навчання талановитої молоді:

1. Ievgen Korotkyi - свята людина у вузьких колах поціновувачів мікросхем, паяльників та осцилографів - шукає спеціалістів для запуску магістратури з мікроелектроніки на базі Київської школи економіки та ETH Zurich.
Тут, власне, дві новини - для спеців, шо шукають розвитку, і для студентів, які шукають того ж самого.
Всі деталі тут https://www.facebook.com/share/p/YUrDQqQotp3ghhed/?

2. Друга новина звідти ж, але з деталями про інвестування коштів у неї з боку Ajax Systems.
Обіцяють фізику напівпровідників, схемотехніку, проєктування інтегральних схем, аналогові інтегральні схеми, системи зв‘язку і навігації, оптику і фотоніку.
Деталі тут https://www.facebook.com/share/p/2y699v91VLNKioST/?

3. На базі факультету прикладних наук УКУ стартує спеціалізація з робототехніки.
Програму створено спільно УКУ і Києво-Могилянською академією.

https://www.facebook.com/share/p/4o6kAcHhzi1bY7Kc/?

Принагідно підпишіться на викладача цього вигу Oleksii Molchanovskyi. У нього завжди цікаві новини про подібне вищеописаному і про штучний інтелект.
https://www.facebook.com/olexiim

4. І останнє.
Просто завдяки Viktor Bukhtiyarov побачив у Vyacheslav Khavrus інтерактивну таблицю періодичних елементів.
Залип.
Корисно як студентам, так і школярам: клікаєш на елемент і воно в основному полі пише, де він є помічним і застосовується.
https://www.facebook.com/share/p/qisXD3Vy2owzGUy1/?

А ще сьогодні в казці про «Три бажання» вичитав слово - страхопуд.
Сміявсь.
Живіть тепер з цим.

І майте тиху ніч.

Шановні, доповідаю.
Є дві новини. Як в анекдоті.

Почнемо з хорошої.
З моменту, як ми з Мартин Брест оголосили розіграш, нам сукупно вдалося зібрати приблизно 450 тисяч гривень (монобанк Мартіна Олеговича теж пораховано) і еквівалент 800 доларів на пейпал.

Скільки з цих грошей стосуються саме розіграшу, я скажу пізніше, коли відсортую донати менше 300 гривень, але таких було небагато.

Тим не менш, шановні.
За тиждень зібрати півмільйона гривень - це неймовірний результат.
Дякуємо Вам.
І ми мусимо помститися.

Тепер перейдемо до другої новини.
Щодо помсти.
Розіграшу сьогодні не буде.
Не буде його і завтра.
І, імовірно, післязавтра.

Причина банальна - Мартін Олегович у відрядженні.
Власне, тому і не до кінця зрозуміло, чи ця друга новина є хорошою, чи поганою.
Бо росіянам від відряджень Бреста Мартіновича точно добре не буває, а вже на розіграш ми його дочекаємось.

Адже ми знаємо, що Ви дивитесь трансляції не заради екселевської таблички і рандомайзера, а для того, щоб почути надзвичайно несмішні жарти Олега Брестовича.
Не будемо змінювати традиціям.

Отже.
Прийом ставок завершено.
Завтра я запулю онлайн-табличку з усіма ставками, щоб Ви себе знайшли і, якщо треба буде, підпишемо безіменні донати.
Точна дата розіграшу буде повідомлена пізніше.
Але, до речі, як реверанс за очікування ми додаємо ще 10 лотів до тих 52-х, що вже розігруються.

Ну, а щоб Вам було веселіше, от Вам відео від Сергій Третьяк, який підняв з попелу старенький Луаз в своїй майстерні «Ірпінь-кастомс» для 120-ї бригади.
По фото ясно, що ця машина з себе являла при надходженні на ремонт.
Чому це відео тут?
Бо всі запчастини на неї придбали Ви.

До речі, слід подумати, як вже наректи окрему гілку 42-х тачок на ЗСУ, що квітне в Ірпіні.
Ідей поки немає.

Ірпінські тіні? Привиди Ірпеня?
Певен, що в коментарях в фейсбуці Ви щось вигадаєте, як це сталося з Реабілітачками і лого до них.

Дякую.
Майте тиху ніч.

Триколісний ровер Марка ідеально вміщується між старою пошарпаною Украіною і якимсь спортивним велосипедом.
Тут, в маленькому містечку на Полтавщині, велопарковки біля магазинів є більшими і поважнішими, аніж стоянки для авто.

Саджаю Марка у возик для покупок.
Ми неспішно мандруємо в міжрядді соків, кабачків, китайського краму а-ля компресор для автомобіля і ось вам гумовий динозавр та ліхтарик на сонячних панелях в газон, сповільнюємося біля холодильників з молочкою… і Марк тягне свої руці до торта Тірамісу.

Я дуже суворий батько.
Але де правила та дисципліна, а де Тірамісу?
То ж величезна прозора коробка з ласощами всередині опиняється у возику.

Ряди кас.
Поки викладаю товар на стрічку, Марк усім усміхається, всі - йому, він маше руками як папа Римський на бронемерседесі.
Аж ззаду в черзі озивається якийсь сивочолий дідо:

- Ееее… (з докором) Оце їстимеш оцього магазинного торта? Нє шоб мама напекла пиріжків з вишнею? Шо за часи!

Така атака зненацька вводить мене в кататонічний ступор, Марк опускає очі долу та починає пальцем длубати пачку соку, на касах повисає суцільна тиша.
Аж раптом, як в якомусь кіно про найостанніший момент, підлітає кавалерія у вигляді жінки у сусідній черзі:

- Та ви геть подуріли? Які пиріжки? Яка вишня? В таку спеку? Оце щоб мама гарувала біля плити? Та купили торта і молодці!
Наче та артилерія, що підтримує наступ, з усіх усюд лунають схвальні жіночі голоси «так!», «спека ж!», «торт з магазину це добре!»

Дідо переводить погляд вліво-вправо-вгору-вниз, не розуміючи, куди відбиватись, розпрямлюється і видає надзвичайно потужну і глибоку фразу:

- А от для того, щоб не в спеці пекти пиріжки, має бути кондиціонер!..

Далі, мені здається, хор десятка жіночих голосів був синхронним:

- Та ти ціну на електрику бачив!.. Гляди-но, багатій, кондиціонер йому з пиріжками!… От люди пішли!.. Де ти взявся!..

Коли автоматичні двері зачинялися за нами з Марком, ми ще чули канонаду вигуків про ситуацію в краіні, енергетиці та ціни на яйця, борошно і огірки (чи мені почулося).

Марк їхав додому мовчки, не перепитуючи, що то було.
Хоча, зазвичай, він би засипав мене горою запитань.
Або обмірковує почуте, або ж і так все зрозумів.

Торт був смачний.

Майте тиху ніч.

Шановні, технічний пост для учасників розіграшу 42 тачки на ЗСУ/реабіліТАЧКИ, який ми скоро з Мартин Брест проведемо.
Я аж упрів, поки обробляв.
На секундочку, 1539 ставок.
Отже, посилання на гугл-док тут.
Якщо Ви донатили більше 300 грн в період з моменту оголошення розіграшу по 17 червня - перевірте, будь ласка, наявність свого імені в списку.
Може бути, що його немає, але в час Вашої донації там вписана банківська абракадабра - то напишіть мені в особисті, скинувши скрін платежу, щоб я коректно ідентифікував Вашу ставку.
(зверніть увагу, що ставки на монобанк йдуть нижче окремим списком під жовтою лінією. Під синьою лінією - пейпал.).
Дякую за участь і за допомогу Силам оборони.
Майте гарний день.
P.S. Фото - тачка 47/42 ніжиться в променях Слов'янська.

Існує легенда, що SsangYong Rexton це теж машина.
Ба більше, давня легенда свідчить, що це той самий Мерседес, але без переплати за бренд. Мерсовське двігло і коробка, якісна корейська збірка, нижча ціна, величезний салон, притомний кліренс.

Не знаю, як насправді, але точно Вам кажу, що двадцятирічні рекстони, які перепродаються на військо з Європи - це іржаві гнилі сараї і живих я ще не бачив.

Конкретно цей пєпєлац дістався нашим ППОшникам в абсолютно невідремонтованому стані.
Так би мовити, в чому його народив шведський перекуп:
- зовні кузов в ідеалі. Салон теж. Повний електропакет і всі свістопєрдєлкі.
- Впевнений, що десь в аналах цієї машини було навіть діюче свідоцтво про технічну справність, придатність, штамп-подпісь-пєчать і особисті гарантії королеви чи хто там у них, що якщо це чудо корейського автопрому дочивгикало до Києва, до відвоює всю війну і своїм ходом повернеться назад.
- По факту, у машини не було підвіски взагалі, лопнуті всі пружини, задні колеса хитаються, вентилятор охолодження радіатора - а нашо? Нема. Згнив повністю зад разом з підсилювачем заднього бампера, відгнив фаркоп, згнив паливний бак, форсунки мертві, паливний насос високого тиску на штучному диханні і ще мільйон і одна несправність.
- Головне - у машини ВЗАГАЛІ не працював повний привід.
Зате красіва.

Чому такі машини взагалі потрапляють у війська на третьому році війни і намагаються там служити - питання риторичне.

Штош.
Бійці звернулися до нас за допомогою, бо кожні колеса у них - на вагу золота.
Ми такі страшні та марудні історії любимо, тільки неясно чому.
Збоченці чи шо.
реабіліТАЧКИ завдяки Вам взялися за цей проєкт і, власне…

По ітогу, я не знаю, хто ці старі рекстони цінує, але, на секундочку, щоб Ви уявляли вартість реанімації такої автівки - за паливний насос високого тиску ми віддали 44 тисячі гривень, відновлений паливний бак 18 тисяч (до речі, у багатьох машин такого віку баки вже прогнили. Нині міняємо бак на ленд крузер прадо і паджер, ціни ті самі), ремонт форсунок 15 тисяч, вентилятор 9 тисяч, дві стійки стабілізатора 5500, дві передні пружини 7700, важіль підвіски 3200, пружини задні 6600, фільтр паливний 5500, свічки розжарювання 3100, і т.д. і т.п.

В общім, у відео трохи змальовано, що було, а що стало.
Дякуємо Вам за підтримку.

Плюс вже в самому кінці ми перевзули тачку в позашляхові Матадори на 30 тисяч (дякуємо таємним київським родинам).
За фарбування машини - традиційно спасибі Світлана Третьяк і Сергій Третьяк.
За відеоогляд стану машини до ремонту дякуємо Володимир Сологуб.

До речі, машина приїхала абсолютно без захисту двигуна, тому ми додатково замовили на неї у Кольчуги захист на все дніще.
Поставимо невдовзі.

Що можна сказати про машину?
Як вона була сараєм, що гримить пластиком салону на кожній ямці, такою і лишилася.
Тобто ні, це точно не мерседес.
Але на бездоріжжі свою задачу в міру можливостей коробки автомат і автоматично підключаємого повного приводу - виконує.
Гребе, вигрібає, заляпує вікна, не гріється.

Загалом, +1 повністю робоча повнопривідна машина у військах.
Дякуємо Вам за те, що підтримуєте Сили оборони.
Працюємо далі.

Майте гарний день.

Власне, нижче описано вичерпне пояснення, чому я другий рік поспіль терплю несмішні жарти Мартіна.

Якщо серйозно, Олег завжди був дуже заклопотаний.
Але останні півроку він натурально задовбаний, загнаний в хвіст і кардан, з синцями під очима, з регулярним передозуванням (я зараз серйозно) кави.
Точно такі самі члени їхнього колективу.

Залізно-завзяті люди, які конвертують свою ненависть у крики жаху наших північних сусідів.
Ох, як я люблю, коли вони визжать.

Скоро ми з Мартіном побачимось, щоб провести для Вас розіграш.
І, звісно, при зустрічі я скажу йому щось на кшталт:
- Могли б і влучніше…

Але тут чесно напишу:
- Я в захваті.

Хай всі цілі будуть уражені.

Майте тиху ніч.
Чергову жахливу ніч для росіян.

Deepstrike - це ураження противника на його території (не окупованої, а саме його територіїї) за допомогою повітряних та морських дронів.

Донедавна - єдина зброя, яку Україна могла використовувати по росії, не погоджуючи з союзн... еее... з партнерами.

Чому не тре погоджувати - ясно і так, західні товаріщі ніколи нє счіталі, шо ударні бпла можуть стати хоч якойсь ефективною зброєю, тому "їбаште шо хочете, я вас умоляю".

Ну от ми і єбашим.

Вчора теж віпрацювали. Довго готувалися, довго рахували корідори, довго тримали у голові "план Б", "план С" та класичний "план Ж". Запустили, перехрестилися, з'їбалися з місць старту.

Дуже злагоджено і чотко, дякую тій людині, що взяла на себе тяжкий труд координації пусків. Крута работа, дійсно крута. Це був один з наймасовіших... ну ви знаєте.

Deepstrike - це охєрєнна і суто українська історія. Я дуже хочу, щоб ви це почули, відчули, прийняли та... та, блін, захопилися нею.

Це наше. Це дійсно наше, ми це не випросили, не намолили, не насосали і не купили - це наше, це робиться тут і зараз, іноді всупереч діям влади, але завжи - зі старанням, розумом та злістю. Нормальною українською злістю.

Ваш #дежурный_по_Ростову

Я, тьху-тьху-тьху, ні разу не забобонний.

Але коли бачу подібні випадкові відео біля лінії бойового зіткнення, то десь сподіваюсь, що наші машини таки трохи заговорені чи шо.
22/42 Капітан в 120 бригаді - жива, неушкоджена, з покоцаним дзеркалом і відірваним порогом (до речі, в певний момент ми ті декоративні пороги почали просто знімати відразу перед передачею у війська, бо річ абсолютно безглузда, ще й кліренс краде).
При цьому бригада разом з іншими підрозділами Сил оборони вивозить на Харківщині всю важкість ситуації і нещодавно притягнула на СТО півдюжини покоцаних-постріляних автівок на відновлення.

Дякую Вам.
Працюємо.
Майте гарний день.

Все ж інколи лихо дарує радість зустрічі дуже цінних і розумних людей.
Так трапилось, коли Тесля, що викладав в університеті свою "теорію несилової взаємодії", подав до суду на Ірина Єгорченко за то, що вона його відкрито з трибуни Верховної ради назвала псевдонауковцем.
Пам'ятаєте, гвалт був до неба? Судові засідання, скандали, купа статей тощо.
Так от.
Саме тоді мені пощастило познайомитися із захисником пані Ірини - адвокатом Сергей Глотов.
Людина не просто юридичного фаху, а людина, що гаряче і давно цікавиться наукою та станом справ у ній.
Одного разу Сергій мені раптово написав, спитався мого дозволу на побалакати телефоном і, що Ви думаєте? Ми годину чи півтори обговорювали щойно мною прочитану книгу Сета Ллойда "Програмуючи Всесвіт" (кстаті, дуже раджу, видавництво Клуб сімейного дозвілля).
Карочє, глибока людина.
До чого я.
Пам'ятаєте, нещодавно я писав про наїзд Держаудитслужби на Національний фонд досліджень?

Там я резонно написав таке:
"Думаю, ми це скоро побачимо по тому, як і хто почне гавкати на НФД, посилаючись на нібито неспростовні висновки ДАСУ про "корумпованість", "заангажованість", "незаконність" тощо."

Виявляється, до дискредитації фонду підключили якогось сумнівного політтехнолога (якийсь голобуцький), який від науки настільки ж далекий, наскільки пінгвіни - від Північного полюса.
Дядько народив цілу колонку, де змішав грішне з праведним, покопіював виновки ДАСУ, поемоціонував... загалом, трохи нахалтурив, як для такого відповідального завдання.
А далі...
А далі, як відповідь на цю маячню Сергій викотив свою колонку.
І, знаєте, вона прекрасна.

Справа навіть не в голобуцьких і не в НФД з ДАСУ.
Він якось примудрився незашореним наукою поглядом описати долю не лише Фонду в країні із сировинною економікою, а й дослідницької сфери загалом.
Доступно пояснив про цінність фундаменталки і дослідження українського світу в ранньомодерній Україні 16-18 сторіч.

І, моя улюблена цитата:
"...неправильно "повісити" вирішення всіх проблем на самих науковців і очікувати, що вони самі і принципи нові відкриють, і нові технології придумають, і кошти на довгий і болісний шлях від принципів до "заліза" самі знайдуть, і ще замовника для впровадження; і все це на зарплату по тарифній сітці, без нового обладнання, матеріалів, людей."
Як же це мені резонує в світлі жертв синдрому Даннінга-Крюгера у владних ешелонах і контролюючих органах.

Насолоджуйтесь.

Сергію, дякую.